Гуньба, пажитник, шамбала, фенугрек (лат. Trigonélla, родина Бобові) – трав’яниста однорічна культура заввишки до 60 см з характерним гострим ароматом. Її культивують як добре відомі у світі прянощі, лікувальну, кормову та сидеральну рослину.
Відомо понад 130 видів гуньби, 7 з яких зростають в Україні. З території східної частини Середземномор’я і Малої Азії, які, ймовірно, є батьківщиною гуньби, вона поширилася в Індію, Східну Азію, Японію, Європу, Туреччину, Єгипет, Ефіопію.
Нині вирощується повсюдно й використовується як самостійна приправа з приємним горіхово-грибним ароматом, або як складова відомих соусів та приправ (ткемалі, каррі, хмелі-сунелі тощо).
Вирощують гуньбу здебільшого заради її пряного насіння, у складі якого присутні: ефірна олія, вітаміни (А, В, С, РР), мінерали, лецитин, холін, алкалоїди, стероїдні сапоніни, фолієва, нікотинова кислота, слизові речовини, протеїни, жири тощо. Щоб позбутися гіркоти, властивої насінню, його злегка обсмажують або піддають іншому нетривалому термічному впливу.
Одне з найпоширеніших використань гуньби – у вигляді чаю (це так званий «жовтий єгипетський чай»), для правильного приготування якого необхідно потримати перемелене насіння 3 години в холодній воді, після чого 8–10 хвилин прокип’ятити його. Також з обсмаженого насіння готують цілющий сурогатний кавовий напій.
У вегетаріанському та дієтичному харчуванні окрім насіння використовують стебла й листя гуньби. Їх вживають як свіжими (салати, другі страви), так і сушеними (як приправу до риби, м’яса, овочів, грибів, у ролі ароматизаторів для хліба та в сироварінні), або після термічної обробки (в супах, соусах, приправах, підливах).
Зелене листя надзвичайно багате на білок, вуглеводи, вітаміни, амінокислоти, полісахариди. Є у ньому калій, кальцій, залізо, фосфор, сірка, магній та чимало інших біологічно активних компонентів. Не менш корисне й пророщене насіння гуньби.
Лікувальні властивості цієї культури важко переоцінити. Її називають ліками від 100 хвороб. У стародавні часи гуньба використовувалась лікарями як загальнозміцнювальний, тонізувальний, заспокійливий засіб.
Записи рецептів для лікування гуньбою збереглися на папірусах, знайдених під час вивчення культури Стародавнього Єгипту. Неабиякого значення цілющій дії рослини надавали Гіппократ, Авіценна, а Карл Великий використовував її як ефективний засіб проти облисіння.
Гуньба надає значну відхаркувальну і протикашльову дію, тому її призначали в разі захворювання на бронхіт, хронічний кашель, грип, туберкульоз. Використовували її і зовнішньо, як складову мазей, для лікування шкірних і запальних захворювань.
У китайській народній медицині гуньба відома як засіб від лихоманки, запальних процесів нирок і сечового міхура, кишкових захворювань, статевих інфекцій та імпотенції. Індійські цілителі призначали гуньбу в разі виразки шлунка та гінекологічних проблем. Відтоді існує думка, що покладена на одну з чаш терезів гуньба врівноважує всі ліки світу, що знаходяться на протилежній чаші.
Останні медичні дослідження (2015 р., Стокгольмський медичний університет) підтвердили, що вживання гуньби надає безсумнівну цілющу дію на організм людини, яка уп’ятеро перевищує користь женьшеню. Проте, як і будь-яке інше цілюще зілля, гуньба має обмеження в застосуванні.
Вона протипоказана в разі захворювання на цукровий діабет, гормонального дисбалансу, поганого згортання крові, алергійних реакцій, внутрішніх кровотеч і вагітності. До того ж необхідно пам’ятати, що через кожні 6 тижнів його безперервного вживання слід робити двотижневу перерву.
За бажання можна без проблем виростити цю цінну культуру на своїй грядці чи навіть на підвіконні. Гуньба не потребує особливого догляду. Вона стійка до дії шкідливих бактерій, комах і різних захворювань. Любить сонячні ділянки з глинистим ґрунтом. Дає високі врожаї зеленої маси і насіння на всіх типах ґрунтів, є відмінним попередником для овочевих культур. Вегетаційний період рослини триває 90–100 днів.
Сіють гуньбу напровесні, для чого закладають насіння на глибину 3–5 см від поверхні ґрунту. Ширина в міжряддях має становити близько 20–30 см, а між рослинами в ряду – від 7 до 10 см.
Гуньба має прямостійне, слабо розгалужене стебло заввишки 30–40 см. Усі бічні пагони рослини спрямовані вгору і завершуються трьома листочками, а її молочно-білі (іноді блакитні чи жовті) квіти зібрані в суцвіття. Після цвітіння (май – июнь) на кожній рослині утворюється від 6 до 12 бобів завдовжки до 7 см, всередині яких знаходиться по 10–20 насінин.
Насіння гуньби має жовто-коричневе забарвлення, його неможливо сплутати з насінням решти бобових культур через унікальну форму, що нагадує сплющений куб. Попри доволі міцну оболонку, схожість у насінин достатньо висока: за сприятливих умов насіння гуньби проростає через 5–7 днів після посіву.
Весь подальший догляд полягає у видаленні бур’янів, розпушуванні ґрунту та поливах (у разі посухи). Коли боби повністю набудуть світло-жовтого кольору, надземну частину рослин скошують, добре просушують, а потім обмолочують. Сухе насіння зберігається у щільних тканинних мішечках за кімнатної температури.
Поділитись в соцмережах:
