Катальпа (лат. Catalpa, родина Біньйонієві) – багаторічне листопадне декоративне дерево, яке можна зустріти в теплих та помірних кліматичних зонах Азії, Америки, Європи. Природнім середовищем розповсюдження цих рослин, що налічують більше 10 видів, є територія Північної Америки, Вест-Індії, Японії та Китаю.
З початку XVIII століття катальпа поступово освоює й європейську територію, де займає зони м’якого, теплого клімату. З часом вона стає не лише традиційною мешканкою ботанічних садів, а й прикрасою зон відпочинку, парків, бульварів, буферних та прибережних озеленених зон.
Завдяки відмінним декоративним якостям, невибагливості у догляді та швидкому зростанню (до 1 м за рік), ця культура залюбки використовується в ландшафтному дизайні та парковій архітектурі, для зелених насаджень у скверах, на узбіччях вулиць, а також у якості окраси присадибних ділянок. З усіх відомих видів рослини в Європі найчастіше можна зустріти катальпу звичайну або бігнонієподібну (Catalpa bignonioides), катальпу чудову (Catalpa speciosa) і катальпу овальну (Catalpa ovata).
Ці дерева мають чимале яскраво-зелене листя сердцеподібної форми, яке з’являється значно пізніше (в середині травня), ніж у інших листяних дерев. Цікаво, що колір у молодих весняних листків – темно-пурпуровий. Згодом вони поступово змінюють забарвлення, яке набуває світлого відтінку ніжної ранньої зелені, та зберігають його протягом усього літа. Восени, з першими морозами, листя опадає, так і не змінивши свого кольору. Через значні розміри листових пластин та їхню характерну форму катальпу ще називають слоновим деревом.
Перші суцвіття можна спостерігати у катальпи, яка досягла п’ятирічного віку. Надалі квіти з’являються на дереві щороку. Катальпа розпочинає своє цвітіння в середині червня, коли решта листяних квітучих дерев вже відцвіли. На дереві з’являються напрочуд гарні квіти з вишуканим яблуневим ароматом. Через забарвлення та хвилястий край пелюсток вони надзвичайно нагадують орхідеї.
На внутрішній поверхні кремово-білих пелюсток виділяються дві яскраво-жовті пунктирні смужки, які відтіняються крапчатим фоном, що нагадує дрібні бризки фіолетової та пурпурової фарб. Період цвітіння катальпи може продовжуватися від 15 до 25 днів, і в цей час рослина причаровує красою великих суцвіть та приваблює бджіл (дерево є чудовим медоносом).
Після завершення цвітіння з суцвіть катальпи утворюються довгі (до 40 см й більше), тонкі стручки, всередині яких знаходиться летюче насіння (від 53 до 146 шт.). Під час поривів вітру плоди, що звисають з гілок дерева, починають коливатись, наче хвости непосидючих мавп, і це пояснює походження ще однієї екзотичної назви рослини – мавпяче дерево. Менш романтичні натури називають його також макаронним або олівцевим деревом. Стручки не опадають, а зберігаються на дереві всю зиму, надаючи йому загадкової чарівності.
Останніми роками цікавість до катальпи значно зросла. Її стали часто використовувати для міського озеленення (в насадженнях парків, скверів, вулиць). Катальпа відрізняється досить високою морозо- та посухостійкістю, майже не реагує на дію токсичного міського середовища (дим, вихлопні гази, пил, кіптяву тощо), стійка до захворювань та шкідників, до того ж має високі декоративні якості.
Цю культуру можна вирощувати у вигляді дерева, сформувавши ефектну сферичну крону. Таке дерево гарно виглядає і в поодиноких посадках (солітер), і в групах. У випадку, коли катальпа постраждала від дії низьких температур, з її коренів утворюються нові пагони, і тоді доречно сформувати рослину у вигляді куща.
Зазвичай вирощують катальпу з саджанців, для чого використовують одно- та дворічні рослини. Найкращою для садіння є ділянка з хорошим освітленням, захищена від дії сильних вітрів, з нейтральним та добре дренованим ґрунтом. Саджанці перед садінням витримують годину-півтори у воді.
На дно посадкової ями насипають субстрат з листової землі, піску, торфу та попелу. Дерево розміщують так, щоб його коренева шийка знаходилась на рівні землі, а земляний ком – дещо вище (на 10–20 см), з урахуванням подальшого просідання ґрунту після садіння. Посаджені рослини рясно поливають, засипають землею, а навколостовбурову зону мульчують (товщина шару мульчі має складати 5–7 см). Відстань між саджанцями повинна бути не меншою за 5 метрів.
Догляд за катальпою полягає в регулярних щотижневих поливах, видаленні бур’янів і розпушуванні ґрунту. Оскільки катальпа має потужну стрижневу кореневу систему, можна перекопувати та рихлити землю на глибину до 30 см, не боячись пошкодити коріння рослини.
Дерева підгодовують у вегетаційний період щомісяця. Найкраще використовувати з цією метою перегній або гнойову рідину. У перші роки життя саджанці катальпи більш вразливі до негативного впливу морозів. Щоб запобігти пошкодженню рослин низькими температурами, застосовують укривання їх захисними матеріалами (обв’язують гілками хвойних дерев, вкривають агроволокном).
Також практикують насіннєве (посів проводять у лютому – березні) та вегетативне розмноження рослини. Для цього насіння із стручків попередньо замочують у теплій воді (на 7–10 годин), а потім сіють його в контейнер, після чого присипають невеликим шаром ґрунту та накривають плівкою чи склом.
Температурний режим для контейнера з насінням повинен підтримуватись у межах +15…25°С. Оптимальне освітлення – розсіяне сонячне світло. Слід також здійснювати регулярне поливання. Перші сходи з’являються через 30 днів. У травні, з настанням стійкої теплої погоди, сіянці можна висаджувати у відкритий ґрунт.
У разі застосування вегетативного розмноження живці заготовлюють заздалегідь. Цю операцію здійснюють після завершення цвітіння катальпи, у другій половині липня та в серпні. Зрізані живці (довжиною близько 10 см) поміщають у субстрат з торфу та піску, а зверху накривають плівкою. Пересаджувати рослини у відкритий ґрунт можна лише після того, як у них сформується коренева система.
Поділитись в соцмережах:
