Кермек

Кермек (Limonium) – рід одно- та багаторічних, трав’янистих, інколи напівчагарникових квіткових рослин з родини Кермекові (Plumbaginaceae), що налічує від 350 до 600 видів, поширених в помірних і субтропічних регіонах обох півкуль.

Найбільше видове різноманіття цих рослин (понад 100 видів) зосереджене в Середземномор’ї та Центральній Азії.

Назва роду Limonium походить від латинського слова līmōnion, запозиченого з давньогрецької – leimon (λειμών), що перекладається як луг чи волога низовина. Римський державник і науковець І ст. н. е. Пліній Старший використовував його у своїй праці «Природнича історія» (Naturalis Historia) для позначення дикого буряка, що ріс на луках. 

Офіційна публікація родової назви Limonium вперше відбулася 1754 року, в одному з періодичних довідкових видань The Gardeners Dictionary («Словник садівника»), автором якого був англійський ботанік і садівник шотландського походження  Філіп Міллер.

Переважна більшість представників роду кермек є посухо- та солестійкими рослинами (галофітами). Ареал їх поширення охоплює прибережні скелясті ділянки, узбережжя морів і солоних озер, солончаки, засолені луки, а також внутрішньоконтинентальні степові землі з лужними та гіпсовими ґрунтами.

Цікавою особливістю цих рослин є здатність не втрачати забарвлення й форму суцвіть навіть після висихання надземної частини. Насправді в суцвіттях кермеку зберігаються не самі квітки, а їхні сухі, папероподібні чашечки – зовнішня частина оцвітини, утворена чашолистками.

В умовах дикої природи більшість цих рослин з дозріванням насіння відламуються від своєї основи і котяться вітром як «перекотиполе», а їхні квіткові чашечки впродовж не одного місяця лишаються яскравими й декоративними навіть під нещадним палючим сонцем.

В Україні можна зустріти такі дикорослі види Limonium: кермек звичайний (Limonium vulgare), кермек повстистий (Limonium tomentellum), кермек Гмеліна (Limonium gmelinii), кермек напівчагарниковий (Limonium suffruticosum), кермек чурюцький (Limonium tschurjukiense) та кермек широколистий (Limonium platyphyllum).

З них кермек чурюцький знаходиться під охороною як рідкісна рослина, кермек широколистий найчастіше використовується селекціонерами для виведення нових сортових рослин, а кермек Гмеліна є найпоширенішим в Україні типовим представником роду Limonium.

Властивості й використання кермеку

Кермек має неабияке значення як фарбна, танідоносна, декоративна, медодайна та лікарська рослина. У давнину його багаті на дубильні речовини корені використовували для вичинки (дублення) шкур тварин. Зазвичай сировиною для отримання танінів слугували корені кермеку звичайного (Limonium vulgare).

З окремих видів Limonium отримували барвники зеленого, жовтого, рожевого й чорного кольорів. Ними фарбували шкіру та пряжу, з якої ткали килимові вироби.

Усі види кермеку продукують нектар. Вони належать до цінних пізньолітніх та осінніх медоносів, які забезпечують бджіл підтримувальним (а інколи й товарним) взятком в період, коли більшість квітів вже відцвіли. Найкращими серед них є кермек Гмеліна, кермек широколистий та кермек звичайний.

Кермек у флористиці

Усі види цих рослин добре відомі садівникам і квітникарям як чудові природні сухоцвіти. Їхні суцвіття, забарвлені в яскраві рожеві, бузкові, сині, фіолетові, блакитні чи білі кольори, здатні після зрізки роками зберігати свій вигляд і форму. Їх залюбки використовують флористи для створення весільних букетів та в декоративних композиціях.

Існує навіть особлива технологія, що забезпечує найкращу якість збереження зрізаних рослин. Один з її секретів полягає у виборі ідеального моменту для зрізки. Оптимальним вважається час, коли рослина знаходиться на піку свого цвітіння. Ще одна необхідна умова – це суха погода та відсутність будь-якої зайвої вологи на рослині (крапель роси, дощу тощо). 

Після очищення стебел від нижніх листків, зрізані суцвіття звязують по кілька штук і підвішують «вниз головою» у темному, прохолодному, добре вентильованому, сухому приміщенні (на горищі, в сараї чи в коморі) для просушування. Дотримання цих правил запобігає ламкості й крихкості стебел в сухоцвіті.

Кермек у ландшафтному дизайні

Кермек – одна з найулюбленіших рослин ландшафтних дизайнерів. Ці багаторічники в масивних насадженнях створюють під час цвітіння ілюзію кольорових серпанків ніжних перламутрових відтінків рожевого, бузкового, фіолетово-синього кольору. Водночас це надзвичайно невибагливі, посухостійкі й холодовитривалі рослини, здатні витримувати морози до –28°С та обходитись без поливів впродовж всього сезону тривалої літньої спеки.

У квітникарстві сортові форми кермеку відомі як статиця. А серед європейських садівників набула поширення назва рослина-туман. Сорт Violetta, який утворює рясні суцвіття з чашечками глибокого фіолетового кольору, є одним з найбільш популярних у світі. Здалеку його рослини виглядають як невагомі лавандові хмаринки. Основою сорту став вид кермек широколистий. 

Внаслідок наполегливої праці сучасних голландських селекціонерів, у садівництві з’явились такі неперевершені сорти кермеку, як Glacier (Льодовик) і Wings (Крила), призначені насамперед для ринку зрізаних квітів. Первісною рослинною базою для їх створення став вид кермек виїмчастий. 

Ще один сорт з Нідерландів – Dazzle Rocks (Маленький титан). Це дуже компактна рослина заввишки 30–40 см, призначена для вирощування в умовах обмеженого простору міських садів та парків. Цвіте рясно. Її сині або бузково-фіолетові суцвіття виглядають привабливо з початку літа й до осені. Для його створення селекціонери використали рослини кермеку Гмеліна.

Кермек як лікарська рослина

Корені кермеку містять значну кількість дубильних речовин (від 10 до 20%), тому народна медицина впродовж століть використовувала їх як лікарську сировину для приготування дієвих в’яжучих, кровоспинних та протизапальних засобів. Такі ліки призначали від діареї, розладів шлунку, для спинення ковотеч тощо.

Також у складі коренів знаходяться антоціани та флавоноїди, які зміцнюють капіляри, захищають клітини і чинять антизапальну дію.  А ще в них є потужні антиоксиданти – галова й елагова органічні кислоти.

І хоча традиційна медицина на цей час не визнала кермек офіційним лікарським засобом, наукові дослідження підтверджують його унікальні цілющі властивості. У коренях кермеку Гнеліна знайдено лігнанаміди – сполуки, що мають неабияку антибактеріальну й антивірусну дію. Також офіційно доведено, що екстракт з кореня цієї рослини захищає від окислювальних процесів нейрони головного мозку та допомагає організму відновлюватись після ішемічних ушкоджень.

Втім, використання кермеку в лікуванні має певні застереження й обмеження. Через надзвичайно високий вміст біологічно активних речовин, засоби на його основі спричинюють закрепи та підвищують тиск крові, тому категорично протипоказані гіпертонікам, людям з підвищеною густотою крові й тим, чий організм схильний до тромбозів і до закрепів. А ще суворо заборонено їх вживати під час вагітності та в лактаційний період. 

Зазвичай для отримання лікарської сировини травники викопують корені кермека широколистого та кермека Гмеліна. Збирають їх пізно восени, коли надземна частина рослин повністю відмерла, і в коренях накопичилась найбільша кількість цінних речовин. Викопані частини очищують від решток землі, ріжуть на дрібніші шматочки і просушують в сухому, темному місці. Зберігають їх у паперових пакетах або в скляній тарі.

Ботанічний опис кермеку Гмеліна

Кермек Гмеліна (Limonium gmelinii) є типовим представником роду Кермек. Він має майже всі особливості й характеристики, притаманні решті видів Limonium з родини Plumbaginaceae.

Рослина отримала видову назву на честь видатного німецького натураліста, ботаніка, лікаря, географа Йоганна Георга Гмеліна (1709–1755). В Україні вид Limonium gmelinii є аборигенним.

Цей багаторічник виростає заввишки від 20 до 60 см. Він має міцне й тонке, кругле в перерізі, гіллясте стебло. Корінь стрижневий, дуже міцний, глибоко проникає у ґрунт.

Листя еліптичної або оберненояйцеподібної форми зібране в прикореневу розетку. Розмір листка становить 7–11 (30) см завдовжки, а його ширина сягає від 2–3 до 6 см. 

Цвіте рослина в липні-серпні. Квітки дрібні, правильної форми, п’ятипелюсткові. На квітконосах розміщуються переважно поодинці, здерідка – парами. Довжина квітконоса становить 6–10 мм.

Квітки зібрані в щільні колоски, які утворюють пірамідальне щиткоподібне суцвіття. Віночок має синьо-фіолетове забарвлення, його довжина не перевищує 5,5 мм, а в чашолистка вона сягає 3–4,5 мм.

Плід в кермеку Гмеліна однонасінний, нерозкривний.

Особливості вирощування рослини

Усі види кермеку – це невибагливі, посухостійкі рослини, що не потребують якогось особливого догляду. Попердньо скарифіковане насіння сіють на розсаду в березні. Субстрат має бути легким, з хорошою водо- й повітропроникністю, для чого звичайний садовий ґрунт змішують з піском і торфом.

Насінини висівають поверх субстрату, злегка притрушують зверху землею, поливають водою кімнатної температури і накривають ящик (контейнер) плівкою, після чого ставлять його в тепле місце (+15…18°С) на 10–14 днів (до появи сходів).

Надалі  розсаду необхідно вчасно (якомога раніше) розпікірувати. Оскільки кермек одразу починає формувати довгий стрижневий корінь, запобігти його пошкодженню під час пересадки сіянців у відкритий ґрунт допоможе використання індивідуальних торф’яних стаканчиків достатньої глибини.

Наприкінці весни (у травні), з настанням сталого тепла, розсаду висаджують у незахищений ґрунт. Ділянку обирають відкриту, сонячну, з дуже пухким, сухим, малородючим, кам’янистим, піщаним чи супіщаним ґрунтом. Рослина найкраще почуватиметься і цвістиме в умовах повного сонця.

Пересаджують кермек виключно разом з земляним комом (методом перевалки), або ж прямо в торф’яних стаканчиках, бо в разі пошкодження стрижневого кореня рослина просто загине. Майбутні кущики розміщують не ближче 30–35 см один від одного.

Поливають дуже помірно і лише в перший місяць після пересадки, поки розсада добре вкоріниться. Будь-який надлишок і застій вологи біля кореневої шийки може призвести до загнивання кореневої системи.

Жодних підживлень рослина не потребує, але порадує яскравим і рясним цвітінням, якщо раз на сезон полити її солоним розчином (1 столова ложка солі на відро води). Найкраще це робити в посушливий, спекотний період.