Хризантема (лат. Chrysanthemum) – рід багаторічних чи однорічних трав’янистих квіткових рослин, деколи здерев’янілих біля коренів напівчагарників родини Айстрові, що здавна відомі своїми неабиякими декоративними, лікарськими та їстівними властивостями, а також використовуються як сировина для отримання природного інсектициду піретруму, придатного для органічного землеробства.
Батьківщиною хризантем вважаються східні регіони Азії (території нинішніх Китаю, Монголії, Північної та Південної Кореї, Тайваню, Індії, Японії). Нині існує близько 40 дикорослих форм цих рослин, а також безліч їх культурних різновидів, сортів, гібридів, які культивують переважно для оздоблення квітників, зимових садів, оранжерей, парків, зон відпочинку тощо.
Опис рослини. Хризантема – це багаторічна квіткова рослина від 25–60 см (горщикові форми) до 1,0–1,5 м заввишки. Всім її частинам властивий характерний терпкий аромат. Стебла в хризантем прямостоячі, голі або опушені. Листки чергові, лопатеві, зубчасті або суцільнокраї, забарвлені в сіро-зелений, зелений чи темно-зелений колір. Біля основи, обабіч ніжки, вони мають два вушка. Форма листя може варіюватись від ланцетної до яйцеподібної. Довжина листкової пластини сягає 4–9 (іноді до 12) см, а ширина становить 4–6 см; довжина ніжки – до 4 см.
Коренева система міцна, добре розгалужена, розвивається в поверхневому шарі ґрунту та сягає вглиб до 25 см.
Квітконоси – з приквітничками. Суцвіття – кошик діаметром від 4 до 20 см; кількість язичкових квітів у ньому – від 100 до 200 шт.; усі вони завдовжки від 1 до 8 см, яскраво забарвлені. Трубчасті квітки центральної частини суцвіття здебільшого пурпурові або жовті. Цвіте рослина наприкінці літа – восени та в першій декаді грудня.
Розмір пилкових зерен складає 34 мікрони. Плід – п’яти- – восьмиребриста проста сім’янка завдовжки 1,0–1,5 мм цилінричної або зворотньоконічної форми.
Історія культивування. Вирощуванням хризантем почали займатись у Китаї десь близько ХV сторіччя до н. е. Ці декоративні рослини згадуються в працях давньокитайського філософа Конфуція (551–479 р. до н. е.).
Приблизно у VIII столітті нашої ери хризантема потрапила до Японії. Як і в Китаї, вона набула там величезної популярності. Японці були настільки зачаровані цією прекрасною квіткою, що імператор звелів зберегти зображення хризантеми на своєму гербі й офіційній печатці. Кіку – це японська назва рослини. Щороку на честь цих квітів в Японії проводиться національний день хризантеми, який також називають святом щастя.
До 1630 року вже було зареєстровано понад 500 сортів хризантем. Західному світу рослина була офіційно представлена лише у ХVII столітті.
У 1753 році всесвітньовідомий шведський натураліст, батько сучасної таксономії Карл Лінней дав квітам назву «хризантема». Латинська назва роду Chrysanthemum походить від запровадженої римським вченим Плінієм Старшим давньогрецької χρυσάνθεμον – «хризантема, золота квітка», де χρυσός перекладається як «золото», а ἄνθεμον означає «квітка».
У 1789 році капітан П’єр-Луї Бланкар з Марселя привіз у Францію після поїздки до Китаю три сорти (білий, бузковий та фіолетовий) холодостійкого виду Хризантема індійська (лат. Chrysanthemum indicum). Ці квіти швидко акліматизувались, і в ХІХ столітті їх можна було зустріти в багатьох приватних садах і парках. Але рослини індійської хризантеми могли формувати лише дрібні квіти.
Наступний етап завоювання хризантемами Європи розпочався в 1862–1863 роках, коли англо-шотландський ботанік Роберт Форчун привіз із Японії великоквіткові сорти цих рослин (C. striatum, rosea, alba, punctata).
Гібриди, утворені від китайських сортів з голчастими пелюстками та від японських з махровими квітами, набувають у той час неабиякої популярності.
В американському садівництві хризантеми з’явились у 1798 році завдяки полковнику Джону Стівенсону, який привіз з Англії культурний сорт цієї рослини, відомий як Dark Purple.
Нині ці чарівні квіти займають одне з почесних місць у квітникарстві та флористиці, чому немало посприяли широка інтродукція японських і китайських сортів, а також кропітка робота британських, французьких та американських селекціонерів.
Унікальною є здатність зрізаних хризантем зберігати свіжий вигляд за сприятливих умов до 4 тижнів. До того ж ці квіти майже не потерпають від тривалого транспортування.
Згідно з офіційними документами, на початок 2014 року у світі налічувалося понад 20 000 сортів хризантем, з них близько 7 000 сортів – лише в Китаї.
Характеристики хризантем. Відомі одно- дво- та багаторічні види цієї рослини.
Залежно від розміру квітів усі сорти хризантем поділяють на велико-, середньо- та дрібноквіткові. До великоквіткових належать сорти Перфекшн, Елеганс біла, Касандра, Індіана порос, Спайдер, Кримсон роб, Стерлінг тощо. Середньоквіткові: Нордштерн, Барбі, Момоко, Бакарді, Феофанівська красуня та ін. Відомі дрібноквіткові хризантеми – сорти Адуло оранж, Сантіні, мультифлора Ельф, Кармен, Монако та багато інших.
За способом вирощування є хризантеми, які можуть рости у відкритому ґрунті (переважна більшість дрібноквіткових сортів), а є деякі групи сортів (здебільшого великоквіткових), що вирощуються лише в тепличних умовах. Сорти пізньоквітучих хризантем не встигають зацвісти в умовах відкритого ґрунту, тому перед зниженням температур до мінусових рослини пересаджують у контейнери (ящики, горщики) і переносять в сухе, добре освітлене приміщення (теплицю, оранжерею тощо).
Надзвичайно популярні в останні десятиріччя сорти дрібноквіткових хризантем відкритого ґрунту, такі як «корейські хризантеми» і мультифлора, вражають різноманітністю форм і розмірів куща, забарвленнями квітів, типами суцвіть. За формою суцвіть розрізняють хризантеми прості, анемоноподібні та махрові.
А ще хризантеми відрізняються між собою тривалістю і строками цвітіння.
Хризантеми належать до світлолюбних культур і здатні повноцінно розвиватись тільки за умови хорошого освітлення. Саме з квітня й до серпня вони активно нарощують вегетативну масу. Водночас хризантеми – це рослини короткого дня, тобто закладання бутонів у них відбувається тоді, коли світловий період доби є найменшим (12–14 годин). У різних сортів він неоднаковий, тому й фаза цвітіння в них починається в різні строки.
Відповідно до строків цвітіння є ранні, середні й пізні сорти.
Ранніми вважаються ті, що цвітуть у серпні – вересні, до початку жовтня. Розпочинається цвітіння через 7–8 тижнів після закладання бутонів. У середніх цей період триває 9–10 тижнів, тому вони зацвітають у жовтні – листопаді. Пізні сорти здатні цвісти лише через 11–13 тижнів після закладання бутонів, тому їхні квіти розпускаються в листопаді – грудні. Зрозуміло, що такі рослини у відкритому ґрунті не квітнутимуть, тому до настання заморозків їх пересаджують у контейнери та заносять у приміщення (теплиці).
Якщо правильно використати вплив освітлення на фази розвитку хризантем, то можна вирощувати їх як керовану культуру з точно спланованим початком розвитку, посадки, цвітіння, розмноження тощо. Для застосування подібної технології придатними є теплиці, парники, оранжереї, інші спеціально обладнані споруди та приміщення, в яких можливо облаштувати додаткове підсвічування й затемнення.
За призначенням і технологією вирощування квітникарі поділяють хризантеми на два основні типи: садові – це здебільшого багаторічні, холодо- й морозостійкі рослини, здатні рости й зимувати у відкритому ґрунті в помірному кліматі, та виставкові – переважно менш витривалі, керовані культури, які вирощують в оптимальних тепличних умовах або як однорічники. Перші представлені середньо- й дрібноквітковими сортами. Великоквіткові хризантеми належать до другої групи. З виставкових сортів створюють декоративні композиції у вигляді каскадів, віял, кошиків, формують з них топіарії чи бонсай, вирощують у вигляді штамбових рослин.
Вимоги хризантем до умов вирощування. Місце для посадки рослин вибирають добре освітлене, захищене від впливу холодних вітрів, з глибоким заляганням ґрунтових вод та без застійних явищ у кореневмісному шарі. Якихось особливих потреб щодо механічного складу ґрунту в хризантеми не спостерігається. Проте вона надає перевагу збагаченим органікою, пухким, водо- та повітропроникним родючим землям з показником рН в межах від 5,5 до 7,5 (оптимальним вважається 6,0 < рН < 6,8).
Надмірне висихання верхнього ґрунтового шару та його ущільнення призводять до здерев’яніння пагонів рослини, затримки їх розвитку та погіршення декоративних якостей квітів. На важких і вологих ґрунтах з недостатньою аерацією вражається коренева система рослини, внаслідок чого виникає хлороз листя.
Спека для хризантем є нестерпною. Надмірне тепло спричинює пожовтіння листя, а згодом в’янення та засихання всієї рослини. Найкращий температурний режим хризантемам забезпечується в умовах +16…25°С. Бажана для рослини вологість ґрунту становить 65–70%.
Деякі сорти хризантем (великоквіткові, однорічні) надзвичайно примхливі до температур. Одразу після садіння оптимальною для рослин є температура в межах від +16°С (хмарної днини) до +18°С (якщо день сонячний), а зниження температури нижче +15°С впродовж першого місяця їхнього росту на грядках може порушити розвиток сонних бруньок, що вплине на початок фази цвітіння. Тому створити їм комфортне середовище можливо лише в умовах захищеного ґрунту.
Розмноження хризантем. Вирощувати хризантеми можна як з насіннєвого матеріалу, так і вегетативно (живцюванням або поділом куща на частини). У випадку розмноження насінням більшість гібридних сортів зазвичай частково втрачають якісні характеристики батьківських форм, що негативно позначається на декоративних властивостях їхніх квітів. Водночас дорослі рослини, отримані з сіянців, демонструють кращу пристосованість до місцевих кліматичних умов та особливостей.
Найчастіше для розмноження хризантем використовують живцювання або поділ маточного куща на менші частини. Останній спосіб у садівників вважається найменш трудомістким. Він потребує лише ретельного обрізання усієї вегетативної частини рослини якомога ближче до поверхні землі та видалення сухого й ушкодженого листя. Такі дії проводять наприкінці сезону, до настання перших заморозків. (Поділом маточного куща розмножують хризантеми й навесні, якщо рослина зимувала в приміщенні.)
Зі зниженням температури до –2°С підготовлений кущ вкривають захисним матеріалом (агроволокном, сухим листям, хвоєю, корою, шаром ґрунту тощо) і розкривають рослину лише рано навесні. Щоб стимулювати краще пагоноутворення та прискорити ріст рослини, рекомендується провести прикореневе підживлення куща азотовмісним добривом. Для обробки 1 м2 квітникової ділянки потрібно розчинити 1 ст. ложку сечовини у 10 л води.
З настанням тепла (зазвичай у квітні) на кущі вже з’являться до 10 молодих пагонів з придатковими коренями, після чого потрібно лише обережно викопати кущ, відокремити від нього пагони з корінням і посадити їх окремо.
Вирощування хризантем методом зеленого живцювання також дуже поширене серед квітникарів, оскільки дозволяє легко отримати чималу кількісь посадкового матеріалу, не вимагає використання якихось особливих заходів і витрат часу, до того ж забезпечує зберігання усіх властивостей материнської рослини.
Проводять його в різні строки. У разі вирощування одностеблової рослини живці заготовлюють наприкінці весни – початку літа, іноді й у липні. Якщо ж метою є отримання багатостеблової культури, – то рано навесні
Живці (завдовжки від 6 до 8 см) зрізають з верхніх частин молодих, ще не здерев’янілих, здорових пагонів рослини, на яких є не менше 3–4 розвинених листочків (площа листкової поверхні безпосередньо впливає на швидкість подальшого розвитку живців). Зріз потрібно робити на 1–2 см нижче від вузла крайнього нижнього листка. Сам листок після цього одразу видаляють.
Для вкорінення використовують наповнені субстратом (сумішшю тофу, піску, перліту) ящики чи горщики, в які висаджують живці на глибину до 2,5 см та на відстані близько 5 см один від одного. Посудини з живцями розміщують у теплому (+16…20°С), вологому (85–90%) приміщенні, в затіненому місці (щоб не потряпляло пряме сонячне проміння). Щоб забезпечити постійний рівень високої вологості, можна використати поліетиленову плівку, якою час від часу слід накривати рослини, або ж регулярно обприскувати живці теплою водою.
Через 15–20 днів, коли розвинеться коренева система живців, їх вже можна пересаджувати в окремі горщички діаметром 7–9 см і підживлювати розчином мінеральних добрив за певними правилами: спочатку переважно азотовмісними сполуками, а згодом вміст азоту в розчині значно скорочують і використовують суміш солей калію та фосфору. З настанням стійкого тепла (наприкінці травня) рослини висаджують у відкритий грунт, на добре освітлену ділянку.
Насіннєвий спосіб розмноження найчастіше використовується для скоростиглих сортів хризантем з коротким вегетаційним періодом. Здебільшого до них належать так звані корейські хризантеми. В таких рослин насіння для сіянців можна збирати наприкінці жовтня. Сприятливою умовою для кращого достигання насіння є затяжна суха, тепла осінь.
Якщо ж потрібно зібрати насіння з пізньоквітучих форм хризантеми, то рослини наприкінці серпня – початку вересня переносять до теплиць, де забезпечують їм хороше освітлення, достатню вентиляцію та оптимальну температуру (+16…20°С). Дозрівання насіння в таких сортів відбувається наприкінці листопада – початку грудня.
Зрізані кошики квітів рівномірним шаром розкладають на чистому папері в теплому, сухому, вентильованому приміщенні для висихання та завершення повного достигання насіння. Через 2–3 тижні їх обмолочують і просівають. Насіння зберігають у сухій, щільно закритій тарі, в темному, прохолодному (+2…6°С) місці. За таких умов його здатність до проростання зберігається впродовж 2 років.
Насіння корейських хризантем висівають зазвичай у лютому – березні, оскільки ці сорти вступають у фазу цвітіння через 5–6 місяців після посіву. Один з варіантів приготування ґрунтової суміші: дернова або городня земля (4 частини), торф (1 частина), перегній (1 частина) та пісок (1 частина). Посіяне в ящики насіння злегка присипають піском та поливають. Розміщують ящики з сіянцями так, щоб на них не потрапляли прямі сонячні промені.
Через тиждень вже мають з’явитись сходи. З появою та розвитком на сіянцях перших двох листочків, рослини пікірують і пересаджують поокремо у горщики з ґрунтосумішшю. Перший час (близько 3 тижнів) розвиток рослин буде досить повільним, але через місяць – півтора сіянці досягнуть 15–20 см заввишки.
Перед висаджуванням сіянців чи живців у відкритий ґрунт, їх поступово привчають до умов відкритого середовища, з кожним днем збільшуючи час перебування рослин на свіжому повітрі. Садять у відкриті грядки наприкінці квітня (в південних регіонах) та на початку травня (у північніших областях), коли повністю мине загроза пізніх весняних заморозків.
Висаджування хризантем у відкритий ґрунт. Хризантеми успішно ростуть і розвиваються на сонячних, незатінених територіях з ґрунтом, що має слаболужну чи нейтральну реакцію (наприклад, середньосуглинкові землі), високі аераційні властивості та глибоке розташування підземних ґрунтових вод.
Щоб забезпечити рослини необхідними для їх росту й розвитку елементами, слід попередньо збагатити землю на грядці поживними речовинами, для чого під час перекопки ділянки (на глибину 25–30 см) вносять торф чи компост (по 2–3 відра на 1 м2). Згодом грядку перекопують ще раз (на глибину 15–20 см), ретельно вирівнюють її поверхню граблями, щоб уникнути нерівномірного розподілу вологи та застійних явищ, а перед садінням добре поливають.
Оптимальна ширина хризантемної грядки становить 1–1,2 м. Найкращий варіант висаджування рослин, завдяки якому вони будуть рівномірно освітлюватись – це шахова схема: одностеблові сорти розміщують на відстані 20–25 см один від одного з шириною міжрядь 40 см, а багатостеблові – на відстані 30 × 40 см.
Молоді рослини хризантем, отримані живцюванням, бажано висаджувати у хмарну погоду, щоб убезпечити їх від сонячних опіків. Якщо ж день видався ясним і сонячним, то потрібно притінити живці захисним матеріалом (плівкою, картоном, тканиною, гілками тощо).
Подальший догляд за грядкою полягає у розпушуванні верхнього ґрунтового шару, видаленні бур’янів, періодичному підживленні рослин та поливанні, а також у формуванні кущів залежно від бажаного кінцевого результату.
На початковому етапі росту необхідно забезпечити хризантеми достатньою кількістю вологи, інакше виникає загроза неправильного розвитку рослин, зокрема здерев’яніння стебел і погіршення цвітіння. Але й надмірне поливання теж небажане, тому слід це робити нечасто, таким чином, щоб не допустити висихання верхнього ґрунтового шару. Збільшити кількість поливів хризантем потрібно у фазі їх бутонізації, оскільки саме в цей час рослини потребують значної кількості вологи.
Високим, з невеликою кількістю стебел хризантемам потрібно забезпечити додаткові опори, для чого їх підв’язують до кілочків або встановлюють у міжряддях на грядках сітки, які б перешкоджали можливому травмуванню рослин під дією вітру чи інших несприятливих чинників.
Впродовж вегетаційного періоду бажано провести кілька підживлень хризантем. Перше – на початку розвитку, приблизно через півмісяця після садіння. Для стимулювання росту листкової маси рослин використовують азотні добрива в кількості 20–25 г/м2. Друге підживлення припадає на період появи квітконосних пагонів і полягає в забезпеченні культур азотно-калійними сполуками (по 10–15 г/м2). А третє здійснюють у фазі бутонізації, для чого застосовують по 20–30 г/м2 азотних та фосфорних, а також калійних (10–15 г/м2) добрив.
Ростуть хризантеми доволі швидко і вже через 4 місяці після висаджування починають цвісти.
Формування куща хризантеми. Окрім сортових особливостей (кольору квітів, висоти рослин, форми суцвіть) на декоративні якості хризантем значно впливає вчасно й правильно проведене формування. Саме завдяки цій технології найкраще розкривається потенціал рослини – її декоративні властивості, а також досягається потрібний квітникареві результат: одноквіткова чи багатоквіткова рослина, куляста форма куща тощо.
Перше формування хризантем прищипуванням верхівки росту – пінцирування –здійснюють одразу після вкорінення живців, приблизно через 10–12 днів після їх висаджування у відкритий ґрунт, коли висота рослин становитиме приблизно 12–17 см.
У разі вирощування великоквіткових сортів пінцирування проводять лише один раз. Згодом на рослинах видаляють усі (окрім 2–3 найкраще розвинутих) бічні пагони (пасинки), як тільки вони виростуть до 3–5 см завдовжки. Пасинкувати великоквіткові хризантеми слід упродовж всього вегетаційного періоду.
Впродовж усього періоду розвитку великоквіткових рослин важливо забезпечити вчасне видалення всіх бокових бутонів. Щоб отримати велику, гарну квітку на довгому стеблі, потрібно також видалити перший бутон крони. Для цвітіння залишають зазвичай другий бутон, оскільки перший майже ніколи не забезпечує якісної квітки. На початок цвітіння великоквіткової хризантеми з одного кореня мають виходити два – три стебла, і на кожному з них повинно залишитись не більше одного бутона.
Перше прищипування багатоквіткових хризантем здійснюють над 5–6-м листком, приблизно через 2 тижні після висаджування рослин на грядку. Пагони другого та третього порядку видаляють, як тільки вони виростуть завдовжки до 8–12 см. На кожній дрібноквітковій хризантемі залишають по 3–5 найкраще розвинутих верхніх гілочок з бутонами, а всі нижні видаляють.
Щоб сформувати компактний, з численними суцвіттями кущ хризантеми дрібноквіткового сорту, пінцирування проводять двічі або тричі.
Як зберігати хризантеми взимку. Стійкі до дії низьких температур гібридні сорти хризантем залишають зимувати у відкритому ґрунті, зрізавши в них вже відмерлу надземну частину та за необхідності захистивши укривним матеріалом чи шаром з сухого опалого листя, тирси, гілок тощо. Інші ж, менш витривалі рослини (здебільшого це великоквіткові хризантеми) акуратно, щоб не пошкодити кореневу систему, викопують з грудкою землі цілим кущем і розміщують у ящиках чи контейнерах, які надалі переносять до прохолодного, темного приміщення (погребу чи підвалу) з температурою повітря приблизно +2…4°С. У тепліших умовах пагони на кущі можуть з’явитись завчасно.
Порожнини, які утворились між коренями розміщених у ящиках чи контейнерах сусідніх рослин, засипають землю, після чого добре поливають фунгіцидним розчином, щоб убезпечити хризантеми від можливих бактеріальних та грибкових захворювань. Рослини залишають у спокої аж до весни. Ніяких підживлень у цей період не проводять.
Наприкінці квітня кущі з контейнерів вже можна пересаджувати на грядки. На випадок пізніх заморозків хризантеми слід щедро полити й накрити плівкою.
Використання хризантем. Хризантеми здавна використовують у народній медицині завдяки їхнім лікувальним властивостям. Вживання препаратів з квітів хризантеми та прийом вітамінів чи добавок, до складу яких входить ця рослина, допомагають відновити здоров’я і полегшити такі захворювання чи симптоми як цукровий діабет, біль у грудях, підвищений кров’яний тиск, головний біль (настоянка з відвару коренів), запаморочення, рак простати. Також хризантему використовують для зниження високої температури, при шлунково-кишкових захворюваннях і для лікування серцево-судинної системи.
Окрім медицини, хризантема добре відома як важливий інгредієнт у китайській кухні. Зелене листя вживають у багатьох тушкованих стравах, супах та салатах, а ніжні квіткові пелюстки заварюють у складі квіткових чаїв. У багатьох азійських країнах жовті й білі квітки хризантем використовують для приготування солодкого напою, відомого як хризантемовий чай. Він має чимало медичних призначень, одне з яких – як засіб від грипу.
У квітах та насіннєвих оболонках хризантем міститься чимало органічних сполук, до складу яких входить піретрин – природний інсектицид, який використовується для боротьби з комахами-шкідниками.
Поділитись в соцмережах:
