Пестициди – це загальна назва хімічних речовин чи біологічних агентів, які застосовуються у сільському господарстві для захисту культурних рослин від впливу шкідливих організмів: комах, кліщів, гризунів, бактерій, нематод, вірусів, різноманітних видів грибів, мікроорганізмів, бур’янів та переносників захворювань.
Слово пестицид утворене з двох латинських слів – «Реstis», що перекладається як «зараза», та «Сaedo», тобто «вбивати».
Деякі історичні факти про пестициди
Проблему усунення шкідників людство намагалося вирішити ще на початку ери зародження землеробства. З розвитком рослинництва та збільшенням кількості оброблюваних площ зростала й потреба в дієвих засобах боротьби зі шкідливими тваринами й комахами, оскільки ті негативно впливали на врожай багатьох культур.
Відомо, що древні цивілізації застосовували пестициди ще в 2000 роках до н. е. Так, шумери у Стародавній Месопотамії близько 4500 років тому захищали свої посіви від шкідників звичайним сірчаним пилом. Ріґведа, стародавня збіркв релігійних гімнів і перша відома пам’ятка індійської літератури, якій близько 4000 років, містить інформацію про використання отруйних рослин для боротьби зі шкідниками.
Обробляти рослини настоєм з маслин (темних плодів оливкового дерева) радив давньогрецький філософ Демокріт. Також він рекомендував попередньо обробляти насіння перед посівом соком заячої капусти, яка, завдяки значній кількості дубильних речовин і вмісту органічних кислот, ефективно протидіяла збудникам різних хвороб.
На початку ХV століття для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур вже застосовували такі токсичні речовини як арсен (миш’як), ртуть і свинець. У XVII столітті з листя тютюну навчились отримувати сульфат нікотину – природний інсектицид, за допомогою якого знищували комах.
В середині ХVІІІ століття мідь, арсен і ртуть широко застосовували для протруювання насіння. У ХІХ столітті з’явились ще два природних пестициди: піретрум, який отримують з хризантем, і ротенон, сировиною для добування якого є корені деяких тропічних рослин.
Поступово, з розвитком сільського господарства, покращувалися й хімічні засоби захисту, зростала їх ефективність, з’являлися нові види комбінованих препаратів, здатні протидіяти як цілим групам, так і окремим видам шкідливих організмів.
У минулому столітті до 1950-х років домінували пестициди на основі миш’яку. Швейцарський хімік Пауль Мюллер дослідив надзвичайну інсектицидну ефективність ДДТ, проте через висоокий рівень токсичності для тварин і людини його згодом заборонили в багатьох країнах. Так, у США до 1975 року замінили ДДТ на органофосфати та уретани (карбамати). Відтоді провідними інсектицидами стали препарати на основі сполук піретрину. У 1960-х роках значного поширення набули гербіциди з такими складовими як: триазин та інші сполуки на основі азоту; карбонові кислоти, зокрема кислота 2,4-дихлорфеноксіоцтова; гліфосат.
На сьогодні створено значну кількість дієвих (зокрема й абсолютно безпечних) пестицидів, які здатні успішно замінити високотоксичні (фосфорорганічні, ртутьмісткі, хлорорганічні тощо) препарати. Помітно скоротилася чисельність порошкових хімікатів, дустів, емульсій, оскільки їх замінили екологічно безпечніші засоби захисту від шкідливих патогенів.
Пестициди, як біологічно активні речовини, мають миттєвий або довготривалий вплив на шкодочинні організми, тобто можуть одразу їх вбити, або згубно діяти на їх розмноження, розвиток, здоров’я та поведінку. Крім того, вони можуть використовуватись як інгібітори росту, інгібітори синтезу білка, для зміни проникності клітинних мембран, як от десиканти, дефоліанти, сениканти тощо.
Нинішнє використання пестицидів далеко не завжди є безпечним для довкілля. Ці препарати здатні призводити до забруднення довкілля у багатьох регіонах, негативно впливати на біорізноманіття та екосистемні зв’язки. Їх вплив може бути як прямим, так і побічним. Наприклад, спричинити скорочення їстівних запасів для певних біологічних видів чи змінити харчові ланцюжки. Врешті, це може призвести до локального та регіонального зникнення видів. Крім того, накопичення активних речовин здатне негативно вплинути на запилення або якість повітря, ґрунту, води. Отже, переважна більшість сучасних пестицидів становлять загрозу для біорізноманіття.
Найчастіше небезпечний вплив пестицидів стосується диких видів ссавців, безхребетних та птиці. За деякими даними до 70% (!) застосованих пестицидів зрештою потрапляють у водойми – річки й озера, через що гинуть або навіть повністю зникають багато прісноводних мешканців і, зокрема, окремі види риб.
Види пестицидів
Пестициди розрізняють за хімічним складом, об’єктами застосування, способом проникнення та характером (специфікою) впливу.
За походженням діючого інгредієнта розрізняють такі групи пестицидів: неорганічні препарати (сполуки ртуті, фтору, барію, сірки, міді, а також хлорати й борати); органічні та біологічні – засоби рослинного, бактеріального й грибного походження (піретрини, фітонциди й антибіотики, бактеріальні, вірусні й грибні препарати). Найбільшу групу серед них складають усе ж таки пестициди на основі органічних речовин, оскільки їм властива найвища біологічна активність.
Перелік існуючих пестицидів
Акарициди – засоби для знищення кліщів/павукоподібних.
Альгіциди – препарати для знищення водоростей у водоймах.
Антигельмінти – засоби для боротьби з гельмінтами та лікування гельмінтозів.
Антисептики – протимікробні засоби, що захищають від руйнівної діяльності мікроорганізмів.
Арборициди – для знищення деревних рослин, зокрема чагарників.
Атрактанти – речовини, що приваблюють окремі види живих організмів.
Афіциди – засоби для знищення попелиць (тлі).
Бактерициди – речовини, здатні знищувати бактерії та інші мікроорганізми, або припиняти їх ріст.
Гаметоциди – препарати, що забезпечують стерильність бур’янів.
Гербіциди – засоби для знищення бур’янів.
Десиканти – хімічні зневоднюючі агенти, які використовують для висушування рослин, щоб технологічно покращити умови збирання врожаю.
Дефоліанти – речовини, що викликають опадання листя на рослинах.
Зооциди – хімічні препарати для боротьби зі шкідливими хребетними тваринами. Серед них розрізняють: родентициди (проти гризунів), авіациди (проти птахів) та іхтіоциди (проти небажаних видів риб).
Інсектициди – засоби для захисту рослин від шкідливих комах.
Інсектоакарициди – проти кліщів і комах.
Лавріциди – для знищення лялечок і гусені комах.
Лімациди (молюскоциди) – хімічні засоби для знищення слимаків.
Нематоциди – для знищення нематод (круглих червів).
Овіциди – препарати, що знищують яйця паразитичних червів, кліщів та інших комах.
Ратициди – хімічні й бактерологічні засоби для знищення пацюків і мишей.
Репеленти – засоби для відлякування комах, кліщів, гризунів, птахів.
Ретарданти – синтетичні речовини для регулювання (заповільнення) росту й розвитку рослин, які не призводять до якихось аномальних відхилень.
Синергісти – спеціальні речовини для підсилення дії пестицидів.
Феромони – речовини для впливу на шкодочинних особин протилежної статі з метою знешкодження і зменшення їх популяції.
Фуміганти – препарати для боротьби зі шкідниками та збудниками хвороб рослин.
Фунгіциди – засоби боротьби з грибковими захворюваннями рослин.
Хемостерилізатори – як і гормональні інсектициди, перешкоджають нормальному розвитку й розмноженню шкідливих комах.
Наведена систематизація пестицидів є досить умовною, оскільки багато видів хімікатів мають універсальну дію – можуть знищувати кліщів та личинок на різних стадіях розвитку комах. Наприклад, популярний препарат «Малатіон» є одночасно інсектицидом та акарицидом, тому часто його називають інсектоакарицидом.
Виробництво пестицидів передбачає випуск препаратів найрізноманітніших форм. Вони можуть мати вигляд водорозчинного порошку чи концентрованої емульсії, суспензій, гранул, розчинів, таблеток, пасти, мікрокапсул тощо.
Обробку рослин пестицидами здійснюють різними способами: обприскуванням, розпиленням, фумігацією (газацією), методом розсипання гранул з діючою речовиною безпосередньо на поверхню землі або ж внесенням препаратів у ґрунт.
За способом проникнення та механізмом дії пестициди поділяють на чотири види:
1. Контактні пестициди отруюють шкідників внаслідок безпосереднього контакту з ними.
2. Кишкові пестициди потрапляють в організм шкідника разом з кормом і заражають чи отруюють його.
3. Системні – внутрішньорослинні пестициди, які потрапляють у рослини через вегетуючі органи, корені, насіння й призводять до їх загибелі.
4. Фуміганти – газоподібні пестициди, які отруюють шкідників за певних умов (температура, тиск, вологість середовища, концентрація препарату) шляхом проникнення в організм через їх дихальну систему.
Застосування пестицидів будь-якої дії вимагає чіткого виконання двох найважливіших правил:
• слід максимально уникати негативного впливу препаратів на власне здоров’я, для чого використовувати індивідуальні захисні засоби;
• боротьба зі шкідниками не повинна порушувати баланс екосистеми чи складати загрозу збереженню довкілля.
Поділитись в соцмережах:
