Конюшина біла або повзуча

Конюшина біла або конюшина повзуча (лат. Trifolium repens) є багаторічною трав’янистою рослиною родини Бобові заввишки ві 5 до 20 см. Цей вид об’єднує різновиди, які класифікують за висотою листкових стеблинок на високі, середні та низькорослі.

Назва роду Trifolium походить від латинського tres, тобто «три», і folium – «листок», що пов’язано з характерною формою листка рослини, який зазвичай складається з трьох маленьких листочків. Звідси походить і популярна назва конюшини – трилисник. Назва виду, repens, у перекладі з латини означає «повзучий».

Конюшина біла зростає в Європі, зокрема й на Британських островах, та у Центральній Азії. Була інтродукована в Північну Америку, Південну Африку, Австралію, Нову Зеландію, Японію та інші країни. Нині поширена в усьому світі як цінна кормова, медодайна, лікарська, декоративна, сидеральна, покривна культура. В наш час конюшину білу використовують у садівництві, для облаштування газонів, у ландшафтному дизайні, для озеленення територій тощо.

Трилиста конюшина добре відома в геральдиці. Її листок розміщений на багатьох гербах і є символом Ірландії. Талісманом вважається чотирилисна конюшина, яка досить рідко зустрічається серед дикорослих рослин. Проте, щоб зарадити цьому, були створені невибагливі декоративні сорти конюшини білої Vierblättriger Schokoklee та Quadrifolium Purpureum, рослини яких мають переважно по чотири листочки.

Конюшина біла заселяє переважно луки й пасовища. Оскільки вона здатна швидко відновлюватись після значного механічного впливу, її часто можна зустріти на обочинах автомобільних та залізних дорог і на спортивних майданчиках. Роста вона й по берегах прісноводний водойм, на полях, луках, у заплавах. Надає перевагу збагаченим поживними речовинами землям, карбонатним, суглинковим, вологим ґрунтам, може також рости і на піщаних землях.

Корисні властивості білої конюшини

Біла або повзуча конюшина є чудовою кормовою рослиною для худоби, оскільки легко засвоюється багатьма видами сільськогосподарських тварин (кролями, козами, вівцями та коровами). Їй властиве швидке зростання, а також вона активно відновлюється після скошування чи потрав. З цієї причини її часто висівають на культурних пасовищах разом із бобовими травами.

Полюбляють конюшину й домашні травоїдні улюбленці,  хом’яки та морські свинки.

Біла конюшина добре відома як чудова медодайна культура, яка приваблює безліч бджіл. Продуктивність меду з конюшини досягає 100 кг з одного гектара. Хоча квіти рослини невеликі за розміром, вони продукують значну кількість нектару та бурого кольору пилок. Мед з конюшини має приємний білий колір та насичений аромат, не кажучи вже про корисні властивості цього продукту.

Завдяки здатності уворювати м’яке трав’янисте покриття, білу конюшину часто використовують для облаштування квітучого газону. Як і більшість бобових рослин, ця культура має сидеральні властивості. Вона насичує ґрунт азотистими сполуками та покращує його структуру.

Завдяки проникненню міцного стрижневого кореня рослини на глибину до 70 см, а також значному розгалуженню кореневої системи, конюшина біла здатна попереджувати явища ерозії. Тому нерідко її висівають на схилах пагорбів, насипах, в ярах, балках та на інших похилих ділянках. 

Опис рослини

Конюшина біла або повзуча має стрижневу кореневу систему з безліччю горизонтальних розгалужених корінців, але без підземних пагонів.

Стебло в рослини тонке, голе, гнучке, завдовжки до 30, а деколи й до 40 см. Зазвичай воно стелеться по землі та утворює корені у міжвузлях.

Листки на довгих ніжках, трійчасті. Маленькі листочки мають еліптичну або оберненояйцеподібну форму, гладеньку поверхню та дрібнозубчастий край.

Кулясті суцвіття діаметром від 1,5 до 2,4 см розташовані на довгих квітконосах, складаються з 40–80 білих, жовтуватих чи блідо-рожевих квіточок. Мають ледь відчутний медовий аромат.

Період цвітіння триває з травня до жовтня. Квіти в суцвітті відкриваються неодночасно, спочатку розпускаються ті, що розташовані найдалі від центру. 

Плід у конюшини білої – довгастий і плескатий біб, в якому міститься від 3 до 4 дрібних сім’янок. Вони дозрівають у червні-липні.

Розмножується конюшина як насінням, так і вегетативно, за допомогою наземних пагонів, які легко вкорінюються. Ця рослина легко захоплює нові території, тому вважається бур’яном, і її розростання потрібно постійно контролювати.

Якщо зарості конюшини білої вчасно не викошувати, то в умовах високої вологості повітря вони можуть згодом сильно заростати і перетворюватися на розплідник равликів, слимаків та грибкових захворювань.

Рослина досить витривала, має високі показники морозостійкості та здатність виживати у періоди тривалої посухи.

До найпопулярніших сортів конюшини білої належать такі як: «Rivеndell», «Klondike», «Ronny», «Pipolina», «Даная», «Лишнянська», «Ліфлекс», «Східничанка» та ін.

Способи боротьби з бур’яном

На полях для захисту культурних рослин найчастіше застосовують післясходові гербіциди.

На присадибних ділянках конюшину білу виривають вручну, а для запобігання її розростанню мульчують грядки та навколостовбурові кола.

Склад і лікарські властивості конюшини

Конюшина біла (повзуча) містить значну кількість корисних речовин, серед яких ефірні й жирні олії, чимало вітамінів (групи В, С і К), алкалоїди, сапоніни, рослинні кислоти, макро- та мікроелементи.

З листя, квітів і коренів рослини готують настоянки, відвари, роблять компреси, що мають знеболювальні, тонізуючі та очисні властивості. Також конюшина біла відома як кровоспинний і жовчогінний засіб. Вона має загальнозміцнюючий вплив на організм людини.

Формування газону

Біла конюшина – одна з кращих трав’янисих культур для облаштування рівномірного, яскраво-зеленого, квітучого рослинного покриву.

Ґрунт перед висівом насіння слід перекопати і видалити з нього всі бур’яни разом із корінням, а потім удобрити всю ділянку. Рослина дуже добре реагує на борні добрива, формуючи густе листя і демонструючи пишне цвітіння.

Насіння білої конюшини можна придбати в будь-якому спеціалізованому магазині, оскільки воно не належить до дефіцитних і відносно недорого коштує. Також там можна підібрати насіння певного сорту з потрібними властивостями рослин (низько- чи високорослі, з хорошою морозостійкістю, стійкістю до посухи, ранніми чи пізніми строками цвітіння тощо).

Збирати насіння конюшини білої можна і вручну. 

Висівати насіння у підготовлений і зволожений ґрунт бажано не раніше середини травня, лише після того, як земля добре прогріється. В іншому разі насіння буде просто лежати в ґрунті до настання тепла.

Для створення хорошого газону важливим фактором є правильно підібрана норма висіву насіння. Надто мала кількість насіння спричинить розріджену рослинність на газоні, а в разі надлишку посіви виростуть дуже загущеними. Нормою вважається висівання близько 20 г насіння на кожному квадратному метрі. Для ділянки площею 1 сотка (10 м × 10 м) достатньо буде близько 500 г насіння. Перед безпосереднім висівом у ґрунт рекомендується замочити посівний матеріал у теплій воді на одну годину.

Щоб засіяти газон насінням конюшини рівномірно, використовують спеціальні пристрої, однак це можна зробити і вручну, якщо знати один секрет. Оскільки насінинки дуже дрібні, їх попередньо змішують з невеликою кількістю річкового піску, а вже потім висівають. Після цього всю ділянку треба засипати шаром землі висотою приблизно 1 см.

Газон під час зростання вимагає вчасного поливу, але щоб потік води зі шлангу не розмивав ґрунт, бажано використовувати для зрошування спеціальну насадку, яка імітує дощ.

Не варто очікувати цвітіння газону в перший сезон. Квіти на рослинах з’являться лише наступного року.

Оскільки конюшина біла є багаторічною рослиною, рекомендується кожні п’ять років досівати ділянку новим насінням для омолодження посівів та збереження привабливості трав’яного покриву. 

Своєчасне підстригання газону допомагає зберегти його привабливість. Для білої конюшини застосовувати газонокосарку доцільно лише у тому випадку, коли для посівів використовувались високорослі сорти.

Газон з білої конюшини має високу здатність до відновлення після значного механічного пошкодження. На таких посівах можна вигулювати тварин, проводити рухливі ігри з дітьми чи спортивні змагання, адже навіть сильно зім’яті рослини конюшини швидко оновлюються та набувають свіжого вигляду.