Кожного року з початком нового сезону перед городниками постає непросте завдання: не лише виростити багатий урожай ягід і фруктів, але й зберегти його, оскільки з настанням довгоочікуваної весни разом з рослинами прокидається безліч шкідливих комах, здатних завдати значної шкоди садовим і городнім культурам, зокрема й аґрусу.
Саме про шкідників аґрусу піде мова у цій статті.
1. Павутинні кліщі
Ці невеликі сисні павукоподібні комахи жовтого, червоного чи помаранчевого кольору небезпечні не лише для рослин аґрусу, а й для таких культур як виноград, малина, порічки, смородина, троянди та ін.
Розміри павутинного кліща не перевищують 1 мм, тому помітити його на рослинах вдається не одразу. Проте, першим підтвердженням присутності цих комах є дрібна павутинна сіточка, що вкриває осередки зараження з нижньої сторони аґрусового листя.
Живляться ці комахи соком молодих зелених листочків, внаслідок чого ті поступово засихають і згодом опадають. Чимала кількість кліщів на рослині може призвести навіть до її загибелі, оскільки значно ушкоджений кущ взимку може не витримати тривалої дії низьких температур чи інших екстремальних кліматичних факторів.
Як і більшість комах, павутинний кліщ зимує в опалому листі, ховаючись біля поверхні землі. З настанням першого тепла він залишає місце зимівлі, піднімається по стеблах аґрусу вгору та починає живитись соком молодого листя. Одразу ж він відкладає яйця, прикріплюючи крихітні ембріони до нижньої сторони листків.
В умовах достатнього тепла розмноження кліщів відбувається дуже швидко: одна самка здатна давати за сезон до восьми поколінь потомства.
Методи боротьби з павутинними кліщами
Застосовувати хімічно активні препарати в разі незначного зараження кущів аґрусу павутинним кліщем недоцільно, оскільки існує ризик потрапляння отрути на ягоди. Тому, якщо кількість кліщів невелика, краще вдатись до традиційних народних засобів боротьби з цими комахами.
Якщо ж спостерігається значний ступінь зараження кущів, ефективно знищити шкідників народними засобами не вдасться. Тому в такій ситуації слід скористатися акарицидами, які зазвичай застосовують до початку цвітіння або після того, як буде зібрано врожай.
Застосування відварів і настоїв з природних компонентів
· Відвар з полину
Для приготування цього відвару піввідра подрібненого гіркого полину (збирати рослину необхідно в момент масового цвітіння) заливають 10 л води й настоюють протягом доби. Потім цей настій треба прокип’ятити протягом півгодини, остудити, процідити та розбавити рівною частиною води (у співвідношенні 1:1). Щоб засіб не стікав з листя, до нього додають звичайне господарське або рідке мило (40 г) і добре перемішують.
· Настій із тютюну або махорки
Для приготування тютюнового настою сухе тютюнове листя (пил) або махорку (400 г) заливають окропом (10 л) і залишають настоюватись на дві доби, після чого фільтрують. До процідженого настою додають 40 г господарського чи рідкого мила (для кращого прилипання до поверхні листків) і ретельно перемішують.
· Настій з деревного попелу
Для приготування зольного знастою 3 кг добре просіяного попелу заливають окропом (10 л) і настоюють протягом двох діб, після чого проціджують, додають мило (40 г) і ретельно перемішують.
· Відвар з помідорного бадилля
Для приготування відвару 4 кг добре подібненого томатного бадилля заливають 10 л води й кип’ятять протягом 30 хвилин. Охолоджений відвар розбавляють водою (у співвідношенні 1:4) і додають мило, після чого добре розмішують.
· Настій з сухої гірчиці
Гірчичний настій готують таким чином: у 10 л води розмішують 100 г сухого гірчичного порошку, після чого дають настоятись цій суміші впродовж 2 діб і розбавляють чистою водою в співвідношенні 1:2. Потім для кращого прилипання додають у настій мило й ретельно його перемішують.
· Настій з цибульного лушпиння
Для приготування цибульного настою одну частину лушпиння заливають двома частинами гарячої води. Розчин настоюють протягом двох діб, після чого проціджують і розбавляють водою у співвідношенні 1:2. Цим засобом бажано обприскувати кущі раз на тиждень.
Серед агротехнічних методів боротьби з павутинним кліщем результативними є такі заходи:
· видалення та знищення всього зараженого листя;
· своєчасна обрізка й проріджування пагонів на аґрусових кущах;
· регулярне підживлення рослин мінеральними й органічними добривами;
· систематичне розпушування ґрунту та своєчасне знищення бур’янів в радіусі крони;
· за можливості осіннє мульчування ґрунту поліетиленовою плівкою, агроволокном, руберойдом тощо; навесні мульча перешкоджатиме кліщам і їхнім личинкам вибиратись на поверхню.
Для павутинних кліщів є нестерпними умови підвищеної вологості, тому одним з методів боротьби проти зараження аґрусу може стати регулярний і рясний полив кущів зі шлангу звичайною водою під невеликим тиском.
2. Пильщик аґрусовий жовтий
Цей шкідник є одним з найнебезпечніших, оскільки його гусінь, яка живиться листям, може повністю знищити кущі аґрусу, а також порічок і чорної смородини.
Зимує пильщик у стадії гусениці, надійно сховавшись у затишному коконі, який зазвичай знаходиться в поверхневому шарі ґрунту, на глибині до 15 см від поверхні землі, неподалік від самого куща.
Виліт дорослих імаго відбувається під час активного цвітіння ягідних чагарників. У цей час самка пильщика активно відкладає яйця на нижню сторону листків (від 70 до 150 ембріонів).
Вилупившись з яєць, личинки пильщика починають активно живитись, обгризаючи нижню сторону листя, а з подальшим ростом вигризають на його поверхні наскрізні дірки, лишаючи від листків лише ніжки та прожилки. Колонії гусені бувають настільки численними, що здатні повністю знищити все листя на кущі за кілька днів. Особливої шкоди аґрусу завдає друге покоління гусені, яке зазвичай з’являється в період формування та дозрівання плодів.
Пошкоджені кущі призупиняють свій розвиток і не спроможні закладати нові ростові та плодові бруньки. Як наслідок, рослина втрачає життєстійкість, тому може не пережити суворої зими. Та навіть якщо пошкоджений пильщиками аґрус виживає і починає плодоносити, ягоди на ньому зазвичай виявляються недорозвиненими й дрібними.
Дорослий пильщик (імаго) досягає завдовжки 8 мм і має яскраве забарвлення з поєднанням жовтого, червоного та чорного кольорів. Відомий ще також аґрусовий блідоногий пильщик, забарвлення якого більш тьмяне.
Личинки шкідника забарвлені в блакитний із зеленкуватим відтінком колір. Тіло у них напівпрозоре, з чорними цятками. Пересуваються личинки за допомогою десяти пар ніжок.
Набравши необхідну вагу, доросла гусінь припиняє живлення й ховається в поверхневому шарі ґрунту, де згодом і заляльковується. Таким чином життєвий цикл комахи завершується, щоб з настанням весни розпочатися знову.
Методи боротьби з пильщиком аґрусовим
Як і з рештою шкідників, боротьбу з пильщиком необхідно проводити комплексно, за можливості уникати застосовування отруйних речовин та використовувати менш агресивні засоби.
З настанням осені насамперед потрібно ретельно прибрати поверхню землі під кущами аґрусу й спалити все опале листя. Також до настання перших заморозків слід перекопати, перевертаючи пласт землі, ділянку навколо куща на глибину не менше 15 см, щоб присутні у верхньому шарі личинки шкідників опинились на поверхні, незахищені від дії низьких температур.
Можна струсити личинок з гілок аґрусу руками, попередньо розстеливши на землі поліетиленову плівку, а потім зібрати і знищити всіх комах, що впали.
Також важливо своєчасно обрізати старі пагони та вчасно прибирати з куща все уражене гусінню листя.
З настанням весняного сезону (ще до розпускання бруньок) землю під кущами аґрусу бажано замульчувати плівкою, руберойдом, агроволокном чи будь-яким іншим щільним матеріалом.
Застосування відварів і настоїв з природних компонентів
Протидіяти аґрусовому пильщику можна за допомогою настоїв із сухої гірчиці, томатного бадилля, а також відварів з полину, тютюну (махорки) або тютюнового пилу. Непогано діє відвар з гострого червоного стручкового перцю.
Однак у разі сильного зараження рослини слід скористатись хімічно активними препаратами – інсектицидами.
Личинки першого покоління ефективно знищуються засобом «Трихлорметафос-3». Результативними є також інсектициди «Карате», «Інта-Вір» і такі біопрепарати як «Бітоксибацилін» та «Дендробацилін».
Кущі аґрусу обробляють ядохімікатами двічі за сезон: у фазі розпускання бруньок і після того як рослини відцвітуть. Якщо після збирання врожаю зараження аґрусу прогресує, обробку кущів бажано повторити. Водночас ослаблені шкідниками рослини рекомендується підгодувати мінеральними та органічними добривами.
3. Вогнівка аґрусова
Йдеться про метелика родини вогнівкових ряду лускокрилих, одного з найпоширеніших шкідників аґрусу, порічок та смородини.
Доросла вогнівка (імаго) належить до нічних комах. Вона має розмах крил до 36 мм і забарвлена у відтінки коричневого кольору.
З настанням весняного сезону вона залишає кокон, виходить на поверхню й починає відкладати яйця прямо всередину квітів, що розпускаються. Приблизно через 10 днів з яєць з’являються личинки й одразу беруться поїдати квіткову зав’язь. Внаслідок їхньої життєдіяльності плоди аґрусу огортаються павутиною, задовго до дозрівання набувають червоного кольору і, зрештою, гниють або обсипаються.
Самка вогнівки дає потомство лише раз за сезон, відкладаючи до 200 яєць.
Гусінь вогнівки сягає завдовжки від 8 до 14 мм. Вона має сіро-зелене з полиском забарвлення тіла і чорну голівку. На боках у гусені добре помітні дрібні чорні цятки.
Личинки продукують павутину й обплітають нею листя, квітконоси, а також плоди агрусу, з яких вигризають серцевину. Одна гусениця за життя здатна пошкодити близько 6 ягід.
Методи захисту рослин від аґрусової вогнівки
Оскільки цей шкідник зимує в коконі, який знаходиться в поверхневому шарі ґрунту біля самої рослини, восени, перед першими заморозками слід перекопати землю навколо аґрусу на глибину до 12–15 см.
У разі виявлення перших симптомів зараження, всі вражені шкідником листя та ягоди аґрусу слід негайно видалити й спалити.
Як і в випадках з іншими шкідниками, навесні не зайвим буде замульчувати ґрунт навколо куща щільним матеріалом.
Сприятливим фактором в боротьбі зі шкідником є своєчасне обрізання старих пагонів на кущах, щоб аґрус отримував достатню кількість повітря та сонячного світла.
Вогнівка не любить деякі види рослин, зокрема м’яту та помідори, тому буде корисно висаджувати ці культури безпосередньо біля кущів агрусу.
Приготування захисних засобів з природних компонентів
· Настій з деревевного попелу
Для приготування настою попередньо просіяний через дрібне сито деревний попіл (3 кг) заливають чистою водою (10 л), настоюють протягом двох діб, потім проціджують і додають 40 г мила (господарського чи рідкого).
· Настій з хвойного екстракту
Хвойний настій готують з соснової або ялинкової хвої (200 г), яку заливають гарячою водою (2 л). Розчин настоюють один тиждень, перемішуючи час від часу. Перед застосуванням настій розбавляють водою у співвідношенні 1:10.
Хороший ефект у боротьбі з вогнівкою досягається також з використанням настоїв, приготованих з томатного бадилля та гірчичного порошку, рецепт яких наведений вище.
Періодичність обробки кущів настоями та відварами – один раз на тиждень.
З найбільш безпечних інсектицидів можна рекомендувати біопрепарат «Бітоксибацилін», що не завдає ніякої шкідливої дії не лише людині, а й бджолам та іншим корисним комахам.
Серед найдієвіших інсектицидів слід зазначити такі препарати як «Карате Зеон», «Кінміс» та «Енжіо», які знищують аґрусову вогнівку на всіх стадіях її розвитку (від личинок до дорослих метеликів).
4. Аґрусова попелиця пагінцева
Цей шкідник належить до одних з найнебезпечніших, оскільки аґрусова попелиця може утворювати популяції з кількох тисяч особин. До того ж процес розмноження у попелиці відбувається дуже швидко, що дуже ускладнює процес боротьби з нею.
Численна колонія попелиць здатна протягом одного, двох днів повністю знищити рослини аґрусу.
Ознаки зараження
Пагони аґрусу, ушкодженого попелицею, деформуються, а листя засихає, скручується в щільну грудку, всередині якої знаходиться колонія попелиць. Пошкоджені рослини, навіть якщо їм вдасться пережити сувору зиму, розвиваються повільно, і бруньки починають розпускатися з помітним запізненням.
Пік зараження попелицями зазвичай припадає на кінець травня або початок червня, при цьому одна статевозріла жіноча особина за сезон може продукувати кілька поколінь шкідників.
Пагінцева попелиця дуже дрібна, її довжина складає приблизно лише 2 мм, і має жовто-зелене забарвлення тіла.
Самка шкідника відкладає яйця безпосередньо на пагонах аґрусу, де ембріони й зимують. Навесні з них народжуються дрібні личинки, які починають висмоктувати сік з бруньок і молодого листя, яке щойно з’явилося.
Частина личинок пізніше перетвориться на літаючих самок, завданням яких буде пошук нових територій для подальшого розселення колонії.
Методи захисту рослин від аґрусової попелиці
Щоб знищити яйця попелиць, які перебувають в зимовий період на пагонах аґрусу, потрібно рано навесні (до початку сокоруху й формування бруньок) обприскати кущі рослини гарячою водою (не нижче +80°С). Це не завдасть шкоди аґрусу, а от яйця шкідника загинуть.
Застосування засобів з природних компонентів
· Часниковий розчин
Для приготування розчину потрібно ретельно розмішати у 10 л теплої води близько 300 г подрібненого часнику, після чого розчин процідити та додати до нього мило. Обприскування кущів аґрусу такою рідиною допоможе позбутися попелиць.
· Настій з картопляного бадилля
Для приготування настою знадобиться зелене (близько 1,2 кг) або сухе картопляне бадилля (800 г), яке треба залити водою (10 л) і настояти протягом одного дня. У готовий розчин бажано додати трохи господарського чи рідкого мила й старанно перемішати.
· Настій з реп’яхового листя
Близько 4 кг подрібненого зеленого листя реп’яху слід настояти в 10 л води протягом трьох діб. Готовий розчин процідити.
Мильний розчин
Рано навесні для профілактики зараження попелицями рекомендується обробляти пагони аґрусу мильною водою. Для цього 300 г господарського мила подрібнюють, а потім розчиняють у 10 літрах теплої води. Можна використовувати також дьогтьове мило.
Хороші результати досягаються при використанні настоїв з сухої гірчиці, помідорного бадилля, тютюну або махорки, хвої, лушпиння цибулі.
Позбутися шкідників на пагонах можна й внаслідок зрізання верхньої зараженої частини, яка утворює ніби «шапку» з деформованого листя. А ще практикують занурення верхівок пагонів з такими утвореннями у відро з інсектицидом («Іскра», «Актара», «Фуфанон» та ін.).
Біологічно активним засобом широкої дії є препарат «Фітоверм», що викликає параліч і смерть більшості шкідливих комах. Водночас для людини та свійських тварин він не шкідливий.
Обробку рослин хімікатами слід проводити в суху безвітряну погоду рано-вранці або пізно ввечері, приділяючи особливу увагу листю в нижній частині, де зазвичай ховається попелиця.
Дієвим засобом профілактики зараження аґрусовою попелицею є своєчасне внесення фосфорно-калійних добрив. Для цього 10 г суперфосфату змішують з 5 г калійної солі, після чого суміш розчиняють у 10 л води. Отриманий розчин перед застосуванням бажано настояти протягом двох діб.
5. П’ядун аґрусовий
Небезпеку становить не метелик, а гусінь п’ядуна аґрусового, яка знищує зелень ягідних кущів (аґрусу, порічок, смородини). Трапляється, що вона повністю об’їдає листя на цих рослинах.
Метелик п’ядениці має розмах крил до 4,3 см. Він забарвлений у жовтий колір та поцяткований чорними плямами.
Личинка виростає досить значних розмірів (до 40 мм) і має таке ж забарвлення, як в імаго.
Гусінь п’ядуна зимує під опалим листям у коконах, які знаходяться в поверхневому шарі ґрунту біля прикореневої системи чагарників. З настанням першого тепла личинки залишають свій притулок, виходять на поверхню та починають інтенсивно харчуватися, знищуючи молоде, соковите листя аґрусу.
Приблизно в червні (коли завершиться період масового цвітіння аґрусу) це покоління личинок закінчує свій розвиток і заляльковується прямо на кущі, прикріплюючись до пагонів за допомогою павутинки. Приблизно через два тижні (зазвичай наприкінці липня або на початку серпня) з коконів виходять метелики, які починають активно відкладати яйця на нижній стороні листя. Згодом з яєць з’являється нове покоління гусені. Свою потребу в живленні гусениці задовольняють енергійним пожиранням аґрусового листя.
З настанням осені личинки другого покоління заляльковуються, прикріплюються павутинкою до листя, що залишилося на аґрусі, і разом з ними опадають на землю, де й зимують до весни.
Заходи боротьби з аґрусовим п’ядуном
Оскільки шкідник дає два покоління личинок, при сильному зараженні кущів необхідно проводити обробку рослин інсектицидами як мінімум двічі: до розпускання бруньок і відразу після масового цвітіння аґрусу.
Якщо наприкінці сезону виявлена гусінь шкідникка, бажано провести ще одне контрольне обприскування. Для його здійснення використовують ті ж препарати, що й проти аґрусової пагінцевої попелиці та вогнівки аґрусової.
Оскільки лялечка шкідника знаходиться в поверхневому шарі ґрунту, важливим профілактичним заходом боротьби зі шкідником є ретельне прибирання опалого листя.
Наступний крок – перекопати ґрунт у навколостовбуровій зоні на глибину до 15 см.
Засоби захисту з безпечною для людини дією
Не можна застосовувати отрутохімікати для знищення шкодочинних комах на кущах аґрусу в тому разі, коли вже є зав’язь, а тим паче сформовані плоди. З цією метою можна успішно використовувати народні засоби боротьби зі шкідниками.
Ефективним засобом боротьби з п’ядуном є обробка рослин настоями з деревного попелу, тютюну (махорки), гірчичного порошку, томатного бадилля, які також допомагають впоратися з аґрусовою огнівкою та павутинним кліщем.
Не зайвим буде застосування мульчування навколостовбурових кіл, як це вже зазначалося вище. Поліетиленова плівка або руберойд не дозволять личинкам вибратися назовні після зимівлі, і зростання популяції шкідників зупиниться.
Своєчасне обрізання, розріджування та регулярне підживлення рослин теж є важливими заходами для боротьби зі шкідниками аґрусу.
На випадок сильного зараження культури шкідниками рекомендується застосувати біопрепарат «Бітоксибацилін», який уражає травний шлях гусені, внаслідок чого личинка гине на другий чи третій день після обробки. Активний захист рослин внаслідок дії цього біопрепарату триває протягом двох тижнів.
Хороший результат отримують садівники після обробки рослин такими біопрепаратами як «Дендробацилін» і «Лепідоцид». Ці засоби належать до кишкових інсектицидів і впливають на комах, які живляться листям. Наприклад, «Лепідоцид» викликає параліч і загибель шкідників протягом чотирьох годин.
До того ж є надійне правило, корисне для будь-якого садівника чи городника: доглянута ділянка в навколостовбуровій зоні та збагачений, розпушений ґрунт, звільнений від можливих личинок шкідників, значно зменшують шанси шкодочинних комах на виживання.
Поділитись в соцмережах:
