Мальвові або калачикові (лат. Malva) – це численна родина одно-, дво- та багаторічних деревних, чагарникових, витких, трав’янистих квітучих рослин. Вона має 9 підродин і об’єднує від 4225 до 4300 видів з близько 243 родів. До представників родини мальвових належать усім нам добре відомі дерева липа, какао, гібіскус, трав’яниста рослина бавовник, овочева культура бамія та багато інших.
Слово «мальва» походить від давньогрецького μαλάχη. Згодом воно трансформувалось у латинське malva, -ae і використовувалось у Стародавньому Римі для позначення різних видів мальви, здебільшого звичайної мальви (Malva sylvestris), але також алтеї лікарської (Althaea officinalis) і мальви деревної (Malva arborea).
В Україні традиційно мальвою або калачиками називають рослину рожа городня (лат. Alcea rosea) з роду Рожа родини Мальвові. Інші її назви: калачики, рожева рожа, рожа садова, шток-рожа, королівська мальва, рожа звичайна та ін. Наукова назва виду – Alcea rosea – вперше офіційно з’явилась у 1753 році в опублікованій праці всесвітньовідомого шведського природознавця Карла Ліннея «Види рослин» (Species Plantarum). Більшість сортів рожі вирощують як декоративні культури.
Загальна латинська назва Alcea походить від грецького слова άλχέά, -ας, похідного від άλέξω, що перекладається як «захищати», – ймовірно, це пов’язане з лікувальними властивостями рослини; rosea – латинський прикметник, що означає «рожевий».
Точне походження рожі городньої донині не визначене, оскільки ні в Китаї, ні в Туреччині, як у країнах, чиї території вважаються її можливою батьківщиною, дикорослих форм рослини не знайдено. Відомо лише, що рожа потрапила до Європи приблизно в ХV столітті (чи навіть трохи раніше) з північно-західних провінцій Китаю, ймовірно через Близький Схід та Центральну Азію.
Рожа городня – це здебільшого дворічна (рідше багаторічна) високоросла, трав’яниста, декоративна рослина з великими п’ятипелюстковими квітами діаметром до 13 см, що можуть мати різне забарвлення, від білого, рожевого, жовтого, оранжевого, червоного, пурпурового, бузкового, фіолетового до майже чорного. Цікаво, що відповідно до кольору квітів змінюються й вимоги мальви до типу ґрунту. Темніші червоні сорти краще ростуть на піщанистих землях, а світліші – на глинистих.
У перший рік після посіву листя рослини формує чималу прикореневу розетку. І лише наступного року розподіляється на міцних, прямих і рівних, жилавих квітконосах. Трапляється, що в разі раннього посіву та за сприятливих умов мальва встигає розквітнути навіть у першому сезоні.
Світло-зелені стебла рожі виростають заввишки до 2,4, а деколи навіть до 3 м і не потребують опори. На початку свого розвитку вони дуже шорсткі й густо опушені, але з часом стають гладкими. Листя розміром приблизно від 6 до 16 см в умовному діаметрі має округлу або наближену до серцевидної форму, три – семилопатеве, виїмчасте по краю. Поверхня листка повстяно-шерстисто-волосиста.
Квіти розміщуються поодиноко або зібрані групами в пазухах верхнього листя та у верхівкових колосоподібних суцвіттях, довжина яких може сягати 100 см, а чисельність квітів у них становить від 15 до 60 шт. Цвітіння рожі городньої триває з пізньої весни або від початку літа до початку осені. Опушені квітконіжки мають довжину близько 5 мм. Вони продовжують рости до 8–10 мм, аж поки не дозріють плоди. Квіти утворюють чимало пилку та нектару, чим приваблюють до себе комах-запилювачів. Запилюється рослина переважно джмелями.
Опушений плід рожі городньої має форму диска діаметром близько 2 см. У ньому знаходяться численні (від 20 до 40 шт.) майже круглі насінини діаметром від 7 до 8 мм, що мають глибокий жолобок на зовнішньому боці і пару «крилець». Зібране та висушене насіння рожі здатне зберігати високий рівень схожості впродовж 2–3 років.
Рожа легко вирощується з насіння та самосівом. Однак ніжні паростки рослин як першого, так і другого року легко знищуються слимаками та равликами. Також рожа (її листя) схильна до ураження іржею (Puccinia malvacearum), плямистістю листя (Septoria), антракнозом, тому за певних умов потребує обробки фунгіцидами.
Усі частини рослини їстівні, а деякі (здебільшого квіти) спрадавна використовуються в народній медицині. Особливою популярністю рожа городня користувалась у стародавніх єгиптян, греків та римлян. Наприклад, пелюстки рослини разом з маслинами та цикорієм згадуються Горацієм як надзвичайно корисна їжа, яка забезпечує хороше самопочуття та зберігає здоров’я.
В Єгипті мальву ще й донині вирощують як овочеву культуру. Дуже ніжне, багате на слиз листя разом з молодими пагонами вживають свіжими, або готують як звичайний овоч. Свіжі або мариновані квіткові бруньки споживають у салатах, а висушені пелюстки квітів – у складі трав’яного чаю.
Квіти рожі городньої містять корисні біологічно активні речовини: пектини та фенольні сполуки. А ще вони надають пом’якшувальну, відхаркувальну, легку проносну, заспокійливу і сечогінну дію. Завдяки дубильним речовинам і слизу, що містяться у рослині, рожа входить до складу багатьох трав’яних сумішей від кашлю. Корені рослини мають сечогінні, в’яжучі і заспокійливі властивості. З подрібненого коріння можна отримати крохмаль, промивши його водою.
Відомо чимало різновидів рожі городньої з простими та махровими квітами різного забарвлення. Широко використовується як декоративна рослина для багаторічних клумб і дачних ділянок. Висока рослина з ошатними суцвіттями, мальва привертає погляд і в поодиноких, і в групових насадженнях. З її допомогою можна легко приховати від чужих очей непривабливі на вигляд зони: споруди, об’єкти господарського призначення, нерівності рельєфу, огорожі тощо.
Зрідка рожу також культивують як барвну рослину. Для отримання барвників використовують лише чорно-червоні варіанти, тому що пелюстки цих сортів містять значну кількість антоціаніну (мальвідину). Раніше його використовували, наприклад, для фарбування вина, лікерів, десертів, продуктів харчування та текстилю, але сьогодні ця властивість рослини втратила свою актуальність. Барвники, отримані з рожі городньої, забезпечують під час фарбування кольорову гаму від фіолетово-синього до сірого кольору.
Культурі властива значна екологічна пластичність. У деяких країнах її активно вирощують для отримання цінної зеленої маси на корм худобі. Згідно з дослідженням 2008 року, ця рослина в присутності хелатуючих агентів здатна значною мірою поглинати з ґрунту й накопичувати в собі кадмій (Cd), тому її можна використовувати для певних видів фіторемедіації. Також через це не рекомендується вживати рослини рожі городньої, що виросли на забруднених ґрунтах.
Розмножується рожа городня переважно насіннєвим способом. Рослина посухо- й морозостійка, відносно невибаглива до ґрунтів. На бідних, сухих і важких землях рожа гине, а найкраще розвивається й цвіте на відкритих, сонячних ділянках, розташованих на добре аерованих, помірно зволожених і плодючих ґрунтах.
Мальва – оберіг України
В Україні мальва здавна вважається уособленням материнської любові, любові до рідної землі, батьківського дому, народу, країни. Вона є невід’ємною складовою української народної творчості. Зображенням цієї квітки прикрашають вишивки, писанки, деталі осель, побутово-ужиткові речі.
Мальва, поряд з маками, барвінком, соняшником і рутою, є одним з національних квіткових символів. Квітучу мальву можна побачити на картинах всесвітньовідомих українських художників, про неї складають пісні, одна з яких – “Балада про мальви” Володимира Івасюка, легенди, оповіді, поетичні твори. Ця рослина не лише наділяється властивостями оберегу, але й зосереджує в собі духовну силу українського народу.
Одна з легенд розповідає про сміливу й горду дівчину Мальву, доньку славетного сотника Грицька Кандиби. Змалечку батько привчав Мальву до військової справи, а мати – знатись на травах і готувати з них цілюще зілля. Та одного разу, під час ворожої навали, загинув у бою з басурманами сотник Кандиба, а його дружину яничари забрали в рабство. Мальві вдалось порятуватись, і вона почала мститись ворогам за свою родину, взявши до рук зброю. Відважна й рішуча дівчина влаштовувала на басурман засідки, знищувала живу силу противника, його майно, зброю.
Врешті за її голову вороги пообіцяли винагороду – п’ятеро корів. Знайшовся і зрадник, козак Нагнибіда, який і виказав дівчину. Порубане тіло Мальви басурмани розкидали навсібіч, і згодом там з’явились високі, стрункі стебла з великими, яскравими квітами, які люди назвали іменем хороброї українки Мальви. З тих пір майже біля кожної хати в наших селах можна побачити влітку квітучі стебла мальви.
Проте мальву вподобали не лише українці. Від початку XV століття рослина активно культивувалась у Німеччині, набула популярності в Англії, а також у багатьох інших європейських країнах, а згодом – і в Сполучених Штатах Америки.
У Японії мальва є головним символом свята весни. За легендою японці подарували цю квітку богам, щоб ті захистили їхню землю від повеней. З того часу 5 травня у Кіото проходить щорічний фестиваль, присвячений мальві. Така традиція була започаткована ще у VII ст.
Найвідоміші види мальви
Калачики лісові (лат. Malva sylvestris)
Рослина відома ще як мальва лісова або мальва дика. Належить до роду Калачики з родини Мальвові. Багато хто з дослідників вважають цей вид прабатьківським для рожі городньої. Природним ареалом мальви лісової є територія, що охоплює Європу, переважну частину Азії та Північну Африку. Це одна з найвідоміших корисних рослин, яка здавна вирощувалась як овочева та лікарська культура.
Нині зустрічається на всіх континентах (крім Антарктиди). Нерідко росте поблизу людських осель, на пустирищах, біля сільськогосподарських угідь, обабіч доріг, серед чагарників, у рідколіссях та в лісистій місцевості.
Калачики лісові – це багаторічна (у регіонах з помірним кліматом – дворічна) трав’яниста рослина заввишки від 30 до 120 см, опушена. Коренева система стрижнева, з основним м’ясистим, веретеноподібним, глибоко вкоріненим, білим всередині коренем. Прямостоячі, деколи полеглі стебла рослини біля основи часто висхідні, добре розгалужені, розлогі. Чергове листя гарного темно-зеленого кольору, з пурпуровими прожилками та інколи пурпурове біля основи, має ніжку товщиною до 2 мм, зазвичай довшу, ніж сам листок.
Період цвітіння – з травня до вересня. Квітки п’ятипелюсткові, радіально-симетричні, діаметром від 2,5 до 5 см. Розміщуються на опушених квітконосах в пазухах листя групами від двох до чотирьох (рідко до десяти) штук, але також можуть рости поокремо. На ніжних бузково-рожевих пелюстках добре помітні значно темніші за кольором смуги-прожилки. Запилюється рослина переважно джмелями, а також бджолами, повисюховими мухами (дзюрчалками) та іншими комахами. Плід – дископодібна сім’янка до 1 см в діаметрі, в середині якої знаходяться від 10 до 12 насінин.
Росте на сухому, багатому на азот і поживні речовини ґрунті, на висоті до 1800 метрів над рівнем моря.
Вся рослина їстівна. Як овочеву культуру її вирощували та вживали з доісторичних часів. Араби, китайці, європейці додавали свіже листя та інші частини рослини в салати, варили в супах, фарширували, тушкували. До складу калачиків лісових входить чимало цінних речовин: мінеральні солі, вітаміни А, В1, В2 і С, повноцінні білки, залізо, кальцій.
Мальва лісова добре відома як лікарська рослина. Здебільшого в народній медицині використовують її листя та квіти. Активним компонентом листя є насамперед слиз (5–12%). До його складу входять такі цукри як галактоза, глюкоза та її похідна – глюкуронова кислота. Також листя містить флавоноїди. Вміст слизу в квітках мальви майже такий, як і в листі. До того ж квіти містять антоціани, зокрема мальвідин.
Лікувальна дія слизу полягає в тому, що він утворює захисну плівку на слизових оболонках і запобігає їх подразненню, тобто чинить заспокійливу дію в разі запалень горла, ротової порожнини, шлунково-кишкового тракту. Ця особливість рослини широко використовується у фітотерапії. Екстракти листя та квітів лісової мальви допомагають полегшити стан під час сухого, подразнюючого кашлю, що з’являється внаслідок застуди. Відвар або трав’яний чай з насіння мальви вживають внутрішньо як заспокійливий засіб ще з часів Середньовіччя.
Як садово-декоративна культура вирощується рідко, але успішно використовується в селекційній роботі для створення нових гібридних форм.
Мальва мускатна (лат. Málva móschata)
Цей вид належить до підродини мальвових і відомий ще під назвою індійський гібіскус. Поширений у Європі та південно-західній Азії, натуралізований у Скандинавії, Новій Зеландії, Північній Америці. Рослина надає перевагу добре освітленим ділянкам з плодючим, не надто сухим, але й не перезволоженим ґрунтом. На засолених або засмічених важкими металами землях рости не може.
Мальва мускатна – це трав’яниста, розгалужена, кущоподібна багаторічна рослина заввишки від 20 до 80 см з опушеними стеблами й листям. Морозостійка. Має дві форми: з рожевими (можливі відтінки від блідо-рожевого до пурпурового кольору) та білими квітами. Цвіте з червня й до початку осені. Великі п’ятипелюсткові квіти діаметром до 6 см зібрані групами (від 1 до 3-х шт.) у пазушні суцвіття. Вони дуже духмяні, з приємним мускусним ароматом. Запилюються здебільшого бджолами.
Плід діаметром 3–6 мм має дископодібну форму і містить від 10 до 16 сім’янок.
Мальва мускатна має неабиякі медодайні властивості та привабливий зовнішній вигляд, тому її вирощують як декоративну рослину на клумбах, у садах. Листя та квіти мускатної мальви часто додають у вітамінні салати. Насіння також їстівне. Також здавна відомі лікарські властивості мускатної мальви.
Найпоширеніші сорти:
«Біла досконалість»
Невисока рослина (55–60 см), рясно вкрита численними квітами під час цвітіння.
“Біла вежа”
Рослина заввишки до 70 см. Квітки мають біле забарвлення і гарно виглядають як у поодиноких, так і в групових насадженнях.
“Рожева вежа”
Середньоросла рослина до 1 м заввишки. Квітки рожевого кольору мають чудовий вигляд поруч із сортами мальв з білосніжними квітами.
Мальва багатоквіткова або критська мальва (лат. Mаlva multiflоra)
Цей вид поширений у Західній Європі, Північній Африці та Середземноморському басейні, а також натуралізований у деяких регіонах Австралії, Південної Африки та Каліфорнії, де панує клімат, наближений до середземноморського.
Мальва багатоквіткова є однорічною або дворічною трав’янистою рослиною з жорстким, трохи опушеним стеблом, що досягає заввишки від 0,2 до 3 м. Листя багатолопатеве, з рівними або хвилястими краями, злегка опушене, розміром до 20 см. Квіти невеликі, забарвлені в рожевий або світло-бузковий колір, розташовуються групами по 2–8 штук у кожній. Довжина пелюсток становить від 1,2 до 3 см. Плід дископодібний, складається із 7–10 сегментів.
Цікавою особливістю рослини Malva multiflora є здатність її листя відстежувати положення сонця протягом дня і відповідно повертатись до нього лицьовою стороною.
В умовах помірного клімату мальву багатоквіткову вирощують як однорічну декоративну культуру.
Рожа зморшкувата (лат. Alcea rugosa)
Рослина зустрічається в дикій природі. Її можна побачити на пагорбах, серед чагарників, у степових зонах. Вона близько споріднена з рожею городньою. Завдяки зусиллям селекціонерів поступово набуває все більшої популярності серед дачників. Стебла міцні, шорсткі, опушені, повстяні, заввишки до 2 м. Листя сіро-зелене, пальчасто-лопатевої форми, має зморшкувату поверхню Ніжно-жовті, деколи жовто-оранжеві пелюстки квітів сягають 10–11 см завдовжки.
Квітки великі, гофровані. Цвітіння триває з червня по вересень. Чудово виглядає як в поодиноких, так і в групових насадженнях.
Мальва зморшкувата – рослина невибаглива і має хорошу стійкість до захворювань. Зокрема, вона значно менше уражається іржею порівняно з рожею городньою. Кращим ґрунтом для неї є суглинок. Місце посадки слід обирати таким чином, щоб воно добре освітлювалось сонячним промінням і не знаходилось у зоні протягів.
Найпопулярніші сорти :
«Majorette Mixed»
Невисока рослина (близько 60–75 см) з великими напівмахровими квітами. Забарвлення пелюсток може бути найрізноманітнішим.
“Pinafore Mixed”
Розрізняють простий і махровий різновид цього сорту, а також рослини з глянсовими пелюстками. Висота стебел сягає до одного метра. Забарвлення квіткових пелюсток може бути найрізноманітнішим.
“Chater’s Double Strein”
Високорослий сорт (до 2 м заввишки). Квіти великі, махрові, до 15 см в діаметрі.
Мальва гібридна (лат. Malva hybrida)
Високоросла рослина зі сстеблами заввишки до 2 м. Квітки великі, яскраві, махрові. Забарвлення пелюсток рожеве або біле.
Найпопулярніші різновиди:
“Powder Puffs”
Високорослий гібрид (до 2 м), який може розвиватись в одностебловій чи в двостебловій формі. Квітки великі, махрові, білого або рожевого кольору. Зовні нагадують троянду.
“Chater’s Double”
Рослина з високими стеблами заввишки від 100 до 150 см. Цвіте в серпні-вересні. Махрові квіти мають до 13 см в діаметрі. Існує також різновид цього гибриду з жовтим забарвленням квітів (Chater`s Double Yellow).
“Gibbortello”
Рослина понад 1 м заввишки, з пурпуровими махровими квітами.
Вирощування та догляд
Мальва надає перевагу розміщеним на підвищеннях, добре освітленим і захищеним від впливу сильних вітрів та протягів ділянкам. У затінку рослина цвіте не так рясно, та й колір суцвіть у таких умовах дещо знебарвлюється.
Стосовно ґрунту, кращими для культури є легкі родючі супіщані та суглинисті землі, здатні добре пропускати повітря і вологу.
Щоб період цвітіння був тривалішим, усі зів’ялі квіти, а також пошкоджені чи висохлі частини стебел рекомендується регулярно видаляти.
Після завершення цвітіння стебла зрізають під корінь.
Розмножити мальву можна двома способами – насіннєвим або живцюванням.
Посів насіння мальви у відкритий ґрунт
Зазвичай насіння мальви сіють у відкритий ґрунт на початку літа, у червні. Ділянку під культуру необхідно попередньо удобрити та перекопати.
Дистанція між окремими рослинами залежить від їх виду чи сорту. Насіння компактних низькорослих сортів рекомендується висівати на відстані 40–45 см одне від одного. Високорослі сорти потребують більше вільного місця, тому їхнє насіння закладають у ґрунт через 60 см.
Сіяти можна як у борозенки, так і в лунки завглибшки до 3 см, розміщуючи в кожній з них по 2–3 насінини.
Після посіву ділянку поливають і надалі підтримують достатній рівень вологи, щоб верхній шар ґрунту не пересихав, поки не з’являться перші проростки, що може тривати від двох до трьох тижнів.
Як тільки молоді рослини мальв сформують 3–4 справжніх листочки, їх потрібно прорідити, лишивши в кожній лунці по одному, найбільш міцному пагону. Цвітіння в мальви зазвичай відбувається лише наступного після посіву року.
З настанням пізньої осені мальви, посіяні цьогоріч, готують до зими, для чого ретельно утеплюють їх соломою або сухим листям. Особливо важливо захистити їх від морозів у північних та східних регіонах з менш сприятливими кліматичними умовами.
Оскільки мальва має хорошу здатність до самосіву, вона надалі оновлюватиметься самостійно. Завдяки такій особливості іноді складається враження, що це багаторічна культура.
Насіння гібридів, що використовується для посіву, не повинно бути старішим дворічного терміну зберігання, оскільки його схожість після цього строку значно погіршується.
Безпосередньо перед посівом насіння рекомендується витримати в розчині стимулятору росту або замочити в теплій воді (близько +40°С) на 12 годин. Щільна оболонка зерен розм’якшиться, і це сприятиме їх швидшому проростанню.
Розмноження мальви розсадою
Щоб молоді рослини встигли сформуватися до початку літа, насіння висівають у розсадні горщики в березні. За умови ранньої пересадки розсади у відкритий ґрунт, культура може розпочати цвітіння вже цього сезону.
Замість звичайного ґрунту для розсади можна використовувати субстрат, призначений для розведення кімнатних рослин. Тара (найкраще підходять торф’яні горщики) має бути досить місткою, оскільки коренева система сходів потрібує простору.
Якщо користуватись горщиками з торфу, підрослі сходи можна не пікірувати.
Насіння акуратно викладають на поверхню субстрату, злегка притрушують ґрунтом, зволожують за допомогою ручного розпилювача та розміщують у теплому місці без протягів (температура навколишнього середовища не має бути нижчою за +18°C).
Надалі сіянці час від часу поливають.
Якщо розсаду вирощують у звичайних стаканчиках чи контейнерах, її пікірування проводять одразу після форування третього справжнього листочка. Для пікірування потрібно вибирати найбільш здорові та міцні рослини.
Приблизно за тиждень до пересадки у відкритий ґрунт розсаду потрібно загартувати. Рослини виносять на свіже повітря, лишаючи їх там кожного наступного дня дедалі довше.
Розмноження мальви живцюванням
Цей спосіб розмноження використовують лише тоді, коли виникає необхідність зберегти ознаки батьківської рослини. До такого методу вдаються при розмноженні гібридів, оскільки екземпляри, вирощені з їхнього насіння, батьківських ознак не зберігають, і замість очікуваних чарівних квітів можна отримати непривабливі рослини. Нерідко також гібриди взагалі бувають безплідними.
Живцювання здійснюють навесні або влітку. Для цього вибирають здорове, без ознак пошкоджень стебло і зрізають його гостро заточеним ножем або садовим секатором біля самої основи. Зріз змащують садовим варом, можна також присипати його деревним вугіллям, щоб перешкодити потраплянню в рослину патогенних мікроорганізмів.
Живець висаджують у квітковий горщик з насипаним поживним ґрунтом і рясно поливають. Як тільки він приживеться та сформує кореневу систему, його пересаджують на постійне місце у відкритий ґрунт.
Слід зважати, що відсоток приживання живців досить невисокий і великою мірою залежить від навичок та умінь садівника. Якщо таких навичок поки що немає, заготівлю живців краще робити з деяким запасом.
Догляд за рослиною
Мальва – рослина невибаглива, яка потребує мінімального догляду, що традиційно об’єднує помірне поливання, розпушування та підживлення.
Обов’язкове поливання слід здійснювати в разі тривалої та стійкої посухи. У всіх інших випадках поливати рослини слід помірно, крім періоду бутонізації.
В умовах надмірної вологості, як і внаслідок застою води в ґрунті, мальва може загинути.
Після поливання потрібно обов’язково розпушити верхній земляний шар, щоб забезпечити доступ повітря до кореневої системи рослин. Діяти необхідно акуратно, уникаючи найменшого пошкодження коренів.
Підживлення
Щорічно напровесні ділянку з мальвами корисно підживити органічними добривами (компостом чи перегноєм). Норма внесення органіки – 3 кг добрив на кожен квадратний метр ділянки.
Можна також замульчувати прикореневу зону рослин торфом.
Перед початком цвітіння мальву бажано підживити комплексними мінеральними добривами, призначеними для декоративних рослин і квітів.
Більшість високорослих сортів мальви для кращої стійкості та збереження підв’язують до опор, якими також можуть слугувати плетені огорожі чи паркани, вздовж яких і висаджують рослини.
Захворювання мальви та комахи-шкідники рослини
Здебільшого калачикам властива неабияка стійкість до захворювань. Проте в умовах значного рівня вологості вони можуть уражатись грибковими та вірусними інфекціями. Особливу небезпеку для рослин становлять такі хвороби як вірусна мозаїка, стебловий рак, іржа та борошниста роса.
Мальва, уражена вірусними захворюваннями, зазвичай гине, тому лікувати її немає сенсу. Рослини потрібно викорчувати і спалити, а ґрунт у місці посадки обробити знезаражуючим засобом.
У разі зараження мальви грибковими захворюваннями рекомендується застосовувати препарати, що містять мідь. Як захисний засіб можна також використовувати колоїдну сірку або бордоську рідину.
Найбільше проблем мальвам завдають слимаки. Про те, як з ними боротись, можна дізнатись тут.
Рослини мальви чудово виглядають як поодинці, так і в групових насадженнях з декількох сортів чи видів.
Зазвичай їх висаджують побіля будинків, вздовж огорож, а також використовують для розмежування території садово-городньої чи присадибної ділянки.
Ошатна клумба з різнокольоровими квітучими мальвами чудово виглядатиме як на передньому, так і на задньому плані ландшафтної композиції.
Мальву доречно висаджувати у квітниках поряд з іншими садовими рослинами. Вона гарно виглядає поруч з високими жоржинами, шавлією, довгоцвітом (агератумом), павучником (клеомою), чорнобривцями, іберійкою та іншими культурами.
Лікувальні властивості мальви
Рослини цього роду здавна використовуються в народній медицині. З квіток і листя мальви знахарі в давнину готували різні настоянки й відвари для лікування шлунково-кишкового тракту та різних застуд, зокрема запалення дихальних шляхів. У разі шкірних захворювань і поверхневих ран застосовували компреси, примочки або гарячі ванни з додаванням цієї рослини. Щоб заспокоїти кашель або біль у горлі, достатньо пожувати деякий час мальвові листочки.
До складу квіток мальви входять безліч вітамінів і мікроелементів, каротин, сахароза, а також слиз, що сприяє відновленню шкірного покриву. Завдяки такому унікальному складу рослина активно використовується в косметології, як засіб для відновлення епідермісу. На основі екстракту з пелюсток виробляються численні креми, лосьйони та інші засоби догляду за шкірою.
Поділитись в соцмережах:
