Муха європейська вишнева

Муха вишнева (лат. Rhagoletis cerasi) або європейська вишнева муха – комаха з родини Осетницеві (лат. Tephritidae) ряду Двокрилі (лат. Diptera), що є небезпечним шкідником вишні, черешні та деяких інших кісточкових культур.

Цей вид поширений на більшій частині європейської території (окрім Британських островів), у Західному Сибіру (до Кавказу), в Казахстані, Середній Азії та на Алтаї. У 2016 році шкідника вперше виявили в Північній Америці. В Україні муха вишнева трапляється повсюдно, але найбільшої шкоди завдає кісточковим деревам, що ростуть на Закарпатті, у Степовій зоні та в Криму.

Внаслідок шкодочинності вишневої мухи потерпають насамперед плоди вишні та черешні, особливо сорти і гібриди середнього й пізнього строків дозрівання. Цей вид вважається найбільш небезпечним для вишневих культур у Європі та Азії. Також вишнева муха здатна завдавати шкоди плодам абрикоса, жимолості, барбарису, черемхи та сніжноягідника

Небезпеку складають личинки комахи, оскільки вони розвиваються всередині плодів. Внаслідок їх життєдіяльності кістянки темніють, загнивають і нерідко опадають. Вишні й черешні, уражені шкідником, втрачають смакові якості, темнішають, погіршується їх товарний вигляд. Зрештою, урожай стає непридатним для використання. 

В Україні за масового розвитку популяції вишневої мухи втрати врожаю можуть сягати 50–80%.

• Опис

Імаго мухи європейської вишневої сягають завжовжки 3,5–5 мм. Самка трохи більша за самця.

Черевце та груди блискучі, темно-коричневі, майже чорні. Голова коричнева. Очі складні, зеленого з червонуватим відтінком кольору. Крила прозорі, на них чітко окреслені чотири зигзагоподібні синьо-чорні смуги, що обрисами нагадують лапки павука. Щиток, гомілки, лапки та передня частина голови мають жовте забарвлення. На грудях з обох боків розташовані дві широкі жовті поздовжні смужки.

Яйце вишневої мухи світло-жовте, довгасте, загострене на вершечку.

Личинка безнога, жовтувата. У старшому віці сягає 7 мм завдовжки.

Пупарій бруднувато-жовтий, його довжина становить до 4,5 мм.

• Спосіб існування

Зимує комаха в ґрунті, на глибині від 3 до 5 см, у фазі пупарія. З настанням весни, як тільки ґрунт на глибині 5 см прогріється до +10ºС, пупарій розривається в межах 2-го – 3-го сегментів головної частини, і на поверхні з’являється імаго нового покоління.

Першими на поверхню виходять чоловічі особини, а ще за кілька днів після цього з’являються самки. Впродовж перших 4–5 годин після виходу з пупарію комахи не здатні до польоту, поки не просохнуть їхні крила. 

Час масового льоту вишневої плодової мухи припадає на кінець травня – початок липня, залежно від температури. В Україні імаго з’являються в середині травня, що збігається з формуванням зав’язі на вишні. Одразу після виходу з пупарію самки ще не здатні до розмноження і потребують додаткового живлення. Сонячної днини мухи сідають на листя і плоди тих видів рослин, якими живляться личинки, і висмоктують з них сік. 

Через 10–15 днів після вилуплення, залежно від температури навколишнього середовища, запліднені комахи починають відкладати яйця. Самка відкладає від 50 до 80 яєць (по одному) під епідерміс плодів, що дозрівають. 

Через 5–12 днів з яєць вилуплюються личинки і починають живитися м’якоттю навколо ядра, внаслідок чого плід починає гнити і падає на землю. Личинки повністю завершують свій розвиток приблизно через 30 днів і залишають плід, щоб заховатися у ґрунті на глибині кількох сантиметрів і там залялькуватися. Якщо плід не падає, личинки спускаються вниз завдяки павутинній нитці. 

Низькі температури та рясні опади під час масового вильоту вишневої мухи скорочують популяцію комах. Відповідно, вишневі дерева найбільше страждають  саме в посушливі роки. Також частіше вражаються шкідником пізні сорти кісточкових, оскільки ранні встигають визріти до того часу, поки мухи ще повністю не розвинулися.

Відроджені личинки живляться м’якоттю плодів і поступово переміщуються до кісточки. Життєвий цикл личинок триває від двох до трьох тижнів.

Заселені шкідниками вишні можна визначити за зовнішнім виглядом: плоди темнішають, втрачають пружність, на їхній поверхні з’являються вм’ятини, і зрештою вони загнивають.

За сезон вишнева муха забезпечує лише одне покоління потомства. Зимування комахи відбувається на стадії лялечки, що знаходиться всередині пупарію, а завершується розвиток комах уже навесні. Частина особин може залишатися в ляльковій діапаузі на строк до двох, а іноді й до трьох років.

• Заходи щодо знешкодження 

Аби захистити дерева від ураження вишневою мухою, у приватних садибах практикують використання так званих клейких жовтих пасток. Їх вішають на дерева з південного та західного боку, коли вишні починають жовтіти. Наближене до кольору плодів забарвлення пасток приваблює мух, і вони намагаються відкласти там свої яйця, внаслідок чого прилипають до липкої поверхні і гинуть. 

Існують також пастки, у складі яких міститься атрактант, що приваблює вишневих мух. На кожен метр висоти дерева слід використовувати дві пастки. Проте повністю захистити урожай за допомогою жовтих пасток неможливо. Одна муха здатна відкласти до 200 яєць і заразити понад кілограм плодів вишні.

Щоб перешкодити міграції личинок у ґрунті та запобігти зараженню вишень наступного сезону, вдаються до своєчасного видалення зіпсованих і збирання опалих плодів, а також до повного збирання врожаю на деревах (включно з неякісними, пошкодженими чи всохлими фруктами).

Зменшити шкодочинність вишневої мухи можна й шляхом висаджування ранніх сортів вишні й черешні, плоди яких на момент відкладання шкідником яєць вже були зібрані. Залежно від місцевого клімату відкладання яєць вишневою мухою відбувається у різний час, тому потрібно врахувати цю особливість, щоб під час закладання саду обирати такі сорти, які встигають забезпечити врожай до початку масового вильоту шкідника.

Охоче поїдають личинок вишневої мухи кури та качки, що утримуються в господарстві. Ці птахи також люблять їсти опалі фрукти.

В органічному садівництві дерева кісточкових культур, які вражаються вишневою мухою, захищають дрібною сіткою (наприклад, захисною сіткою для вишневих дерев). Оскільки великі дерева неможливо повністю накрити сіткою, їх регулярно обрізають, щоб зберегти потрібний розмір. Відомо також про використання для захисту від шкідника грибкових організмів, які сприяють зменшенню популяції цих комах. 

Серед агротехнічних заходів запобігання поширенню вишневої мухи слід згадати про сезонне перекопування ґрунту в міжряддях (на глибину до 15–20 см) та розпушування поверхневого шару в навколостовбурних зонах. Найбільшу ефективність цей метод захисту забезпечує в разі його проведення напровесні та восени, оскільки нічна температура повітря нижче 0°С дозволяє знищувати лялечок, що перебувають у діапаузі.

Допоміжним заходом є укриття навколостовбурної зони агроволокном чи шаром мульчі. Термоізоляційна здатність накриття затримує прогрівання ґрунту, а це перешкоджає вилупленню мух, а також не дозволяє імаго шкідника вибратися на поверхню, внаслідок чого вони гинуть. 

У традиційному садівництві діє правило, згідно з яким придатними для реалізації є лише плоди, рівень зараження яких вишневою мухою не перевищує 2%. Сільськогосподарські інститути та виробники інсектицидів провели масштабні дослідження ефективності засобів для знищення вишневої мухи. Виявилося, що препарати на основі піретруму й німа є доволі дієвими, а в поєднанні з іншими інсектицидами здатні знизити рівень зараження практично до нуля. До того ж, діюча речовина ацетаміприд ще з 2005 року схвалена на всій території ЄС як безпечний засіб для знищення шкідників.

Найбільшою популярністю серед інсектицидів користуються препарати «Моспілан», «Проклейм», «Золон», «Іназума» тощо.

Перше обприскування кісточкових здійснюють одразу після підвищення температури повітря до +18ºС, а вдруге його проводять через два тижні.

Обробку дерева починають з його верхівки і поступово переходять до нижньої частини крони. Небажано проводити обприскування під час цвітіння дерев.

Надзвичайно корисними в протидії вишневій мусі є комахоїдні птахи. Щоб привабити їх на садову ділянку, варто облаштувати на деревах синичники, шпаківні тощо, а взимку забезпечувати пернатих кормом у годівницях.