Щеплення плодових дерев є одним із вегетативних способів їх розмноження. Завдяки вживленню тканини (живця, бруньки) однієї рослини (прищепи) в іншу (підщепу), садівники можуть створювати абсолютно незвичайні культури з безліччю сортів і різними строками дозрівання плодів.
Головне у цій справі – як слід освоїти та досконало виконувати нескладну техніку щеплення, не боятися експериментувати та знати, що проводити цю процедуру слід до початку фази цвітіння дерев.
Згідно з останніми досліжденнями технологія щеплення була добре відома в Китаї ще в ІІ тисячолітті до н. е. У стародавніх китайських сільськогосподарських текстах «Цимінь Яошу» міститься опис практичного застосування та спостережень за наслідками щеплення гілочок груші на лісову яблуню (кислицю), гранатове дерево, а також щеплення аличі. Перший спогад про щеплення рослин, знайдений у Греції, датовано 424 роком до н. е. Автором його вважається послідовник Гіппократа, і з тексту випливає, що ця технологія на той час налічувала не менше кількох століть.
У часи західноєвропейського Середньовіччя, коли в арабських регіонах відбувався розквіт наукового, технологічного й культурного розвитку, звичайним явищем серед ісламських лідерів було створення пишно квітучих садів. Щоб надати місцевим садам екзотики й неповторності, завозились іноземні декоративні культури, а також дуже поширилась практика щеплення для створення різновидів.
Після падіння Римської імперії щеплення продовжували практикувати лише в християнських монастирях Європи. Популярність повернулась до цієї технології з початком епохи Відродження та з розвитком друкарської справи. З’явився попит і на книги з садівництва, що містили інформацію про технологічні види щеплення та їх особливості. Деякі з цих книг збереглися й донині.
Щеплення яблуні
Зазвичай для підщепи садівники обирають лісову яблуню (дичку, кислицю) або її кореневу парость, яка має високу стійкість до негативних погодних умов і непогано протистоїть різним захворюванням та шкідникам.
Іноді фахівці цілеспрямовано вирощують саджанці яблуні з насіння дички, щоб згодом прищепити на них культурні сорти. Рослини, вирощені з насіння, вже через рік досягають необхідного віку, і їх цілком можна використовувати для щеплення.
Техніка в цьому разі не має вирішального значення, тому можна вибрати будь-який з існуючих способів щеплення. Переважно застосовують такі методи як окулірування, копулювання, щеплення за кору, містком або в розчіп.
Щеплення яблуні зазвичай проводять на всю групу зерняткових плодових дерев, оскільки дані культури мають генетичну схожість, що зумовлює хорошу сумісність і швидку приживлюваність рослин.
Випадки несумісності пов’язані як з абсолютною неможливістю зрощення, так і з надто короткочасним періодом з’єднання підщепи з прищепою, через що утворюється замала кількість внутрішніх провідних судин, що врешті призводить до нестачі поживних речовин, усихання прищепи, або до її зламу.
Шанс того, що яблучна прищепа добре приживеться на яблуні є, безумовно, досить високим, але цей факт не заперечує успішність її щеплення на підщепи інших видів рослин.
Цікаві експерименти селекціонерів та біологічні парадокси
Ще в літописах древніх римлян і греків згадується про успішні завершення практичних дослідів зі щеплення груші на ясен, троянди на дуб, винограду на горіх, апельсина на гранатове дерево.
Ці неймовірні факти довгий час викликали у ботаніків сумнів та вважалися вигадкою. Проте на початку ХХ-го століття деякі вчені підтвердили можливість існування подібних щеплень.
Японським біологам нещодавно вдалося прищепити шовковицю на акацію, а відомий ботанік, селекціонер, генетик І. В. Мічурін витратив п’ять років, щоб прищепити грушу на лимонне дерево.
Відомо про спроби щеплення яблуневих пагонів на тополю, клен і осику. Пдібні різновидні щеплення на практиці зазвичай не приживаються. Для кожної культури існують певні підщепи, на яких вони легше приживаються, краще ростуть та гарно плодоносять.
З одного боку можна вважати, що експерименти з намаганням поєднати малосумісні види шляхом щеплення є абсолютно безглуздими, та з іншого – саме завдяки зусиллям садівників-ентузіастів з’являються нові, незвичні сорти плодових культур. Тому дослідницька праця вчених над щепленням малоспоріднених і таких, що значно відрізняються зовні рослин триває, а ми з нетерпінням очікуємо нових цікавих результатів їх роботи.
Щеплення яблуні на яблуню
На успішність щеплення навіть близькоспоріднених рослин першочергово впливають стан і якість підщепи. Саме вона живить рослину (прищепу) корисними елементами й водою.
Дуже важливим фактором успіху є також сортова відповідність плодових дерев. Навіть щеплення яблуні на яблуню не завжди відбуваються вдало, а найкращий результат фіксується в разі використання прищепи та підщепи однакових сортів.
Щеплення яблуні на яблуню зазвичай здійснюють у двох випадках:
· Для омолодження старих дерев, плодоносіння яких припинилось
· Для розмноження районованих сортів
При щепленні рослин потрібно враховувати наступні фактори:
· Темпи росту плодових дерев
Рослини з різним темпом зростання зазвичай утворюють недовговічне щеплення, яке може всохнути чи зламатися внаслідок випередження в розвитку підщепи або прищепи.
· Розміри достиглих плодів
Серед дрібноплідних різновидів яблуні існує безліч сортів, стійких до несприятливих умов. Переважна їх більшість належать до низькорослих дерев і формують вельми компактну крону, що спрощує догляд за ними і полегшує процес збирання врожаю.
У будь-якому випадку садівникові доводиться вибирати для щеплення сорти рослин з урахуванням їх різних показників (морозостійкості дерева, розміру й тривалості зберігання плодів, строків плодоношення, смакових якостей яблук тощо).
· Строки дозрівання й плодоношення яблунь
Це, певно, найважливіший фактор, який слід враховувати при виборі підщепи та прищепи, оскільки добре поєднуються виключно ті сорти яблунь, що мають однакові або близькі один з одним терміни дозрівання плодів.
Справа в тому, що синхронний початок фаз вегетації та однакові темпи зростання дають більше шансів для нормального розвитку рослин. Наприклад, зимовий сорт яблуні, щеплений на літній сорт, на момент дозрівання плодів може потерпати від явної нестачі поживних речовин, внаслідок чого яблука не встигнуть повністю дозріти й передчасно опадуть.
Відносно ж кількості щеплень на одну рослину, то тут можливості садівників не обмежуються. Можна щепити хоч і 250 сортів на одне дерево!
Однак потрібно зважати на те, що чим більше сортів знаходиться на одній рослині, тим складніше за ним доглядати, оскільки сортові пагони конкурують один з одним за поживні речовини й світло, а це неминуче призводить до пригнічення одних і надмірного розвитку інших.
Щоб уникнути цього небажаного явища, садівники формують крону дерева чашоподібної форми, внаслідок чого вся рослина отримує однаковий доступ до сонячного світла й повітря, а також рівномірний розподіл поживних речовин.
Та все ж краще посадити кілька дерев і прищепити до них по дві – три прищепи близьких за термінами дозрівання сортів, ніж посадити одне дерево і потім зробити на ньому близько десяти різних щеплень.
Найкращим варіантом підщепи для культурних сортів яблунь садівники справедливо вважають сіянці антонівки звичайної.
Який період є найкращим для щеплення яблуні?
Щеплення плодових дерев найчастіше проводять навесні, а деколи й улітку.
У першому випадку матеріал для щеплення (прищепи) заготовлюють заздалегідь, а потім зберігають у прохолодному приміщенні чи в холодильнику. Живці в цей час перебувають у фазі сну, тому бажано загорнути їх у зволожену тканину або в поліетилен, щоб уповільнити процес випаровування вологи. Як тільки на підщепі оживуть бруньки й почне розпускатися перше листя, можна розпочинати щеплення.
Якщо щеплення здійснюється влітку, то живець-прищепу потрібно зрізати того ж дня, безпосередньо перед проведенням роботи.
Оптимальний час для щеплення – ранкові години або під вечір, після заходу сонця.
Щеплення яблуні на грушу
Хоча яблуня й груша належать до однієї родини Розових, живці культурних сортів груші не дуже добре приживаються на яблуні, а прищепити яблуню на грушу ще важче. Те ж стосується й вишні з черешнею. Більшість сортів вишні можна легко прищепити до черешні, але ось зробити зворотне щеплення набагато складніше. На жаль, наука досі не може пояснити цей факт.
Проте, найчастіше садівники намагаються прищепити яблуню саме на грушу, оскільки обидві ці рослини генетично цілком сумісні одна з одною.
Головна мета щеплення яблуні на грушу полягає здебільшого в тому, щоб отримати дерево, яке б приносило одразу два види плодів. Та садівникам слід пам’ятати, що яблуневі щеплення на груші найчастіше не доживають до семи років, до того ж вони дають не надто високий урожай. Переважно це пов’язано з різницею в темпах зростання та розвитку рослин, оскільки груша росте значно швидше за яблуню. Така нерівномірність у розвитку підщепи та прищепи перешкоджає останній отримувати необхідну кількість поживних речовин. Внаслідок цього на місці щеплення часто формуються потворні і вразливі нарости.
Однак на сьогодні вже існують приклади того, як прищеплена на груші яблуня дає цілком стабільний урожай і нормально плодоносить протягом декількох десятиліть. Провідну роль у цьому випадку відіграє генетичний ступінь сполучуваності різних сортів.
Щеплення грушевих живців на яблуню також може давати хороший результат і цілком прийнятну довговічність. Єдина умова – це своєчасна обрізка дерев, метою якої є стримування темпів зростання грушевих пагонів.
Щеплення яблуні на інші культури
Міжвидові щеплення зазвичай бувають вдалими здерідка, і навіть якщо врешті рослини приживаються одна з одною, плодоносять вони ще рідше.
Доволі часто хороший результат отримують від щеплення яблуневих живців на айвові дерева, особливо якщо підщепою слугують сіянці айви. Плоди яблуні, вирощені на айві, мають приємний терпкуватий присмак.
Непогано прищеплюється яблуня до сливи, оскільки вона також належить до родини Розових, та, на жаль, не формує плодів, тому доцільність такого щеплення дуже сумнівна. Окрім того, життєвий цикл щепленої сливи вельми обмежений, а в місці з’єднання підщепи та прищепи часто утворюється потворний наріст, який сприяє обламуванню пагона.
Належить до родини Розові й вишня, тому щеплення яблуні на цю рослину також цілком здійсненне, але от подальший розвиток пагонів загрожує відторгненням, оскільки тендітні гілки вишні часто не здатні витримувати вагу яблуневих.
Черешня примхливіша за вишню, тому відсоток приживлюваності яблучної прищепи на цій культурі дуже невисокий.
Погано приживається яблуня також на аличі й абрикосі, хоча багато ентузіастів застосовують зрощування цих двох культур в умовах теплого клімату.
Багато хто з садівників намагаються прищепити яблуню на терен, хоча особливих успіхів таке поєднання рослин не приносить. Тому щеплення яблуні на вищезгадані культури є скоріше винятком з правил і проводиться садівниками виключно як експеримент.
Нерідко для підщепи садівники обирають саджанці аронії чорноплідної або червоної горобини. Приживлюваність пагонів яблуні в цьому випадку досить висока, і дерево може стабільно плодоносити. На жаль, така прищепа не надто довговічна (близько 10 років на горобині та близько 7 років на аронії чорноплідній), але натомість рослина має невисоку крону і достатньо велику морозостійкість.
Відомі випадки щеплення яблуні на черемху, березу, обліпиху, глід, шовковицю, осику, калину й навіть на виноград, але велике значення в цьому випадку мають сортові особливості яблуневого живця. До того ж щеплені рослини вимагають ретельного догляду, оскільки пагони яблуні ростуть досить швидко і можуть зламати тендітні гілки підщепи.
Щеплення яблуні на культури родини Шовковицевих в наслідку позитивно впливає на смак плодів, але така рослина живе недовго.
Проте, такі експерименти садівників мають під собою міцне підґрунтя, оскільки, по-перше, вони є досить захоплюючим заняттям, а по-друге, сприяють розвитку рослинництва, так що ця праця заслуговує на визнання.
Успіхів та наснаги!
Поділитись в соцмережах:
