Як це не парадоксально, але попри те, що часник нерідко використовують для боротьби з різними шкідливими комахами, сам він також деколи стає їхньою жертвою. Шкідників, які живляться часниковими цибулинами або листками рослини, налічується понад 100 видів. Розглянемо найнебезпечніші з них.
1. Цибулева муха
Цибулева муха (лат. Delia antiqua Meigen) сягає завдовжки 7 мм, забарвлена в сірий колір і зовні дуже схожа на звичайну хатню муху.
Дорослі комахи живляться квітковим нектаром, а ось їхні личинки здатні пошкоджувати всі різновиди цибулі й часнику. Листя рослин, уражених личинками цибульної мухи, в’яне, набуває сірувато-жовтуватого відтінку і поступово засихає, а уражені голівки часнику розм’якшуються, гниють, створюючи різкий неприємний запах.
Самець цибулевої мухи на відміну від самки має на черевці невелику поздовжню темну смужку.
Виліт дорослих комах припадає на травень і часто збігається з періодом цвітіння бузку та вишні (на цей час часник зазвичай вже має до чотирьох листочків). Період льоту комах триває близько місяця, але може затягуватися до 40 днів. Вже через тиждень після його початку самка починає відкладати яйця.
Відкладаються яйця безпосередньо на ґрунт, поблизу часникової або цибулевої плантації, але найчастіше вони розташовуються на листі або в листкових пазухах рослин. Кількість мініатюрних ембріонів, відкладених самкою за один раз, становить від 5 до 20 штук.
Яйця забарвлені в білий колір, їх розмір у діаметрі – трохи більше одного міліметра. Приблизно через тиждень з яєць з’являються білі, гладенькі, червоподібні личинки, які через основу листя проникають у соковиту тканину часнику та протягом двох чи трьох тижнів продовжують там свій розвиток. Саме в цей час (зазвичай у червні) часниковій плантації завдається найбільшої шкоди.
Гусінь цибулевої мухи, що виросла завдовжки 1 см, переміщається в ґрунт, де заляльковується на глибині 10–20 см.
Лялечка комахи знаходиться у несправжньому коконі жовто-коричневого кольору, розміром 4–7 мм.
Нове покоління мух з’являється в липні й до кінця місяця вже дає потомство.
Впродовж одного сезону встигають розвинутись два (а в теплих регіонах навіть три) покоління цибулевої мухи.
Методи знищення цибулевої мухи
Оскільки зимують цибулеві мухи в поверхневому шарі ґрунту, з настанням осені на ділянці, де був посаджений часник, рекомендується провести глибоку зяблеву оранку. Цей процес сприятиме знищенню значої кількості лялечок.
Виліт дорослих мух є найбільш зручним моментом для запобігання появі ненажерливих личинок. Якщо в цей час зволікати з профілактичною обробкою рослин інсектицидами, комахи встигнуть відкласти яйця, і тоді боротьба з гусінню значно ускладниться. Тому необхідно постійно перевіряти посіви з метою виявлення осередків зараження.
У період активного відкладання комахами яєць (з середини квітня до середини травня) бажано обробити сходи часнику сумішшю сухого тютюнового пилу з вапном у рівних частинах. Обпилювання слід проводити з розрахунку 1–2 кг тютюнового пилу на 10 м2. Можна також додати туди половину чайної ложки гострого червого перцю (порошку). Цей засібо допоможе позбутися дорослих комах.
Таку обробку плантації бажано здійснювати один раз на тиждень (для відлякування цибулевих мух другого покоління вистачить однієї обробки).
Під час активного вильоту комах ефективні результати досягаються внаслідок обробки часникових сходів наступними природними засобами:
· настій хвойного екстракту (з розрахунку 200 г на 10 л води);
· тютюновий настій (400 г на 10 л води). Основним компонентом може також слугувати махорка, подрібнене тютюнове листя, тютюновий пил. Для приготування дієвого розчину тютюн слід попередньо настояти впродовж двох діб, після чого отриману суміш процідити.
Щоб розчин краще прилипав до поверхні листків, бажано перед використанням додати в нього рідке мило (50 г на 10 л).
Якщо сильного зараження уникнути не вдалося, можна застосувати такі інсектициди:
• Каліпсо
• Енжіо
• Карате Зеон
• Белем та інші.
Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ) – заселення шкідником 10% рослин.
2. Тютюновий трипс
Ця комаха знищує не лише часник, але ще й понад сто видів інших культур, зокрема такі популярні як цибуля, огірки, капуста, кавуни та ін.
Наукова назва шкідника – тютюновий трипс (лат. Thrips tabaci), відомий також як трипс цибулевий.
Розміри цієї комахи дуже незначні. Трипс має трохи видовжене тіло завдовжки близько 1–1,3 мм коричнево-жовтого або бурого кольору, а пообіч тулуба знаходятьсядобре розвинені вузькі крила, оторочені бахромою з дрібних волосків.
Яйця в тютюнового трипсу видовженої форми, дуже мініатюрні, завдовжки лише 0,25 мм і товщиною 0,15 мм.
Личинки шкідника зовні нагадують дорослих комах (імаго), але дещо менші за розміром і без крил. Відразу після народження вони мають світле забарвлення, а в міру зростання та розвитку набувають зеленувато-жовтого відтінку.
Зимує тютюновий трипс на поверхні землі, у рослинних рештках, часто ховаючись у сухих стеблах часнику та цибулі.
Дорослі комахи зазвичай з’являються на початку травня й починають відкладати яйця (по одному на рослину). Для розмноження трипсам не обов’язково спаровуватись, оскільки з незапліднених ембріонів народжуються самки.
Усього за сезон жіноча особина відкладає близько 80 яєць, приблизно по 3–4 штуки на добу. Яйця розвиваються близько тижня, потім із них виходять личинки, які починають живитися соком рослин.
Розвиток личинок триває 10 днів, після чого вони ховаються у ґрунт, на глибину до 15 см, щоб приблизно через п’ять днів перетворитися на дорослих крилатих комах (імаго).
Впродовж одного сезону шкідник здатен давати до 8 поколінь потомства.
Частина дорослих комах після збирання часнику та цибулі перелітає на інші культури, а частина може потрапляти до овочесховищ, де вони продовжують шкодити рослинам, розмножуючись і харчуючись головками часнику, знижуючи товарні та посівні якості рослин. Внаслідок такої діяльності шкідників голівки часнику починають гнити.
Зазвичай тютюновий трипс заселяє на часнику листкові пазухи, внаслідок чого спершу на листі, а згодом і на суцвіттях з’являються сріблясті плями. Осередки ушкодження з часом збільшуються в розмірах, поки не зливаються в один суцільний, після чого листя часнику жовтіє й поступово, від кінчиків, починає засихати. У цей час на ньому можна помітити дрібні темні цятки – сліди від екскрементів комах.
Цибулини часнику, уражені трипсом, відстають у розвитку, дрібнішають, а після садіння погано сходять. Крім того, тютюновий трипс є переносником багатьох грибкових та вірусних захворювань.
Методи боротьби з тютюновим трипсом
З основних засобів протидії шкіднику є дотримання правил сівозміни з подальшим ретельним видаленням всіх рослинних решток.
У передзимовий період необхідно провести глибоку зяблеву оранку ділянки, що дозволить знищити значний відсоток комах, які зимують у ґрунті.
З настанням весни не зайвим буде зробити профілактичне знезараження посівного матеріалу.
Оскільки тютюновий трипс дуже чутливий до високих температур (температура вище +40°С є для нього смертельною), можна застосовувати сухе прогрівання часникових головок, призначених для посадки. Цей процес бажано проводити протягом двох діб, при температурі +42°С. Вологе прогрівання часнику зазвичай проводиться за температури повітря +50°С і триває трохи більше 5 хвилин.
Хімічні засоби знищення тютюнового трипса
Економічним порогом шкодочинності вважається 3-відсоткове зараження плантації. Для захисту рослин рекомендується застосовувати такі препарати як «Карате Зеон» і «Фастак».
3. Стеблова нематода
Ще одним небезпечним шкідником часнику є стеблова цибулева нематода (лат. Dytilenchus dispaci). Вона є дуже дрібним паразитом, проте цей шкідник здатний знищити до 60% часникової плантації, а також може завдати непоправної шкоди зібраному врожаю в овочесховищах, де нематода переповзає із заражених цибулин на здорові.
Нематода має ниткоподібну, видовжено-конічну форму тіла, вона дуже рухлива й дрібна (до 1,5 мм завдовжки), тому її важко помітити неозброєним оком. Завдяки веретеноподібній формі тіла вона легко проникає через денце або через зелене листя всередину цибулини, де живиться клітинним соком.
Самка цибулевої нематоди відкладає ембріони всередині рослин. Личинки, які щойно з’явилися з яєць, починають активно живитися рослинним соком, внаслідок чого ріст і розвиток часнику сповільнюються, його стебло поступово викривляється, листя жовтіє й всихає, на зовнішній поверхні цибулини можна спостерігати бурі смужки, а денце голівки ніби вивертається.
Цибулина часнику після зараження нематодою поступово руйнується, стає пухкою, набуває неприємного запаху й згодом повністю трухне.
Значна кількість паразитів на посівах часника викликає захворювання, відоме під назвою дитиленхоз. Уражені інфекцією рослини мають потовщене, з тріщинами стебло й деформоване, пожовкле листя. Визначити хворобу можна й за характерним розтріскуванням денця цибулини, що має вигляд кількох глибоких тріщин.
Розмноженню стеблової нематоди сприяє підвищена вологість повітря: за дощової, сирої погоди продуктивність однієї самки зазвичай становить від 200 до 400 яєць, а протягом одного сезону може розвиватися від трьох до п’яти поколінь шкідників.
Характерною ознакою ураження часнику під час його зберігання є утворення на його поверхні «нематодного войлоку», що має сірий колір і нагадує цвіль. Насправді – це не цвіль, а популяція дрібнесеньких нематод, яка може налічувати кілька десятків тисяч особин. Таке явище означає, що колонія вийшла на поверхню й перебуває в стані спокою, очікуючи на більш сприятливі умов для подальшого зростання та розвитку. У такому стані личинки нематоди здатні зберігати життєздатність до п’яти років, а в разі потрапляння до вологого середовища швидко переходять з пасивного стану до активного.
За сприятливих умов шкідник перебуває зиму в сухих рослинних рештках, а при сильному холоді, завдяки неабиякій рухливості, здатен зариватися в ґрунт дуже глибоко (до 1,5 м), долаючи протягом трьох годин відстань у 10 см.
Основним джерелом поширення цього шкідника є здебільшого посадковий матеріал (насіння цибулі й часнику), а також частинки ґрунту, рослинні рештки, взуття та робочий інструмент городника.
Методи боротьби зі стебловою нематодою
Основною перешкодою для розвитку стеблової нематоди є дотримання правил сівозміни. Не рекомендується висаджувати часник після попередника, який може бути заражений шкідником. До таких культур належать: пастернак, петрушка, кабачки, картопля, перець, буряк, гречка тощо. На ділянки, де була виявлена нематода, часник необхідно повертати не раніше, ніж через чотири або навіть п’ять років.
Слід зважати, що нематода може заражати й окремі види бур’янів, тому треба постійно дбати про чистоту посівів.
Щоб позбутися шкідника за допомогою рослини-попередника, рекомендується з настанням весни посіяти на ділянці наступну суміш культур: редьку олійну (20 кг насіння на гектар) та білу гірчицю (10 кг насіння на гектар), а через півтора місяці (у фазі цвітіння) провести дискування всієї рослинної маси.
Важливим профілактичним заходом для перешкоджання зараженню нематодою безпечних площ є ретельне вибракування всього насіннєвого матеріалу, яке зазвичай здійснюється вручну. Крім того, перед закладкою часнику у сховища всі цибулини бажано добре просушити, а в період зберігання час від часу проводити контроль та видалення заражених паразитом головок.
Рекомендується також весь призначений для зберігання часник попередньо обробити протягом 10 хвилин мокрим термічним способом (за температури близько +50°С). Причому, чим більший розмір цибулин, тим довше має тривати обробка.
Ще одним методом боротьби з нематодою є використання ярого ріпаку, який висівають до посіву основної культури з метою зниження рівня зараження ґрунту. Через місяць після посіву ріпак виривають вручну, разом із нематодами, що зібралися на його коренях, після чого всі вирвані рослини слід спалити. Замість ріпаку можна використовувати такі культури як соя, горох, боби, квасоля.
Економічним порогом для стеблової нематоди є присутність 20 шкідників в 1 кг ґрунту.
Позитивний ефект у боротьбі з нематодами десягається шляхом використання карбаміду, який слід вносити в ґрунт перед безпосередньою посадкою часнику (з розрахунку 500 кг на 1 га площі).
4. Цибулева міль
Цибулева міль (лат. Acrolepia assectella Zell) – це невеликий нічний метелик, личинки якого ушкоджують цибулю та часник.
Гусінь молі живиться листям, залишаючи на ньому ушкодження, що виглядає як поздовжні смуги. Епідерміс листків лишається неушкодженим. Заражене листя, квіти й квітконоси часнику незабаром деформуються й починають гнити. Особливо нищать личинки ослаблені рослини та ті, що відстають у розвитку.
Доросла комаха цибулевої молі становить завдовжки близько 8 мм, а розмах крил складає в неї від 12 до 14 мм. Передні крила мають коричневе забарвлення, на них помітні білі цятки й смужки, а також велика біла пляма. Задні крила сірі, з бахромою.
Самка цибулевої молі відкладає дрібні, овальні, жовтого кольору яйця на нижній стороні листя, шийці цибулини або безпосередньо на квітах. Кількість яєць, продукованих однією особиною сягає 100 штук (по одному на кожну рослину).
Личинка з’являється приблизно через 5–7 днів. Вона проникає у внутрішні тканини часнику через листя та виростає близько сантиметра завдовжки. Гусениця має жовтувато-зелене забарвлення та коричневі бородавки на тілі. Приблизно через тиждень активного живлення вона формує кокон і заляльковується.
Довжна лялечки після формування кокона з павутини досягає 7 мм.
Цибулева міль може зимувати як у фазі дорослої комахи, так і у фазі лялечки, вибираючи для цього захищені від сильного вітру місця: стіни господарських будівель, огорожі, рослинні рештки.
Перший виліт дорослих комах відбувається зазвичай наприкінці квітня або на початку травня і, як правило, вночі.
Перше покоління шкідників з’являється в середині червня або на початку липня, а друге – наприкінці липня або на початку серпня.
Оскільки погода може вносити серйозні корективи у розвиток цибульної молі (комаха не переносить холоду), іноді на рослині часнику можна одночасно спостерігати і гусениць, і лялечок, і дорослих особин (імаго).
Наприкінці вересня – початку жовтня частина лялечок перетворюється на метеликів і лишається зимувати на ґрунті, в рослинних рештках.
Методи боротьби з цибулевою міллю
Першим засобом боротьби зі шкідником є суворе дотримання правил сівозміни. Часник слід висаджувати на тому самому місці не раніше, ніж через 4–5 років.
Важливим агротехнічним прийомом є ретельне прибирання рослинних решток та глибока зяблева оранка ділянки.
Плантації часнику бажано облаштовувати на ділянках з хорошим освітленням та достатньою аерацією.
Потрібно враховувати, що цибулева міль (імаго) не здатна самостійно відлітати від місця зимування далі ніж на 100–200 м, але ця дистанція значно збільшується завдяки сильному вітру.
Поріг економічної шкодочинності складає 5% заражених рослин. У разі перевищення цього показника для боротьби з личинками варто застосувати інсектициди. Наприклад, використати такі препарати як «Карате Зеон» і «Фастак».
5. Кореневий цибулевий кліщ
Ця комаха завдає шкоди більшості рослин родини цибулевих, зокрема й таким квітковим культурам як нарциси, тюльпани, лілії, жоржини тощо. Кліщ є загрозою культурам на всіх стадіях свого розвитку.
Слід зазначити, що прямий збиток від кореневого цибульного кліща (лат. Rhizoglyphus lucasii) незначний, і набагато небезпечнішими для рослин зазвичай виявляються ушкодження, завдані гусінню, оскільки через них до рослини потрапляють різні збудники хвороб та грибні спори. Наприклад, таке небезпечне захворювання як фузаріоз спричинюється видом філаментарних аскомікотових грибів роду Fusarium oxysporum, що переносяться саме цими комахами.
Зазвичай кореневий кліщ проникає в рослину через денце. Згодом зовнішня поверхня лусочок заражених цибулин часнику вкривається коричневою трухою, денце головки відпадає, коренева система часнику всихає.
Кореневий кліщ мініатюрний за розміром, довжина його тіла становить близько 1 мм, він забарвлений у коричневий колір і пересувається завдяки чотирьом парам коротких ніг, озброєних спеціальними шипами.
Живуть ці шкідники колоніями, масово заселяючи пошкоджені місця під кореневою пластиною часнику.
Самка кліща живе до двох місяців і є надзвичайно плодючою, оскільки здатна відкладати до 800 ембріонів за сезон (від 5 до 25 яєць на добу).
Розвиток ембріонів зазвичай відбувається впродовж одного тижня. Яйця в кліща дуже дрібні, білого кольору й овальної форми.
Личинки народжуються з трьома парами ніг. Період їхнього розвитку триває від 2 до 20 днів.
За несприятливих погодних умов, що спричинюють нестачу кормової бази, кореневий кліщ може набувати стабільної, стійкої форми, відомої як гіпопус, завдяки чому довгий час може обходитись без їжі. У такому вигляді кліщів досить успішно розносять довкола різні види мух (наприклад, муха-дзюрчалка) та інші літаючі комахи.
Зимує кореневий кліщ на поверхні землі, в рослинних рештках.
Методи боротьби з кореневим кліщем
Для зменшення кількості комах необхідно проводити своєчасне лущення поля, зяблеву оранку та фрезерування ґрунту.
Важливим фактором у боротьбі зі шкідником є дотримання правил сівозміни (не висаджувати на ділянках рослини, схильні до зараження, впродовж чотирьох років).
Оскільки кліщ на належить до комах, а є представником класу павукоподібних, для боротьби з ним потрібно застосовувати препарати акарицидної дії, серед яких варто згадати про:
• Аполло
• Пірінекс
• Бі-58
• Ніссоран
• Вертимек
Дієвим засобом проти кліща є препарат «Кумулюс», виготовлений на основі сірки. Він надає фунгіцидну дію, але водночас має акарицидні властивості.
Можна обробляти рослини й колоїдною сіркою (40 г на 10 л води). Витрати робочого розчину в цьому випадку мають складати один літр на 10 м2 посівної площі. Обробку плантації бажано проводити за 20 днів до збирання врожаю часнику.
Кореневий цибулевий кліщ полюбляє вологе середовище, тому в місцях зберігання часнику має бути сухо, а приміщення слід добре провітрювати.
Поділитись в соцмережах:
