Бузина чорна (лат. Sambúcus nígra), вид роду Бузина, родини Адоксові або Пижмівкові – доволі поширений на європейській території багаторічний, листопадний, гіллястий кущ (невелике дерево) з яскраво вираженим під час цвітіння нудким запахом і красивими гронами чорних глянсових ягід в пору дозрівання.
Поміж близько 25 існуючих видів (червона, трав’яна, китайська, південна, широколисточкова, оксамитова, канарська, трав’яниста азійська, жовта бузина та ін.) їстівні ягоди мають лише чорна бузина і канадська. Проте їх листя і кора зберігають токсичність. Усі без винятку види бузини відомі своїми декоративними властивостями.
Бузина – напрочуд невибаглива до ґрунтових і кліматичних умов рослина. Її можна зустріти на узліссях та галявинах лісових масивів, у заростях, на пустирищах, на схилах або в ярах. Вона утворює живоплоти біля садиб, садових ділянок, уздовж доріг або берегів річок. Наприкінці весни й на початку літа є прекрасним медоносом – нектар бузини містить до 23% цукру.
Бузина фігурує у багатьох народних легендах, переказах і повір’ях. Ця рослина ніби осяяна ореолом таємничості, її наділяють якоюсь магічною силою. До того ж сила ця має двояку дію: світлу (життя) і темну (смерть). Чорна бузина належить до помірно отруйних культур, та завдяки надзвичайним цілющим властивостям вона вважається однією з тих священних рослин, які дарують людям довголіття, здоров’я, молодість.
Лікувальні властивості бузини використовувалися ще за часів Середньовіччя. Водночас, згідно з народними традиціями, не можна було садити бузину біля будинку або рубати її, щоб не накликати на себе нещастя, бо, згідно зі стародавніми переказами, в бузині оселялися відьми та феї.
Ще одна з середньовічних легенд розповідає про те, як одного разу під час полювання вельможа з королівського почту заблукав у лісовій гущавині. Прислухаючись до лісових звуків, щоб розрізнити серед них гудок мисливського ріжка, він раптом почув сумні зітхання. Це горював неподалік сивочолий старий.
Виявилося, що батько сильно розгнівався і вдарив його за необережність, бо той ненавмисне впустив діда, коли ніс його на руках. Здивований вельможа захотів на власні очі переконатися в правдивості слів старого і проїхав за ним до лісової хатини. Там він дійсно побачив двох ще старіших чоловіків. На розпитування гостя вони відповідали, що харчуються найпростішою селянською їжею – молоком, хлібом і сиром. Але довголіттям своїм завдячують ягодам бузини, які вживають постійно.
Ягоди бузини містять вітаміни С і Е, каротин, ефірні олії, глюкозу й фруктозу, дубильні речовини, салібуцин, хризантемін, різні амінокислоти; у насінні знаходиться до 30% жирної олії. У квітах присутні органічні кислоти (валеріанова, кофейна, оцтова, яблучна), холін, рутин, самбунігрин, макро- та мікроелементи (калій, кальцій, магній, залізо, молібден, марганець, кобальт, селен, бор, алюміній, свинець, мідь, цинк, стронцій, нікель, йод) і значна кількість ефірної олії. До складу свіжого листя входять глюкозид самбунігрин і чимала кількість вітаміну С.
Практично всі частини рослини корисні й мають лікувальні властивості, тому їх широко використовують у традиційній і народній медицині. Заготівлю квітів бузини здійснюють під час їх рясного цвітіння. Важливо враховувати для цього й погодні умови. Рекомендується проводити збір суцвіть сухої та сонячної днини. Найоптимальніший час – з 13-ї до 15-ї години дня.
Зрізані суцвіття висушують у затінку, на добре провітрюваному майданчику, розстеливши сировину в один шар на мішковині або папері. Можна також сушити при +45°С в сушильних шафах, печі або духовці. Сухі квіти дуже легко відокремити від черешків, для цього досить протерти їх через капроновое сито з невеликими вічками.
З квітів бузини готують варення, їх використовують у виробництві коньяків і лікерів, а додавання сухого порошку з суцвіть бузини в тісто надає йому мигдального аромату. Відвар квітів бузини чорної застосовують для лікування ангіни, застуди, грипу, цукрового діабету, гормональних збоїв.
Настоянкою з квітів лікують ларингіти, бронхіти та інші захворювання дихальних шляхів, безсоння, головні болі. Заварені у вигляді чаю, їх використовують у лікуванні невралгії або як потогінний, жарознижуючий та засіб проти кашлю. У народній медицині квітами бузини лікують ревматизм й очні хвороби, застосовують також при нирковокам’янiй хворобі, мігрені та подагрі.
З давніх-давен збирали перші молоді пагони бузини і разом з іншою ранньою зеленню додавали в їжу, готували з них салати. Листя бузини надає жарознижуючу, загальнозміцнюючу, сечогінну, проносну, болезаспокійливу, кровоочисну та протизапальну дію. З нього роблять компреси, аплікації або примочки при травмах, пухлинах, хворобах шкіри й суглобів.
Настої та відвари допомагають вилікуватись від хронічних закрепів і геморою. Вживання молодого листя бузини допомагає при атеросклерозі й подагрі. При наривах, опіках, фурункулах, попрілості використовують зовнішньо бузинове листя, відварене в молоці. А порошок, приготований з сухої кори бузини та її коренів, успішно загоює мокнучі виразки, опіки й незагойні рани.
Відвар кори, квітів і гілок бузини (у вигляді ванн і примочок) призначають у народній медицині для лікування такого небезпечного захворювання як бешиха. Кора бузини також має жовчогінні, сечогінні, протипухлинні, ще й відмінні дезинфікуючі властивості й допомагає в лікуванні різних захворювань слизової оболонки порожнини рота й гнійних запалень шкіри.
Збирати кору найкраще рано навесні (до початку сокоруху) на дворічних гілках. Для цього знімають верхній сірий шар і відділяють його від серцевини. Заготівлю коренів проводять пізно восени (жовтень – листопад).
Сушити сировину рекомендовано при температурі +65…70°С з використанням печі, духовки, сушильної камери тощо. Висушені листя, кора й коріння бузини втрачають свою токсичність і можуть цілком безпечно використовуватись за призначенням.
Ягоди бузини чорної знайшли широке застосування в кулінарії, в харчовій і текстильній промисловості, а також у народній медицині та косметології. Плоди не втрачають своїх корисних властивостей навіть після висушування. Збирають ягоди тільки в період їх повного дозрівання. Недозрілі ягоди можуть спровокувати отруєння.
Зі стиглих ягід готують начинку для пирогів, варення, желе, муси, кисіль, мармелад, сурогатні чайно-кавові напої. Відоме застосування соку з бузинових ягід в якості чорнила, а також барвників для шовкових та інших натуральних тканин. Використовують цю рослину і як природний інсектицид.
Попри чимало цілющих властивостей, потрібно з великою обережністю ставитись до бузини в разі її застосування. Головна небезпека полягає у схожості ягід чорної і трав’янистої бузини, яка також росте на всій території України.
Трав’яниста бузина (лат. Sambucus ebulus) – дуже отруйна рослина. Після контакту з нею слід обов’язково ретельно вимити і витерти руки, щоб уникнути інтоксикації. Обидві ці рослини розрізняються запахом (аромат трав’янистої бузини сильніший та відчутно неприємний), а також за кольором суцвіть під час цвітіння (у чорної пелюстки квітів забарвлені відтінками білого кольору, тоді як у трав’янистої вони зовні блідорожеві). Плоди трав’янистої бузини – дуже неприємні на смак, тоді як у чорної – це соковиті, солодкі ягоди.
Існують і протипоказання до вживання чорної бузини для людей, що мають індивідуальне несприйняття до рослини, а також у разі хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, нецукрового діабету, хвороби Крона, для вагітних і матерів у лактаційний період.
Усі види бузини припали до вподоби спеціалістам з ландшафтного дизайну. Деякі форми рослини з плакучою кроною («Pygmy»), карликові («Witches Broom», «Goldenlocks»), пістряволисті («Маdonna», «Purpurea») широко використовуються ними у створенні зелених зон, для оздоблення парків, скверів тощо. Для вирощування бузини з метою отримання ягід селекціонерами виведені спеціальні сорти підвищеної врожайності («Корсар», «Данау», «Гамбург» та ін.), які здатні давати до 7 кг і більше плодів з одного куща.
Бузина легко вкорінюється та швидко зростає на добре освітлених ділянках із слаболужним ґрунтом. Розмножується вегетативно. Садять її восени або навесні, з настанням стійкої теплої погоди. Завдяки своїм інсектицидним властивостям бузина практично не вражається хворобами та не пошкоджується комахами.
Поділитись в соцмережах:
