Парша груші – досить поширене в Україні грибкове захворювання. Збудником його є Venturia pyrina – вид грибів-аскомікотів з родини Venturiaceae, поширений в помірних і субтропічних регіонах, де вирощують грушеві дерева. Його конідіальна форма відома як Fusicladium pirinum або Fusicladium pyrorum.
Розвитку патогена сприяє волога та прохолодна погода, яка часто трапляється у нас навесні або на початку літа.
На відміну від яблуні, парша на грушах вражає не лише листя і плоди, але також може інфікувати молоді пагони, внаслідок чого кора на них зсихається і розтріскується.
Уражені грибком дерева слабшають і втрачають імунітет. Продуктивність рослин падає, а їх зимостійкість знижується. У разі значного зараження груші паршею, дерево може втрачати до 45% своєї врожайності, а товарний вигляд і смакові якості плодів не відповідають стандартам.
Невисоку стійкість до інфікування паршею мають такі сорти груш: «Деканка осіння», «Лісова красуня», «Улюблениця Клаппа», «Вільямс» тощо.
Стадії розвитку парші на груші
За морфологічними й біологічними ознаками збудники парші яблуні та груші дуже подібні. Проте кожен з цих видів паразитує виключно на своїй рослині та не переходить з однієї культури на іншу.
Також, на відміну від яблуневого патогена Venturia inaequalis, вид Venturia pyrina може зимувати не тільки в сумчастій стадії (Fusicladium pirinum) на опалому листі, але й у вигляді грибниці на інфікованих пагонах. Тому зараження груш конідіями відбувається значно раніше, ніж яблунь, особливо якщо весна видається теплою та дощовою.
Ознаки інфікування паршею
Зазвичай грибні аскоспори проростають зі зворотного боку листків, вздовж центральної жилки. Внаслідок подальшого розвитку хвороби під епідермісом поступово з’являються округлі коричневі плями. Поступово осередки інфікування збільшуються, внаслідок чого листя темніє, деформується, всихає і завчасно опадає.
Найчастіше передчасний листопад у хворих на паршу груш спотерігається одразу після завершення цвітіння чи під час фази формування зав’язі.
Окрім листя, патоген інфікує квітконіжки, чашолистки, плодоніжки, зав’язі, плоди та пагони. Уражені ділянки вкриваються оливковим нальотом, який згодом твердне.
Найбільш небезпечним ураження паршею є для сіянців, що вирощуються зокрема й у розплідниках. На молодих стеблах інфекція зазвичай проявляється в основі бруньок і пагонах заміщення. Осередки зараження мають вигляд невеликих здуттів, усередині яких розвивається грибниця оливкового кольору. З часом ці здуття розтріскуються, внаслідок чого поверхня пагонів вкривається глибокими поперечними та поздовжніми тріщинами.
Уражені паршею рослини слабнуть і можуть легко вимерзнути під час холодної зими.
Що ж до плодів, то внаслідок інфікування на їхній поверхні з’являються темні, майже чорні округлі плями. У разі раннього інфікування груші набувають деформованої форми, розтріскуються і починають гнити.
Пробкове затвердіння, що виконує захисну функцію, на поверхні груш не утворюється, на відміну від яблук. Тобто грибниця легко проникає всередину плодів, внаслідок чого їхня внутрішня тканина ущільнюється, дерев’яніє і стає непридатною для споживання.
Найбільш схильні до зараження паршею дерева із загущеною кроною, де аераційні процеси ускладнені через надмірну вегетативну масу рослини.
Заходи протидії хворобі
З агротехнічних заходів для захисту саду рекомендується з настанням осені ретельно прибрати всі рослинні рештки, особливо листя та падалицю.
Після збирання врожаю важливо провести глибоке перекопування міжрядь і розпушити ґрунт у навколостовбурових зонах.
Важливим є і регулярний догляд за плодовими деревами, а саме вчасне й достатнє поливання, підживлення та видалення бур’яну.
Навесні, ще до початку сокоруху, слід здійснити санітарну обрізку крони, що сприятиме кращому освітленню та аерації рослин.
Під час закладання грушевого саду потрібно надавати перевагу районованим сортам груші з високим рівнем стійкості до зараження грибковими патогенами, зокрема й паршею. До них належать такі сорти української селекції: «Вижниця», «Бере Люка», «Деканка дю Коміс», «Вежа мускатна», «Деканка мускатна», «Ольхотівська», «Осінь Буковини», «Таврійська», «Наталка» тощо.
Надійно захищають від парші також фунгіцидні засоби. Напровесні потрібно окропити плодовий сад препаратами, до складу яких входить мідь (наприклад, бордоською рідиною або розчином мідного купоросу).
Під час вегетації груші ефективними є такі засоби захисту рослин, як «Скор», «Стробі», «Хорус», «Фундазим», «Антракол», «Рестлер Тріо» тощо.
Поділитись в соцмережах:
