Парша яблуні – поширене захворювання, збудником якого є сумчастий гриб Venturia inaequalis. Хвороба зустрічається повсюдно, де культивуються насіннєві деревні породи, і негативно впливає на врожайність і якість яблук.
Фітопатоген вражає всю надземну частину плодового дерева: його молоді пагони, листя, квіткові бутони, зав’язі, плоди, а також квітконіжки, плодоніжки та черешки листя. Паршею вражаються як культурні сорти, так і дикі форми яблуні. У зоні ризику перебувають насамперед рослини з ослабленим імунітетом.
Уражене паршею листя передчасно опадає, а яблука дрібнішають, втрачають товарний вигляд, смакові якості і довго не зберігаються.
Інтенсивне зараження листя значно послаблює плодові дерева, що призводить до зменшення закладки плодових бруньок та знижує ступінь зимостійкості яблунь. Та навіть у разі значного розвитку парші, захворювання не призводить до загибелі рослин.
В Україні найсприятливіші умови для розвитку парші спостерігаються в Закарпатській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Рівненській та Чернівецькій областях, де кількість заражених яблунь може досягати 50–100%. А кожні 7–8 років з десяти парша сягає піку своєї резистентності.
У Лісостеповій зоні захворювання спостерігається майже вдвічі рідше. Ступінь ураження дерев на цих територіях зазвичай не перевищує 50%.
У Запорізькій, Дніпропетровській, Одеській, Херсонській, Луганській та Донецькій областях (Степова зона України) розвиток парші спостерігається один раз на три роки. Відсоток зараження яблунь становить близько 15–30%.
Стадії розвитку парші
Розрізняють дві стадії розвитку цього грибкового захворювання:
- зимова (аскоспорова або сумчаста) – Venturia inaequalis
- літня (конідіальна) – Fusicladium dendriticum.
Зимова або сумчаста форма парші є неодмінною умовою розвитку захворювання. Зимують грибні спори на опалому листі (переважно диких форм яблуні). Та в регіонах з теплим кліматом гриб може зимувати й у вигляді конідій та міцелію на уражених гілках і листі яблуні.
Весною, з настанням тепла, конідіальна форма стає додатковим джерелом зараження садових дерев. Процес інфікування яблунь аскоспорами триває з середини квітня (незадовго до початку фази зеленого конуса) до середини червня. Дозрівання та поширення конідій починається зазвичай наприкінці квітня і охоплює весь період вегетації.
Активному розвитку грибних спор допомагає тепла погода з підвищеним рівнем вологості. Особливо сприятливими для поширення парші є тривалі дощі, мряка, тумани та рясні роси.
Залежно від чергування дощів та посухи, процес зараження яблунь паршею може на якийсь час перериватися, а потім знову відновлюватися. Найінтенсивніший розвиток конідій відбувається за температури від +20°С.
Зараженню патогеном сприяють різноманітні пошкодження на надземній частині рослин, як от морозобійні чи іншого походження тріщини, механічні травми, завдані зокрема й шкідниками, тощо.
Симптоми зараження
Аскоспори парші розносяться вітром, дощем, комахами та осідають на поверхні листя. Згодом вони проростають і утворюють міцелій, що проникає в рослинну тканину і розвивається між епітелієм та клітинами епідермісу. Подальше його поширення всередину листків не відбувається.
Найбільш уразливим до зараження паршою є молоде листя, що знаходиться на верхівці пагонів поточного року.
Перші ознаки захворювання стають помітними у квітні-травні, під час фази «рожевий бутон», в період цвітіння, або на стадії завершення цвітіння дерев. Осередки зараження на листі мають вигляд дрібних, оксамитуватих плям бурого або оливкового забарвлення з розпливчастими краями.
З часом краєчки інфікованих тканин стають чіткішими, ущільнюються. У разі задавненої форми захворювання спороносні плями збільшуються і зливаються в один осередок, а поверхня листка вкривається темним нальотом і розтріскується, що сприяє зараженню листя іншими патогенними мікроорганізмами.
Плоди мають найбільшу вразливість до інфікування паршею у фазі формування зав’язей, особливо якщо період цвітіння супроводжувався затяжними опадами. На молодих плодах утворюються характерні плями з ущільненими ділянками грубої кірки. Уражені паршею яблука розтріскуються і завчасно опадають.
Грибок Venturia inaequalis може вражати плоди яблуні не лише навесні, а й улітку та восени і навіть за кілька днів до збирання врожаю. До того ж симптоми парші можуть з’явитися на яблуках під час їх зберігання (так звана коморна парша). У цьому разі хвороба має вигляд дрібних темних плям на поверхні плодів.
Заходи протидії ураженню паршею
Перед закладанням яблуневого саду садівникам слід ознайомитися з районованими сортами, що мають високий спротив до ураження паршею.
Важливим засобом протидії патогену є щорічне санітарне обрізання плодових дерев, що дозволяє покращити освітлення гілок крони та підвищити аерацію рослин.
Восени, після завершення збирання врожаю, необхідно ретельно зібрати в саду всі рослинні рештки та падалицю з подальшим утилізуванням (спаленням), оскільки вони можуть містити грибні спори.
Наступна важлива дія – глибоке перекопування міжрядь і розпушування ґрунту в навколостовбурових зонах, що покращить фізико-механічні властивості ґрунту.
Під час вегетаційного сезону потрібно підтримувати в саду оптимальний рівень волгості та своєчасно підживлювати рослини.
Попереджає зараженння яблунь паршею і ранньовесняне обприскування дерев препаратом, що містить мідь (наприклад, бордоською сумішшю), яке здійснюють ще до появи перших ознак зараження.
За необхідності вдаються до обробки саду фунгіцидами у фенофазу «рожевий бутон». У цьому разі обирають препарати, здатні зберігати свою дію як за рясних опадів, так і в умовах різких змін температури. Вдруге дерева обробляють через 7–10 днів.
Серед найбільш дієвих засобів, що перешкоджають інфікуванню рослин та розвитку парші на яблунях, варто згадати «Фітоспорин», «Тіовіт Джет», «Цинеб», «Топсін М», а також системний фунгіцид «Скор» та препарат контактної дії «Делан».
Строки застосування фунгіцидів потрібно узгоджувати з критичними періодами зараження рослин паршею і ступенем сприйнятливості конкретних сортів яблунь. Щоб запобігти поширенню інфекції, важливо обробляти не лише заражені ділянки, але й здорові дерева, що на них ростуть.
Для запобігання зараженню зібраного урожаю, що знаходиться у сховищах, використовують сучасний фунгіцидний препарат «Белліс».
Поділитись в соцмережах:
