Паслін солодко-гіркий (лат. Solánum dulcamára) – вид багаторічних, листопадних, квіткових рослин з родини Пасльонові (Solanaceae). Має вигляд напівчагарника з повзучим кореневищем і частково здерев’янілими, ліаноподібними стеблами, який може сягати завдовжки до 1,2–3,5 м і більше.
За наявності відповідної опори паслін солодко-гіркий росте вгору, для чого вікористовує свої виткі пагони, здатні чіплятися за навколишні дерева і чагарники. Усі частини рослини містять отруйні сполуки (солонін, сапонін та деякі алкалоїди).
Поширений у Північній Африці, в Європі та Азії, а також успішно натуралізувався в Північний Америці. Цей вид росте в умовах помірного клімату, переважно поблизу водойм та на відкритих, сонячних ділянках. Попри те, що паслін солодко-гіркий є деревною рослиною, він рідко оселяється в самих лісах, але часто зустрічається в заростях інших низькорослих видів рослинності.
Епітет «солодко-гіркий» пов’язаний зі смаковими відчуттями, які виникають під час жування плодів або стебел рослини. Спочатку це солодкий смак, через який паслін ще називають дикою лакрицею. Але одразу ж відчувається і гіркий, що пояснюється наявністю у складі рослини соланіну. Токсичний соланін зосереджений у стеблах, листі і особливо у плодах (іноді від їх вживання потерпають тварини і птахи).
На відміну від пасльону чорного, яскраво-червоні ягоди пасльону солодко-гіркого не втрачають токсичності навіть внаслідок повного достигання. Їх вживання спричинює біль у животі, блювоту, діарею, порушення координації, аритмію та головний біль. Також спостерігається розширення зініць (як внаслідок дії атропіну). Зазвичай симптоми отруєння ягодами пасльону нагадують отруєння зеленими бульбами картоплі.
Зелені плоди надзвичайно багаті на алкалоїди (соласодин, соладульцидин тощо; до понад 0,5% від сухої ваги), які під час дозрівання переважно зникають. Цей факт пояснює, чому серйозні отруєння пасльоном солодко-гірким трапляються нечасто, і чому його зелені ягоди значно небезпечніші за стиглі червоні. 30–40 (іноді й менше) незрілих плодів пасльону солодко-гіркого можуть стати смертельною дозою для дітей.
Використання рослини
Ще з часів Стародавньої Греції паслін солодко-гіркий використовувався цілителями в очисних засобах для лікування шкірних захворювань (дерматозі, екзем, лишаїв тощо), а також для досягнення контрацептивного ефекту та стмулювання менструальних циклів у жінок. Перші згадки про оздоровчі й лікувальні властивості цієї рослини зустрічаються у працях давньогрецького цілителя і філософа Гіппократа, а також у грецького лікаря та філософа римської доби Галена.
У середньовічній медицині паслін солодко-гіркий був добре відомий як болетамувальний (наприклад, у разі болів у кістках чи кінцівках), а також як протинабряковий засіб при набряках, спричинених запаленням. Рослина також використовувалася в народній медицині у вигляді кровоочисного відвару, при нудоті, ревматизмі, хронічному бронхіті та астмі. Гомеопатичні препарати з пасльону солодко-гіркого призначалися у лікуванні гарячкових інфекцій, захворювань органів дихання, шлунково-кишкового тракту, сечовивідних шляхів, суглобів та шкіри.
Алколоїди, що містяться в солодко-гіркому пасльоні, чинять інгібіторну дію на бактерії видів Escherichia coli (кишкова паличка) і Staphylococcus aureus (стафілокок золотистий).
У деяких країнах, зокрема в Німеччині, паслін солодко-гіркий офіційно визнаний лікарською рослиною, що входить до складу лікарських препаратів для лікування хронічних екзем і нейродермітів.
Добре відомі також інсектицидні властивості рослини, зумовлені значним вмістом у ній токсичних сполук. Садівники та городники використовують настій з вегетативної частини пасльону для знищення комах-шкідників і їх личинок. Цей природний засіб є достатньо дієвим у захисті плодових культур.
Паслін солодко-гіркий містить чималу кількість (до 11%) танідів, завдяки чому в минулі часи з нього виробляли засіб для дублення шкур убитих тварин.
Ще одна цікава функція рослини, якою її наділяли в часи Середньовіччя – це захист від «недоброго ока». Пагони пасльону навіть вішали на шию худобі, аби вони виконували роль оберега.
Як декоративну культуру, паслін солодко-гіркий рідко висаджують у парках та зелених зонах. Він потребує сонячної, але вологої місцини. У дикій природі він має неабияке значення як кормова рослина для деяких видів птахів (наприклад, дроздів), що живляться його плодами і є несприйнятливими до отрути. Завдяки цим же птахам відбувається поширення насіння пасльону. Також у певних місцях пасльон разом з іншими виткими рослинами створює непрохідні чагарникові хащі, де знаходять притулок різні тварини.
Опис рослини
Паслін солодко-гіркий – витка ліаноподібна рослина з повзучим кореневищем, стебла якої за явності опори можуть сягати заввишки до 4–8 м, хоча зазвичай не перевищують 2 м. Корінь у нього дерев’янистий, звивистий, з наростами. Найчастіше пагони пасльону вкриті різної густоти волосками (трихомами), але здерідка трапляються рослини з неопушеними гілками. Кора старих пагонів забарвлена в сірий або жовтувато-сірий колір.
Листя черешкове, темно-зеленого кольору, надзвичайно різноманітне за формою. Черешок має довжину від 0,5 до 2 см. Навіть на одному пагоні спостерігаються листки від еліптично-яйцеподібних до серцеподібних різного розміру. Вони можуть бути простими або тричі перистими, виростати до 2,5–7 см завдовжки і шириною від 1,2 до 6 см. Зверху листочки бувають як гладенькими, так і помірно опушеними, а з нижнього боку вони мають рідке або густе опушення. Від центральної жилки листкової пластинки відходять від шести до дев’яти пар бічних жилок.
Цвіте паслін солодко-гіркий у червні – серпні. Волотеві суцвіття верхівкові або бічні розміром від 4 до 15 см, розгалужені, неопушені або помірно опушені. Вони складаються з 3–20 квіток. З них одночасно відкритими є лише кілька. Квітка п’ятипелюсткова, зірчастої форми, з фіолетовим (інколи бузково-рожевуватим чи білим) віночком і золотаво-жовтими пиляками. Її діаметр складає приблизно 12–20 мм.
Рослина запилюється комахами (мухами і перетинчастокрилими). Плід – яйцеподібна червона ягода завдовжки близько 1 см, м’яка і соковита, всередині містить пласкі насінини розміром до 2 мм. На вигляд і запахом нагадує крихітний помідор. Плодоносить паслін солодко-гіркий з липня до жовтня.
Розмноження рослини відбувається посівом та живцюванням. Вид має три підвиди, зовнішні відмінності між якими непомітні, але які розрізняють за різним вміст алкалоїдів.
Склад і корисні речовини
Ягоди, стебла та листя пасльону містять значну кількість алкалоїдів, стероїдів, флаваноїдів, а також жирні олії та органічні кислоти.
У листі рослини міститься каротин, крохмаль, білкові речовини, чимало макро- та мікроелементів.
Лікувальні властивості рослини
До наших днів зберігся запис у «Травнику» англійського ботаніка, натураліста, лікаря і хірурга Джона Джерарда (1597) про те, що «сік (пасльону солодко-гіркого) корисний тим, хто впав з висоти і отримав забиття або побої, оскільки вважається, що він розчиняє кров, яка запеклася або скупчилася у внутрішніх органах, і заліковує пошкоджені місця».
Проте зараз використання в народній медицині цієї рослини є надзвичайно рідкісним, оскільки існують вже готові стандартизовані медичні препарати зі стебел Solanum dulcamara. Але навіть відповідно до інструкції Європейського агентства з лікарських засобів (ЄMA), застосування препарату дозволене лише для дорослих, тривалість його використання не повинна перевищувати двох тижнів, і категорично заборонене його внутрішнє вживання. Серед протипоказань: вагітність, годування груддю, алергічні реакції.
У народній медицині відвари та настої з пагонів і листя пасльону солодко-гіркого використовують зовнішньо, а також для лікування головного болю, ревматизму, подагри, захворювань шкіри та екземи.
Рецепт приготування настоянки з пасльону: одну чайну ложку сухого або свіжого листя рослини заливають 0,5 л окропу, настоюють одну годину і проціджують; вживають по 30 мл тричі на день.
Цей настій використовують для лікування бронхітів, застуд, запалень, а також від таких захворювань, як кашлюк, золотуха та хвороба Боткіна. Він є також дієвим сечогінним засобом, до того ж має протипаразитарні властивості.
Солодко-гіркий паслін є отруйною рослиною, тому використовувати його як лікувальний засіб слід обережно і обов’язково під наглядом лікаря.
Збирати рослину потрібно під час цвітіння. З цією метою різають саме трав’янисті верхівки стебел. Зібрану сировину просушують у затінку, або в приміщенні з хорошою вентиляцією. Періодично її перевертають.
Як запобігти поширенню пасльону
У разі значного поширення рослини на орних землях, вдаються до прополювання або мульчування грядок. Здерідка доводиться застосовувати пілясходові гербіциди.
Поділитись в соцмережах:
