Рослини роду Пасифлора (лат. Passíflōra) представляють собою тропічні вічнозелені ліани, добре відомі своєю декоративністю, деякі з яких можуть досягати довжини до 45 м.
Батьківщиною пасифлори є область тропічних лісів з вологим та спекотним кліматом, розташована в Південній Америці. Вона охоплює південні регіони Бразилії, територію Парагваю та північну частину Аргентини.
Декоративні якості пасифлори
Високі декоративні якості пасифлори (ажурне листя, оригінальна будова й забарвлення квітів), її швидке зростання, тривалий період цвітіння і невибагливість сприяли значному поширенню культури в садівництві, а також застосуванню її в вертикальному озелененні, для прикраси альтанок, пергол, створення затінку тощо.
Опис рослини
Серед численних представників пасифлори зустрічаються рослини як з простим, суцільним, так і зі складним, лопатевим (трійчасто-, п’яти-, дев’ятилопатевим) листям. Квіти у пасифлори поодинокі, великі (в середньому близько 10 см в діаметрі), з яскравою й ошатною подвійною оцвітиною, над якою розміщуються у вигляді торочок прямі або хвилеподібні різнобарвні волокна-нитки, що утворюють своєрідну «корону».
У центрі квітки знаходяться п’ять тичинок, над ними підносяться три хрестоподібно розташовані рильця маточки. Служителі християнської релігії використовували унікальну будову квітів пасифлори для їх символізації, як уособлення страждань (страстей) господніх, що сприяло виникненню іншої назви рослини – страстоцвіт.
Харчові, дієтичні, лікувальні властивості пасифлори, її унікальний склад
З більш ніж 500 видів пасифлори лише деякі (зокрема маракуйя або пасифлора їстівна, пасифлора інкарнатна, пасифлора яблукоподібна або чулюпа, пасифлора солодка або язичкова та ін.) утворюють їстівні ягоди, які є цінним харчовим і дієтичним продуктом. Крім того, плоди пасифлори, а також її надземна частина мають лікувальні властивості й успішно використовуються не тільки в народній, але і в офіційній медицині. У стеблах і листках рослини виявлено флавоноїди, каротиноїди, алкалоїди, кумарини, глікозиди, сапоніни, хінони, вітаміни і мікроелементи, а також багато інших корисних складових.
Заготівля сировини та медичне використання пасифлори
Заготовляють пагони, бутони та квіти в період цвітіння пасифлори, потім сировину висушують у затінку, добре провітрюваному приміщенні, або ж за температури +50…60°С. Чай, настої та екстракти з висушеної трави застосовують як спазмолітичні, антибактеріальні, протигрибкові засоби. Пасифлора входить до складу фармацевтичних препаратів, що мають седативну дію. Також вона використовується як біологічно активна складова, яка допомагає позбутися алкогольної та наркотичної залежності.
Пасифлора їстівна або маракуя
Сьогодні фруктові види пасифлори культивуються як багаторічні повзучі, виткі плодоносні рослини, не лише в Бразилії, але і в країнах Середземномор’я, субтропічних зонах Азії, у Новій Зеландії, Австралії, на островах Полінезії.
Одна з найпоширеніших і найвідоміших серед них – це пасифлора їстівна (лат. Passiflora edulis, родина Пасифлорові), відома також як маракуя, гранадила пурпурова або страстоцвіт їстівний. Вона являє собою вічнозеленую трав’янисту ліану довжиною до 10 м з надзвичайно гарними, яскравими квітами. Після їх запилення (за участю птахів колібрі в природному середовищі існування, або ж штучним способом у разі вирощування в інших регіонах) маракуя формує досить великі (8–15 см) плоди.
Опис плодів маракуї
Плід пасифлори їстівної, добре відомий нам як маракуя, має кулясту форму, зверху вкритий щільною глянсовою шкіркою жовтого, помаранчевого чи фіолетового кольору, під якою знаходиться соковитий, ароматний, кисло-солодкий м’якуш, заповнений щільним і теж їстівним насінням (до 30 шт. і більше).
До його складу входять клітковина, білок, вуглеводи, насичені і ненасичені жирні кислоти, пектинові сполуки, хлорофіл, чимало вітамінів (А, групи В, С, РР, Е, К та ін.), антиоксиданти, макро- та мікроелементи (калій, кальцій, натрій, магній, залізо, мідь, цинк, фосфор, сірка, фтор та ін.).
Калорійність 100 г фрукту становить приблизно 68 ккал. Плоди їдять свіжими, вибираючи м’якуш з розрізаних навпіл ягід ложечкою. Нерідко маракуйя використовується як ароматизатор і наповнювач кисломолочних і тонізуючих напоїв, в десертах, морозиві. З неї готують джеми, желе, сік, сироп, додають в гострі соуси і маринади.
Корисні властивості маракуї
Регулярне помірне вживання маракуйї позитивно впливає на стан здоров’я. Цей продукт покращує роботу шлунково-кишкового тракту, допомагає відновити функції сечостатевої системи, регулює гормональну сферу (особливо в клімактеричний період і під час менопаузи), зміцнює судини, підвищує імунітет, позбавляє від депресії та інших порушень в роботі центральної нервової системи, від головних болів (листя і насіння), є ефективним засобом для профілактики онкозахворювань.
Маракуйя також виявляє омолоджуючу дію, покращує стан волосся і шкіри. Ця властивість фрукта використовується в косметології: ефірна олія маракуйї входить до складу багатьох антивікових кремів, масок, відновлювальних шампунів, гелів тощо.
Обмеження у вживанні маракуї та кому цей фрукт вживати протипоказано
Водночас необхідно пам’ятати про протипоказання. Маракуйю не рекомендується вживати людям, схильним до алергічних реакцій, у разі захворювання на сечокам’яну чи жовчнокам’яну хворобу, виразку шлунку або дванадцятипалої кишки, а також у разі серцево-судинних захворювань (інфаркт міокарду, стенокардія, атеросклероз, гіпотонія).
Потрібно бути обережним, додаючи цей фрукт у раціон вагітним, у період лактації та дітям до 3-х років. Окрім того, маракуйя (здебільшого насіння плодів) здатна викликати сонливість і зниження уваги, що небезпечно для тих, чия професія вимагає швидкої реакції та підвищеної спостережливості.
Особливості культивування пасифлори. Способи її розмноження
Хоча пасифлора належить до теплолюбних рослин, в регіонах з більш суворими кліматичними умовами її вирощують як однорічну культуру. Також вона може успішно рости і розвиватися в закритому ґрунті (теплиці, оранжереї, зимові сади тощо), або у вигляді кімнатної ліани, як ампельна рослина.
Розмножується пасифлора за допомогою насіння (більш трудомісткий спосіб), яке висівають у контейнер з ґрунтом вже наприкінці лютого – початку березня, або ж вегетативно (живцюванням).
Як вирощувати пасифлору в домашніх умовах
Щоб виростити пасифлору в домашніх умовах, необхідно підібрати для рослини невеликий, але досить високий контейнер (квітковий горщик), заповнити його дренажним шаром (керамзит, щебінь, цегляна крихта) висотою не менше 2,5 см і пухкою, повітропроникною ґрунтовою сумішшю (листовий перегній, компост, пісок, дернова земля) з нейтральною або слаболужною реакцією рН.
Насіння попередньо скарифікують за допомогою невеликої обробки наждачним папером, обробляють стимулятором росту і висаджують у контейнер (квітковий горщик) з вологою ґрунтовою сумішшю, після чого накривають плівкою. Оптимальна температура для проростання сходів +20…25°С за вологості 75%. Сходи з’являються протягом 30 днів, або трохи довше, після чого плівку знімають.
Хоча пасифлора – рослина світлолюбна, але також може рости в напівзатінку. Як і всі ліани, вона потребує опори. Якщо ж вирощувати пасифлору в підвішених горщиках, як ампельную культуру, то необхідно вчасно проводити обрізку рослини. Зрізані пагони (не менше 20 см завдовжки, з двома міжвузлями) слугуватимуть посадковим матеріалом: їх можна легко вкорінити, помістивши спочатку в ємність з водою і невеликим шматочком деревного вугілля, а з появою корінців – у підготовлений ґрунт. У випадку розміщення контейнера з рослиною в приміщенні чи на відкритому повітрі, слід пам’ятати, що пасифлора дуже вразлива до протягів.
Як правильно доглядати за пасифлорою
Пасифлора потребує постійного зволоження повітря і ґрунту (без його заболочування або застою в ньому води), особливо в літній період. Обприскування проводять таким чином, щоб рослина в цей час не перебувала під прямим сонячним промінням. Взимку, в період спокою (грудень – січень), поливи майже припиняють, стежачи лише за тим, щоб ґрунт не пересихав, а температура навколишнього середовища в цей час знаходилась у межах +12…18°С.
Достатня кількість вологи сприятливо позначається на розвитку культури. Надлишок поживних речовин у ґрунті провокує рясне утворення вегетативної маси рослини за рахунок зниження кількості та якості плодів, тому мінеральні добрива слід вносити помірно.
Необхідно також враховувати, що ця рослина надзвичайно чутлива до температурного режиму. Пасифлора не любить холод так само, як і зайву спеку: за температури повітря нижче +12°С і вище +30°С вона припиняє свій розвиток.
Квіти утворюються на пагонах поточного року. Цікаво, що в природних умовах пасифлора дає раду шкідникам (гусеницям метеликів родини Геліконідів) самостійно. На її надземних органах (листках, черешках) розміщені залози, що виділяють специфічну речовину, привабливу для мурах, які й знищують небезпечну гусінь.
Поділитись в соцмережах:
