Оливник рожевий або родіола рожева (лат. Rhodíola rósea, родина Товстолисті) з народною назвою «золотий корінь» – багаторічна, сукулентна, дводомна трав’яниста рослина, яка утворює кілька прямостоячих, нерозгалужених стебел заввишки 25–60 см, що ростуть з одного короткого, товстого кореневища.
Листя безчерешкове (сидяче), м’ясисте, соковите, синьо-зеленого кольору, з гладкою поверхнею. Влітку, під час цвітіння, на верхівці стебла з’являється багатоквіткове щиткове суцвіття з ароматними, чотирипелюстковими (здерідка трьох- чи п’ятипелюстковими) квітами жовтого або пурпурового кольору. Дрібне насіння (0,5–1 мм) дозріває наприкінці літа – початку осені.
Зустрічається на гірських кам’янистих схилах, в ущелинах скельних порід, на щебнистих осипах, галькових берегах гірських струмків та річок, розташованих на висоті до 3000 м, в регіонах з холодним і помірним кліматом (Альпи, Піренеї, Карпати, гори Ірландії, Шотландії, Британії, Англії, а також Алтаю, Західного Саяна, Уралу, Далекого Сходу). В Україні, через тотальне знищення заготівельниками цінної сировини, занесена до Червоної книги.
Про цілющу силу золотого кореня складені легенди. Кореневище оливника рожевого досить м’ясисте та міцне, сильно розгалужене, багатоголове і може важити понад 2 кг. Його поверхнева шкірка забарвлена у відтінки старого золота з перламутровим відблиском, а внутрішній шар – лимонно-жовтий, при зламі виділяє трояндовий аромат. Та не лише характерне забарвлення кореневища спричинило виникнення особливої назви рослини – безсувнівним є також результат її цілющої дії.
У переказах, що дійшли до нас з глибини століть, є відомості про те, що оливник здатен відновлювати сили, здоров’я і навіть продовжувати життя. Стародавні алтайські цілителі більше чотирьох століть зберігали в таємниці рецепти і способи лікування захворювань за допомогою золотого кореня, а також тримали у таємниці місця його зростання.
Видатний німецький лікар і ботанік, професор Тюбінгенського університету Леонарт Фукс (1501–1566 рр.), який цікавився саме лікарськими рослинами, був першим, хто вивчав їх цілющу дію за допомогою наукових спостережень. Фукс робив детальний опис рослин, зберігав їх зображення, для чого залучав до праці професійних художників, створював порівняльні характеристики, класифікував.
Він створив перший університетський ботанічний сад, один з найстаріших у світі, де вирощувались не лише відомі європейські рослини, але й маловідомі та екзотичні культури, серед яких був і оливник рожевий. Опис рослини та її властивостей зберігся у найвідомішій науковій книзі Фукса (1542 р.) «De Historia Stirpium comentarii insignes» («Відомі коментарі до історії рослин)», яка була написана латинською мовою й до нашого часу використовується фахівцями як цінна наукова праця з ботаніки і фармакології.
Сучасні наукові дослідження повністю підтвердили виняткові лікувальні властивості оливника рожевого, і нині він добре відомий як один з найбільш дієвих адаптогенів, до яких також належать женьшень, елеутерокок, лимонник, маралів корінь. В офіційній медицині застосовуються настоянка й екстракт оливника рожевого для відновлення сил при перевтомі, лікування психоневрологічних розладів, інфекційних захворювань, травм, а також для усунення порушень у статевій сфері (безпліддя, еректильна функція тощо).
Кореневище рослини у своєму хімічному складі має близько 140 компонентів, серед яких знаходяться необхідні для життєдіяльності людини біологічно активні речовини і сполуки: органічні кислоти (лимонна, щавлева, яблучна, бурштинова, галова), більше 23 мікроелементів (зокрема фосфор, стибій, залізо, магній та значна кількість марганцю), ефірна олія, що містить фенілетиловий спирт, дубильні речовини (16–22%), флавоноїди, цукри, спирт, віск, ліпіди, стерини, глікозиди, монотерпеноїди (розиридин, розиридол), зольні речовини тощо. Основний терапевтичний ефект досягається внаслідок впливу на організм певних речовин, що знаходяться у рослині: флавоноїдів, фенолоспиртів та їх глікозидів, а саме глікозиду салідрозид (0,5–1%), який надає комплексну стимулюючу дію.
Зважаючи на те, що препарати оливника рожевого надають тонізуючу дію і підвищують артеріальний тиск, їх не можна застосовувати в разі підвищення температури, гіпертонії, загострення захворювань нервової системи. Також слід строго дотримуватися чіткого дозування цих препаратів і починати прийом засобів з мінімальної дози, яку збільшувати поступово.
Оливник рожевий належить до дуже рідкісних лікарських рослин, тому перспективний спосіб збереження і розведення цієї культури – це вирощування її на присадибних ділянках, у садах, фермерських та приватних земельних угіддях. За виконання необхідних агротехнічних правил можна вирощувати оливник не лише для власних потреб, а й з комерційною метою, щоб отримати матеріальний прибуток.
Золотий корінь розмножують з насіння або вегетативно (частинками кореневища). Другий спосіб більш доступний і менш трудомісткий, тому його рекомендують використовувати навіть садівникам-початківцям. Посадковий матеріал краще купувати у досвідчених фахівців. Також варто зазначити, що для вегетативного розмноження оливника придатні кореневища дворічних та більш старших рослин.
Найкращий час для садіння – осінь (вересень, жовтень). Насамперед надзвичайно важливо правильно вибрати місце для вирощування оливника. Ділянка повинна добре освітлюватися і прогріватися сонячними променями, та водночас варто враховувати, що надмірна дія тепла, яка спричинить пересихання ґрунту, оливнику протипоказана. Велике значення для культури має високий рівень поживних речовин у ґрунті та достатнє проточне зволоження.
Якщо дозволяє рівень ґрунтових вод, бажано облаштовувати для оливника високі грядки, попередньо встановивши по периметру листи шиферу. Щоб отримати максимальний результат від вирощування лікарської рослини, практикується заміна верхнього шару (25 см) ґрунту на грядці спеціально приготованою ґрунтосумішшю без застосування хімічних компонентів.
Дерновий ґрунт з листяного лісу (3 частини) змішують з чистим річковим піском (1 частина), компостом, коров’яком, перегноєм або іншим органічним добривом (1 частина) і деревним попелом (0,5 частини). Якщо ж посадки оливника займають значну площу, то підготовленою ґрунтосумішшю заповнюють лише кожну лунку, призначену для посадки рослини.
Перед саджанням частинки кореневищ дезинфікують шляхом занурення їх у 1%-вий розчин бордоської рідини або у розчин марганцевокислого калію (5 г на 1 л води). Грядку мітять за схемою: відстань у міжряддях складає 0,5 м, а між посадковими лунками – 0,4 м. Частинки корневищ разміщують у лунках похило, під кутом 45°. Ростові бруньки при цьому не мають бути заглиблені більше, ніж на 1–1,5 см від поверхні землі. Завершують посадку мульчуванням поверхні грядок листям, тирсою або перегноєм.
Оливник рожевий є досить морозостійкою рослиною, тому успішно виживає взимку. І вже рано навесні, щойно зійде сніг, рослини починають свій розвиток. У перші місяці слід подбати про часткове притінення перших паростків, а в період вегетації необхідно підтримувати помірну вологість ґрунту, рихлити грядки і видаляти бур’яни. На другий рік і в усі наступні вегетаційні періоди слідом за поливом проводять підживлення рослин, для чого готують поживний розчин коров’яку (1:10), пташиного посліду (1:20) або свіжого деревного попелу (0,5 кг на 10 л води).
За умови належного догляду перший збір кореневищ оливника рожевого (для розширення посадок) можна здійснити вже через три роки. У цьому разі викопані восени кореневища розрізають на невеликі частинки з кількома бруньками, свіжі зрізи обробляють деревним попелом і висаджують їх на нових ділянках.
Для отримання лікарської сировини необхідно, щоб рослини досягли 6–8-річного віку, а їх корневища досягли товарної кондиції, набравши масу 0,8–1 кг. Збір сировини не спричиняє ніяких труднощів, оскільки кореневища розташовані неглибоко, майже на поверхні землі. Їх викопують, максимально очищають від ґрунту і промивають холодною водою.
Відростки з бруньками використовуються для посадки, а інші частини кореневищ підсушують на протягах під навісом, після чого подрібнюють і поміщають у духовку, де за температури +50…60°С із сировини видаляються рештки вологи.
Оливник рожевий цілком успішно вирощують у домашніх умовах, на балконі чи в кімнаті, для чого використовують звичайні квіткові горщики або контейнери місткістю не менше 5 л. У кожну таку посудину садять одну частинку кореневища.
Необхідно враховувати, що оливник рожевий – це озима культура, тому холодної пори року потрібно створити їй відповідні умови: розмістити ємності з рослиною у такому місці, де б температура довкілля максимально відповідала природній (відкритий балкон, лоджія або сад), та присипати їх снігом.
Поділитись в соцмережах:
