Найнебезпечніші шкідники садових суниць

Суницю садову, яку більшість дачників помилково називають «полуницею», люблять і дорослі, і малі, адже вона ароматна, смачна, до того ж ще й дуже корисна ягода.

На жаль, не відмовляються поласувати суницею й безліч різноманітних комах, що додають садівникам багато клопоту. Та оскільки для успішної боротьби з ворогом потрібно спершу досконало його вивчити, розглянемо найнебезпечніших представників тваринного світу, які становлять загрозу популярній в Україні культурі, суниці садовій.

1. Суничний чорноплямистий пильщик (лат. Allantus cinctus)

Ця комаха досить широко розповсюджена і, крім полуниці, пошкоджує також малину, шипшину, троянди.

Основну шкоду рослинам спричиняють личинки комахи. У ранньому віці вони живляться паренхімою соковитого суничного листя, внаслідок чого на його зворотній стороні лишається характерний візерунок. По досягненню середнього віку підрослі личинки пильщика починають прогризати в листі безліч наскрізних отворів різної форми й величини. Дорослі комахи з’їдають листя повністю.

У разі значного збільшення популяції чорноплямисті пильщики можуть завдати суничній плантації вельми відчутної шкоди.

Опис комахи

·         Імаго

Дорослий пильщик має прозорі перетинчасті крила й чорне, блискуче тіло завдовжки 7–10 мм. Живиться він виключно пилком і квітковим нектаром.

Після парування жіноча особина за допомогою гострого яйцеклада робить надріз у паренхімі листка, куди відкладає одне яйце. Кладку самки можна легко помітити на поверхні листка, вона має вигляд характерної опуклості коричневого кольору. 

Плодючість самки складає від 60 до 80 яєць. За сприятливих погодних умов вона зазвичай встигає відкласти за сезон 2–3 покоління потомства.

·         Яйце

Дрібне, склоподібне. Розвиток його триває від 6 до 18 днів в залежності від зовнішніх умов.

·         Личинка

Життєвий цикл личинки триває від 20 до 30 днів. Верхня частина її тіла має темно-зелене забарвлення з численними білими цятками, нижня – блідо-зеленого відтінку, голова й ноги оранжеві.

У гусені старшого віку є 3 пари грудних та 8 пар несправжніх черевних ніг, завдовжки вона достигает 18 мм.  Внаслідок зовнішнього механічного подразнення гусінь миттєво згортається в кільце і падає на ґрунт.

На завершення циклу свого розвитку личинки лишають рослини суниці садової. Вони переселяються на інші трав’янисті рослини (здебільшого бур’яни), проникають у серцевину їх стебел, всередині яких і заляльковуються.

Личинки останньої генерації з настанням осені зазвичай зимують або всередині стеблинок, або ховаються в рослинних рештках чи у ґрунті, де проводять всю зиму, перебуваючи в прозорому золотисто-коричневому коконі.

·         Лялечка

Фаза розвитку лялечки триває близько 14 днів. Вихід імаго назовні зазвичай відбувається на початку цвітіння ранніх сортів суниці садової. Безпосередньо перед самим виходом лялечка темніє, набуває майже чорного відтінку.

Методи боротьби з чорноплямистим пильщиком

Як тільки кількість шкідників на суниці перевищить 10 личинок на 100 листків (при 15–20% ураженні всієї плантації), рослини необхідно обробити інсектицидними засобами. Використовують для цього переважно біопрепарати «Бітоксибацилін» або «Лепідоцид».

До профілактичних засобів боротьби з пильщиком належать:

· Регулярне рихлення ґрунту

· Знищення бур’янів як на самій суничній плантації, так і поруч з нею, на прилеглих ділянках

· Ретельне перекопування міжрядь, що сприяє знищенню комах, які оселились у верхньому шарі ґрунту

Значну роль у боротьбі з пильщиками відіграють корисні комахи, наприклад, жуки-їздці, тахінові мухи тощо.

Плантаціям суниці садової може також шкодити гребінчастовусий пильщик (лат. Cladius pectinicornis Geoffr.) Методи боротьби з цим шкідником аналогічні до вищезазначених.

2. Білокрилка сунична (лат. Aleurodes fragariae)

Білокрилка сунична – це дрібна крилата комаха білого кольору, яка зовні нагадує мініатюрного метелика.

Незважаючи на незначні розміри, цей шкідник може стати джерелом серйозних неприємностей, оскільки пошкоджене ним листя суниці починає в’янути, і рослини стають вкрай уразливими до впливу різних грибкових інфекцій.

І розраховувати на отримання хорошого врожаю в такому випадку вже не варто, бо якщо навіть ягоди встигнуть визріти, вони не матимуть належного товарного вигляду та високих смакових якостей.

Опис шкідника

·         Імаго

Довжина тіла білокрилки суничної складає лише 1,3 мм, а ширина – 0,3 мм. Білосніжні крила комахи припорошені дрібним борошнистим пилком. У стані спокою вони складаються й прикривають тільце.

Живляться шкідники рослинним соком, який висмоктують зі зворотнього боку суничного листя. Якщо білокрилок сполохати, вони стрімко злітають й активно кружляють навколо рослини, а згодом сідають і ховаються в затінку листя. 

Вже через 15 годин після народження імаго повністю готові до процесу розмноження. Найбільшу активність вони виявляють при високій температурі та підвищеному рівні вологості, тому оптимальні для їх життєдіяльності умови складаються спекотним літом, що супроводжується рясними опадами.

Протягом свого життєвого циклу самка білокрилки здатна відкласти 3–4 покоління потомства.

·         Яйце

Самка відкладає яйця зі спідньої сторони листків. Їх розвиток від моменту утворення кладки і до народження личинок займає приблизно півтора тижні.

·         Личинка

Залежно від зовнішніх факторів тривалість повного циклу розвитку комахи в личинковій стадії становить від 20 до 30 днів. Личинки, які щойно з’явилися на світ, надзвичайно дрібні, тому побачити їх можна лише за допомогою збільшувального скла. Тіло личинок молодшого віку має овальну, злегка сплюснуту форму, на ньому помітні шість ніжок, за допомогою яких шкідники пересуваються по рослині. Таких личинок називають ще «бродяжками». Одразу після виходу з яйця вони протягом декількох годин блукають у пошуках відповідного місця. Як тільки воно буде знайдене, личинка одразу ж присмоктується до нижньої сторони листка й починає живитися соком рослини. При цьому вона перестає пересуватися і до перетворення в імаго залишається на одному місці.

На останньому етапі линьки личинка формує пупарій. Починається особлива стадія розвитку, притаманна деяким видам комах з неповним перетворенням. На цей час личинка повністю втрачає здатність до пересування, її кінцівки атрофуються, а тіло вкривається спеціальними виділеннями, які за своєю структурою нагадують віск. Вони утворюють капсулу, всередині якої відбувається перетворення на імаго.

Через сім днів з пупарія з’являється повноцінна доросла крилата комаха.

Методи боротьби зі шкідником

До агротехнічних методів боротьби з білокрилкою суничною належать:

· Розташування суничної плантації на добре освітлених ділянках з хорошим сонячним прогріванням 

· Цілеспрямоване проріджування рослин

· Попереднє мульчування ґрунту

· Регулярне знищення бур’янів

· Ретельне прибирання рослинних решток після збирання врожаю

Відносно застосування інсектицидів, то бажано використовувати хімічно активні речовини вже після збору ягід. Ефективними засобами боротьби з білокрилкою є препарати «Актеллік», «Белофос», «Актара», «Амбуш».

3. Бронзівка волохата (лат. Tropinota hirta)

Бронзівка волохата або Оленка  – це небезпечний шкідник як плодових, так і ягідних культур.

Зустрічається бронзівка на всій території нашої країни, але найбільш поширена у східних та центральних областях України.

Рано навесні дорослі жуки виповзають з ґрунту, починають активно літати, живитись генеративними органами квітучих рослин, – у розкритих квітах вони виїдають маточки й тичинки.

У посушливі роки можна спостерігати масове розмноження бронзівки волохатої. За таких умов ці шкідники здатні завдавати значних збитків суничним плантаціям, особливо в момент активного цвітіння рослини (з кінця травня по кінець червня).

Крім суниці бронзівка здатна пошкоджувати плодові дерева (яблуні, груші та кісточкові культури), а також овочеві й декоративні рослини, виноград, квіти.

Опис шкідника

Імаго бронзівки волохатої досягає завдовжки від 8 до 13 мм. Надкрила забарвлені у матовий чорний колір зі світлими вкрапленнями різної форми. Головною відмінною рисою шкідника є наявність у нижній частині його тіла густих двоколірних (сірих та жовтих) волосків, що надають комасі кошлатого вигляду.

Ще одна властивість бронзівки волохатої – це неприємний запах.

·         Імаго

Для безпечного зимування дорослі особини бронзівки волохатої зариваються в ґрунт на глибину до 40 см.

Навесні, як тільки середньодобова температура повітря досягне +14°С й вище, комахи виповзають назовні й починають активно живитися першими весняними квітами трав’янистих рослин (кульбабою, барвінком, підбілом звичайним). У періоди зниження температури повітря, а також уночі вони ховаються в землю, на глибину до 1 см.

Масовий проліт імаго триває до середини червня. Після завершення цвітіння плодових дерев і чагарників, жуки перелітають на інші рослини, які знаходяться у фазі цвітіння.

·         Яйце

Самка жука відкладає яйця в ґрунт, для чого обирає збагачені органічними речовинами місця.

·         Личинка

Личинки бронзівки живуть у ґрунті й живляться рослинними рештками аж до кінця серпня – початку вересня. З настанням осені вони заляльковуються. Приблизно через два-три тижні лялечка перетворюється на дорослу комаху, яка не виходить на поверхню, а лишається в землі до весни наступного року.

Методи боротьби з бронзівкою

Оскільки дорослий жук проявляє активність тільки вдень, а вночі ховається у верхніх шарах ґрунту, ефективні способи його знешкодження до цього часу не розроблені. Боротися з личинками бронзівки також досить складно, бо комахи на цій стадії розвитку проживають під землею, де процес їх знищення стає практично неможливим.

Ситуація ускладнюється через те, що найбільша активність бронзівки припадає на період масового цвітіння суниці, коли не можна проводити обробку рослин інсектицидами, щоб не вразити комах-запилювачів. Винятком є цілком безпечний препарат «Каліпсо», який можна застосовувати в будь-якій фазі вегетації рослин. Цим же засобом зазвичай обприскують пристовбурові кола плодових дерев і чагарників, щоб знищити комах, які знаходяться в ґрунті.

Досвідчені садівники давно вже звернули увагу, що на садових ділянках, де агротехнічні роботи ведуться досить активно, і систематично проводиться оранка й регулярне розпушування верхнього родючого шару, чисельність шкідників неухильно зменшується.

Помічено також, що дорослих жуків приваблює яскраво-синє та фіолетове забарвлення, тому багато хто з дачників заздалегідь розміщують на своїх ділянках ємності (відра, каструлі, миски), наповнені підфарбованою синім чи фіолетовим кольором водою. Жуки, принаджені в такий спосіб, масово тонуть на дні посуду.

Серед механічних способів боротьби з бронзівкою зазвичай застосовують регулярне струшування дерев і чагарників, яке необхідно проводити зранку, в прохолодний час, коли комахи малорухливі й знаходяться в стані заціпеніння. Жуків, що впали на землю, одразу збирають і знищують.

4. Попелиці

Навіть серед садівників-початківців навряд чи знайдуться ті, хто ніколи не мав справи з попелицями, оскільки ця комаха не лише вкрай шкідлива, а й широко розповсюджена на території нашої країни.

У світі налічується близько 4 тисяч видів попелиці. Серед них є й такі, що завдають значної шкоди суниці садовій.

Певно, найбільшої шкоди суничній плантації завдає зелена персикова (оранжерейна) попелиця (лат. Myzodes persicae), котра заселяє генеративні органи рослин і знищує квітконоси й черешки.

Суничне листя, уражене попелицями, деформується і втрачає пружність. Зверху на листках може з’явитися хлороз, а на зворотньому боці – некротичні плями. На пошкоджених квітах найчастіше спостерігається нерівномірна кучерявість, а недозрілі ягоди вкриваються паддю (медовою росою), яку рясно виділяють шкідники. Ці солодкуваті виділення є середовищем для розвитку патогенного сажистого грибка (черні) та принаджують мурах, тому поява поруч із суничною плантацією мурашника може бути ще однією ознакою можливого зараження суниці. Мурахи утворюють з попелицями симбіоз, і в обмін на медову росу забезпечують їхній колонії захист від зовнішніх ворогів. До того ж мурашки нерідко виконують функцію переносників попелиць, чим сприяють поширенню цих комах на сусідні ділянки.

Внаслідок еволюції попелиці навчилися чудово пристосовуватися й виживати навіть у найнесприятливіших зовнішніх умовах. Наприклад, самки цих комах мають унікальну здатність давати потомство без процесу запліднення, тобто шляхом живонародження. Це дозволяє шкідникам у разі потреби різко збільшувати чисельність популяції.

Способи боротьби з попелицями

Щоб позбутися колонії попелиць на суничній плантації, можна задіяти як традиційні інсектициди, створені на хімічній основі, так і застосувати безпечніші народні засоби.

Високоефективними проти попелиць є препарати «Карате», «Фітоверм», «Конфідор», «Актара», «Фуфанон». Обробляють ними рослини рано вранці або увечері, за відсутності вітру й опадів. При обприскуванні ділянки цими препаратами важливо дотримуватись інструкції та використовувати засоби індивідуального захисту.

Серед народних засобів для боротьби з цими шкідниками найчастіше застосовують мильні розчини, а також водні настої та відвари різних рослин. Надаємо кілька рецептів їх приготування.

·         Розчин господарського мила

Натерте на тертушці мило (1 ст. ложку) розводять у воді (1 л) та настоюють протягом 8 годин.

·         Настій з кульбаби

Для приготування настою необхідно квіти й листя рослин кульбаби (400 г) залити гарячою водою (10 л) і залишити їх настоятися на одну добу. До готового розчину бажано додати чайну ложку натертого на тертушці дігтярного чи господарського мила.

·         Настій з квітів ромашки

Висушені квіти ромашки (100 г сухої сировини) заливають літром гарячої води й настоюють. Перед використанням об’єм розчину збільшують до 4 л шляхом додавання води, а потім додають у нього натерте господарське або рідке мило.

·         Настій з картопляного бадилля

Для приготування картопляного настою заливають 1 кг подрібненого бадилля 10 л гарячої води й настоюють протягом доби. До приготованого засобу перед використанням додають мило.

·         Цибуляний настій

Для приготування настою подрібнюють дві великі цибулини (разом з лушпинням) і заливають їх 1 л гарячої води, після чого настоюють протягом 8 годин. До  готового настою додають мило. За таким же рецептом готують і  часниковий настій.

·         Перцевий настій

Для приготування настою потрібно залити 100 г подрібненого гострого перцю 10 л гарячої води й настоювати впродовж 8 годин. Перед застосуванням додати трохи мила.

Садівникам варто знати, що усі вищезгадані народні методи боротьби с попелицями потребують багаторазового обробітку рослин. Для обприскувания зручно використовувати звичайний ручний пульверизатор.

Перед тим як висаджувати садову суницю, вдаються до одного з профілактичних заходів: у ґрунт на ділянці додають деревний попіл, який відлякує комах, зокрема й попелиць. Крім того, плантацію бажано попередньо замульчувати, а поруч висадити рослини з насиченим природним ароматом (календулу, петрушку, кріп, часник). Ці культури також допомагають позбутися попелиць.

Не менш важливо проводити систематичне знищення розташованих поблизу від суниць мурашників. Зазвичай їх заливають окропом.

Значиму роль у боротьбі з попелицями відіграють ентомофаги (хижаки й паразити). До корисних комах, що знищують шкідників, належать жуки-сонечка, цвіркуни, повисюхові (дзюрчалкові) мухи, золотоочки.

5. Суничний листоїд (лат. Galerucella Tenella)

Ентомологи вважають родину листоїдів однією з найчисленніших (понад 37 000 видів) серед твердокрилих комах.

Незважаючи на невеликий розмір і непоказну зовнішність, суничний листоїд у разі масового розповсюдження здатний знищити значну частину врожаю суниці.

Як випливає з назви комахи, цей шкідник пошкоджує листя шляхом прогризання в паренхімі звивистих ходів і отворів, внаслідок чого воно засихає й передчасно опадає. Це призводить до зниження врожайності, оскільки заражені шкідником рослини формують меншу кількість ягід, до того ж такі плоди втрачають належні смакові якості й товарний вигляд.

Опис шкідника

Дорослий жук суничного листоїда має опуклу форму тіла, завдовжки він досягає від 3,5 до 4,2 мм. Надкрила комахи забарвлені у коричневий колір, а задньогруди й черевце чорні.

·         Імаго

Дорослі комахи зимують в опалому листі або в рослинних залишках. Навесні, як тільки земля прогріється до +13°С й більше, жуки виповзають назовні, починають паруватися й живитися суничним листям, деколи вони пошкоджують і квіти рослин.

У період формування бутонів й активного цвітіння рослин самки листоїда здійснюють кладку. Для цього вони вигризають невелику виїмку на зворотній стороні листка, в яку відкладають кілька яєць (зазвичай не більше 2–3 штук).

Відкладання яєц може відбуватись протягом 30–45 днів. Плодючість самки складає близько 150–200 яєць. За рік розвивається одна генерація.

·         Яйце

Період розвитку яєць у листоїда триває від 12 до 20 днів. Яйця дрібні (не більше 0,5 мм), жовтуватого відтінку. В подальшому своєму розвитку вони набувають рудого забарвлення, а на їх вершині формується паличкоподібний придаток.

·         Личинка

Личинки суничного листоїда, як і дорослі особини, живляться паренхімою листя суниць.

Личинки мають жовтувате тіло з коричневою головою, довжина їх складає 5–6 мм. На верхній частині тулуба в них помітні поперечні смужки, бородавки, де-не-де розташовані короткі щетинки.

Оскільки процес розмноження досить тривалий, личинки здатні пошкоджувати рослини суниць і в період їхнього цвітіння, і під час утворення зав’язі, а також під час формування й дозрівання ягід.

Протягом свого життєвого циклу личинка тричі линяє, після чого заглиблюється в ґрунт (близько 3 см), де й перетворюється на лялечку.

·         Лялечка

Тіло лялечки має блідо-жовте забарвлення й досягає 4 мм завдовжки.

Зимує суничний листоїд у ґрунті, сховавшись під рослинними залишками. Як тільки середньодобова температура знижується до +14°С, жуки занурюються в опале листя і впадають у сплячку. З настанням весни вони прокидаються, і починається їх новий життєвий цикл.

Методи боротьби з листоїдом суничним

Оскільки імаго суничного листоїда зимує у верхніх шарах ґрунту, основними методами боротьби з ним є агротехнічні. Першочергово це регулярне розпушування поверхневого шару, внаслідок якого личинка втрачає звичне для неї середовище існування і не може надійно сховатися для зимування.

У разі масового зараження плантації рекомендується застосовувати інсектициди «Карате», «Золон», «Актелік». Обробку рослин бажано проводити до настання фази цвітіння. Під час роботи з препаратами необхідно суворо дотримуватись інструкції з їх застосування та обов’язково використовувати засоби індивідуального захисту.

На початку весни для захисту суничних плантацій можна застосовувати народний засіб – дрібнодисперсний тютюновий пил, яким притрушують молоді рослини, щоб відлякати шкідників.

Хороший результат у боротьбі з суничними листоїдами досягається з такими ентомофагами як туруни (жужелиці), хижі клопи, а також деякі види їздців. Наприклад, лялечок заражають їздці під назвою Tetrastichus cassidarum Rizb, а яйца – паразитуючі їздці Entedon ovularum Rizb.

6. Сунична нематода (лат. Aphelenchoides Fragariae)

Нематоди здатні завдавати відчутної шкоди не тільки суниці садовій, але й більшості овочевих та ягідних культур. В умовах відкритого ґрунту вони зустрічаються повсюдно і є одними з найнебезпечніших шкідників суниці садової.

Суничні нематоди – це практично непомітні для очей мініатюрні білувато-прозорі черв’ячки, які зазвичай оселяються в пазухах листя, бруньках і зародках рослин. Там же, всередині тканин, самки починають відкладати яйця. Через 7 днів з них з’являються личинки, які через 10–14 днів перетворюються на статевозрілі особини.

Нематода проникає в репродуктивні органи і висмоктує з них сік, що призводить до скручування суничних бутонів, квіток і зав’язі. Внаслідок цього рослини припиняють своє зростання й розвиток.

Найбільшу кількість шкідників можна спостерігати в період цвітіння та плодоношення, а також восени, під час закладання нових бруньок.

При масовому розмноженні шкідника центральна частина суничних рослин поступово відмирає, стебла стають крихкими, на квітконосах можна спостерігати утворення потовщень. Вуса пошкоджених батогів коротшають і утворюють деформовані розетки, а листя й черешки вкриваються численними плямами жовтуватого, бурого або червоного відтінку. Краї ураженого листя іноді скручуються й стають шкірястими.

На суничній плантації, зараженій нематодою, рослини можуть або взагалі не сформувати плодів, або ж такі ягоди не матимуть належного товарного вигляду й смаку.

Суничні нематоди здатні вражати також деякі види дикорослих рослин, зокрема перстач, жовтець, зірочник тощо.

Опис шкідника

Сунична нематода – це круглий і практично прозорий хробак з тілом у формі довгастого циліндра завдовжки від 0,5 до 1 мм, яке закінчується простим шипом. 

Популяція нематод за сприятливих умов може значно зростати, особливо при високому рівні вологості.

Упродовж одного сезону самка здатна продукувати від 6 до 8 генерацій, а в умовах закритого ґрунту – понад 20 поколінь потомства, що завдає значних збитків суничним урожаям.

Зимує доросла нематода всередині тканин рослини.

Методи боротьби з суничною нематодою

Кращим профілактичним методом проти зараження рослин нематодою є дотримання елементарних правил агротехніки, які передбачають:

· Видалення та знищення всіх уражених рослин, після чого бажано обробити ділянку розчином залізного купоросу (5%)

· Дотримання правил сівозміни (саджати суниці на площах, де вона вирощувалась раніше, можна лише через 6–7 років по тому)

· Своєчасне знищення бур’янів

· Прибирання рослинних решток наприкінці сезону

· Висаджування лише неушкодженої, міцної розсади

· Знезаражування рослин шляхом попереднього занурювання розсади у воду (на 10–15 хвилин) температурою +47°C.

З хімічних засобів захисту від нематоди в період вегетації суниць зазвичай використовують системні інсектициди «Дитокс» і «Самурай Супер».

7. Хрущ (лат. Melolontha melolontha, Melolontha hippocastani)

Садові суниці пошкоджують два схожі між собою різновиди хруща.

Масова поява дорослих комах у південних регіонах України спостерігається вже у квітні, а в зонах з прохолоднішим кліматом – у травні. Найбільшу активність імаго хрущів демонструють надвечір, саме в цей час поруч з квітучими плодовими деревами можна почути гучне гудіння, створюване інтенсивним рухом крил жуків.

Імаго хруща завдають шкоди суницям, оскільки живляться їх листям, квітами, зав’яззю, проте найбільшу небезпеку становлять ненажерливі личинки комах, які мешкають під землею й ушкоджують кореневу систему рослин.

Опис шкідника

Хрущ – комаха досить значних розмірів. Окремі представники роду досягають завдовжки 3–6 см. Тіло складається з невеликої голови, грудей і черевця. Воно має подовжено-овальну форму, забарвлене у мідний або бурий колір, а з боків вкрите густими волосками різної довжини. На бічних сторонах черевця добре помітні характерні трикутні плями світлого відтінку.

На голові в жука знаходиться пара віялоподібних вусиків. У чоловічих особин вони закінчуються великими листоподібними пластинками, які у самок мають вдвічі менший розмір.

·         Імаго

В стадії дорослої комахи хрущ живе близько року. Навесні першими на поверхню виходять самці, а через 7–10 днів до них приєднуються самки. Період лету дорослих комах триває від 20 до 40 днів.

Після парування самка занурюється в ґрунт на глибину до 30 см, де відкладає від 20 до 30 яєць. За свій життєвий цикл вона встигає відкласти 3–4 кладки. Загальна кількість відкладених яєць складає близько 70 штук.

·         Яйце

Тривалість стадії яйця становить від 30 до 40 днів. Яйця мають овальну форму, білувате забарвлення, їх діаметр досягає від 1,5 до 2,5 мм.

·         Личинка

Личинка хруща має товстий, зігнутий тулуб з трьома парами кінцівок. Тіло її досить велике (до 6 см завдовжки), має брудно-біле забарвлення та здерідка вкрите окремими волосками.

Розвиток личинки відбувається під землею й зазвичай триває три роки. У регіонах з холодними кліматичними умовами її життєвий цикл може тягнутися до 4 років.

Упродовж першого року свого життя личинки цілком безпечні, оскільки харчуються гумусом і рослинними залишками, але протягом другого року вони починають пошкоджувати кореневу систему рослин, зокрема й суниць, до яких виявляють особливу прихильність. Внаслідок завданих ушкоджень рослини спочатку в’януть, а потім всихають.

Пік ненажерливості личинок, а, відповідно, й максимальний рівень їх шкодочинності, припадає на 3–4-річний вік комах.

Цікаво, що протягом доби личинка здатна долати під землею дистанцію до 30 см.

Заляльковування личинки відбувається наприкінці липня або на початку серпня.

·         Лялечка

Фаза лялечки триває від 30 до 45 днів. Лялечка має жовтувате забарвлення і досягає завдовжки 2,5 см. Внаслідок метаморфози з неї виходить доросла комаха, яка зимує під землею.

Методи боротьби з хрущами

Найефективніші методи боротьби з личинками травневого хруща – це звичайне глибоке перекопування землі з одночасним збиранням і подальшим механічним знищенням шкідників.

При виявленні пошкоджених і всохлих рослин, їх викопують разом з коренем і частиною навколишнього ґрунту, де зазвичай ховається личинка.

Для знищення дорослих особин використовують переважно інсектициди «Базудин», «Антихрущ» і препарат біологічної дії «Немабакт».

9. Вовчок звичайний або Капустянка (лат. Gryllotalpa gryllotalpa)

Вовчок звичайний, відомий серед городників як капустянка, широко розповсюджений на всій території нашої країни. Ця комаха – типовий садовий і польовий шкідник.

Вовчок живе у ґрунті, риє підземні ходи й під’їдає кореневу систему рослин, внаслідок чого вони сповільнюють ріст, починають всихати і врешті гинуть. Іноді пошкоджена рослина суниці ніби просідає, провалюється в ґрунт. Якщо її висмикнути з землі, то можна пересвідчитись, що корінь частково або повністю з’їдений шкідником. Але навіть тоді, коли суниця виживає, вона легко вражається різними інфекційними захворюваннями.

Опис шкідника

Вовчки надають перевагу зволоженим та збагаченим органічними рештками ґрунтам. Удень комахи перебувають під землею, а з настанням сутінок виходять на пошуки їжі.

Вовчки добре бігають, плавають, а завдяки добре розвиненим крилам можуть здійснювати досить тривалі перельоти. Чоловічі особини здатні видавати гучний звук, що нагадує стрекотіння коників, самки теж здерідка можуть «сюрчати».

У південних регіонах життєвий цикл комахи триває лише один рік, а в північних зонах вовчок може розвиватись два й більше років.

·        Імаго

Вовчок звичайний – це доволі велика комаха завдовжки до 6 см. Його тіло забарвлене у коричневий колір, голова дещо темніша за тулуб.

Передні ноги шкідника мають гострі зубчики копального типу, завдяки чому вовчок риє під землею горизонтальні ходи (нори) завдовжки до 1 м, знищуючи на своєму шляху коренеплоди, бульби, кореневища, насіння та корені рослин.

Навесні, як тільки земля прогріється до +10°С, вовчок перебирається у верхній шар ґрунту і протягом усього літнього сезону пошкоджує підземну частину рослин. З настанням холодів він впадає в зимову сплячку.

Самка вовчка відкладає яйця в земляній камері, на глибині від 10 до 14 см. Одна кладка зазвичай нараховує понад 100 яєць, а в деяких випадках їх кількість сягає до 400 шт.

·         Яйце

Зовні яйця вовчка дуже нагадують зернятка проса жовтавого або брунатного забарвлення.

·         Личинка

Личинки, які щойно вилупилися, перший час нагадують невеличких павучків з шістьма ніжками. Вони з’являються в другій половині червня – на початку липня. І через кілька тижнів після народження стають зовні схожими на імаго.

Методи боротьби з вовчком (капустянкою)

З хімічних засобів захисту рослин від вовчка застосовують такі інсектициди як «Регент», «Вофатокс», «Медветокс», «Антимедведка». З препаратів біологічної дії перевагу надають засобам «Метаризин» та «Боверин».

Відомі й народні способи боротьби зі шкідником. Серед них заливання розритих нір і ходів міцним мильним розчином або настоєм цибуляного лушпиння (не менше 0,5 л).

З настанням пізньої осені на ділянках зі значним зараженням влаштовують для відлову вовчків спеціальні ловчі ями, які попередньо наповнюють гноєм. Принаджені виділеним теплом, вовчки скупчуються в цих ямах. З настанням стійких холодів гній з ями розкидають на поверхні землі, а комах знищують, після чого ґрунт на ділянці ретельно перекопують.

Багато хто з дачників закопують у міжряддях суничних ділянок шматочки тухлої сирої риби, –вважається, що вовчок тікає від неприємного запаху. Ефективність такого методу достеменно не доведена.

Деякі садівники, щоб перешкодити поширенню вовчка, обгороджують суничну плантацію вертикально вкопаними в землю листами шиферу або металевого профілю, убезпечивши таким чином рослини від доступу шкідників.

Відловлюють вовчків і за допомогою вкопаної в землю ємності з широким горлом, яку розташовують так, щоб отвір лишався назовні, на рівні ґрунту. Попередньо ємність заповнюють водою на дві третини її об’єму. Комахи вночі виповзають на поверхню й під час пересування потрапляють у такі пастки. Самостійно вибратися звідти вони вже не можуть. 

10. Слимаки (слизуни)

За зовнішнім виглядом ці молюски нагадують равликів, тільки без захисної мушлі. Слимаки об’їдають суничне листя, вигризаючи на ньому округлі отвори, до того ж шкідники не минають і ягоди, які схиляються аж до землі й торкаються ґрунтової поверхні. Вони виїдають м’якоть плодів і залишають на них неприємний слиз.

Слимакам властивий нічний спосіб життя, тому побачити їх удень практично неможливо.

Оптимальні умови для розвитку й розмноження шкідників – температура повітря близько +16°С і підвищений рівень вологи.

Опис шкідника

Тіло у слимаків веретеноподібне, сплюснуте, у витягнутому стані може досягати 5 см завдовжки. Шкіра тонка, постійно вкрита прозорим слизом. Забарвлення слимаків зазвичай маскувального кольору – пісочного, сірого або коричневуватого кольору. Іноді на їх тілі помітні дрібні світлі й темні плями.

Повний життєвий цикл молюска триває від 12 до 18 місяців.

Слимаки за своєю природою є гермафродитами. Кожна особина поєднує в собі чоловічу й жіночу статеву систему. Така модель розмноження дозволяє їм генерувати вдвічі більше потомства, ніж двостатевим істотам, у яких відкладати яйця або народжувати дитинчат здатні лише самки.

Статевозрілий слимак відкладає у вологий ґрунт від 20 до 30 яєць, з котрих через тиждень з’являються маленькі слимачки. Один слимак упродовж одного сезону здатний відкласти до 500 яєць.

Залежно від погодних умов цикл розвитку молюсків може прискорюватися або сповільнюватися. Зимують переважно ті молоді особини, які не встигли відкласти яйця восени.

Методи боротьби зі слимаками

До найефективніших хімічних засобів боротьби зі слимаками належить метальдегід: достатньо лише розкидати гранули цого препарату на суничній ділянці. Шкідники з’їдають їх і гинуть внаслідок отруєння. А ще метальдегід має здатність проникати всередину слимака через поверхню його шкіри.

Також для знищення слимаків можна використовувати свіже гашене вапно й мелений залізний купорос.

Активні хімічні препарати для знищення молюсків під час плодоносіння суниць застосовувати не варто, щоб не завдати шкоди здоров’ю людини.

Слимаки мають чудовий нюх, тому багато хто з садівників висаджують поряд з суницею рослини, що мають сильний природний запах, наприклад, базилік, шавлію, часник, цибулю, кмин або гірчицю.

Серед агротехнічних заходів, що допомагають позбутися молюсків, добре допомагають:

·         Перекопка й регулярне розпушування міжрядь

·         Знищення бур’янів та прибирання рослинних решток

·         Помірний полив суничної ділянки

·         Попереднє мульчування грядок

Щоб полегшити збирання молюсків вручну, можна розкласти в міжряддях вологі дошки, мішки, мокрі ганчірки, які приваблюють слимаків. Шкідників, які заповзають у такі схованки, збирають і знищують.

Також непоганим заходом у боротьбі зі слимаками є цілеспрямоване залучення птахів, жаб, їжаків та інших хижаків, що активно поїдають цих молюсків.

11. Суничний кліщ (лат. Tarsonemus fragariae)

Суничний (цикламеновий) кліщ є одним з найнебезпечніших шідників суниці садової.

Личинки й дорослі особини кліща висмоктують сік з молодого, ще не повністю розгорнутого листя суниць, яке внаслідок ушкоджень стає зморшкуватим, набуває жовтувато-маслянистого відтінку, скручується й поступово відмирає. Заражені кліщем рослини слабшають, їх зимостійкість знижується.

Найбільшу руйнівну дію кліщів на суницях можна спостерігати у другій половині сезону.

Розповсюджений суничний кліщ досить широко, та найбільших збитків він завдає в теплих, південних регіонах з підвищеним рівнем вологості повітря.

Опис шкідника

·         Імаго

Побачити суничного кліща неозброєним оком неможливо, бо розмір самців становить лише 0,2 мм (самка ж у 1,5 рази менша).

Молоді кліщі на початку свого життєвого циклу безбарвні, але згодом набувають жовтуватого або ледь коричневого відтінку.

Зимового часу самки шкідника перебувають біля основи листкових черешків, але рано навесні, при температурі вище +13°С, починають активно живитися клітинним соком молодого суничного листя, одночасно відкладаючи на листках яйця.

Протягом сезону самка суничного кліща дає чотири-п’ять поколінь потомства. У серпні, в період формування розеток у суниць, можна спостерігати максимальну чисельність цих шкідників. 

Самців у популяції кліщів лише 15%. Вони не зимують, а гинуть з настанням осені. 

Навесні вони з’являються з яєць, відкладених самками, які успішно пережили зиму.

·         Яйце

Яйце шкідника біле, довгастої форми, завдовжки від 0,07 до 0,12 мм. У фазі яйця розвиток триває від 5 до 21 дня, залежно від температури та вологості повітря.

·         Личинка

Личинка, що тільки-но з’явилася на світ, має біле забарвлення. Тіло в неї зморшкувате, має три пари ніг. Личинка розвивається від 3 до 17 днів.

Попри свої мініатюрні розміри, цей шкідник здатний завдавати шкоди не лише цьогорічному врожаю, а й урожаю майбутнього року, оскільки пошкоджує квіткові бруньки, які формуються на рослинах наприкінці сезону.

Методи боротьби з суничним кліщем

Суничний кліщ зазвичай поширюється разом з посадковим матеріалом, тому до вибору розсади суниць слід ставитися відповідально.

Щоб убезпечити ділянку від зараження, рослини бажано попередньо дезінфекувати. Для цього їх прогрівають у гарячій воді температурою +47°С.

Після такої процедури розсаду промивають у холодній воді й просушують у затінку.

У випадку масового ураження суниці всі рослини необхідно скосити відразу після збору врожаю, а рослинні залишки негайно видалити з ділянки.

У період вегетації, якщо кількість шкідників значно зростає, плантацію бажано обробити колоїдної сіркою або препаратом «Неорон».