Цікава й малопоширена у нас овочева культура сараха їстівна або чорниця овочева (лат. Jaltomata procumbens) з родини Пасльонові відома також під назвою псевдогостролист повзучий. Це багаторічна рослина, яка росте у вигляді трав’янистого розлогого куща заввишки 30–35 см і утворює невеликі (діаметром близько 1 см) їстівні ягоди.
В умовах помірного клімату сараху зазвичай вирощують як однорічну рослину, через розсаду. Як і її найближчі родичі (баклажани, помідори, солодкий перець, фізаліс, картопля), сараха потрапила до Європи з Центральної та Південної Америки.
Вона є світло- і теплолюбною культурою. Поширена на південних територіях США, у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, де часто зустрічається у вигляді бур’яну на узбіччях доріг, сільськогосподарських угіддях, на пустищах.
Культивують її лише в дуже незначних кількостях, а промислове вирощування сарахи зовсім не практикується. Пояснюється це нерівномірністю дозрівання ягід, їх здатністю до швидкого осипання під час дозрівання, у зв’язку з чим виникає необхідність застосування в агротехнології культури значної частки ручної праці.
Попри це сараха була і залишається дуже популярною ягодою в кухнях багатьох країн Центральної та Південної Америки, особливо в мексиканській, де її назва перекладається як «пісочний помідор».
Головна цінність цієї рослини – її плоди. Ягоди сарахи по мірі свого дозрівання змінюють забарвлення від світло-зеленого до темно-фіолетового, майже чорного. Зверху вони вкриті блакитним восковим нальотом. Зовні нагадують ягоди чорного пасльону.
Смак їх залежить від умов вирощування. Чим тепліша і більш сонячна погода в період дозрівання плодів, тим вони смачніші та солодші. Якщо кліматичні особливості регіону не дозволяють рослинам отримувати достатню кількість сонячного тепла, то краще вирощувати сараху під накриттям (у теплицях, під плівкою, в кімнатних умовах).
Для споживання використовують лише повністю дозрілі плоди, оскільки у всіх зелених частинах рослини присутній соланін, здатний у значних кількостях викликати харчове отруєння.
Через зовнішню схожість ягід з плодами чорниці або лохини сараху називають іноді овочевою чорницею. М’якоть дозрілих плодів сарахи має аромат винограду і кисло-солодкий смак. Дрібне насіння, що знаходиться всередині ягід, надає їм свій особливий, специфічний присмак, який можна порівняти з горіховим.
До складу ягід сарахи входять вітаміни (А, В, С), каротиноїди (зокрема лікопин, бета-каротин), мінеральні речовини, пектини та інші корисні елементи. Також вони містять багато клітковини й вуглеводів.
Калорійність плодів становить всього 28 ккал / 100 г, тому крім поживної цінності сараха має властивості дієтичного продукту та надзвичайно корисного джерела біологічно активних компонентів. Ягодам властиві протизапальна й антиоксидантна дія, вони підвищують імунітет і тонізують організм.
Вживають сараху свіжою, зокрема як компонент салатів, або після переробки (варення, джеми, повидло, мармелад, компоти, киселі тощо). Використовують у кулінарних виробах (тортах, пирогах, кексах), для приготування різних десертів, алкогольних та безалкогольних (включно з кисломолочними) напоїв. Ягоди також консервують, заморожують або сушать.
Серед протипоказань слід зазначити індивідуальне несприйняття організмом цього продукту. Також через велику кількість аскорбінової кислоти в ягодах, їх не можна вживати в разі захворювань шлунково-кишкового тракту, пов’язаних з підвищеною кислотністю шлункового соку.
Сараха успішно вирощується у нашій кліматичній зоні не лише в теплицях, а й у відкритому ґрунті (через розсаду). Культура не має особливих вимог до ґрунтів, хоча надає перевагу легким, пухким та родючим землям (суглинкам, супіскам) з хорошою аерацією і нейтральною кислотно-лужною реакцією. За таких умов показники врожайності сарахи істотно підвищуються.
Успішно росте на відкритих, сонячних ділянках, а також може розвиватися в легкому напівзатінку. Дуже чутлива до надмірної кількості вологи в ґрунті: часті поливи не лише їй шкодять, але можуть спричинити навіть загибель рослини. Період вегетації сарахи триває від 100 до 120 днів. Вона є самозапильною культурою.
Багатьох городників-овочівників приваблює перспектива отримати на власних грядках ці смачні вітамінні ягоди, які цілком заміняють більш примхливу та вимогливу в агротехніці чорницю. До того ж рослина має тривалий період плодоносіння. Зазвичай сараха продовжує цвісти й плодоносити до початку морозів.
Досвідчені городники радять вже на початку – в середині серпня видаляти бічні пагони і прищипувати у рослин всі точки росту, щоб плоди, які утворились, встигли дозріти до настання низьких температур. За умови виконання основних правил вирощування пасльонових культур (достатньої кількості тепла, світла і помірної вологості) врожайність рослини з площі 1 м2 становить до 1 кг корисних та смачних ягід .
Размножується рослина як насінням, так і вегетативно. У більш теплих регіонах вона легко розповсюджується самосівом, а от у помірному кліматі її вирощують розсадним способом.
Щоб отримати розсаду, насіння сарахи вже в середині березня висівають у поживну, попередньо зволожену ґрунтосуміш на глибину 0,3–0,5 см, накривають зверху плівкою та розміщують у теплому, добре освітленому місці. Перші сходи почнуть з’являтися через 15–20 днів, після чого плівку знімають.
Рослини потребують додаткового освітлення, тому вранці й у вечірній час потрібно досвічувати їх з використанням ламп. Оптимальна температура для сіянців складає вдень +14…16°С, а вночі +10…12°С. З появою перших двох справжніх листочків рекомендується підвищити температуру в приміщенні до +20…22° С.
Сараха – рослина теплолюбна, за температури нижче +3° С вона може загинути, тому пересаджувати її у відкритий ґрунт слід лише після завершення періоду пізніх заморозків. Зазвичай на ділянці площею 1м2 розміщують не більше чотирьох рослин. Під час висаджування розсаду заглиблюють у ґрунт до першої нижньої пари листочків. Це сприяє утворенню у саджанців додаткових коренів та покращує процес їх укорінення.
Сараха легко сприймає пересадку, а її видалені бічні пагони використовують як додатковий посадковий матеріал. Їх одразу прикопують на грядках, накривають прозорими ковпаками (для чого використовують пластикові пляшки, скляні банки), які знімають після вкорінення пагонів. Підрослі рослини можна зміцнити шляхом прив’язки їх до кілочків.
Догляд за рослинами не завдає особливого клопоту. Потрібно вчасно видаляти бур’яни на грядках, спушувати поверхню ґрунту і поливати в разі потреби.
Періодичні підживлення сарахи органічними та мінеральними добривами сприяють кращому розвитку рослини. Але в цьому потрібно знати міру і пам’ятати, що азотовмісні сполуки стимулюють інтенсивне нарощування вегетативної маси на шкоду майбутньому врожаю, тому їх застосування слід обмежити. Беззаперечною перевагою культури є її стійкість до ураження грибковими захворюваннями (фітофтороз та ін.).
Щоб мати свіжі ягоди сарахи взимку, можна восени пересадити один-два кущики з грядки в контейнер або звичайний квітковий горщик і розташувати їх на підвіконні з хорошим освітленням. Рослина ця – багаторічна, тому навіть узимку буде плодоносити в кімнатних умовах і даруватиме смачні, вітамінні врожаї.
Поділитись в соцмережах:
