Септоріоз – небезпечне грибкове захворювання, спричинене мікроскопічним грибом Mycosphaerella pyri з роду Septoria, родини Mycosphaerellaceae, відоме ще як біла плямистість. Цей біотрофний паразит оселяється на рослинах родини Трояндові (Rosaceae). Зазвичай вражає грушу (Pyrus).
Анаморфа гриба вперше офіційно діагностована французьким ботаніком та мікологом Жаном Батістом Демазьєром у 1850 році, який дав їй назву Septoria pyricola. У 1869 році німецький міколог Бернхард Ауерсвальд описав цей таксон як Sphaerella pyri. Автором нинішньої видової назви патогена (1970 р.), визнаної Index Fungorum, є голландський міколог Герхард Х. Боерема.
Mycosphaerella pyri поширений на Африканському континенті (Південна Африка), в Азії (Китай, Індія, Іран, Непал, Тайвань), Європі та Північній Америці (США). В Україні септоріоз груші зустрічається всюди, де є насадження цих дерев. Найінтенсивніше патоген розвивається у старих та занедбаних садах. Інфікуються листя й плоди різних сортів і підвидів груші.
Серед нових грушевих сортів, порівняно стійких до зараження септоріозом, варто згадати «Говерлу», «Вересневе диво», «Китайський ліхтарик», «Стрийську» та «Вижницю». Непоганий імунітет до грибкових захворювань мають також «Дюшес зимовий», «Бере літня», «Бере Боск» (беребоска), «Вільямс літній» (дюшес) тощо.
Стадії розвитку септоріозу
Септоріоз має дві форми (стадії) розвитку: сумчасту або телеоморфну (Mycosphaerella sentina) та конідіальну або анаморфну (Septoria piricola).
Сумчаста форма септоріозу зимує на опалому листі у вигляді псевдотецій. Псевдотеції – це не справжні плодові тіла, а особливі структури, всередині яких розміщуються репродуктивні аскоспори, що дозрівають на початку весни. Вони і є первинним джерелом зараження. Активний викид аскоспор відбувається у теплу, з високим рівнем вологості погоду, під час цвітіння груші.
Вторинним джерелом зараження септоріозом стає конідіальна форма фітопатогена, яка за літо встигає забезпечити кілька генерацій.
Ознаки зараження
Перші ознаки ураження септоріозом спостерігаються на грушах у фазі закінчення цвітіння, а масове поширення хвороби починається в середині та в другій половині літа. Спершу на поверхні листя з’являються численні округлі коричневі цятки з темно-коричневою облямівкою. Потім їхнє забарвлення в центрі послідовно змінюється на сіро-коричневе, світло-сіре і, зрештою, стає білуватим. Діаметр окремих плям не перевищує 2–3 мм, але разом вони можуть охоплювати від 50 до 70% площі листка.
Згодом у цих осередках формуються пікніди – конідіальна форма септоріозу, що має вигляд добре помітних неозброєним оком чорних цяток.
Сприяє викиду, поширенню та проростанню грибних спор волога й помірно тепла погода. Інфіковане листя жовтіє, некротизується, усихає і передчасно опадає.
Уражається септоріозом не лише листя, а й плоди груші. Хвороба проявляється на їх поверхні так само, як і на листі – у вигляді темних цяток. На плодах нестійких до цього захворювання сортів груші осредки зараження часто мають вигляд вм’ятин. Інфіковані септоріозом плоди втрачають товарний вигляд і стають непридатними для споживання.
В окремі роки патоген здатен пошкоджувати на грушах до 70-80% всіх листків, що спричинює їх передчасне опадання. У міру розвитку хвороби в рослин порушується процес фотосинтезу і пригнічується розвиток молодих пагонів, що має негативний вплив як на продуктивність, так і на ступінь зимостійкості дерев.
Заходи протидії ураженню септоріозом
Під чаас закладання грушевого саду слід надавати перевагу тим сортам рослини, які мають порівняно високий рівень стійкості до септоріозу.
Поширенню захворювання сприяє неналежне виконання агротехнічних заходів, недотримання основних правил садівництва та надто загущені посадки.
Щоб захистити груші від зараження грибними спорами, важливо наприкінці сезону (після збирання врожаю) ретельно зібрати в саду і знищити все опале листя та рослинні рештки, а також провести глибоке осіннє перекопування міжрядь.
Дієвим профілактичним засобом від багатьох грибкових захворювань є фунгіциди. Для обробки груш можна використовувати зокрема препарати, призначені для протидії парші. Наприклад, «Скор», «Хорус», «Фундазол», «Антракол», «Рестлер Тріо» тощо.
Обробляють дерева одразу після завершення цвітіння, але не менше ніж двічі, з інтервалом 7–10 днів.
Поділитись в соцмережах:
