Бузок (лат. Syrínga, родина Маслинові) – багаторічний, листопадний, квітучий чагарник (дерево) заввишки 3–7 м, добре відомий не лише своїми декоративними властивостями, але й цілющою дією, що здавна використовувалось народною медициною.
Належить до рослин-довгожителів (може рости до 100 років). Має високу холодо- та морозостійкість. Деякі його різновиди витримують зниження температури до –60°С. Дикорослий бузок поширений на території Європи, Азії (особливо в Китаї), в Японії. Батьківщиною рослини, ймовірно, є Балкани. Нині бузок культивують не тільки на нашому континенті, він набув значної популярності в Північній та Південній Америці, на півночі Африки та Японських островах.
Існує безліч сортових різновидів цієї рослини, які відрізняються розміром та формою крони, листя, квітів, початком цвітіння, розмаїтістю забарвлення суцвіть та їх ароматом. Завдяки невибагливості в догляді та стійкості культури до шкідників, загазованого й запиленого середовища, бузок часто використовують для створення алейних посадок, озеленення вулиць, парків, скверів, облаштування зон відпочинку тощо.
Бузок легко сприймає обрізку та формування, що сприяє використанню рослини для створення живоплотів, бордюрів. Він має потужну кореневу систему, тому розташовані вздовж паркану або огорожі на садово-городній ділянці бузкові насадження можуть слугувати ширмою та вітрозахисною огорожею для менш стійких культур. Рослина дуже популярна в квіткових композиціях (флористиці) та в ландшафтному дизайні (як самостійний об’єкт, а також у поєднанні з іншими культурами).
Відомі також карликові форми бузку. Нерідко його формують у вигляді мальовничого штамбового дерева з кулястою кроною. А ще рослина часто використовується для створення бонсай. Значні насадження бузку, які утворюють справжні гаї, під час свого цвітіння, що триває впродовж 2–2,5 тижнів, приваблюють казковою красою й вишуканим ароматом не лише комах, а й усіх, хто бажає помилуватись пишним бузковим цвітінням і відчути цілющий вплив на організм ароматерапії.
Усі частини бузку (листя, квіти, кора, бруньки, коріння) мають лікувальну дію завдяки глікозидам (особливо сирингіну), ефірним маслам, флавоноїдам, смолам та іншим біологічно активним речовинам, що входть до їх складу. Та найбільше значення мають цілющі якості квітів і листя рослини. Їх використовують як один з компонентів зеленого збору або самостійно.
Як і в подорожника, листя бузку має антибактерицидні та болезаспокійливі властивості. Подрібненим чи розтертим його прикладають до забитих місць, ран, наривів, гнійних запалень шкіри. А настоянка з листя допомагає усунути запальні процеси в нирках і навіть сприяє виведенню з них каміння. Препарати на основі квітів бузку надають потогінну, жарознижувальну, антимікробну, протималярійну, знеболювальну дію.
Настоянка з бузкових квітів добре відома як протирадикулітний засіб, вона допомагає позбутися подагри, артриту, артрозу, остеохондрозу. Для її приготування необхідно насипати (без ущільнення) квіти в скляну або керамічну ємність (до самого верху) і налити туди спирт. Через 20 днів зберігання в темному місці настоянку можна вживати, суворо дотримуючись дозування: по 30 крапель тричі на день упродовж трьох місяців.
Відвар з бузкових бруньок вживають для нормалізації рівня цукру в крові, він надає лікувальну дію при цукровому діабеті. Готують його, як і решту відварів, кип’ятінням (20 хвилин) 1 столової ложки сировини (бузкових бруньок) у 0,5 л води. Охолоджений відвар проціджують і вживають по одній столовій ложці до їди тричі на день.
Квітковий чай корисний при бронхіальній астмі, епілепсії, для поліпшення зору. Квіти (1 столова ложка) заварюють склянкою окропу, настоюють 20 хвилин і проціджують. Пити його можна тривалий час до отримання результату.
Листя та квіти заготовлюють під час цвітіння бузку. Бруньки збирають навесні, коли вони вже набрякнуть, але до їхнього розпускання. Тоді ж збирають і кору рослини. Корисні властивості заготовленої сировини зберігаються протягом двох років. Важливо пам’ятати, що природний глікозид синергін, що входить до хімічного складу бузку та має гіркий смак, – це отруйна речовина. Тому всі препарати потрібно вживати з обережністю, дотримуючись точного дозування та після консультації з лікарем.
Вирощування бузку ніяких особливих труднощів не викликає. Посадка може бути успішною і навесні, й улітку, і восени. Слід лише врахувати, що рослина любить сонячні ділянки без дії панівних вітрів. Щодо ґрунту бузок дуже невибагливий. Може рости практично на всіх типах ґрунтів, окрім надто перезволожених, заболочених та з високим рівнем підземних ґрунтових вод. Перевагу надає нейтральним і слабокислим, родючим або збагаченим гумусом землям з хорошою аераційною здатністю. Кислі або залужені ділянки перед посадкою бузку рекомендується нейтралізувати вапном або гіпсом. Розмножується рослина насінням і вегетативно (живцями, щепленням, відведеннями).
Різноманітність сортів бузку вражає. Крім безлічі відтінків суцвіть фіолетового, лілового, пурпурового, рожевого, синього, блакитного, жовтого, білого кольору, у рослин розрізняють також прості, махрові та напівмахрові форми квітів.
Надзвичайно декоративними є сорти з пістрявим листям (Аукубафолія, Dappled Dawn), вони не втрачають привабливого вигляду навіть після цвітіння. Оригінальне забарвлення квітів (біла облямівка на пелюстках) має бузок сорту Сенсація (Sensation). Сорт meyeri Palibin (бузок Мейєра Палібін) – це карликовий компактний кущик заввишки до 1,2 м з рясним, пишним цвітінням, яке відбувається двічі на рік. Але попри все не втрачають своєї популярності традиційні в нашй країні бузок звичайний і бузок угорський.
Під час вибору саджанців бузку слід уважно оглянути їхню кореневу систему й видалити хворе або пошкоджене коріння. Оптимальна довжина коренів має становити 25–30 см, тому довші корінці акуратно підрізають, а сам саджанець вкорочують на 2–3 парні бруньки. Садіння проводять увечері або хмарної днини, щоб запобігти надмірному висиханню рослини й можливим сонячним опікам.
Розмір посадкової ями приблизно складає 50 см х 50 см х 50 см. На її дні бажано облаштувати дренований шар з дрібного щебеню й піску. Додавання у ґрунт невеликої кількості перегною, компосту, деревного попелу й суперфосфату допоможе стимулювати зростання бузку та забезпечить йому швидкий розвиток і рясне цвітіння.
Саджанець розміщують вертикально з таким розрахунком, щоб після посадки його прикорнева шийка знаходилась на 3–4 см нижче рівня землі. Місце щеплення має розташовуватись під землею. Розправлені корені акуратно засипають ґрунтовою сумішшю й ущільнюють її. Рослину після посадки гарно поливають.
Догляд за бузком полягає в періодичній обрізці рослини, нечастих підживленнях (навесні) та неглибокому розпушуванні (за можливості) верхнього шару ґрунту з одночасним видаленням бур’янів. Щорічне ошатне цвітіння бузку та запашний аромат його квітів даруватимуть власникам рослини радісні відчуття впродовж довгого часу.
Поділитись в соцмережах:
