Со́рго (лат. Sorghum, родина Тонконогові) – рід одно- та багаторічних рослин, що об’єднує близько 25 культурних і приблизно стільки ж дикоростучих видів, поширених у субтропічних та тропічних кліматичних зонах. Завдяки своєму досить довгому й міцному стеблу, культура добре відома як природна сировина для виготовлення якісних віників. Та не лише в цьому сорго знайшло своє застосування.
Сорго походить зі Східної Африки. В басейні Верхнього Нілу археологами були знайдені рештки неокультурених форм рослини, які вирощувались приблизно у VІІІ столітті до нашої ери. До більш пізнього періоду (VII–V століття до н. е.) належать знахідки зерна одомашненого сорго (долина річки Нігер).
З часом сорго широко розповсюдилось в усьому світі. Нині його вирощують в Азії, Африці, Австралії, Америці, в країнах Південної Європи та навіть на деяких островах Індійського й Тихого океанів. Особливим попитом користується сорго виду Sorghum bicolor або сорго звичайне. Його зерно є важливим харчовим продуктом і займає п’яте місце в світі за своєю споживчою цінністю після рису, пшениці, кукурудзи та ячменю.
Більшість сортів сорго є засухо- й термостійкими, що дає можливість їх вирощування в посушливих кліматичних зонах. Зерно цієї культури має величезне значення в житті бідних і сільських жителів, як один з основних продуктів їх харчування. Також сорго використовують у багатьох тропічних регіонах як основний компонент кормів для тваринницької галузі, хоча за показниками засвоюваності воно дещо поступається кукурудзі.
Сорго здатне до успішного росту в умовах широкого температурного діапазону. Його можна вирощувати на значних висотах, а також на землях з певним рівнем токсичного забруднення. Рослина може відновлювати свій розвиток після періоду посухи. У сорго є п’ять властивостей, завдяки яким воно є однією з найбільш посухостійких культур:
♦ дуже велике співвідношення площі поверхні коренів рослини та її листя;
♦ під час посухи сорго скручує листя, щоб зменшити втрату вологи за рахунок транспірації;
♦ у випадку надто тривалого посушливого періоду рослина не гине, а переходить у стан спокою;
♦ листя сорго вкрите захисною восковою плівкою;
♦завдяки особливій модифікації фотосинтезу (С4), властивій лише вищим рослинам, сорго використовує лише третину від тої кількості води, яку потребують рослини зі звичайним фотосинтезом (C3).
Сорго є досить невибагливою, теплолюбною, хлібною культурою з добре розвиненою кореневою системою.
Вирощувати його нескладно, оскільки рослина демонструє хорошу врожайність, абсолютно не вимоглива до складу ґрунту й може давати врожаї навіть в умовах малородючих земель. Єдиний недолік сорго – воно надто чутливе до заморозків. Натомість культура відмінно протистоїть засухам, стійка до уражень багатьма рослинними захворюваннями та шкідливими комахами, тому в більшості випадків не потребує застосування дорогих пестицидів.
Окрім багатого вітамінного й мінерального складу, сорго ще відоме як надзвичайно цінне джерело вуглеводів і протеїну, тому його рекомендують вживати спортсменам для швидкого збільшення м’язової маси й відновлення сил.
Проте, використання сорго в кулінарії досить обмежене, оскільки його зерна мають гіркуватий присмак і досить міцну оболонку. Натомість рослина ефективно застосовується в тваринництві, як кормова база для худоби й птиці. Також вона слугує сировиною у виробництві вітамінних комплексів і харчових добавок.
Основні сортові різновиди сорго та їх корисні властивості
Залежно від сфери застосування, сортові різновиди сорго класифікують за приналежністю до одієї з кількох груп:
· зернове;
· цукрове;
· лимонне.
Окрему групу складають технічні різновиди сорго, серед яких є сорти рослин, призначені для виробництва звичайних віників.
Зернове сорго є сировиною для виробництва багатьох важливих харчових продуктів: круп, крохмалю й борошна, з якого готують каші, оладки, млинці, випікають хліб, змішавши його перед цим з пшеничним борошном для покращення якостей тіста.
Крохмаль, отриманий з цих рослин, широко використовується в целюлозно-паперовому виробництві, в гірничодобувній і текстильній промисловості, медицині. За вмістом крохмалю сорго перевершує навіть кукурудзу, а вирощувати його набагато простіше.
Цукрові сорти сорго містять до 20% природного цукру. Його максимальна концентрація спостерігається у стеблах рослини з настанням фази цвітіння. Сорго цих сортів йде на виробництво джемів, патоки, пива, різних солодощів, кондитерських виробів і спирту.
Цікаво, що сорговий цукор, на відміну від бурякового і тростинного, вважається дієтичним, тому його рекомендують вживати навіть людям, хворим на діабет. До того ж виробництво цукру з сорго обходиться на 50% (!) дешевше, ніж з інших аналогів.
Оскільки ця рослина містить велику кількість корисних поживних речовин, з її цукрових сортів отримують високоякісний силос і заготовляють сіно.
Зростає частка використання сорго й у виробництві біологічного палива. Наприклад, в Китаї існує спеціальна державна програма, спрямована на збільшення обсягів вирощування цієї культури, оскільки з неї виробляється тверде брикетне паливо, а також біогаз і біоетанол.
Крім того сорго є чудовим природним сорбентом. Воно сприяє виведенню з шарів ґрунту солей важких металів, шкідливих сполук і різних токсичних елементів, чим покращує його хімічні характеристики й забезпечує екологічну чистоту. Тому ця культура широко використовується у сівозміні як рослина-фітомеліоратор.
Стововно лимонного сорго, то завдяки притаманному йому яскравому цитрусовому аромату воно знайшло широке застосування у парфумерній промисловості. З нього виробляють цінну олію, яка допомагає зміцнити волосся і додає йому здорового блиску та краси.
Також рослина використовується для приготування різних напоїв, спецій і маринадів. Сорго лимонних сортів дуже популярне у багатьох кухнях світу як приправа до м’яса, риби й овочів.
Як виявилося, чай зі стебел лимонного сорго має чудовий аромат і надає тонізуючу дію, до того ж він добре допомагає при застуді, оскільки йому властиві антисептичні, антибактеріальні та жарознижуючі якості.
Трав’янисті різновиди сорго загалом мають кормове призначення і відіграють значну роль у тваринництві. Вони надзвичайно соковиті, а серцевина їхніх стебел багата на вітаміни й мінерали, що позитивно позначається на рості й розвитку худоби та птаства.
Різновидів технічного сорго досить багато. Зерна цих сортів зазвичай використовуються як корм для птахів, а стебла є назамінною сировиною у виробництві віників. Найбільше цінуються так звані віничні сорти сорго, в яких формуються рівні й м’які волоті. Сорти з волотями червоного кольору вважаються менш цінними, оскільки вони мають жорсткіші стебла.
А ще сорго технічних сортів йде на виробництво паперу.
За своїми поживними показниками сорго належить до висококалорійних продуктів (339 кілокалорій у 100 грамах).
Рослина також містить рекордну кількість вуглеводів (68,3 г/100 г), а ще значну кількість білків (11,3 г/100 г), жирів (3,3 г/100 г) та інших корисних речовин.
До складу сорго входить чимало клітковини, протеїну, найважливіші макро- та мікроелементи (кальцій, фосфор, калій, магній, натрій, цинк, молібден тощо), а також вітаміни: В1, В2, В6, РР, С, Н.
Завдяки такому вмісту корисних речовин сорго надає організму оздоровчу й лікувальну дію, тому широко застосувується у лікувальному й дієтичному харчуванні. Наприклад, насіння сорго, оскільки воно багате на фолієву кислоту, рекомендується вживати вагітним жінкам і годуючим матерям. До того ж сорго покращує апетит, стимулює мозкову діяльність, зміцнює серцевий м’яз, сприяє виведенню з організму токсинів.
Сорго рекомендується вживати в разі захворювань шлунково-кишкового тракту, при харчових розладах, ревматизмі.
Як підготувати сировину для виготовлення віників
Вирощування сорго не вимагає особливих знань та навичок, бо ця рослина абсолютно невибаглива до умов зростання й догляду. Для початку бажано знайти насіння сорго віничного сорту. Найкращу сировину для виготовлення віників отримують з рослин, стебла яких висихають вже на полі.
Перед сівбою слід на півгодини залити насіння сорго водою. Усі зерна, що спливли на поверхню, відкидають, оскільки вони не придатні для висівання. Далі насіння слід гарненько просушити, а потім сіяти в ґрунт.
Сорго належить до теплолюбних рослин, тому для його вирощування бажано выбрати ділянку землі, яка добре прогрівається сонцем.
Сіють сорго одразу після настання стійкого тепла (зазвичай на початку травня). Насіння висівають рядками, заглиблюючи зерна в ґрунт на 5 см.
Після масового проростання сходів (процес займає близько двох тижнів), їх слід прорідити, для чого залишають лише найміцніші, здорові паростки. Відстань між сусідніми рослинами повинна становити близько 10 см.
Щоб забезпечити хороший врожай, поле, призначене для вирощування сорго, потрібно заздалегідь удобрити мінеральними та органічними речовинами. Для підживлення посівів використовують перегній або карбамід (сечовину).
Протягом усього вегетаційного періоду важливо дотримуватись простих правил догляду за рослинами: спушувати ґрунт у міжряддях (на початкових етапах росту) та вчасно знищувати бур’яни.
Приблизно до кінця серпня насіння повністю визріває, стебло підсихає, а волоті набувають темного, червонувато-коричневого забарвлення. Зрізати стебла слід під самий корінь.
Далі підготовлену сировину необхідно ретельно просушити, для чого стебла попередньо очищають від листя, а волоті – від зерна, і підвішують їх за нижню частину у теплому й сухому приміщенні з достатньою вентиляцією. Коли стебла повністю висохнуть, можна починати в’язати з них віники.
Поділитись в соцмережах:
