Способи підкислення грунту. Як зробити це правильно

Важливим показником для успішного вирощування більшості рослин є рівень кислотності ґрунту. Він демонструє ступінь насиченості плодючого шару землі лужними мінералами або кислими солями, які здатні перешкоджати засвоєнню рослинами ключових макро- й мікроелементів.

Разом з тим для кожної культури існує свій, оптимальний рівень кислотності, що впливає на її зростання й розвиток найкращим чином.

Також існує велика група рослин, для яких найкращі умови створюються саме на кислих чи слабокислих землях.

З цієї причини варто приділяти особливу увагу рівню кислотності ґрунту, щоб за необхідності вчасно вжити заходів і змінити кислотно-лужний баланс в потрібному напрямку. Про те, як же зробити це правильно, ми сьогодні й поговоримо, але спочатку потрібно визначити, що таке кислотність.

Кислотно-лужний баланс ґрунту

Для визначення кислотності зазвичай використовується показник рН, який відповідає одній з величин за шкалою від 0 до 14, де «0» відповідає нижньому граничному значенню найвищого рівня кислотності, а верхній показник «14» є максимальною величиною лужного рівня середовища.

Типи грунтів відповідно до показників рН:

Порода, з якої утворений ґрунт, є основним фактором його кислотності. Якщо ґрунт заснований на вапняках і вапняних сланцях, то спочатку його рівень рН буде високим.

Ґрунт, що сформувався на пісковиках і гранітах, матиме нижчу кислотність. Кисла реакція зазвичай властива підзолистим ґрунтам в лісових зонах, а сильнокисла – підзолам і торфовищам верхового типу.

Завищений рівень кислотності (показник рН нижчий за 5 одиниць) зазвичай призводить до того, що багато мінеральних компонентів, які знаходяться в ґрунті, переходять у важкодоступний для рослин стан. Тобто, більшість життєво необхідних для них речовин рослини не можуть засвоїти, а діяльність багатьох корисних мікроорганізмів, здатних перетворити хімічні сполуки на легковживані форми, в такому середовищі припиняється. Справа в тому, що кислі ґрунти містять велику кількість розчинного алюмінію та його солей, а також марганець. Ці речовини зв’язують такі лужні мінеральні елементи як кальцій, магній, калій, селен та інші, перешкоджаючи їх засвоєнню рослинами.

На залужених ґрунтах (показник рН перевищує 7,5 одиниць) рослини зазвичай також погано ростуть. Їх листя передчасно жовтіє, оскільки рослинний організм не може отримати достатню кількість заліза.

Причини зміни рівня кислотності ґрунту

Кислотність ґрунту не є сталою величиною, і протягом певного періоду вона може істотно змінюватися.

Серед причин, котрі впливають на її рівень, варто зазначити основні:

♦ Виділення вуглекислого газу ґрунтовими мікроорганізмами й кореневою системою рослин, внаслідок розчиненнення якого відбувається утворення вугільної кислоти

♦ Поглинання рослинами одночасно з ґрунтовою вологою катіонів лужних металів, котрі у кінцевому підсумку збагачують ґрунт кислотними елементами

♦ Внесення в ґрунт кислотоутворюючих добрив на основі сечовини

♦ Кислотні опади, разом з якими в ґрунт можуть потрапляти кислоти (сірчана, сірчиста й азотна)

Також сприяє зміні кислотності організація на території штучного зрошення, внаслідок чого з ґрунту поступово вимиваються мінеральні речовини. Як наслідок, можливі два варіанти: якщо вода занадто м’яка, то кислотність ґрунту буде поступово підвищуватися, а якщо жорстка, то знижуватися.

Показник водопровідної води зазвичай знаходиться в межах від 6,5 до 8,5 одиниць рН, тобто така вода має підвищену лужну реакцію, а тому після регулярного й тривалого її використання бажано провести підкислення землі на поливній території.

Щоб уникнути впливу цього чинника, зазвичай використовують спеціальні водяні фільтри. Та зважаючи на їх вартість, таке рішення проблеми занадто дороге, а тому невиправдане.

Як визначити кислотність ґрунту

Перш ніж вибрати спосіб підвищення рівня кислотності, необхідно спочатку точно визначити структуру й склад ґрунту на ділянці, щоб чітко розуміти, на скільки одиниць потрібно знизити значення показника pH.

Для цього можна звернутися в спеціальну лабораторію, де фахівці зроблять повне дослідження наданих зразків ґрунту й визначать показник рН з максимальною точністю.

Однак, для вирощування рослин в умовах присадибної ділянки, городу, дачі нема потреби встановлювати надто точний рівень кислотності ґрунту, тим паче, що приблизні показники можна виміряти й іншими, простішими методами.

Наприклад, спеціалізовані торговельні точки, що пропонують товари для садівників і городників, рекомендують придбати нескладний прилад, який дозволяє вимірювати не тільки кислотність ґрунту, а й визначати його вологість, температуру, рівень освітленості тощо.

Існує також спосіб визначення рівня рН за допомогою лакмусових паперових смужок і колірної таблиці, на якій кожен відтінок відповідає певному рівню кислотності чи лужності.

Більшість з нас користувались подібними паперовими індикаторами в школі, на уроках хімії, коли лакмусовий папір під впливом певного розчину змінював своє забарвлення. Жовтий колір зазвичай відповідав нейтральному середовищу, червоне забарвлення вказувало на підвищену кислотність, а синій колір означав лужну реакцію розчину. Інтенсивність відтінку під час подібного тестування повністю залежала від концентрації тієї чи іншої речовини. Після того як папір змінить колір, лишається тільки порівняти його забарвлення з палітрою й вибрати відповідний йому відтінок на колірній шкалі, який буде відповідати певному показнику рН.

Для визначення кислотності грунту також можна скористатися приладом Алямовського, який складається з набору хімічних реактивів для проведення аналізу водної та сольової витяжки ґрунту. Послідовність дій при роботі з цим набором не відрізняється від способу визначення рН за допомогою лакмусового паперу.

Існує ще простіший спосіб визначення рівня рН, щоправда він дає дуже приблизну оцінку того, наскільки кислотним чи лужним є ґрунтове середовище. Для цього слід взяти на ділянці зразок землі, розділити його приблизно порівну та сформувати дві невеличкі купки. На одну виливаємо трохи оцтової кислоти, а на іншу – розчин харчової соди. Якщо ґрунт під впливом оцту почав пінитись – це підтверджує його лужну реакцію. Якщо ж такий ефект спостерігається під дією содового розчину, значить, ґрунт має підвищену кислотність.

Також визначити рівень рН можна за допомогою листя смородини або вишні. Для цього потрібно приготувати кілька свіжих смородинових або вишневих листочків і заварити їх в окропі. Коли вода повністю вистигне, в ємність треба кинути жменьку землі, кислотність якої потрібно встановити. Через деякий час вода почне змінювати свій колір. Якщо вона набуватиме червонуватого забарвлення, то земля має кислу реакцію, якщо змінить забарвлення на індиґове – слабокислу, а якщо забарвиться зеленим кольором, то ґрунт має нейтральну реакцію рН.

Ще один з методів визначення рівня рН базується на використанні натурального виноградного соку. Для цього потрібно налити в чисту ємність близько 50 міліграмів свіжого соку з винограду та кинути туди невеличку жменьку землі. Якщо з’явиться піна, то рН грунту має лужний або нейтральний показник, а от для кислого грунту в цьому випадку характерною буде відсутність будь-якої реакції. 

Під час відбору зразків ґрунту для аналізу слід пам’ятати, що показник рН навіть на сусідніх грядках може дещо відрізнятися. Він також може мати різні значення, якщо зразки були взяті на різних глибинах. З цієї причини ґрунт для проби бажано брати в різних місцях, а саме з віддалених на значну відстань одна від одної ділянок.

Хорошим індикатором для визначення підвищеного рівня кислотності є наявність на ділянці деяких видів бур’янів, серед яких: хвощ польовий, перестріч гайовий (брат-і-сестра), квасениця, конюшина, верес, подорожник, кінський щавель, кропива, м’ята польова. Підкислений ґрунт також полюбляють пирій повзучий, ромашка, кульбаба, берізка польова, підбіл звичайний, волошка лучна, багно звичайне.

Вважати вищезгадані рослини індикаторами кислотності можна лише в тому випадку, якщо вони ростуть на ділянці не поодинці, що можливо внаслідок випадкового потрапляння насіння рослин, а утворюють цілу колонію чи зарості. 

З культурних рослин найбільш сприйнятливі до кислого ґрунту представники папоротеподібних і вересових.

Розглянемо детальніше, які саме рослини надають перевагу землям з підвищеним рівнем кислотності.

Стосовно традиційних овочевих культур, які вирощують в Україні, то вони зазвичай пристосовані до земель з нейтральним, слабокислим, або слаболужним середовищем.

Як підкислити ґрунт до значення рН у межах від 4,5 до 5,8 одиниць

Щоб підкислити землю на ділянці з легкими супіщаним або піщаним ґрунтами, достатньо внести під перекопку значну кількість органічних добрив (перегній, компост, коров’як, соснову хвою, перепрілу тирсу тощо), оскільки органіка здатна, хоч і незначною мірою, підвищити рівень кислотності.

Такий процес закислення відбуватиметься досить повільно, проте його наслідки зберігатимуться тривалий період часу. Пояснюється це тим, що з розкладом органічних речовин розвиваються й задіяні в процесі їх переробки мікроорганізми, які виділяють у ґрунт закислені компоненти своєї життєіеятельності.

Якщо ж земля на ділянці важка й глиниста, то надмірне захоплення органічними добривами сприятиме ще більшому залуженню ґрунту.

Підкислення ґрунту за  допомогою сірки

Сірка – ще одна речовина, яку використовують для підкислення ґрунту. Вода, потрапивши в землю, вступає в реакцію з сіркою, внаслідок чого поступово утворюється сірчана кислота. Проте слід враховувати, що процес окислення після внесення сірки може тривати досить довго (від декількох місяців до одного року), тому чекати миттєвого результату не варто.

При застосуванні сірки варто зважати, що більш тонкий помол діючої речовини пришвидшить протікання процесу окислення.

Щоб понизити показники кислотності ґрунту на 2,5 одиниці рН, зазвичай вносять від 100 до 150 грамів сірки на один квадратний метр площі ділянки.

Сипати сірку треба у безвітряну погоду й дуже обережно, оскільки сірчаний пил надзвичайно легкий і легко розноситься вітром. Під час проведення робіт необхідно обов’язково використовувати індивідуальні засоби захисту.

Для підкислення ґрунту можна також вносити колоїдну сірку. Її головна перевага – невисока вартість.

Підкислення ґрунту колоїдною сіркою проводять зазвичай за 8–12 місяців до посадки рослин.

Ґрунт для посадки дерев і чагарників підкислюють шляхом закладання сірчаного порошку в поверхневому шарі ґрунту на глибину не менше 30 сантиметрів. Безумовно, така технологія робить процес підкислення більш трудомістким та значно дорожчим, але для зміни кислотності в прикореневій зоні рослин іншими методами можуть знадобитися роки.

Для квітів і декоративних культур, які потребують для свого розвитку кислих ґрунтів, норма внесення сірки складає близько 4 грамів на 10 літрів землі.

Підкислення ґрунту сульфатом алюмінію

Зазвичай сульфат алюмінію використовують у квітникарстві, щоб отримати красиво квітучу гортензію, оскільки ця рослина в лужному або нейтральному середовищі не здатна формувати квіти яскраво-синього кольору.

Щоб змінити рівень кислотності ґрунту на одну одиницю рН, досить внести один кілограм цієї речовини на площу 15 квадратних метрів. При цьому ефект можна очікувати вже протягом двох перших тижнів.

Однак слід пам’ятати, що надмір сульфату алюмінію може негативно відбиватися на відсотку вмісту в ґрунті такого цінного елементу як фосфор. Водночас даний підкислювач сприятиме накопиченню алюмінію, який може легко перевищити допустимий рівень токсичності.

Нестача в ґрунті фосфору, спричинена застосуванням сульфату алюмінію, зазвичай легко усувається шляхом додаткового внесення фосфатних добрив. Але робити це слід вже після завершення процесу підкислення.

Підкислення ґрунту сульфатом заліза

Сульфат заліза має такі ж підкислювальні властивості, як і сульфат алюмінію. Він швидко змінює кислотно-лужний баланс ґрунту, але при цьому ще й збагачує його залізом. Норма внесення речовини становить близько 500 грамів на 10 квадратних метрів площі.

Проте варто зважати, що в значних дозах сульфат заліза також може завадити доступності фосфору для рослин, тому його вносять додатково.

Закислення ґрунту за допомогою електроліту

Розбавлену сірчану кислоту можна отримати зі старої автомобільної акумуляторної батареї, якщо злити з неї весь електроліт.

Щоб приготувати цю речовину самостійно, необхідно взяти 5 мілілітрів концентрованої сірчаної кислоти й дуже обережно (!) влити її в десятилітрове відро, наповнене водою. Розчин ретельно перемішати, після чого можна поливати ним ґрунт. Після такої операції кислотність збільшиться на 1–2 одиниці рН.

Можна здійснювати таку маніпуляцію кілька разів протягом усього періоду вегетації, поступово збільшуючи показник кислотності до бажаного рівня.

Альтернативні методи підкислення ґрунту

В якості сполук, які здатні підвищувати кислотність ґрунту, можна використовувати речовини, що мають у своєму складі аміак, зокрема хлористий амоній, калійні солі (крім нітратів калію й кальцію) та сечовину.

Деякі городники й садівники використовують в якості альтернативи колоїдній сірці оцтову, лимонну або яблучну кислоту, оскільки ці речовини демонструють найшвидший результат підкислення. Однак слід пам’ятати, що ці кислоти негативно впливають на мікроорганізми, зокрема вони вбивають корисну ґрунтову мікрофлору. Тому застосовують їх лише у виняткових випадках. Метод їх застосування дуже простий: необхідно взяти 1-2 чайні ложки лимонної кислоти або близько 100 міліграмів оцту, а потім розвести їх у 10 літрах води. Одного відра досить для обробки одного квадратного метра земельної ділянки.

Добре підкислює ґрунт і внесення торф’яного моху сфагнуму, який одразу слід ретельно перемішати з ґрунтом. Болотний торф має високий рівень кислотності, тому здатний змінювати показник рН до 4 одиниць.

Вносять торф під перекопку, з розрахунку 1,5 кілограми на кожен квадратний метр площі. Такий процес закислення відбуватиметься дуже повільно й може тривати декілька років. Тому бажаючих отримати швидкий результат цей метод не влаштує.

Окислення ґрунту за допомогою рослин-сидератів

Спосіб окислення земельної ділянки шляхом застосування сидератів є найбільш природним та екологічно безпечним. Коренева система цих рослин містить значну кількість органічних кислот. На додачу ці культури мають неабиякі фітосанітарні якості, ще й здатність збагачувати ґрунт запасом макро- та мікроелементів.

До сидератів, які мають властивість окислювати ґрунт, першочергово належать ріпак, овес і гірчиця біла. А от такі рослини з родини бобових як вика, соя, люпин допомагають зберігати та підтримувати вже усталений рівень pH.

До робіт з окислення ґрунту слід підходити відповідально й виважено, з урахуванням усіх особливостей земельної ділянки. Це саме той випадок, коли важливо дотриматись правила золотої середини, щоб не нашкодити. Інакше доведеться знову відновлювати кислотно-лужний баланс: цілеспрямовано підвищувати лужність ґрунту з використанням доломітового борошна або вапна. Але це вже зовсім інша тема.