Одна з найдавніших культурних рослин, типовий представник південної флори, виноград давно й упевнено завоював титул лідера серед плодових культур завдяки надзвичайним смаковим якостям своїх ягід, їх дієтичним і цілющим властивостям, що зумовлені багатющим вітамінно-мінеральним складом.
Виноградна лоза насправді є ліаною, котра зростає вгору за допомогою видозмінених пагонів-вусиків, що обвивають розташовані в безпосередній близькості опори. З роками виноград може досягати заввишки від 10 до 20 метрів (у субтропічному кліматі), він утворює глибоке, сильно розгалужене кореневище, а його здерев’янілий стовбур виростає в діаметрі до 25–30 см.
Практика обробітку виноградної лози датується п’ятим тисячоліттям до нашої ери. Це підтвердили найбільш ранні археологічні знахідки під час розкопок у Грузії. Нині ж виноградарство є одним з найважливіших напрямків розвитку агрономічного сектора в багатьох країнах світу, розташованих у сприятливих для культури кліматичних умовах. І хоча природний ареал поширення цієї рослини охоплює території від Західної Європи до берегів Каспійського моря, високий рівень адаптації винограду дозволяє в наш час вирощувати його практично на всіх континентах, крім Антарктиди.
За ступенем пристосованості до екстремального впливу низьких температур усі сорти винограду умовно поділяють на укривні та неукривні. Зазвичай укривні – це рослини, які здатні успішно рости й розвиватися без додаткового накриття в зимовий період не лише в субтропічному кліматі, але й у північніших регіонах з м’якими зимами. Особливих умов вони вимагають лише на територіях, для яких характерними є значні зниження температури, затяжні морозні періоди або різкі температурні зміни. Водночас і неукривний виноград в умовах суворого клімату нерідко вимагає дбайливого ставлення, особливо на ранніх етапах свого розвитку. Тому в перші роки буде незайвим накривати взимку молоді лози навіть неукривних сортів для захисту від згубного впливу північних холодів.
У сортових характеристиках винограду зазвичай містяться відомості про його морозостійкість: вказується нижня температурна межа, яка реально відображає можливості рослин після поступового загартовування. Це означає, що раптове, різке зниження температури може знищити навіть найбільш морозостійкий сорт, а повільне зниження температури робить рослину міцнішою, і вона легше переносить зиму. Ризикувати виноградником чи ні – вирішувати вам, але якщо ви вирішили не випробовувати долю, то для забезпечення 100%-вого результату необхідно подбати про те, щоб накрити виноград на зиму, особливо молоді кущі, деревина яких повністю ще не сформувалася.
У нашій кліматичній зоні взимку до групи ризику входять переважно десертні сорти винограду, яким властиві високі дегустаційні якості, але разом з тим і невисока здатність до виживання в умовах низьких температур.
Підготовка винограду до зимівлі
1. Обрізка гілок. Краще робити це після збору врожаю, тобто приблизно в середині – наприкінці жовтня. На кожному кущі залишають по 10–15 вічок, решту зрізають.
За місяць до накриття винограду, десь у середині вересня, всі зайві пагони мають бути видалені. Найпростіший спосіб: залишити праворуч і ліворуч по три плодоносних лози, зрізавши ту частину, яка не принесе плодів. У цей же час заготовляють посадковий матеріал – живці.
2. Зволоження ґрунту. Після обрізки гілок слід рясно полити виноград. Робиться це для того, щоб у ґрунті утримувалась волога. Утримана волога зігріє корені та не дасть їм замерзнути. На легких ґрунтах поливати виноград починають у середині вересня. Кожен кущ отримує 10–20 відер води, а в першому відрі слід розчинити 1 г перманганату калію. Земля повинна бути просякнута вологою на значну глибину. Взимку вода піднімається через пори ґрунту у вигляді водяної пари, яка своїм теплом зігріває землю й коріння рослин.
3. Крім того, необхідно збагатити землю поживними елементами, оскільки живлення рослин має велике значення для їх успішного зимування. Краще використовувати спеціальні добрива для плодових рослин, але цілком достатньо й звичайного перегною. Головне – не використовувати гній, особливо свіжий. Бруньки від нього можуть просто загнити.
Добриво можна приготувати й самостійно за таким рецептом (наведена норма на 1 м2 навколостовбурової зони): до 4–5 кг компосту чи перегною додати 1–2 склянки деревного попелу, близько 50 г суперфосфату та 1 г борної кислоти; перед внесенням у ґрунт компоненти треба ретельно перемішати. Якщо на ділянці, де ростуть виноградні лози, спостерігається підвищений рівень кислотності грунту, слід провести вапнування.
4. Загартовування винограду під час перших заморозків дуже допомагає рослині легше пережити зиму і значно знижує відсоток загибелі лози. Під час перших осінніх несильних приморозків (близько –1…2°С) не варто поспішати з накриванням лози. Протягом якогось нетривалого часу треба дати можливість рослині проявити свої адаптаційні можливості. З кожним разом цей період загартовування можна поступово збільшувати. У загартованих лоз забарвлення стає світло-коричневим.
5. Видалення сміття. Безпосередньо перед накриванням потрібно видалити з ґрунту сміття, листя тощо. Особливо важливо прибрати опале листя винограду, оскільки в ньому можуть зберегтися хвороботворні спори й личинки шкідників. Попередньо обробляють підготовлені лози 3%-вим розчином сірчанокислого заліза або 3%-вим розчином мідного купоросу (300 г на 10 л води), чи 5%-вим розчином бордоської суміші (500 г мідного купоросу та 500–600 г вапна). Також слід обробити ґрунт навколо куща й місце, де будуть лежати лози. Відомо, що розчин сульфату міді має відмінні фунгіцидні властивості.
Способи накривання винограду, їх переваги й недоліки
Під час здійснення вкривання винограду одним з багатьох способів, треба дотримуватись загальних правил:
По-перше, лози й рукави, що лишились після обрізки виноградного куща, потрібно нетуго зв’язати у пучок. Обв’язування здійснюють, коли гілки нахилені в напрямку свого росту, оскільки це полегшить пригинання винограду до землі перед вкриванням на зиму. Інколи лози надто загинаються вгору – тоді їх притискають (пришпилюють) ближче до поверхні ґрунту за допомогою металевого гачка (найкращий спосіб: взяти використаний зварювальний електрод і зігнути його таким чином, щоб «ручка» становила приблизно 2/3 довжини електрода; відстань між «ручкою» й краєм гачка має бути не більшою 5 см). Гачки притискають лозу ближче до дна канавки, і тоді не потрібно додатково підсипати під низ землю.
По-друге, кущі потрібно пригинати до землі, але не вкладати на землю! Між лозою й ґрунтом радимо лишити простір за рахунок підкладання під гілочки дерев’яних брусків завтовшки 5–10 см. Розташування рослини безпосередньо на землі може спричинити її загнивання та пліснявіння.
Способи накривання виноградних ліз:
1. Цей метод не вимагає фінансових витрат, проте він досить ефективний. Безкоштовний матеріал для вкривання винограду знаходиться прямо під ногами: засипаємо землею! Після обрізки виноградну лозу слід обробити 3% -вим розчином мідного купоросу, який є відмінним засобом захисту від гниття рослин. Коли рослина висохне, треба зв’язати гілки в пучки, нахилити їх до поверхні ґрунту та пришпилити до землі дротяними шпильками, підклавши під них заздалегідь підготовлені дерев’яні бруски. Діяти слід обережно. Якщо гілки не дуже гнуться, краще нахилити їх якнайдалі. Головне – створити умови, щоб шар снігу надійно вкрив рослину.
Землю для вкривання беруть із міжрядь і насипають над лозами шар завтовшки 20–30 см. Для регіонів зі сніговими й морозними зимами додаткове укриття не потрібне. Перевага цього метода – високий відсоток збереження рослин. Проте, у випадку намокання ґрунту або передчасного розкриття лози можливе утворення гнилі на рослині, а також появі цвілі.
Не рекомендується вибирати для укриття винограду матеріали, схильні до розкладання (наприклад, солому або опале листя). Під час таких процесів температура в укривному шарі підвищується, і на рослині може утворитися конденсат, який сприяє загниванню лоз. До того ж, в купах опалого листя люблять жити гризуни, що теж небезпечно для винограду.
Використовувати для укривання винограду тирсу з фольгою можна тільки в поєднанні цих матеріалів. Накривати виноград однієї фольгою не варто, оскільки під нею він розростається набагато швидше. Зате відмінний результат виходить, якщо спочатку насипати шар тирси, а потім накрити його фольгою, зафіксувавши краї матеріалу землею або камінням.
Інший варіант – накрити виноград ялиновими гілочками, тобто гілочками хвойних порід. Важливо, щоб гілки були зеленими, а хвоя на них збереглася до весни. Гілки слід накинути на лози, нахилені до землі, в кілька шарів. Усередині ялинових гілок хороша вентиляція, тому можна не боятися, що рослина під хвойним укриттям буде довго перебувати в середовищі з підвищеною вологістю.
2. Повітряно-сухий спосіб укривання винограду популярний серед багатьох садівників, і для його реалізації потрібно облаштувати над рослинами дерев’яні конструкції. Робляться вони просто: з дошок збивають щити завдовжки 50–70 см, котрі з’єднуються між собою ширшою стороною й створюють над вигнутими рослинами свого роду дашок. Щоб збільшити термін використання таких конструкцій, їх завчасно фарбують, а при використанні накривають зверху руберойдом.
Для зручності подальшого зберігання конструкцію створюють таким чином, щоб її можна було легко встановлювати й потім збирати. Накритий такими щитами ряд винограду має вигляд невеличких дашків для будиночків. Нижні сторони щитів присипають землею, а короткі бічні сторони закривають, коли середньодобова температура сягне нижче +8°С.
Як один з варіантів повітряно-сухого способу – облаштування коробу з дошок, вкопаних з обох сторін уздовж ряду з виноградними лозами. Висота дошок над поверхнею землі складає приблизно 25–30 см. З настанням морозів виноград укладають в таку імпровізовану дерев’яну траншею, лози акуратно пришпилюють до землі й присипають сухими гілками, листям, тирсою тощо, а зверху на коробі стелять килимки з сухих очеретяних або осокових стебел (зробити їх самостійно зовсім нескладно). Якщо відбуватиметься істотне зниження температури, додатко вкривають усе це синтетичною плівкою, котра не пропустить холодне повітря всередину накриття, а тепле не випустить назовні. Краї плівки притискаають важкими предметами (цеглою, камінням) й присипають землею.
Весною, після розтавання снігу й настання відлиги, плівку вдень можна зняти. Повітря проникатиме до ліз крізь очеретяні килимки, що вбереже рослини від випрівання. Коли встановиться температура +8…10°С, накриття повністю знімають, а лози прив’язують на шпалери.
3. Агроволокно для накривання винограду. Агроволокно чи, як його ще називають, спанбонд, являє собою екологічно чистий, штучний, поліпропіленовий матеріал з м’якою, подібною до тканини структурою. Його перевагою є те, що він відмінно пропускає вологу й водночас захищає ґрунт від надлишку ультрафіолету. Під агротекстилем не накопичуються випаровування, тому такий матеріал здатний захистити рослини від заморозків. Це дуже ефективне укриття в регіонад з теплою зимою, яке, до того ж, можна використовувати 3–4 сезони.
За трудомісткістю спосіб укриття винограду спанбондом дуже економічний, але фінансово він дорожчий, ніж попередні. Для спорудження захисного накриття треба пригнути кущі винограду й пришпилити лози до землі, після чого накрити агроволокном. Краї матеріалу притискають шматками цегли або того ж ґрунту.
Якщо в умовах холодних і безсніжних зим вкрити кущі виноградної лози одним агроволокном, їм буде складно захистити себе від сильних морозів. А якщо додатково покрити верх агроволокна одним-двома шарами щільної плівки, то таке укриття буде набагато надійнішим, а рослини виноградної лози зможуть витримати дуже низькі температури повітря, з досвіду багатьох виноградарів, до –30°С й навіть нижче. Тому радимо вкривати виноградник зверху, понад агроволокном, додатковою плівкою. Деякі садівники замість плівки насипають зверху на агроволокно захисний, утеплюючий шар із землі, хвойних гілочок, сухого листя чи тирси.
Є й інший спосіб вкривання виноградних кущів: лози зв’язують у вертикальному положенні, а потім загортають у кілька шарів того ж агроволокна. Цей спосіб особливо зручний, коли виноград висаджують по одній рослині (наприклад, навколо альтанки). Якщо кущ молодий, його потрібно ретельно укутати до самої землі.
Усі перераховані вище способи накриття винограду мають безліч альтернативних варіантів. Кожен садівник привносить в ці технології щось своє шляхом використання доступних підручних матеріалів. Хтось пристосовує для захисту лоз від зимової холоднечі старі вікна, шиферні листи, лінолеум та інші матеріали, з яких створює надійний захисний каркас. Хтось споруджує над кущами винограду арки з дроту, які потім вкриває поліпропіленовими мішками (з-під цукру, борошна або будматеріалів), старими килимовими доріжками чи руберойдом.
Під час вибору потрібного способу накриття, важливо уникнути найпоширеніших помилок, властивих садівникам-початківцям:
– Недостатній полив виноградних кущів перед накриванням.
– Залишки сміття під кущами винограду чи поруч з ними, зокрема опалого виноградного листя.
– Неправильний вибір часу (надто рано або надто пізно) для вкривання рослин.
– Розташування ізоляційного матеріалу між лозами й ґрунтом. Саме земля зігріває лозу взимку, тому утеплювач вкладаємо зверху й тільки на лози. Розміщувати його між землею та рослиною – груба помилка.
– Виноградні лози не повинні лежати безпосередньо на землі.
– Вкривати можна тільки сухі виноградні лози.
– Товщина утеплюючого шару повинна бути достатньою для захисту кореневої системи рослини.
– Оптимальна висота снігового покриву над рослинами – до 20 см, та за будь-яких умов вона не має бути менше 10 см.
Поділитись в соцмережах:
