Вирощуємо капусту білоголову

Капуста білоголова є підвидом надзвичайно поширеного та відомого виду овочевих дворічних рослин капуста городня (лат. Brassica oleracea) з родини Капустяні (Brassicaceae). Її культивують з прадавніх часів. Вживали капусту білоголову ще понад 4 тис. років тому. Цей овоч був присутнім у раціоні античних римлян, греків та єгиптян. 

Слов’яни дізналися про капусту від грецьких та римських переселенців, що жили колоніями в південних регіонах нинішньої України, зокрема на Кримському півострові. Невдовзі капуста білоголова стала звичним продуктом для місцевого населення, і впродовж  багатьох сотень років її продовжують активно вирощувати в нашій країні як цінну харчову, дієтичну та лікарську рослину. 

Опис капусти білоголової 

Білоголова капуста, як дворічна культура, у перший рік свого розвитку формує коротке стебло (кочеригу), розетку листя та качан (голову), що утворюється з нерозкритого листя і насправді є розрослою центральною брунькою. 

На другий рік рослина формує міцне центральне стебло заввишки до 1–1,5 м, від якого відходять численні бічні пагони. Під час цвітіння на бічних пагонах розкриваються невеликі чотирипелюсткові жовті (іноді білі чи кремові) квіти, що запилюються комахами. Плід у капусти – стручок, всередині якого знаходиться буле або чорне, кулясте, близько 2 мм діаметром насіння.

Залежно від сорту качан в капусти може бути різної форми: сплюснутої кулястої, кулястої або конічної. Маса його в середньому становить 3–4 кг, хоча в найбільших екземплярів може сягати 10–12 кг (!).

Загалом культура належить до високоврожайних. А ще вона має високий рівень транспортабельності та тривалий термін зберігання. 

Харчові та лікувальні властивості капусти 

Капуста білоголова – один з найуживаніших овочів на кухні Центральної та Східної Європи. Завдяки високій лежкості вона може споживатись свіжою майже цілорічно. З неї готують салати, квасять, маринують, тушкують, смажать і навіть сушать. На стіл подають як самостійну страву, або в поєднання з іншими продуктами (грибами, рибою, м’ясом, сиром, овочами).

Під час квашення та консервації відбувається ферментація продукту шляхом молочнокислого бродіння. Утворена внаслідок цього процесу молочна кислота позитивно впливає на травлення.

Хімічний склад рослини значною мірою визначається сортом, кліматичними й погодними умовами (рівнем освітленості ділянки, температурою повітря, вологістю тощо), типом і якістю ґрунту, агротехнічними особливостями вирощування та іншими чинниками.

За кількістю деяких вітамінів, що входять до її складу, капуста білоголова навіть перевершує відомих рекордсменів серед овочів і фруктів. Наприклад, вітаміну С у качані капусти більше, ніж у лимонах (від 12,8 до 70 мг/100 г), а вітаміну РР більше, ніж у цибулі та буряці. 

Капуста містить доволі унікальний вітамін U, який допомагає у лікуванні органів шлунково-кишкового тракту, зокрема сприяє загоєнню виразки шлунка. 

Також у капусті міститься значна кількість амінокислот, зокрема лізин, метионін, треонін і триптофан. А з органічних кислот найбільше в ній знаходиться ​​яблучної та лимонної.

Є у капусті чимало макро- та мікроелементів, сполук з високою біологічною активністю (наприклад, хлор, фосфор, сірка, калій тощо). Вони беруть участь в обмінних процесах та покращують стан імунного спротиву організму.

Вирощування капусти білоголової 

Ця рослина належить до світлолюбних, холодотривких, невибагливих культур, тому її можна одразу висівати безпосередньо у відкритий ґрунт (насіння здатне проростати навіть за нульової температури), або ж висаджувати попередньо підготовану розсаду. Небажаними для капусти є спекотні та посушливі погодні умови, тому важливо вчасно поливати плантацію, особливо в жаркий, сухий період.

Поливати слід часто, але невеликими дозами, вранці або ввечері. Температура води має становити близько +20°С. Такий режим поливу є найбільш сприятливим для рослин і створює ідеальні умови для розвитку потужної кореневої системи.

Усі сорти капусти білоголової залежно від строків дозрівання поділяють на три категорії: 

• ранні;

• середньостиглі;

• пізні.

Ранні сорти зазвичай висаджують у ґрунт з середини березня. За несприятливих погодних умов цей процес можна перенести на кінець місяця, або на початок квітня.

У разі висівання капусти у відкритий  ґрунт напровесні, сходи перший час накривають поліетиленовою плівкою, яку вдень, з підвищенням температури до сприятливого показника, знімають. За недостатнього рівня вологи сходи слід полити. Найбільш комфортною для успішного розвитку капусти є температура довкілля близько +15ºС.

Розсаду бажано висаджувати в ґрунт тихої, теплої, не надто сонячної днини. У разі палючого сонця – в другій половині дня, під вечір. Відстань між саджанцями в ряду має становити не менше 30 см, інакше згодом підрослі рослини заважатимуть одне одному. І чим пізнішого строку дозрівання є сорт, тим більшою повинна бути дистанція між сусідніми рослинками (в окремих випадках вона може перевищувати 60 см). З цієї ж причини ширина міжрядь має бути не менше 50 см. 

Під час висаджування розсади рослинки слід заглиблювати в ґрунт до першої пари листочків, після чого загорнути землею, притиснути ґрунт довкола стовбурця і полити водою.

За весь період вегетації рослини капусти бажано двічі підгорнути, щоб зберегти вологу. Перший раз – через три тижні після посадки, а потім – ще через два тижні). Це допоможе стимулювати кращий розвиток кореневої системи, внаслідок чого формуватимуться качани більших розмірів. 

Як вже зазначалося, надмірне тепло є згубним для цієї рослини, і вже за +30ºС капуста може не сформувати качани. Водночас вона не любить затінок, тому облаштовувати капустяні грядки під плодовими деревами не варто. 

Ділянку з капустою необхідно постійно прополювати, оскільки бур’яни не тільки забирають у рослин тепло і світло, а й забирають із ґрунту до 30% поживних речовин.

Підготовка грядок

Ділянку під білоголову капусту краще підготувати ще з осені. Її перекопують або переорюють. А навесні, безпосередньо перед посадкою, ґрунт розпушують та удобрюють.

З поживних речовин капуста найбільше потребує азоту (у фазі нарощування розетки), калію та фосфору (під час формування качана), тому вчасне підживлення цими елементами забезпечить нормальне зростання і розвиток рослини. Вкрай важливе значення ці макроелементи мають на легких ґрунтах (піщаних і супіщаних).

Одним з найважливіших елементів живлення для усіх представників родини капустяних є сірка. Специфічний запах, що з’являється внаслідок гниття капусти – це сірководень. Він утворюється з сірковмісних сполук (сульфорафанів), значна кількість яких є в рослині. Сірка відіграє незамінну роль у захисті рослин від хвороб, оскільки має фунгіцидні властивості. До того ж, сірка бере участь в утворенні білків та сприяє кращому засвоєнню азоту.

Органічним добривом зазвичай слугує перепрілий гній або компост (норма: відро гною на 1 м² площі). Для економнішого використання добрив, їх можна додавати в кожну окрему лунку (приблизно по 500 г).

Якщо ділянка для капусти знаходиться у досить сирому (низинному) місці, насіння чи розсаду слід висаджувати у попередньо сформовані земельні насипи чи гребені. Також плантація повинна бути добре освітленою, оскільки капуста надзвичайно любить сонце.

Для подальших кореневих підживлень використовують розчин коров’яка (500 г субстрату на 10 л води) або компостованого пташиного посліду  (1:10).

За відсутності органіки можна додавати у ґрунт сечовину (10 г на 10 л води). 

Протидія шкодочинним комахам

Щоб отримати екологічно чистий врожай білоголової капусти, слід відмовитися від отрутохімікатів. Якщо грядка не надто велика, шкідників (гусінь, яйця комах) можна зібрати вручну та знищити.

Від личинок капустяної совки, білана капустяного та інших шкідників позбуваються народними засобами (відварами та настоями), наприклад, з листя кульбаби, полину, деревію, томату. Попелиці зникають після обробки рослин настоєм з тютюну, гіркого перцю та часнику.

Протидія хворобам

Найчастіше капуста вражається такими захворюваннями, як: бактеріоз, сіра та біла гниль,  пероноспороз (несправжня борошниста роса), фузаріоз.

Для профілактики цих захворювань посівний матеріал (насіння) обов’язково термічно знезаражують, а впродовж усього вегетаційного періоду пильно слідкують за станом рослин і регулярно видаляють заражене листя та пошкоджені сіянці (саджанці).

На грядках необхідно своєчасно видаляти рослинні рештки, а після збирання врожаю проводити глибоке перекопування ділянки. Не можна вирощувати капусту на одному й тому ж місці два роки поспіль. Згідно з сівозміною потрібно вирощувати після неї картоплю, буряк, цибулю, бобові, помідори, огірки, часник, багаторічні трави.

Від багатьох капустяних хвороб непогано допомагає обробка рослин 1%-м розчином бордоської рідини. Незайвим буде регулярне й ретельне видалення бур’яну та комах-шкідників на грядках. 

Своєчасне проведення профілактичних агротехнічних заходів убезпечить від подальшого поширення хвороб. Також важливо дотримуватися певних правил і умов зберігання овочів узимку.