Як не прикро, але практично кожному власникові садово-городньої ділянки рано чи пізно доводиться мати справу з цією проблемою. Листя, що завчасно жовкне й опадає, раптово зів’ялі бутони і квіти, гнильні плями чи наліт на плодах – усі ці та подібні до них ознаки свідчать про те, що слід негайно рятувати рослини.
Для досягнення позитивного результату важливо насамперед правильно встановити діагноз, оскільки захворювань, що складають загрозу для садових і городніх культур, існує чимало. І навіть фахівцям не завжди вдається правильно визначити хворобу через надзвичайно схожу симптоматику.
Щоб за можливості уникнути помилок у діагностиці, садівникам важливо знати низку базових чинників стосовно хвороб рослин.
Усі захворювання за причиною виникнення поділяються на два типи:
- інфекційні хвороби, спричинені патогенами
та
- неінфекційні, що з’являються внаслідок дії несприятливих (абіотичних) чинників довкілля (низька температура, град, ожеледиця, вітер тощо), або через порушення агротехнічних правил.
Неінфекційні захворювання
Розвитку неінфекційних захворювань сприяють чимало чинників, серед яких надто низька або висока температура повітря, нестача або надлишок у ґрунті поживних речовин і вологи, несприятливий фізико-хімічний склад ґрунту або невідповідність рівня кислотності вимогам конкретних рослин.
Нерідко неінфекційні хвороби виникають внаслідок механічних ушкоджень (сонячного опіку, морозобою), а також через травми, які наносять рослинам різноманітні комахи та шкідники, зокрема й гризуни.
Нерідко причиною захворювання є дії самого садівника, адже помилки під час обрізки дерев і чагарників, порушення агротехнічних правил, зловживання хімічними препаратами також негативно позначаються на здоров’ї рослин.
А ще захворювання можуть з’являтись у разі негативної екологічної ситуації в регіоні, коли спостерігається надмірна загазованість повітря або забруднення ґрунту хімічними речовинами, важкими металами, радіоактивними елементами тощо.
Усі вищезгадані чинники призводять до виникнення в рослин стресового стану, під впливом якого вони починають відставати в розвитку, їхнє листя жовтіє і деформується, а зав’язь і плоди завчасно опадають. Якщо захворювання поширюється на кореневу і судинну систему, рослини неминуче гинуть.
Одним із симптомів неінфекційного захворювання є хлороз листя. Виникнення хлорозу спричинюється порушенням утворення хлорофілу і зниженням активності фотосинтезу. Ділянки вздовж жилок листка жовкнуть, і це пожовтіння поступово охоплює всю листкову поверхню.
Причиною хлорозу найчастіше є дефіцит (надлишок) азоту, заліза, магнію, сірки, або інших мікроелементів, необхідних для повноцінного живлення рослини. Також до нього призводить невідповідний рівень кислотності ґрунту (рН), недостатня водо- й повітропроникність ділянки, висока концентрація солей натрію і кальцію, посуха чи перезволоженість тощо.
Інфекційні захворювання
Ця група хвороб часто виникає внаслідок механічних пошкоджень, оскільки через ушкоджені тканини всередину рослин легко проникають збудники небезпечних інфекцій – бактерії, гриби або віруси. У разі виявлення перших симптомів зараження (поява гнильних осередків, наявність плям, цвілі, нальоту тощо) садівникові потрібно негайно вжити запобіжних заходів.
- Бактеріоз
Бактеріози – це захворювання, спричинені шкідливими мікроорганізмами (бактеріями). Такі інфекції можуть призводити як до загибелі всієї рослини (у разі зараження кореневої або судинної системи), так і вражати окремі органи.
Серед симптомів бактеріозу найхарактернішими є припинення росту і затримка рослин у розвитку, деформація та пожовтіння листя, наявність некротичних мокнучих виразок, судинне в’янення та розвиток патологічних новоутворень (бактеріальний рак).
Ті чи інші бактерії можуть вражати як багато видів рослин, так і спеціалізуватися на конкретній культурі (приміром, існують такі захворювання, як плямистість квасолі, бактеріоз огірків, кільцева гниль картоплі, бактеріальний опік кісточкових, гомоз бавовнику тощо).
Інфікування рослин відбувається або через механічні пошкодження (морозобоїни, тріщини, рани чи дупла), або через природні ходи: продихи, нектарники, залози тощо.
Розвиток бактеріозу залежить від багатьох чинників. Пов’язаний він зокрема й з погодними та кліматичними умовами (основними каталізаторами є значні коливання температури та висока вологість), а також з рівнем вразливості конкретних рослин. Наприклад, огірки заражаються бактеріозом у теплицях виключно за температури повітря в межах від +19 до +24ºС.
Патогенні бактерії можуть передаватися від заражених рослин до здорових різним шляхом, наприклад, переноситись разом із повітряними або дощовими потоками, а також поширюватись комахами, молюсками, нематодами чи іншими представниками фауни.
Усі збудники бактеріозу мають характерну особливість: за несприятливих умов вони впродовж тривалого часу перебувають у стані спокою, знаходячись у ґрунті або в рослинних рештках, а в разі зміни ситуації на краще одразу ж активізуються.
Лікування бактеріозу ускладнене з кількох причин. Насамперед, проблеми виникають через високий ступінь поширеності збудників, їхню недоступність для застосовання препаратів, адже бактерії часто знаходяться всередині рослинних тканин, до того ж вони є досить стійкими до впливу хімічних речовин.
Значно кращих результатів можна досягнути шляхом профілактики. З цією метою для захисту садових і городніх культур садівники зазвичай використовують протруювання посівного матеріалу та дезінфекцію саджанців.
Також допомагає уникнути негативного впливу бактеріозу і запобігти його поширенню дотримання правил сівозміни та використання стійких до бактеріозу сортів і гібридів. Не менш важливо забезпечити на ділянці оптимальний режим живлення і водопостачання рослин, системно боротися з бур’янами і своєчасно проводити прибирання рослинних залишків.
А ще перед посівом практикують обливання насіннєвого матеріалу окропом. Корисною є і соляризація ґрунту на ділянці.
- Грибкові хвороби
Грибкові хвороби є найпоширенішою групою захворювань рослин (за статистикою саме гриби знищують майже третину всіх сільськогосподарських культур у світі).
Як і бактерії, грибні спори проникають всередину рослин або через ушкодження зовнішніх тканин, або через природні отвори: продихи, нектарники, пори. Поширюються грибкові інфекції переважно вітром, який легко розносить спори у довкіллі, або опадами.
Серед симптомів зараження – поява нальоту або гнильних плям, лущення, скручування, пожовтіння листя (некроз), а також наявність осередків ураження (виразок, наростів та інших патологій).
Першочергові заходи захисту – видалення уражених інфекцією рослин, профілактична обробка посадок фунгіцидами (препаратами, що містять мідь), дотримання правил сівозміни (чергування культур) і використання здорового посівного і посадкового матеріалу.
Фунгіциди поділяються на два типи:
- хімічні засоби захисту (контактні й системні препарати);
- біологічні засоби захисту (препарати, до складу яких входять біологічні організми або біоцидні хімічні сполуки, що знищують паразитичні гриби чи їхні спори).
До першого типу належать популярні препарати: «Енергодар», «Інферно», «Антракол», «Мілдікат», «Сакура», «Луна Сенсейшн» тощо.
Другі вважаються екологічно безпечними, оскільки вони не містять токсичних сполук, не накопичуються в ґрунті, не викликають звикання у патогенних мікроорганізмів і не завдають шкоди комахам-запилювачам. Серед таких фунгіцидів найбільшого поширення набули «МікоХелп», «Триходермін», «Ізабіон» та інші.
Проте яким би препаратом ви не користувались, важливо завжди застосовувати його відповідно до інструкції, а також суворо дотримуватися правил особистого захисту.
Якщо відреагувати на появу грибкової інфекції своєчасно, хворобу можна перемогти. В іншому разі уражені рослини можуть загинути.
Взагалі кількість грибкових захворювань, якими уражаються садові й городні культури, є досить значним, тому розглянемо найбільш поширені з них.
- Моніліоз кісточкових культур
Небезпечна хвороба, здатна повністю знищити абрикосовий, сливовий, вишневий або черешневий сад.
Ураження зазвичай відбувається під час фази цвітіння, оскільки грибні спори здатні проникати всередину дерев через квіткову маточку. Потрапивши в рослинну тканину, гриб швидко розростається і позбавляє інфікований пагін можливості отримувати воду і поживні речовини. Заражені гілки поступово всихають. Зовні вони виглядають, ніби обпалені вогнем, через що це захворювання часто називають моніліальним опіком.
Згодом хвороба поширюється на плоди. Симптоми її мають вигляд дрібних (0,5-2 мм) темно-коричневих плям, які розростаються і зливаються в єдиний осередок ураження, вкритий рожево-білим повстяним нальотом (грибними конідіями). Інфіковані плоди зморщуються і всихають.
Кісточкові дерева внаслідок цього захворювання можуть втрачати до 60–80% листя, що призводить до ослаблення їхньої імунної системи. Хворі дерева з високим ступенем ураження можуть не пережити зиму.
Сприяють зараженню моніліозом і надто загущена крона, і розрослі бур’яни у навколостовбурному колі, і полив дерев холодною водою. Спалах моніліозу провокує холодна й волога погода у весняний період. Особливо схильні до ураження цим захворюванням абрикоси, оскільки вони зацвітають раніше за решту кісточкових культур. Тепла й надмірно вогка погода також сприяє прогресуванню хвороби.
Лікується моніліоз дуже важко. У разі появи симптомів зараження всі інфіковані пагони потрібно негайно обрізати із захопленням здорової тканини на 10–15 см. Далі їх спалюють на вогні, оскільки грибні спори можуть легко переноситися разом із вітром і дощем. Після закінчення роботи плодовий сад обробляють мідьвмісним препаратом. Фунгіцид знищить не тільки патогенні гриби, а й їхні спори. Можна також використовувати для обробки бордоську рідину.
- Фітофтороз картоплі
Фітофтороз – захворювання, відоме овочівникам вже понад 100 років. Воно поширене на всій території України і добре знайоме кожному власнику дачної чи присадибної ділянки.
Грибні спори зимують на картопляних бульбах та на рослинних рештках. Вони швидко розвиваються в умовах підвищеного рівня вологості, спричиненого опадами, сильними туманами та рясними росами, і легко розносяться вітром. Особливо активно відбувається поширення хвороби на суглинистих ґрунтах із лужним показником рН.
Перші ознаки фітофторозу можна спостерігати вже на початку сезону. Визначити хворобу можна за невеликими розмитими темно-коричневими плямами, добре помітними на листках і стеблах зараженої картоплі. Насамперед уражається фітофторозом нижня частина картопляного бадилля.
На поверхні бульб захворювання має вигляд вдавлених бурих плям, а в разі розтину зараженої картоплини добре помітний бурий відтінок її м’якоті всередині.
Для боротьби з фітофторозом використовують препарати «Чарівник», «Чемпіон», «Квадріс», «Ревус Топ», а також чимало інших фунгіцидів, які пригнічують і знищують грибні спори та міцелій.
Задля профілактики бажано обробляти картоплю у фазі утворення 4–6 справжніх листочків.
- Іржа
Небезпечне грибкове захворювання, що вражає практично всі садові дерева і чагарники. Найбільш схильні до нього груші. Ознаки зараження – поява на стеблах і листках рослин жовтувато-помаранчевих, коричневих всередині плям.
Іржа – це хвороба, що прогресує. Її повний цикл розвитку складається з трьох фаз: весняної, літньої та осінньо-зимової, і в кожен з цих періодів інфекція має інший прояв. Зовні осередки зараження нагадують іржу, що й зумовило назву захворювання.
Профілактика ураження іржею полягає в ранньовесняному обприскуванні саду розчином (3%) мідного купоросу або бордоською рідиною (3%), а також у вирощуванні стійких до захворювання сортів.
З появою перших ознак ураження необхідно обробити рослини фунгіцидом. Можна використати для цього препарати «Магнікур Стар», «ДОК ПРО», «Йодофіт», «Тріафіт» тощо.
Восени, ще до того, як повітря охолоне до температури нижче +3°С, садові дерева і чагарники рекомендується ще раз обприскати мідним купоросом, бордоською рідиною або залізним купоросом. Також необхідно спалити та вивезти з ділянки все опале листя і падалицю.
Сприяють покращенню ситуації збалансовані підживлення і своєчасне поливання рослин протягом усього літа.
- Борошниста роса
Ідеальними умовами для розвитку борошнистої роси є різка зміна погоди, коли спека й посуха чергуються з прохолодою і високим рівнем вологості. Зараженню може також сприяти надлишок азотних добрив у ґрунті.
Симптоми борошнистої роси на ранній стадії хвороби мають вигляд білого нальоту (міцелій), схожого на розсипане борошно. Насамперед інфекція вражає листя, розташоване найближче до поверхні землі. Через кілька днів на заражених листових пластинках з’являються виразки, внаслідок чого листя жовтіє, деформується й опадає. Стебла також викривляються і всихають, а плоди тріскаються, загнивають і обсипаються.
З появою перших ознак зараження борошнистою росою найкраще одразу обробити рослини фунгіцидом або мікродобривом на основі сірки «Оракул сірка актив».
Необхідно видалити всі уражені грибком пагони, оскільки вони вже не відновляться до первісного здорового стану, а навпаки – перетворяться в подальшому на джерело інфекції. Для обробки можна застосовувати як хімічні, так і біологічні препарати, звісно, з суворим дотриманням інструкції та правил безпеки.
Якщо рослини почали сохнути і чорніти, а їхні плоди гниють і опадають, подальша боротьба з борошнистою росою не має сенсу, інфіковані культури вже не врятувати.
- Фузаріоз томатів
Найінтенсивніше фузаріоз в томатів розвивається за спекотної та вологої погоди на кислих супіщаних ґрунтах. Оптимальна температура для розвитку грибка становить +27…28°С. Зазвичай інфікування фузаріозом відбувається через корені, рослинні рештки, насіння або заражений ґрунт.
Встановити ураження фузаріозом на початкових стадіях доволі складно навіть для фахівця, оскільки зовнішні симптоми більше схожі на процес в’янення, спричинений нестачею вологи чи мінерального живлення.
Така симптоматика пов’язана з виділенням патогеном отруйних речовин, які надалі поширюються внутрішніми судинами томатів і викликають у них сильний токсикоз. Унаслідок цього отруєння в інфікованих рослин спостерігається втрата тургору, верхівки пагонів хиляться додолу, а листя жовкне і в’яне. Зазвичай фузаріоз розвивається в томатів знизу вгору, поступово вражаючи рослини все вище й вище.
Якщо збуднику вдається глибоко проникнути в судинну систему томатів, їх уже не врятувати. На цій стадії захворювання заражені фузаріозом стебла на поперечному зрізі мають червонувато-буре забарвлення. Серцевина ураженого пагона поступово відмирає, але не загниває, на ній добре помітні білі поздовжні порожнини. З повним відмиранням рослинної тканини, на її поверхні з’являється білий або ледь рожевуватий міцелій.
Щоб уникнути подальшого поширення інфекції, потрібно прибрати рослини томатів з грядки і спалити або винести за межі ділянки, а ґрунт у місці посадки продезінфікувати або замінити на новий.
Незайвим буде і така профілактична міра, як використання стійких до фузаріозу томатних сортів і гібридів (наприклад, «Бобкат F1», «Бріскол F1», «Кібіц», «Руфус F1», «Апгрейд F1» та інші).
Ефективним заходом для оздоровлення ділянки є вирощування на грядках сидератів (гірчиці білої, вики, гороху тощо). Їх висівають наприкінці літа, а восени скошують і закладають у ґрунт.
- Гнилі
Гнилі спричиняють відмирання і розкладання рослинних тканин. Найчастіше трапляються гнилі плодові (наприклад, яблунева), а також біла, сіра і стеблова (чорна ніжка). Найбільшої шкоди це захворювання завдає в регіонах, де помірний клімат поєднується з високим рівнем вологості.
Основні джерела інфекції – заражене насіння, рослинні рештки та ґрунт.
Досвідчені садівники рекомендують з профілактичною метою обприскувати садові дерева і чагарники перед початком цвітіння залізним купоросом або бордоською сумішшю, а в період зав’язування плодів обробляти рослини мідьвмісними препаратами. Для закріплення ефекту через 20 днів обробку саду повторюють.
Хороші наслідки забезпечує і дотримання сівозміни, якісний обробіток ґрунту, своєчасне внесення добрив, а також використання стійких до гнилі сортів і гібридів. Не слід нехтувати і протруюванням посівного матеріалу.
- Вірусні захворювання
Від рослини до рослини віруси найчастіше переносяться шкідниками, насамперед попелицями, клопами, рослиноїдними кліщами, цикадами і нематодами. Переносником інфекції може стати і сам садівник, якщо він використовує під час обрізки, щеплення чи пересадки рослин заражений патогенами садовий інструмент.
Віруси можуть передаватися від батьківської рослини до дочірньої через плоди і насіння, а також під час вегетативного розмноження, зокрема черз відводки, живці, цибулини тощо.
На відміну від грибків і бактерій, віруси поширюються рослиною не знизу догори, а навпаки – зверху донизу, тобто насамперед вражають верхні яруси, а потім поступово опускаються до основи.
Інфіковані рослини зазвичай не піддаються лікуванню, а отже здебільшого їх не вдається врятувати. Та навіть у разі успіху врятовані екземпляри здатні зберігати в собі віруси і становити потенційну загрозу решті рослин, можливо, менш стійких до ураження.
Усі вірусні хвороби діляться на мозаїки та жовтяниці.
Симптомами мозаїки є нерівномірне (мозаїчне) забарвлення листя. Найбільш шкодочинними вважаються мозаїка томату, мозаїка огірка, зморшкувата мозаїка картоплі, мозаїка буряка і тютюну, вірусні хвороби троянд.
Захворювання цієї групи можуть також вражати суницю, малину, смородину, лохину, сливу, абрикос, персик та інші культури. Наприклад, вірус некротичної кільцевої плямистості часто проявляється на плодових деревах і чагарниках.
Проявом жовтяниці є загальний хлороз рослини із подальшою деформацією листя. Часто спостерігається в’янення, відставання в розвитку, порушення росту (карликовість), або ж аномальний ріст пагонів і квіток. Ще однією характерною ознакою цієї вірусної інфекції є загнивання кореневої системи.
Основним переносником вірусу жовтяниці є цикади. Відповідно, головний спосіб протидії захворюванню – це знищення комах. Забезпечити потрібний результат можуть такі інсектициди: «Разит», «Венон (Жук Офф)», «Пандіон», «Атрікс», «Супербізон», «Антигусінь» тощо.
Зимують віруси в рослинних рештках, у ґрунті, на рослинах, а також у посівному та посадковому матеріалі.
Для зменшення ризику ураження патогеном рекомендуються такі профілактичні заходи: дотримання правил сівозміни та агротехніки, вчасне знищення заражених рослин, а також культивування сортів і гібридів з високим рівнем стійкості. Хороший профілактичний ефект забезпечують своєчасна боротьба з бур’янами і ретельне прибирання рослинних залишків.
Садівникові слід обов’язково знати, що боротьба з небезпечними захворюваннями, спричиненими вірусами, грибками чи бактеріями, має здійснюватись комплексно. Головне – пам’ятати, що позбутися інфекційної хвороби раз і назавжди неможливо, тому не можна опускати руки, оскільки будь-якого часу вона може з’явитися знову. Потрібно зробити все, аби перешкодити її поширенню і мінімізувати втрати врожаю.
Поділитись в соцмережах:
