Жабрій польовий або жабрій ладанний (Galeopsis ladanum) – вид однорічних трав’янистих рослин з роду Жабрій (Galeopsis) родини Глухокропивові (Lamiaceae). Пізній ярий бур’ян.
Перший науковий опис цієї рослини під видовою назвою Galeopsis ladanum з’явився у праці видатного шведського натураліста Карла Ліннея «Species Plantarum» (1753 р.).
Первинний ареал жабрія польового охоплює більшу частину території Європи, Західну та Центральну Азію. У Північній Америці, Великій Британії та деяких інших куточках світу він є інтродукованим видом.
В Україні рослина росте повсюдно, хоч і неоднаково за кількістю й обсягом популяцій. Найбільше вона поширена у Поліссі та Лісостепу. У степовій зоні її можна знайти поблизу річок та водойм, а в Карпатах – на узліссях, вирубках, галявинах тощо.
Жабрій польовий оселяється здебільшого на помірно зволожених ділянках з легким піщаним, супіщаним чи суглинковим ґрунтом. Перевагу надає вапнистим або кремнистим, з нейтральним показником рН землям. Нерідко росте на піщаних орних землях, у гравійних кар’єрах та на схилах.
Властивості та використання рослини
Вид Galeopsis ladanum добре відомий у сільському господарстві як бур’ян, що засмічує пасовища та лани з культурними рослинами. У разі неконтрольованого поширення він завдає значної шкоди посівам ярих зернових, проса, льону та інших важливих культур.
Особливо небажана присутність жабрію на землях з незначним родючим шаром. Також його міцні стебла заважають безперешкодній роботі зернозбиральної техніки під час жнив та ускладнюють післяжнивний механічний обробіток поля.
Трава жабрію польового містить смоли, органічні кислоти з потужною антиоксидантною дією, зокрема яблучну й галову, каротин, алкалоїди, флавоноїди тощо. А ще в ній є значна кількість кремнієвої кислоти, дубильних речовин та ефірних олій.
Завдяки такому складу рослина здавна використовується в народній медицині, а в деяких європейських країнах – навіть обмежено в офіційній. Її призначають для лікування легеневих захворювань (бронхітів, астми, туберкульозу) та як відхаркувальний засіб від кашлю. Антисептичні та протизапальні властивості рослини допомагають у загоєнні ран, виразок, екзем та інших захворювань чи уражень шкіри.
Водночас жабрій польовий є досить небезпечним як для людей, так і для тварин (особливо коней) через присутність у ньому токсичних речовин. Худоба, в кормах якої є сіно з домішками жабрію, зрештою може отримати тяжке ураження нервової системи й легень, що супроводжується задишкою і паралічем.
Симптоми отруєння в людей внаслідок вживання насіння цієї рослини чи отриманої з нього токсичної жирної олії проявляються як загальна слабкість і біль у м’язах. Тому будь-яке використання жабрію для внутрішнього споживання має контролюватись фахівцем.
Жабрій польовий є цінним джерелом нектару для медоносних бджіл. Період його цвітіння триває з червня й майже до жовтня, що дає бджолам можливість забезпечувати себе кормом навіть у відсутність основних медоносів. Особливо це важливо для них у другій половині літа й на початку осені.
Опис рослини жабрія польового
Ця однорічна трав’яниста рослина виростає заввишки від 10 до 40 (80) см. Вона має пряме, гіллясте, червонуватого забарвлення, чотиригранне в перерізі стебло, вкрите м’якими, спрямованими вниз щетинками. Коренева система поверхнева, зі стрижневим коренем.
Листя супротивне, короткочерешкове, опушене короткими волосками, за формою яйцеподібно-ланцетне або видовжено-ланцетне, з гострим вершечком. Край листка може бути цілісним або частково зубчастим (по 3–8 великих зубців з кожного боку). Розміри листкової пластинки сягають від 5 до 10 мм завширшки та 12–30 мм у довжину.
Цвіте жабрій польовий у червні-вересні. Квітки зрослопелюсткові, двогубі, з подвійною оцвітиною. Вони зібрані по 6–10 шт. у псевдомутовчасті суцвіття в пазухах верхніх листків. Чашечка зеленкувата, з гострими зубчиками, вкрита прозорими залозистими волосками. На ній добре помітне жилкування.
Віночок удвічі довший за чашечку, його довжина сягає 15–28 мм. Він забарвлений у рожевувато-бузковий колір і поцяткований всередині білими або жовтуватими плямками. А ще має темно-фіолетовий сітчастий візерунок на нижній губі. Всередині знаходяться 4 тичинки, прирослі тичинковими нитками до віночка. Відома білоквіткова форма рослини.
Вид Galeopsis ladanum запилюється переважно ентомогамно, за допомогою представників двокрилих, перетинчастокрилих та рідше лускокрилих. Також рослина може самозапилювтись.
Плід – чотиринасінний, розпадний горішок (шизокарп) коричнюватого забарвлення, довжиною приблизно 2,5 мм і шириною 1,5 мм. Насінини мають гладку поверхню, на вершечку загострені.
Плодоносить жабрій польовий у липні-жовтні. Максимальна насіннєва продуктивність однієї рослини сягає від 2000 до 8000 горішків. Насінини проростають наступної весни (у квітні-червні), коли ґрунт прогріється до +6…10°С, з глибини не більше 3–5 см. Вони зберігають здатність до проростання у ґрунті впродовж 3–4 років.
Контроль за поширенням жабрію польового
Рослині властиві швидкі темпи розвитку та активне споживання необхідних енергетичних, водних і поживних (особливо азоту) ресурсів, тому присутність жабрію польового на сільськогосподарських землях є надзвичайно небажаною. Найпростіший спосіб уникнути засмічення полів і городів цим бур’яном – це вчасно вжити запобіжні заходи.
Вони полягають у використанні для посівної кампанії ретельно очищеного від насіння жабрію посівного матеріалу, а також запобіганні потрапляння на лани органічних добрив, які можуть містити насінини цієї рослини. Для цього важливо, щоб компост чи перегній добре перепріли. Убезпечить від подальшого поширення жабрію на оброблених землях і вчасно скошена (до почату цвітіння) трава на узбіччях, межах та прилеглих до полів ділянках.
Оскільки жабрій польовий є однорічною рослиною, здатною розмножуватися лише генеративно, для її знищення достатньо використати традиційні агротехнічні методи, а саме метод провокації, глибоку зяблеву оранку, раннє весняне боронування, мульчування ділянки (для невеликих площ) та сівозміну.
Метод провокації полягає у механічному обробітку післяжнивних площ на глибину 4–6 см (лущення стерні), що провокує масове проростання насіння бур’яну, після чого поле переорюють. Опинившись під шаром землі, сходи жабрію польового гинуть, а кількість його насіння в ґрунті значно зменшується.
Звичайна зяблева оранка на глибину до 20 см також забезпечить потрапляння насінин жабрію в нижні шари ґрунту, звідки воно вже не зможе прорости.
Навесні, до посіву основної культури, коли бур’ян знаходитиметься у фазі білої ниточки, дієвим заходом, що допоможе значно обмежити його присутність на сільськогосподарських угіддях, є легке боронування. Сходи жабрію польового на цьому етапі розвитку одразу гинуть внаслідок механічного пошкодження, поєднаного з дією сонячних променів.
Допомагає протидіяти розвитку небажаної рослини і використання в сівозміні сидеральних культур (жита, гірчиці, редьки олійної), які швидко нарощують зелену масу і пригнічують сходи жабрею польового.
У разі значного поширення Galeopsis ladanum на орних землях, застосовують гербіцидні засоби, призначені для знищення дводольних (широколистих) бур’янів. Насамперед це дуже ефективні ЗЗР з гліфосатом, які слід використовувати до посіву основної культури або в післяжнивний період («Отаман Екстра», «Раундап Макс», «Гліфовіт Екстра», «Ураган Форте», «Напалм»).
На засмічених жабрієм посівах зернових культур, кукурудзи, сої чи гороху, а також на томатних чи картопляних плантаціях позбутися бур’яну допоможуть селективні гербіциди (вибіркової дії). Їх вибір залежить від виду основної культури.
Так, на зернових колосових (пшениця, овес, жито, ячмінь) використовують препарати з трибенурон-метилом, або 2,4-Д, або з МЦПА. Посіви сої чи гороху очистять від жабрію польового засоби з бентазоном. Для овочевих полів (картоплі, томатів) обирають ЗЗР, діючою речовиною в яких є метрибузин.
Найкраще обробляти бур’ян у фазі 2–6 листків, за тихої, сухої погоди з температурними показниками +15…25°С. Для досягнення максимальної дії робочого розчину, у бакову суміш додають прилипач (ад’ювант).
Поділитись в соцмережах:
