У нашій кліматичній зоні використовуються два основні способи утримання великої рогатої худоби: традиційний та порівняно новий – холодний.
Традиційний підхід довгий час використовували повсюдно, усі господарства, і альтернатив він не мав. Технологія передбачала зведення дорогих цегляних або бетонних споруд, де взимку намагалися максимально утримати тепло.
Коли в приміщенні одночасно перебуває небагато тварин, цей спосіб утримання дає дуже хороші результати. Однак у масштабах великих промислових ферм із численним поголов’ям таке утримання часто призводить до небажаних побічних ефектів: надмірної вогкості в приміщенні та загазованості. Як наслідок, у тварин з’являються різні захворювання та знижується цільова продуктивність. Тому сучасна зоотехнія все частіше звертає погляд в бік протилежної технології.
Суть холодного методу і навіщо він потрібен
Холодний метод утримання великої рогатої худоби полягає в тому, що тварини цілий рік перебувають у неопалюваних приміщеннях полегшеного типу, під навісами або в тентових ангарах. Народжених телят після першого випоювання та повного обсихання в теплі родильного відділення надалі (з перших днів) утримують зовсім без приміщень – в індивідуальних пластикових будиночках із невеликими індивідуальними вигулами.
Холодний метод нікого не залишає байдужим, він має багато як прихильників, так і опонентів. Але щоб примирити і тих, і інших, потрібно уточнити, що він не є повністю добровільним вибором господарства з безлічі хороших варіантів або революційним удосконаленням вже і без того оптимальної технології утримання.
Холодний метод – скоріше не вибір, а вимушений захід. Річ у тім, що в традиційних закритих корівниках без дороговартісної примусової вентиляції неминуче створюється ефект лазні. Зосереджені в закритому просторі тварини видихають величезну кількість вологи, до якої домішуються випари від гною. У повітрі поступово накопичується вуглекислий газ, сірководень та аміак. Висока вологість у поєднанні з аміаком пошкоджує війчастий епітелій (особливі клітини з рухливими війками, що очищають дихальні шляхи від пилу та мікробів). Як результат, виникають бронхіти, запалення легень, зниження апетиту та падіння загальної опірності організму інфекціям. Що більше тварин перебуває в приміщенні, то гостріше проявляється проблема. Тому для великої ферми потрібне було якесь вирішення цієї проблеми. І таким рішенням став холодний метод.
При використанні холодного методу надлишкова волога миттєво виноситься природними потоками повітря, а низькі температури консервують гнійні стоки, перешкоджаючи виділенню газів. Повітря в холодному ангарі за чистотою практично не відрізняється від вуличного, що зводить майже до нуля респіраторні (дихальних шляхів) захворювання. Відсутність вогкості зберігає шерстний покрив сухим, а суха шерсть має кращі теплоізоляційні властивості за рахунок утримання повітря між волосками, ніж волога. Тому худоба не переохолоджується.Крім того, не останню роль відіграє простота методу та економічна складова (менші витрати часу та будівельних матеріалів на спорудження приміщень).
Щоб зрозуміти, чому більшість тваринницьких підприємств обирає саме холодний метод, необхідно відкинути суб’єктивні людські уявлення про комфорт і поглянути на цю тему з позиції біології та економіки.
Чому це можливо?
Можливість застосування методу випливає з унікальної анатомії та фізіології жуйних тварин. За своєю фізіологією корова принципово відрізняється від свиней чи птиці, у неї зовсім інший тип терморегуляції (підтримання постійної температури тіла).
Всередині рубця (який є першим і найбільшим відділом шлунка корови) безперервно йде процес мікробної ферментації. Розщеплення та зброджування грубих кормів мільярдами корисних бактерій супроводжується колосальним виділенням тепла. Фактично кожна доросла корова носить у собі потужний біореактор, який працює цілодобово і протягом усього життя тварини. Здорова нагодована тварина виробляє стільки теплової енергії, що її головне завдання в теплий період полягає в позбавленні від надлишків тепла. А взимку цього тепла цілком достатньо для зігрівання організму, якщо дотримано ключових умов утримання та годівлі.
Оптимальний температурний діапазон, так звана зона теплового нейтралітету (в межах якої організм витрачає мінімум енергії на обігрів або охолодження), для дорослої дійної корові становить від -5°C до +15°C. Ситі тварини нормально почуваються навіть при двадцятиградусному морозі, якщо достатньо солом’яної підстилки, а в приміщенні сухо і повністю відсутні протяги.
Таким чином, холодний метод не змушує худобу страждати від холоднечі (як здається людям), а лише дозволяє використовувати природний потенціал обігріву без створення штучних парникових умов.
Практичні переваги холодного утримання
З позиції щоденної практики великих господарств холодний метод має низку незаперечних переваг.
По-перше, відбувається величезне зниження початкових капітальних витрат на будівництво. Замість важких залізобетонних конструкцій, що вимагають глибокого фундаменту, фермер може звести легкий каркасно-тентовий ангар, а в південних регіонах буде достатньо навіть тристінного навісу з профнастилу. Такі конструкції можна змонтувати за лічені тижні, а окупаються вони в рази швидше. У них вентиляція здійснюється природним шляхом через відкритий світлоаераційний коньок (поздовжню щілину в найвищій точці даху для виходу теплого вологого повітря).
По-друге, тварини не страждають від вогкості, загазованості та інших негативних факторів закритого простору. В результаті знижується частота виникнення респіраторних захворювань і значно покращується стан копит та суглобів. У сухому холодному приміщенні підлога залишається твердою або її вкривають щільним шаром сухої підстилки. Тварини не стоять постійно в рідкому гної, який у теплих корівниках поступово розм’якшує та руйнує копитний ріг, відкриваючи ворота для копитної гнилі та інших хвороб копит.
По-третє, невід’ємною і вкрай важливою перевагою холодного методу, який практично завжди реалізується через безприв’язне утримання, є забезпечення природного та регулярного моціону (активного руху тварин). Свобода переміщення секціями або вигульними майданчиками кардинально змінює стан корови порівняно з прив’язним утриманням у стійлі. Постійна хода стимулює кровообіг і лімфоток, що зміцнює серцево-судинну систему та запобігає застійним набрякам кінцівок і вимені. Активний моціон добре впливає на опорно-руховий апарат: суглоби та зв’язки зміцнюються, а копитний ріг стирається природним чином під час ходи твердими покриттями, що знижує потребу в частому підрізанні копит.
Для тільних (вагітних) тварин рух на свіжому повітрі слугує найкращою природною профілактикою важких отелень та післяродових ускладнень, таких як затримання посліду, оскільки нормальний м’язовий тонус значно полегшує процес отелення.
Фізична активність на прохолодному повітрі чудово стимулює перистальтику (хвилеподібні м’язові скорочення) шлунково-кишкового тракту, покращуючи роботу рубця, підвищуючи загальну засвоюваність корму та підтримуючи здоровий, активний апетит.
Як на холодний метод реагують телята?
Коли новонароджене теля потрапляє з теплого материнського лона в умови неопалюваного приміщення, в його організмі відразу запускається складний каскад природних адаптаційних реакцій. У новонародженого теляти теплопродукція на холоді відбувається за рахунок швидкого розщеплення бурого жиру (особливої жирової тканини, яку теля має в обмеженій кількості безпосередньо при народженні). Цей біологічний запас «згорає» в першу добу, виділяючи енергію для зігрівання крові та тканин. Одночасно з цим відбувається розширення периферичних кровоносних судин, щоб зігріти вуха, кінцівки, хвіст. Уся ця перебудова супроводжується потужним гормональним сплеском, при якому надниркові та щитоподібна залози викидають у кров підвищені дози кортизолу, адреналіну та тироксину, що різко прискорює загальний обмін речовин.
З позиції вирощування життєздатного молодняку такий жорсткий фізіологічний струс несе в собі фундаментальні переваги. Перебуваючи на чистому холодному повітрі, теля повністю захищене від легеневих патологій, оскільки в індивідуальному будиночку відсутня зайва концентрація водяної пари та немає аміаку, які в закритих телятниках неминуче руйнують захисний бар’єр дихальних шляхів. Низькі температури виконують роль природного антисептика, консервуючи гній та зупиняючи розмноження небезпечних збудників кишкових і респіраторних інфекцій. Постійні температурні коливання тренують судинний тонус і вегетативну нервову систему, формуючи потужний природний імунітет і високу загальну резистентність (опірність організму). Крім того, потреба в додатковому теплі змушує телят набагато раніше цікавитися сухими концентрованими кормами, що стимулює прискорений розвиток ворсинок рубця і підготовлює їх до ефективного засвоєння грубих кормів у майбутньому.
Такі тварини розвивають об’ємнішу грудну клітку та сильне серце, що в майбутньому дозволяє їм споживати більше грубих кормів і показувати кращу продуктивність.
На більшій частині території України телята на холодному утриманні не потребують будь-якого додаткового захисту. Але в дуже холодних регіонах все ж рекомендується вдягати на телят попони, щоб мінімізувати втрати тепла.
Зворотний бік медалі: сувора реальність і приховані витрати
Було б величезною помилкою вважати холодний метод ідеальним, легким і безкоштовним рішенням. У нього є і зворотний бік. Він таїть у собі критичні ризики, здатні при найменшій недбалості персоналу призвести навіть до загибелі тварин.
Перша і найголовніша стаття витрат, яка різко зростає взимку при холодному методі, – корми. Коли температура падає нижче технологічного мінімуму, корова або теля починають витрачати чисту енергію раціону не на виробництво молока чи ріст, а на звичайне підтримання тепла.
Головна загроза холодного методу полягає в стрімкому енергетичному виснаженні. На підтримання тепла тіла на морозі організм теляти витрачає від 30 до 50 відсотків усієї енергії, отриманої з їжею. Якщо своєчасно не збільшити калорійність раціону, теля почне витрачати спочатку свої запаси глікогену, потім жиру, а потім власні м’язові тканини. Через це воно повністю зупиниться в рості, схудне і навіть може загинути від аліментарного (пов’язаного з нестачею харчування) виснаження.
У середньому на кожні 10 градусів падіння температури нижче нуля потреба тварин в енергії збільшується на 10%. Якщо фермер залишить зимовий раціон таким самим, як літній, без урахування того, що тварини живуть у холоді, то він отримає помітне падіння надоїв та виснаження стада. Зимовий раціон має бути висококалорійним, багатим на легкозасвоювану енергію за рахунок якісного силосу, сінажу та зернових кормів.
Заощадити на кормах тут не вийде: все, що заощадили на будівництві корівника, пізніше доведеться віддати у вигляді додаткових кормових одиниць.
Під час сильних морозів, коли периферійний кровообіг зменшується, для молодняку також виникає реальний ризик обмороження та подальшого некрозу (відмирання) тканин кінчиків вух і хвоста.
Друга проблема холодного методу – складність забезпечення безпечного отелення. А саме – небезпечна гіпотермія (переохолодження), яка миттєво настає, якщо теля опиняється на холоді вологим після отелення або лягає на вологу підстилку.
Мокра шерсть повністю втрачає свої теплоізоляційні властивості, її теплопровідність зростає в десятки разів, через що температура тіла падає нижче критичних тридцяти восьми градусів, викликаючи пригнічення ферментних систем, апатію та кому. Якщо холод стає екстремальним і затяжним, хронічно високий рівень кортизолу (гормону стресу) замість стимуляції починає пригнічувати імунну систему, і на тлі будь-якого збою в гігієні випоювання в теляти з’являється важка діарея.
Холодне вирощування молодняку працює бездоганно лише тоді, коли забезпечене суворе дотримання головного правила технології: теля може успішно розвиватися на морозі, але воно має бути абсолютно сухим, захищеним від найменшого протягу та нагодованим понад звичайну літню норму.
Третя проблема холодного методу полягає в дуже великій потребі в підстилковому матеріалі. Холодне утримання без глибокої солом’яної підстилки неможливе.
Тварина за жодних обставин не повинна лежати на голій бетонованій підлозі або на промерзлій землі. Технологія вимагає щоденного внесення свіжої соломи з розрахунку не менше 5 кілограмів на одну дорослу особину на добу. При цьому нижні шари підстилки прибирати протягом усієї зими не можна. Під впливом ваги тварин, вологи та гною в глибині шарів брудної підстилки запускаються процеси анаеробного (що відбувається без доступу кисню) компостування з виділенням тепла. Температура всередині такого шару може досягати +40 градусів Цельсія, перетворюючи підстилку на матрац із природним підігрівом. Проте, якщо підстилка промокне і замерзне, тварини отримають переохолодження.
Для телят переохолодження є особливо небезпечним. Для дорослих корів, особливо високопродуктивних, з великим, об’ємистим або відвислим вименем, промерзла підстилка безпосередньо загрожує маститом (запаленням молочної залози). Крім того, на морозі шкіра вимені та дійок схильна до обвітрювання та появи мікротріщин, через що доїння стає болісним для тварини. Саме тому холодний метод вимагає бездоганної сухості в зоні відпочинку та обов’язкового використання спеціальних захисних засобів для обробки дійок після доїння на основі гліцерину або ланоліну, які створюють захисну плівку та перешкоджають обмороженню.
Четвертий, найскладніший і найдорожчий виклик на практиці, – організація водопою. Без постійного доступу до чистої води корова перестає їсти й доїтися.
Взимку в неопалюваному ангарі звичайні поїлки замерзнуть за кілька годин, а труби лопнуть. Напувати корів крижаною водою категорично не можна: це викликає аборти у тільних (вагітних) корів та різке переохолодження рубця, що зупиняє або порушує травлення та життєдіяльність його мікрофлори.
Практика вимагає встановлення спеціалізованих групових поїлок термосного типу з електропідігрівом або циркуляційних систем, де вода безперервно рухається по колу через нагрівальний елемент. Трубопроводи необхідно укладати нижче глибини промерзання грунту і додатково захищати зігріваючим кабелем.
Для дрібного фермера купівля та монтаж таких поїлок із харчового морозостійкого пластику є дуже серйозними одноразовими витратами, до яких додаються регулярні рахунки за електроенергію.
П’ятою проблемою є протяги. Холодний метод не означає, що корови повинні стояти на семи вітрах.
Приміщення має бути надійно закрите з навітряного боку (а краще з усіх боків). Швидкість руху повітря на рівні тварин, що лежать, не повинна перевищувати 0,3 метра за секунду. Якщо цей поріг перевищено, вітер починає видувати тепло з шерсті, і тварина поступово замерзає.
Зробити ефективну вентиляцію, яка видаляє вологу під дахом, але не створює протягів внизу, – справжнє інженерне мистецтво, що вимагає точного розрахунку.
Порівняння з присадибним утриманням: індивідуальний підхід проти промислових масштабів
У приватних підсобних господарствах традиційно домінує класичне прив’язне або дрібногрупове утримання в теплих, добротних сараях. На відміну від великих ферм, тут підходи до створення мікроклімату кардинально відрізняються. З точки зору здоров’я та продуктивного довголіття (періоду життя корові, протягом якого вона здатна ефективно давати молоко та телят), теплий присадибний сарай при грамотному підході господаря є дуже комфортним і надійним місцем.
Оскільки тварин мало (зазвичай лише одна або кілька голів), то в приміщенні не створюється критичної концентрації вологи та шкідливих газів. Звичайної припливно-витяжної вентиляції або навіть природного повітрообміну через щілини в дверях та вікнах цілком вистачає, щоб у сараї було сухо і свіжо. Якщо господар щодня чистить стійло, стелить свіжу солому і випускає корову на прогулянку в прилеглий загін (баз) для вигулу на кілька годин, то тварина отримує необхідний моціон та достатню інсоляцію (перебування під сонячним світлом) на свіжому повітрі. У таких умовах корова захищена від екстремальних морозів, вона суха, чиста, отримує індивідуальний раціон і ласку, що дозволяє їй без проблем доїтися до десяти і більше лактацій.
Проблеми та негативні наслідки у вигляді вогкості, цвілі по кутках і респіраторних хвороб у приватному секторі виникають вкрай рідко і лише тоді, коли господар не вміє або лінується правильно утримувати свою худобу.
Крім того, для людини обслуговування кількох або кількох десятків корів у теплому приміщенні є набагато комфортнішим. Взимку тут не замерзає вода в відрах, не мерзнуть руки та не дубіють гумові деталі доїльного апарата під час доїння, а гній легко прибирати без ризику намерзання на лопату та підлогу.
Впроваджувати холодний метод у масштабах особистого підвір’я або невеликого фермерського господарства економічно недоцільно. Витрати на встановлення дорогих зимових поїлок з підігрівом та на закупівлю тонн соломи для глибокої підстилки заради кількох корів ніколи не окупяться, а фізична праця господаря на морозі ускладниться в рази.
Таким чином, якщо порівнювати правильно організований теплий сарай із вигульним двором і промисловий холодний метод, то для дрібного приватного підвір’я традиційний варіант залишається все ж більш бажаним.
Що ж у підсумку краще для тварин і для господарства?
Якщо об’єктивно оцінювати практичність для господарства, зручність для обслуговуючого персоналу, комфорт і продуктивне довголіття для самої худоби, то холодний метод безприв’язного утримання беззастережно виграє у традиційного закритого прив’язного стійлового тільки в умовах великих господарств. Він повертає промислове стадо до його природної біологічної норми. Корова на холодному утриманні – це міцна, активна тварина з чистими легенями, здоровими суглобами та відмінним апетитом.
Але слід нагадати, що холодний метод утримання великої рогатої худоби – скоріше вимушений технологічний захід і компроміс, ніж ідеальний господарський вибір. На великих промислових комплексах, де поголов’я обчислюється сотнями й тисячами тварин, забезпечити індивідуальний підхід, бездоганне прибирання та вентиляцію без протягів у класичному закритому приміщенні майже неможливо. Саме промислова безвихідь змусила великий агробізнес вигнати худобу на холод. Для гігантів індустрії це стало найбільш прийнятним способом створити, можливо, й не зовсім комфортний, але безпечний мікроклімат для продуктивного поголов’я, одночасно знизивши будівельні витрати.
Водночас у маленькому фермерському господарстві цілком реально забезпечити хороші умови і без екстремальних заходів. Невеликі масштаби дозволяють фермеру без надзусиль створити правильний мікроклімат у звичайному тваринницькому приміщенні, вчасно його провітрювати та організувати щоденний вигул. Малому господарству немає потреби випробовувати організми тварин зайвими градусами морозу, коли можна дати їм тепло та індивідуальну турботу.
А для присадибного господарства теплий хлів у поєднанні з обов’язковим зимовим вигулом залишається звичним стандартом дбайливого ставлення до худоби.
Глибоке розуміння потреб тварин та особливостей обох технологій є запорукою процвітання вашого господарства та збереження здоров’я вашого стада.
Успішного вам скотарства!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
