Цінна зернова рослина кіноа (лат. Chenopōdium quīnoa, родина Амарантові) прийшла до нас з культури древніх інків, де її почали вирощувати більш як 3000 років тому. Цінність кіноа у харчуванні індіанських племен була настільки велика, що плоди вважалися священними і отримали назву «праматері усіх зерен». Разом з картоплею та кукурудзою (маїсом) киноа складала основу рослинної їжі індіанців Південної Америки. Дисковидні плоди різноманітного забарвлення вживали у вигляді крупи або борошна, а молоде зелене листя рослини використовували у свіжому вигляді. Сьогодні кіноа входить до топ-20 найкорисніших продуктів харчування у світі.
Батьківщина кіноа – береги високогірного озера Тітікака, звідки рослина розповсюдилась по долинам і терасам гірських схилів Анд. Культура успішно росте на висоті 3000 – 4000 м над рівнем моря, на скелястих ділянках з бідним ґрунтом та у суворих кліматичних умовах. Добре розвивається при відносній вологості повітря від 40 до 88%, тому може рости на морських узбережжях. У той же час відрізняється високою посухостійкістю. Кіноа можна вирощувати на територіях, непридатних для інших культур (засолених, лужних, непридатних землях), з показником рН ґрунту от 4,8 до 8,5. Вегетаційний період кіноа продовжується від 90 до 125 днів.
Наприкінці ХХ сторіччя насіння кіноа в якості експерименту були завезені до Тібету та Гімалаїв, де вони успішно культивуються й до сьогодні. Проводиться адаптація цієї рослини до кліматичних особливостей Євразійського континенту. Вже є хороші результати по вирощуванню кіноа в умовах полів Киргизстану. Освоюють технологію обробітку цієї культури і на Кавказі. В Голландії створений поки єдиний європейський селекційний центр кіноа, а його продукт (сорт Кармен) вирощується аграріями Франції понад 8 років. Все більшою популярністю користується кіноа у хліборобів Канади, США, Англії, Іспанії, Данії, Швеції, Італії.
Насправді кіноа є листовою овочевою культурою, близькою родичкою лободи, шпинату, буряка. Ця однорічна рослина належить до псевдозернових, що зовсім не применшує її харчову та дієтичну цінність. За кількістю альфа-токоферолу, фолієвої кислоти, рибофлавіну плоди кіноа в рази перевершують рис, пшеницю або ячмінь. До того ж вони не мають у своєму складі глютену, тому показані для алергіків.
Кількість білку, що міститься в плодах цієї рослини (16 – 20%), наближається, а в деяких сортах навіть перевершує аналогічні показники в амаранту та гречки. А набір амінокислот, що входять до складу білка, ідентичний складовим материнського молока. Він ідеальний для людського організму, тому засвоюється на 100%. Кіноа рекомендується включати до раціону вагітним, дітям та спортсменам, але вводити його в їжу потрібно поступово. Велика кількість білку й оксалатів може бути не дуже сприятливою у разі порушення роботи нирок (подагра, щавлево-кислий діатез і т. ін.).
Окрім білку в насінні кіноа присутні жири, що містять значну кількість лецитинової кислоти, широкий спектр вітамінів, макро- та мікроелементів. Так, за вмістом фосфору плоди кіноа не поступаються осетровим сортам риби, а кількість в них заліза в два рази вище, ніж у зернах пшениці.
Насіння кіноа досить дрібне (близько 0,3 см), та водночас дуже врожайне: з 200 г посіяного насіння можна зібрати від 600 кг до 1 т зерен. До того ж воно вирізняється швидким проростанням. Якщо замочити насіння у воді, то вже через 6 – 8 годин воно проклюнеться. Єдина вимога культури: оптимальна температура ґрунту на глибині 5 – 15 см у період проростання зерен повинна знаходитися в межах + 6 … 8°С. У наших широтах такі умови створюються зазвичай у середині квітня – травні. Насіння киноа не любить сильну спеку, тому в південному кліматі практикується його посів після легкої заморозки (витримують 2 – 3 дні у холодильній камері).
Посів здійснюють рядковим методом з відстанню у міжряддях 50 – 60 см, а між зернами 5 – 7 см. Глибина загортання насіння становить 1 – 1,5 см. Сіють зерна у зволожену землю, а потім злегка мульчують торфом, щоб забезпечити сходам рівномірну вологість. До появи у сходів 2 – 3 справжніх листочків полив посівів заборонений. У разі необхідності поливають з лійки тільки вузьку смужку міжрядь. У початковий період (до досягнення рослинами висоти 30 см) розвиток сходів відбувається досить повільно. Але з огляду на те, що висота дорослих рослин може досягати 2 м, необхідно забезпечити їм достатній простір, для чого посіви проріджують, залишаючи найбільш сильні рослини на відстані 40 – 45 см одна від одної. Основний догляд полягає у видаленні бур’янів і підтримці чистоти на ділянці з посівами культури. При цьому необхідно пам’ятати, що сходи кіноа дуже нагадують лободу, тому їх легко сплутати з бур’яном.
Перед настанням фази цвітіння у кіноа спостерігається стрімке нарощування вегетативної маси та посилення росту. Потім відбувається викидання волоті, і починається фаза цвітіння. Щоб отримати значний урожай, практикують підживлення посівів азот- і фосфорвмісними добривами саме в момент викиду суцвіть. Рекомендується поєднувати внесення добрив з поливом або дощами, або ж вносити в ґрунт у вигляді розчину.
Збирання врожаю розпочинають тільки тоді, коли листя на рослинах повністю зів’яне та осиплеться. У разі ранніх заморозків кіноа не пошкоджується, тому в наступні теплі дні треба дати рослині можливість дозріти повністю. Збирають урожай сухої днини, для чого зрізають волоті, пов’язують їх у снопи, а потім обмолочують. Важливо при цьому дотримуватися низького рівня вологості, так як зерна можуть швидко прорости. Зберігати урожай краще при низьких температурах, або в щільно закритій тарі, в сухому, темному місці.
З кожним роком популярність кіноа зростає. Пов’язано це з тим, що плоди рослини являють собою ідеально збалансоване для людини джерело білків, вітамінів та мінералів. Вирощувати кіноа цілком можна на присадибних, садово-городніх або дачних ділянках. Культура ця дуже невибаглива, не вимагає спеціальних знань і навичок. Технологія її обробітку не складніша, ніж вирощування традиційної для нас картоплі.
Поділитись в соцмережах:
