Кіноа – золоте зерно інків

Перегляди:  27 22.10.2019  


Кіноа - "золоте зерно" інків

Цінна зернова рослина кіноа (лат. Chenopōdium quīnoa, родина Амарантові) прийшла до нас з культури древніх інків, де її почали вирощувати більш як 3000 років тому. Цінність кіноа у харчуванні індіанських племен була настільки велика, що плоди вважалися священними і отримали назву «праматері усіх зерен».

 

Разом з картоплею та кукурудзою (маїсом) киноа складала основу рослинної їжі індіанців Південної Америки. Дисковидні плоди різноманітного забарвлення вживали у вигляді крупи або борошна, а молоде зелене листя рослини використовували у свіжому вигляді. Сьогодні кіноа входить до топ-20 найкорисніших продуктів харчування у світі. 

 

Батьківщина кіноа – береги високогірного озера Тітікака, звідки рослина розповсюдилась по долинам і терасам гірських схилів Анд. Культура успішно росте на висоті 3000–4000 м над рівнем моря, на скелястих ділянках з бідним ґрунтом та в суворих кліматичних умовах. Добре розвивається за відносної вологості повітря від 40 до 88%, тому може рости на морських узбережжях. Водночас їй властива висока посухостійкість.

 

Кіноа можна вирощувати на територіях, непридатних для інших культур (засолених, лужних, непридатних землях), з показником рН ґрунту від 4,8 до 8,5. Вегетаційний період рослини триває від 90 до 125 днів. 

 

Кіноа

Наприкінці ХХ сторіччя задля експерименту насіння кіноа завезли до Тібету та Гімалаїв, де вони успішно культивуються й донині. Проводиться адаптація цієї рослини до кліматичних особливостей Євразійського континенту. Вже є хороші результати по вирощуванню кіноа в умовах полів Киргизстану. Освоюють технологію обробітку цієї культури і на Кавказі.

 

У Голландії створений поки єдиний європейський селекційний центр кіноа, а його продукт (сорт Кармен) вирощується аграріями Франції понад 8 років. Все більшою популярністю користується кіноа у хліборобів Канади, США, Англії, Іспанії, Данії, Швеції, Італії.

 

Кіноа

Насправді кіноа є листовою овочевою культурою, близькою родичкою лободи, шпинату, буряка. Ця однорічна рослина належить до псевдозернових, що зовсім не применшує її харчову та дієтичну цінність. За кількістю альфа-токоферолу, фолієвої кислоти, рибофлавіну плоди кіноа в рази перевершують рис, пшеницю або ячмінь. До того ж вони не мають у своєму складі глютену, тому показані для алергіків.

 

Кількість білка, що міститься в плодах цієї рослини (16–20%), наближається (а в деяких сортах навіть перевершує) аналогічні показники в амаранту та гречки. А набір амінокислот, що входять до складу білка, ідентичний складовим материнського молока. Він ідеальний для людського організму, тому засвоюється на 100%.

 

Кіноа рекомендується включати до раціону вагітним, дітям та спортсменам, але вводити його в їжу потрібно поступово. Значна кількість білка й оксалатів може виявитись не надто сприятливою в разі порушення роботи нирок (подагра, щавлево-кислий діатез і т. ін.). 

 

Каша

Окрім білка, в насінні кіноа присутні жири, що містять значну кількість лецитинової кислоти, широкий спектр вітамінів, макро- та мікроелементів. Так, за вмістом фосфору плоди кіноа не поступаються осетровим сортам риби, а кількість заліза в них є вдвічі вищою, ніж у зернах пшениці. 

 

Насіння в кіноа досить дрібне (близько 0,3 см) та водночас надзвичайно врожайне: з 200 г посіяних зернят можна зібрати від 600 кг до 1 т вражаю. До того ж воно вирізняється швидким проростанням. Якщо замочити насіння у воді, то вже через 6–8 годин воно проклюнеться.

 

Єдина вимога культури: оптимальна температура ґрунту на глибині 5–15 см у період проростання зерен має знаходитися в межах +6…8°С. У наших широтах такі умови створюються зазвичай у середині квітня – травні. Насіння киноа не любить сильну спеку, тому в південному кліматі практикується його посів після легкої заморозки (витримують 2–3 дні у холодильній камері). 

 

Кіноа у стравах

 

Посів здійснюють рядковим методом з відстанню у міжряддях 50–60 см, а між зернами лишають проміжки 5–7 см. Глибина загортання насіння становить 1–1,5 см. Сіють зерна у зволожену землю, а потім злегка мульчують торфом, щоб забезпечити сходам рівномірну вологість.

 

До появи у сходів 2–3 справжніх листочків полив посівів заборонений. У разі необхідності поливають з лійки тільки вузьку смужку міжрядь.

 

У початковий період (до досягнення рослинами висоти 30 см) розвиток сходів відбувається досить повільно. Але з огляду на те, що висота дорослих рослин може досягати 2 м, необхідно забезпечити їм достатній простір, для чого посіви проріджують, залишаючи найбільш сильні рослини на відстані 40 – 45 см одна від одної.

 

Основний догляд за кіноа полягає у видаленні бур’янів і підтримці чистоти на ділянці з посівами культури. Також необхідно пам’ятати, що сходи кіноа дуже нагадують лободу, тому їх легко сплутати з бур’яном.

 

Кіноа

Перед настанням фази цвітіння у кіноа спостерігається стрімке нарощування вегетативної маси та посилення росту. Потім відбувається викидання волоті, і починається фаза цвітіння.

 

Щоб отримати значний урожай, практикують підживлення посівів азот- і фосфорвмісними добривами саме в момент викиду суцвіть. Рекомендується поєднувати внесення добрив з поливом або дощами, або ж вносити в ґрунт у вигляді розчину. 

 

Збирання врожаю розпочинають тільки тоді, коли листя на рослинах повністю зів’яне й осиплеться. У разі ранніх заморозків кіноа не пошкоджується, тому в наступні теплі дні треба дати рослині можливість дозріти повністю.

 

Збирають урожай сухої днини, для чого зрізають волоті, пов’язують їх у снопи, а потім обмолочують. Важливо в цей час дотримуватися низького рівня вологості, оскільки зерна можуть швидко прорости. Зберігати врожай краще за низької температури, або в щільно закритій тарі, в сухому, темному місці.  

 

 


 


З кожним роком популярність кіноа зростає. Пов’язано це з тим, що плоди рослини являють собою ідеально збалансоване для людини джерело білків, вітамінів та мінералів. Вирощувати кіноа цілком можна на присадибних, садово-городніх чи дачних ділянках. Культура ця дуже невибаглива, не вимагає спеціальних знань і навичок. Технологія її обробітку не складніша за вирощування традиційної для нас картоплі.



Поділитись в соцмережах:


Текст сообщения:

*

*