Цікаве про банани

Перегляди: 1322
05.10.2022
Цікаве про банани

Банан (лат. Musa, родина Бананові) – одна з найбільших багаторічних трав'янистих рослин на нашій планеті (може досягати до 13 м заввишки), що поступається у цій категорії хіба що бамбуку. Назву Роду Musa (Банан) дав Карл Лінней у 1753 році.


Завдяки міцному, потужному стеблу, яке насправді є псевдостеблом, рослину нерідко називають банановим деревом. Утворюють стебло спірально скручені черешки листя. У міру свого зростання – а розмір бананового листка може становити від 2 м до 5 м завдовжки та 0,6–1,0 м завширшки – листя розкривається на верхівці рослини і робить банан дуже подібним на пальму. 


Звичним середовищем існування для банана є регіони з тропічним і субтропічним кліматом. На території Південно-Східної Азії і сьогодні зустрічаються його дикі форми, в плодах яких багато великого, твердого насіння і мало м'якоті. Сучасні бананові сорти, що вирощуються з комерційною метою і призначені для споживання людиною, є переважно партенокарпічними (з плодами без насіння) рослинами. 


Плоди бананів

Бананові грона, що утворюються на верхній частині несправжнього стебла, налічують  від 5 до 20 плодів і важать від 30 до 50 кг. Кожен банан, який насправді є багатоплідною ягодою, важить в середньому 125 г. Його м'якоть містить приблизно 75% води та 25% сухої речовини. 


Банани є цінним джерелом вітамінів (А, С, Е, групи В) та мінералів (особливо калію та фосфору, магнію, кальцію, міді, цинку, марганцю, а також заліза, селену та натрію). Значна кількість у їхньому складі калію робить банани слабко радіоактивними. Втім, така доза радіації є абсолютно безпечною для людини. Крім того, вони містять клітковину, вуглеводи, білок, ліпіди, пектини, золу та інші важливі для життєдіяльності організму компоненти. Харчова (поживна) цінність 100 г бананового плоду в залежності від сорту рослини становить 89–250 кілокалорій. 


У деяких тропічних регіонах Азії та Африки банани є основним продуктом харчування, причому використовують їх як для людей, так і для тварин (листя, стебла, відходи переробки). Плодоношення культури відбувається без прив'язки до сезонів, цілорічно, через кожні 6–7 місяців, тому бананові плоди, пагони, бутони, молоде листя дуже цінуються місцевим населенням, особливо в періоди відсутності інших джерел їжі чи під час неврожаю. Їх вживають не лише свіжими, але й сушать, варять, смажать, запікають, маринують.


Банани

Сучасні дослідження підтверджують, що одомашнення цієї культури відбулося близько 10 000 років тому у високогірних районах острова Нова Гвінея, розташованого на північ від Австралії, в Океанії. Звідти сорт Musa acuminata banksii, що є прабатьківським для більшості культивованих сьогодні рослин, поширився по всій Південно-Східній Азії, де він схрещувався з місцевими сортами.


Населення бананових країн навчилось використовувати в їжу не лише солодку й соковиту м'якоть плодів, але і їхню шкірку. Неприємна на смак, вона має високі поживні якості, багата на мінеральні солі, природні цукри (глюкозу та сахарозу) та містить багато інших корисних компонентів. Висушена й подрібнена до порошкоподібного стану, шкірка перетворюється на цінний харчовий продукт – бананове борошно.   


Бананове борошно

Ще одна дивовижна властивість бананової шкірки: вона здатна очищати воду і стоки від забруднень важкими металами та радіонуклідами. У 2007 році порошок з бананової шкірки пройшов випробування як фильтруючий засіб для забрудненої води, отриманої з атомної енергетики та з виробництва хімікатів. Банановий порошок, доданий у таке водне середовище, після ретельного перемішування протягом 40 хвилин видаляв до 65% шкідливих домішок важких металів (наприклад, кадмій у добривах, що містять фосфор). Ще вищий ступінь очищення досягався при неодноразовому його застосуванні.


З прадавніх часів бананові рослини були джерелом сировини для отримання високоякісного рослинного волокна. Відомо, що вже в ХІІІ столітті в Японії практикувалося вирощування бананів для виробництва одягу та домашнього текстилю. Цей процес є дуже трудомістким і вимагає ретельного дотримання технології із використанням виключно ручної праці. Спочатку зрізані пагони та листя бананових рослин піддають термічній обробці в лужному розчині (каустичній соді). Залежно від товщини та ступеня м'якості, волокна сортують для подальшого використання: грубіші та жорсткіші йдуть на виготовлення канатів, мотузок, рушників, скатертин, а ніжні, м'які призначені для виробництва кімоно (хакама та іншого національного одягу).


Банановий канат

Також бананові рослини використовують для виготовлення паперу. У стеблах, що залишилися після збирання врожаю, міститься до 5% необхідних волокон. Відомі два сорти такого паперу. Сировиною для першого слугує зовнішній шар стебла, тобто бананова кора, а для виробницва іншого придатна волокниста частина невикористаних плодів та стебел. Виробляють банановий папір як ручним, так і промисловим способом. 


Перша історична згадка про банани міститься у письмових документах (буддійські тексти) віком приблизно з 600 року до н. е. Відомо також, що у 327 році до н. е. Олександр Македонський їв банани у долинах Індії. Однак у Китаї організовані бананові плантації з'явилися лише у 3-му столітті. У 650 році мусульманські завойовники завезли банани до Палестини, і, ймовірно, саме арабські купці сприяли поширенню рослини на більшій частині Африки.


У XV–XVI сторіччях португальські колонізатори-переселенці започаткували систематичне вирощування бананових рослин на Атлантичних островах, у Бразилії та на західноафриканському узбережжі. Але довгий час цей фрукт залишався невідомим для більшості населення Європи. Саме тому Жюль Верн у романі «Навколо світу за вісімдесят днів» (1872 р.) дає своїм читачам докладний опис екзотичних бананів, чим сприяє популяризації смачних плодів серед європейців.


Червоношкірі банани

Нині банани вирощуюють у більш ніж 135 країнах світу, але незмінними лідерами-експортерами лишаються Індія та Китай, загальна частка яких у світовому виробництві бананів становить майже 30%. Головні споживачі смачних плодів цієї рослини – країни Євросоюзу і США. 


Усі три групи сучасних сортів бананів (десертні, кормові та технічні), поширені та культивовані у світі, походять від двох представників диких бананов: Musa acuminata та Musa balbisiana. Кількість бананових сортів вже перевищила одну тисячу, серед них можна зустріти рослини з плодами всіх відтінків жовтого, червоного кольору та навіть зеленого у білу смужку.


Як уже зазначалось, у плодах культурних рослин бананів насіння майже повністю відсутнє, тобто практично всі вони стерильні, тому розмноження їх можливе лише вегетативним шляхом. Але головна проблема сортових бананів полягає не в способі розмноження, а у відсутності в них природних генних мутацій внаслідок такого способу розмноження, які дозволяють рослинам виробляти захисні механізми від впливу негативних факторів.


Фузаріоз бананів

Нестача генетичного різноманіття зумовлює виникнення й посилення вразливості рослин до таких грибкових захворювань як: фузаріоз або панамська хвороба чи банановий рак, що уражає корені рослини через заражені ґрунт і воду; чорна сигатока, яка спичинює плямистість листя бананів і призводить до втрати понад 50% урожаю. Через відсутність природних генних мутацій банан втрачає стійкість до патогенних мікроорганізмів, серед яких слід зазначити таку небезпечну хворобу як бура гниль (бактеріальне в'янення), до нематод та деяких інших паразитів. 


У 1950-х роках, внаслідок ураження бананових плантацій фузаріозом, зник найпопулярніший у той час сорт бананів «Грос Мишель» (Musa acuminata «Gros Michel»). Через понад півстоліття подібна ситуація складається і з рослинами сорту «Кавендиш» (Musa acuminata «Cavendish»), що загрожує повним зникненням світового бананового ринку. Тому вчені продовжують шукати можливі варіанти новых сортів, стійких до ураження шкідливими хворобами. 


Банани "Blue Java"

Не так давно вони створили десертний сорт «Blue Java» (Musa acuminata «Blue Java»), відомий на Гаваях як «банан-морозиво», а на Фіджі – під назвою «гавайський банан». Це витривала, стійка до уражень грибковими захворюваннями, холодостійка рослина заввишки від 4,5 м до 6 м, з великим сріблясто-зеленим листям розміром 2–3 м. 


Назва сорту пов'язана з екзотичним синьо-зеленим кольором шкірки плодів у стадії їх неповної зрілості. Повністю дозрілі плоди мають жовту з сріблястим відтінком шкірку і дуже ніжну на смак, кремоподібну за консистенцією, білого кольору м'якоть з ванільним ароматом. У кулінарії ці банани добре поєднуються з десертами та морозивом.


Сорт можна вирощувати не тільки задля отримання смачних плодів, але також для затінення відкритих сонячних терас чи створення декоративних насаджень у відкритому ґрунті для тропічних, субтропічних та помірних м'яких кліматичних зон з можливим зниженням температур від +4°С до –7°С. 


В умовах більш низьких температур рекомендовано вирощувати рослини «Blue Java» або в закритому ґрунті, або в контейнерах, які на холодний період слід перенести до теплого приміщення. У Скандинавії банани вирощують у спеціальних теплицях, де їм створено оптимальні умови для зростання (освітлення, температурний та вологий режим), а Ісландія не лише самостійно забезпечує внутрішній ринок цими тропічними плодами, а й навіть відправляє їх на експорт.


Банан

Банани гарно ростуть у поживному, вологому, добре дренованому ґрунті з невисоким рівнем кислотності. Рослини дуже сонцелюбні, легко переносять посуху і спеку, але слід зауважити, що недостатня вологість ґрунту уповільнює їх зростання. Від моменту посадки до початку цвітіння банану потрібно від 15 місяців до 2-х років. 


Зазвичай рослина цвіте влітку. Із псевдостебла з'являється квітконос зі складним суцвіттям на верхівці, огорнутим оцвітиною зі складених темно-бордових пелюсток. Воно складається з квітів трьох типів: чоловічих, жіночих та двостатевих. Бутон із суцвіттям називають ще «серцем банана», і в багатьох тропічних країнах з нього готують делікатесні страви.


У природі банани запилюються птахами, дрібними ссавцями та кажанами (вночі). Дозрівання плодів триває від чотирьох до п'яти місяців. Якщо кількість зав'язі значна, то рослина потребує додаткової опори, оскільки стебло в цей період послаблюється і може зламатись під вагою плодів.


Зазвичай у рослин «Blue Java» бананові грона не дуже великі, вони утворюються із 7–9 штук плодів. Самі плоди середні за розміром, завдовжки від 18 до 23 см. Після плодоношення надземна частина рослини відмирає, тому її зрізають або зрубують, що стимулює розвиток нового пагона із сплячих підземних бруньок банана. Тривалість життя банана становить 15 років і більше, але вже в п'ятирічних рослин продуктивність помітно знижується, тому їх замінюють новими.


Поділитись в соцмережах:

Текст повідомлення*
Защита от автоматических сообщений