Інжир – одна з найдревніших одомашнених культур, яка, на думку вчених, дарує людству свої чудові плоди вже понад п’ять тисяч років. Ця рослина неодноразово згадується в Старому і Новому Завіті, й згідно з переказами росла в Едемському саду. Протягом багатьох століть інжир вважався символом достатку, миру та вічного життя.
Інжир був поширений у Стародавній Греції. Технологію його вирощування описали Аристотель і Теофраст. Плоди інжира слугували древнім римлянам звичайною їжею. Поміж іншого їх використовували для відгодівлі гусей, щоб отримати продукт, який згодом стане відомим як фуа-гра. Інжир вирощували на території від Афганістану до Португалії, а також в Індії. Вже з ХV століття він поширюється в Північній Європі. У ХVІ столітті фігові дерева висаджують у Лондоні, а 1769 року разом з іспанськими місіонерами інжир уперше потрапляє до Каліфорнії. Сьогодні його вирощують по всьому світу, в країнах з помірним кліматом з м’якими зимами та спекотним літом.
Інжир (лат. Ficus carica) належить до роду Фікус з родини Шовковицеві. Ще він відомий як фіга або смоква, плоди його інколи називають винною ягодою. Це субтропічна культура, батьківщиною якої є Середземноморський регіон. На сьогодні існує понад 1000 (!) різних сортів інжиру, що розрізняються між собою забарвленням і розмірами плодів, врожайністю, смаковими характеристиками, тривалістю періоду вегетації та, відповідно, різними термінами дозрівання. Селекціонери також вивели різновиди рослин, які практично не вживають свіжими, а повністю використовують для приготування сухофруктів.
Існують також сорти інжиру, що не потребують запилення комахами, але при цьому здатні давати кілька врожаїв протягом року, а також рослини з підвищеними морозо- та посухостійкими показниками. Тому перш ніж купувати саджанець, бажано попередньо ознайомитися з його характеристиками, щоб впевнитись, чи підходять обраному сорту як кліматичні умови, так і місцеві особливості, в яких йому доведеться зростати.
Можна виростити інжир і самостійно (з насіння). Дерево, вирощене з насінини, зазвичай починає плодоносити на сьомий чи восьмий рік. Проте такі рослини мають слабку кореневу систему і досить тонкий штамб. Щеплені ж дерева починають приносити плоди набагато раніше, тому поласувати інжиром можна вже на четвертий рік. До того ж штамбова основа й коренева система у них міцніші, а гілки біля основи кріпші та товстіші.
Найпоширеніші сорти інжиру
· «Кримський чорний»
Цей сорт інжиру створений вченими-біологами Нікітського ботанічного саду. Він належить до ранніх, може давати до двох врожаїв на рік, до того ж не потребує комах-запилювачів.
Плоди сорту кримський чорний чималі за розмірами (до 80 г), округлої, грушеподібної форми, з ребрами по периметру, мають темне, фіолетове (майже чорне) забарвлення. Всередині плід дуже соковитий, темного малиново-червоного кольору. Шкірочка тонка, а м’якоть солодка, з легкою, приємною, десертною кислинкою.
Використовують цей сорт як для домашніх заготовок, так і для сушіння. Плоди достигають неодночасно, приблизно з середини серпня й до завершення першої декади вересня.
Під час догляду за рослинами цього сорту потрібно враховувати, що він вельми чутливий до обрізки, тому правильне і своєчасне формування крони сприяє отриманню стабільних високих врожаїв.
· «Сірий ранній»
Ранній сорт. Дає два врожаї. Плоди мають округлу форму і середній розмір, вага складає близько 40 г. Колір шкірки зазвичай світло-коричневий або фіолетовий, а м’якоть всередині дуже соковита та надзвичайно смачна.
· «Далматський» або «Турецький білий»
Крупноплодний інжир, який по праву вважається одним з кращих ранніх столових сортів. Самозапилюється. Дає два врожаї на рік, вага плодів першого врожаю може досягати 180 г.
Важливо, що даний різновид здатен витримувати зниження температури до –15°С.
Плоди грушоподібної форми, із зеленою шкіркою. Усередині м’якоть має червонуватий відтінок. Дуже соковита та солодка на смак.
· «Рандіно»
Цей сорт інжиру дає два щедрих врожаї на рік. Плоди кулястої, злегка овальної форми, ребристі та мають немалий розмір, вага їх сягає до 100 г). Колір шкірки оливковий. М’якоть соковита й солодка. Вживають свіжими, або переробляють для домашніх заготовок і компоту.
· «Абхазький фіолетовий»
За строком дозрівания це средньо-пізній сорт. Дає два врожаї. Плоди трохи витягнутої форми, реберисті, масою до 80 г і з високими смаковими показниками.
· «Кадота»
Морозостійкий сорт. Витримує зниження температури до –10°С (!).
Виведений у Сполучених Штатах, де досить популярний. Середньо-пізній за строком дозрівання плодів. Самозапильний. Вирощувати слід на сонячній стороні ділянки, а на період холодів вкривати захисними матеріалами.
Плоди не дуже великі, важать до 70 г, округлої, грушеподібної форми, поверхнева шкірка досить щільна, светло-зеленого кольору. Рожева м’якоть надзвичайно соковита й солодка.
Інжир цього сорту добре зберігається й витримує тривалі транспортні перевезення. Плоди мають властивість в’ялитись прямо на дереві, їх залюбки використовують для домашніх заготовок і компотів.
· «Брунсвік» (Brunswick)
Морозостійкий сорт, який можна вирощувати хоч у якості плодової садової культури, хоч як декоративну рослину. Витримує зниження температури до –27°С (!).
Сорт ранній. Має дуже великі, вагою до 200 г плоди. Самозапилюється. Плодоносить двічі протягом одного сезону.
Форма плодів грушоподібна, забарвлення світле, зеленуватого відтінку, з фіолетовим бочком. Солодка і соковита, малинового кольору м’якоть має високі смакові характеристики, тому плоди вживають як свіжими, так і сушеними. Добре підходить для домашніх заготовок.
Корисні властивості інжиру
За вмістом клітковини саме плоди інжиру займають перше місце серед усіх видів сухофруктів. Окрім того в плодах знаходиться значна кількість вітамінів, макро- й мікроелементів. Є в них і чимало природних цукрів.
Високий вміст калію чинить позитивний вплив не тільки на роботу серцевого м’яза, а й на всю серцево-судинну систему. Також інжир нормалізує діяльність печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту.
Як виявилося, плоди інжиру зупиняють розвиток ракових клітин і сприяють швидкій регенерації сітківки, тому рекомендуються людям, що страждають на діабет, а також хворим з порушенням обмінних процесів і тим, хто потерпає від ожиріння.
Вирощування в умовах України
У північніших регіонах з холодними кліматичними умовами інжир бажано вирощувати в теплицях, або ретельно вкривати рослини на період можливих морозів, щоб вберегти від згубної дії низьких температур. У помірному та південному кліматі це дерево можна висаджувати у відкритий ґрунт (на сонячній стороні), але бажано влаштувати захист від впливу вітрів.
Корисні властивості інжиру, як і його високі смакові якості, заслуговують на те, щоб приділити цій культурі особливу увагу.
Поділитись в соцмережах:
