Серед представників рослинного світу зустрічаються рослини, повний життєвий цикл яких завершується за кілька тижнів (від 2 до 6) чи місяців (5–6, деколи більше). Саме завдяки такому короткому періоду вегетації вони отримали назву ефемери (лат. ephemerae), що в перекладі з древньогрецької означає «на день», тобто рослини одного дня. Іноді за один сезон вони встигають утворити декілька поколінь.
Здебільшого ефемерами є однорічні трав’янисті рослини, які зростають у різних кліматичних зонах, зокрема в пустелях, степах і лісостепах, лісах і тундрі. Серед них найчастіше зустрічаються: крупка гайова (лат. Draba nemorosa, родина Капустяні), різушка Таля (лат. Arabidopsis thaliana, родина Капустяні), рогач піщаний (лат. Ceratocarpus, родина Лободові), бурачок пустельний (лат. Alýssum desertórum, родина Капустяні) та інші.
Короткий життєвий період ефемерів – особливість, пов’язана з умовами їх існування. Пристосовуючись до несприятливих кліматичних факторів навколишнього середовища, вони були змушені всі фази свого повного життєвого циклу, включно з проростанням насіння, зростанням, розвитком, цвітінням, плодоношенням і відмиранням, скоротити так, щоб використати найбільш прийнятні для життя умови. Як і більшість рослин, ефемери здатні до існування й розвитку лише в теплу пору року, за наявності освітлення та достатньої кількості вологи в ґрунті.
У степах і пустелях, де переважає спекотний, посушливий клімат, ефемери складають від 60 до 90% існуючого там рослинного світу. Дивовижною є їх здатність реагувати на різноманітні зміни довколишніх умов. Період існування ефемерів повністю залежить від опадів восени, взимку та навесні. Влітку, під час сезону високих температур, який пов’язаний з тривалою посухою, рослини повністю відмирають.
Ефемери пустелі – це невисокі, зазвичай заввишки не більше 10–12 см, трав’янисті рослини з дрібним, нещільним листям і слабкою, поверхневою кореневою системою. Період їх цвітіння припадає частіше на весну (рідше – на осінь), і тоді пустельна місцевість оживає від різнобарвних, яскравих квітів одночасно розквітлих рослин.
Щоб зберегти ґрунтову вологу, рослини-ефемери вкривають землю густим килимом, часто використовуючи своє листя як поверхневий захисний шар від нещадно зневоднюючих землю сонячних променів. За короткий проміжок часу, поки в ґрунті зберігається достатня для їх життєдіяльності кількість води, ефемери встигають повністю пройти свій життєвий цикл: відцвісти й залишити насіння. Висока посухо- та жаростійкість їхнього насіння – ще одна особливість, яка дозволяє наступним поколінням ефемерів виживати в екстремальних умовах.
На противагу ефемерам пустель, життя яких припиняється влітку, для ефемерів тундри та інших кліматичних зон з суворим холодним кліматом літо – єдиний можливий для життя період. В умовах вічної мерзлоти насіння ефемерів починає проростати лише з настанням короткого літа, у підталому від сонячного проміння неглибокому шарі ґрунту. Упродовж декількох тижнів, які супроводжуються теплою погодою, ці рослини проходять усі фази вегетації, лишаючи в ґрунті своє насіння для нового життя.
Крім ефемерів, що є однорічними рослинами, коротким вегетаційним періодом відрізняються й деякі багаторічні рослини, які отримали назву ефемероїди. На відміну від ефемерів, в ефемероїдів у несприятливі періоди відмирає лише надземна частина, тоді як підземна (корені, корневища, цибулини) зберігається. Ефемероїдам властивий тривалий період спокою, завдяки якому рослинам вдається пережити несприятливі для життя умови.
Як і ефемери, ефемероїди об’єднують рослини, що належать до різних родин. Серед представників цієї групи зустрічаються: тонконіг бульбистий (лат. Poa bulbosa, родина Тонконогові), тюльпан Шренка (лат. Tulipa schrenkii, родина Лілійні) та тюльпан Біберштайна (лат. Túlipa biebersteiniána, родина Лілійні), осока рання (лат. Carex praecox, родина Осокові), сон широколистий (лат. Pulsatilla patens, родина Жовтецеві), часник оманливий (лат. Allium decipiens, родина Амарилісові), півники низенькі (лат. Īris humīlis, родина Півникові) та ін.
З настанням сприятливих умов, ефемероїди активізуються. Їх сплячі бруньки пробуджуються, використовуючи для цього збережені в підземній частині крохмаль та інші поживні речовини. Серед ефемероїдів зустрічаються як квітучі весняні рослини, що становлять більшість, так і ті рослини, чиє цвітіння відбувається восени.
Окрему экологічну групу утворюють ефемери, які розвиваються на берегах водойм, так звані заплавні ефемери. Протягом року в річках і озерах бувають періоди низької й високої води. Ці явища відбуваються внаслідок її природного випаровування (спека, посушливе літо) або додавання (танення снігів, сезони осінніх чи весняних злив).
Чимало ефемерів використовують період низької води як можливі для життя умови: їх насіння проростає, і рослини встигають завершити свій життєвий цикл до настання сезону дощів, коли частина берега знову сховається під водою. Дозріле насіння заплавних ефемерів може перебувати під водою тривалий період, поки рівень води знову не знизиться.
До ефемерів належать і багато бур’янних рослин, які завдають шкоду сільському господарству. Хоча з усіх категорій цих рослин бур’яни-ефемери найбільш безпечні, за певних умов вони здатні нанести значний збиток майбутньому врожаю культурних рослин, засмічуючи посіви злакових культур, городні та присадибні ділянки, поля з багаторічними травами.
Бур’яни-ефемери добре розвиваються на територіях з достатньою кількістю вологи та в перезволожених місцях. Один з яскравих прикладів – бур’янна рослина, що входить до групи ефемерів, зірочник середній або мокрець (лат. Stellaria, родина Гвоздикові).
Такі бур’яни мають виняткову стійкість до несприятливих умов існування, легко адаптуються до екстремальних ситуацій. Завдяки короткому вегетаційного періоду, їх насіння швидко дозріває і встигає висипатись на поверхню ґрунту раніше, ніж розпочнеться збирання врожаю культурних рослин. Тверда й міцна оболонка насінин допомагає їм успішно пережити зиму, а в разі проникнення в глибокі ґрунтові шари під час осінньої зяблевої оранки, вони здатні зберігати схожість кілька років.
Зазвичай бур’яни-ефемери, крім швидких темпів зростання, здатні також до продукування значної кількості насіння. Щоб боротьба з цією групою бур’янів була успішною, необхідно багаторазово здійснювати захисні заходи з урахуванням періодичності появи нових поколінь бур’янів.
Також серед ефемерів та ефемероїдів є досить багато рідкісних рослин, які занесені до Червоної книги України.
До них належать: підсніжник складчастий (лат. Galanthus plicatus, родина Амарилісові),
тюльпан Біберштайна (лат. Túlipa biebersteiniána, родина Лілійні),
шафран сітчастий (лат. Crócus reticulátus, родина Півникові),
брандушка різнобарвна (лат. Bulbocodium versicolor, родина Пізньоцвітові) та ін.
Поділитись в соцмережах:
