Верес звичайний

Верес звичайний (лат. Cаlluna vulgаris, родина Вересові) – вічнозелений, невеличкий (заввишки 0,3–1,0 м), квітучий, гіллястий чагарник – є досить поширеною в світі рослиною завдяки своїй невибагливости. Росте він повільно, а період його життя становить близько 40 років. Зустрічається верес по всій території Європи, переважно в її центральній і північній частині (наприклад, у Великобританії, Швеції, Норвегії, Прибалтиці, Білорусі) й аж до Західного Сибіру на сході. У ХІХ столітті шотландські іммігранти завезли верес звичайний до Канади. З тих пір він поширився територією Північної Америки. Також вересові популяції можна побачити в Азії, Гренландії, Ісландії, в Австралії та Новій Зеландії, на Фолклендських, Фарерських і на Азорських островах.

Природним середовищем поширення вереса є сонячні або помірно затінені місцини з піщаним, без домішку вапна ґрунтом, що розташовані не вище ніж 2700 м над рівнем моря. Він росте переважно на сухих, але також і на вологих ділянках, наприклад серед боліт, торфовищ. Займає безлісі землі пусток, гірських схилів, пагорбів. Вересові осередки можна побачити й на дюнах, у рідколіссях, на галявинах хвойних та мішаних лісів. 

Cаlluna vulgаris належить до культур-оліготрофів, тому для своєї життєдіяльності не потребує великої кількості поживних речовин і здатен рости й розвиватись на досить бідних ґрунтах, надаючи перевагу кислим землям з показником рН у межах від 4 до 5,5 одиниць, які для багатьох інших рослин є непридатними.

Гіллясті кущики вересу, зв’язані у невеликі вінички, ще з давніх давен традиційно слугували місцевому населенню для прибирання житлових та господарських приміщень. Таке застосування сформувало й назву рослини. Річард Солсбері, член Королівського садівничого товариства, визначив цю культуру як єдиний вид родини Вересових і дав їй наукову назву, що походить від грецького слова Kallyno (καλλύνω), тобто «очищати, підмітати, прибирати».

Археологічні знахідки переконливо доводять, що верес, як і квіти хмелю, використовувався для виробництва різних алкогольних напоїв ще понад 4 тисячі років тому. У Британії, наприклад, з цієї рослини готували знаменитий ель, рецепт виготовлення якого дбайливо передавався від покоління до покоління і таким чином зберігся до нашого часу.

Також з вереса отримують жовтий барвник для фарбування побутових текстильних виробів і декоративно-вжиткових предметів: вовни, елементів одягу, всесвітньовідомої тканини «шотландка» тощо. Завдяки високому вмісту танідів вересові відвари застосовують для дублення шкіри. Вересом облицьовують гребені на солом’яних дахах, бо він відзначається надзвичайною волого- й атмосферостійкістю, тому зберігається неушкодженим  на відкритому повітрі протягом багатьох років. З нього плетуть кошики, килимки, виготовляють мотузки. 

Вересові чагарі, які упродовж десятиліть можуть зростати на одному й тому ж місці, утворюють своєрідний живопліт, що забезпечує візуальний, шумо- й вітрозахист. Використовують верес і для озеленення піщаних схилів.

Верес має важливе значення як кормова рослина для овець і оленів. Навіть коли сніг вкриє низькорослі рослини, ці тварини пасуться, живлячись верхівками вересу. Молодими пагонами й насінням вересу полюбляють ласувати тетеруки.

У Шотландії, де верес росте повсюдно, він вважається національним символом. Бузково-рожева вересова квітка також є символом Норвегії, де вона втілена в одному з національних кольорів.

Назва першого осіннього місяця в Україні, вересня, пов’язана саме з вересом, який цвіте саме о цій порі. 

Насіння вересу надзвичайно дрібне й легке. Воно має здатність безперешкодно розноситися вітром на відстань до 100 (!) й більше кілометрів. Наприклад, вчені змогли довести, що потрапити на півострів Ютландія насінню цієї культури допоміг вітер зі Швеції.

Опис рослини

Залежно від різновиду верес може мати як прямостоячу, так і сланку форму стебла. Гілки рослини також бувають  опушеними або зовсім гладкими. Листочки у культури дрібні, шкірясті, тригранної форми, розташовані в чотири ряди.

Квіти правильні, невеличкі, пониклі, зібрані в довгі односторонні суцвіття, з подвійною оцвітиною і глибокою чашечкою. Верес звичайний починає цвісти на четвертому році життя. Період цвітіння триває з липня до листопада.

Плід – округла чотиригнізда коробочка діаметром до 1,5 мм, вкрита дрібненькими, світлими волосками. Насіння містить небагато.  

Нині відомо понад 10 000 сортових різновидів вересу, що мають найрізноманітніші декоративні форми квітів і забарвлення. Створено безліч нових сортів, які відрізняються між собою початком і періодом цвітіння, кольором листя, відтінками квітів (рожеві, лілові, малинові, вишневі, пурпурові, бузкові, сині, фіолетові, жовті), і навіть існує різновид з махровими білими квітками. Окрім того селекціонерам вдалося виростити верес з білоперим, жовтим, бордовим, помаранчевим, сріблястим і бронзовим кольором листям. Таке розмаїття рослин з надзвичайно високими декоративними якостями дозволяє демонструвати їх красу не лише в період цвітіння, а й протягом усього року.

Розрізняють наступні сортові групи вересу для ландшафтного дизайну, озеленення паркових зон, приватних садибних ділянок: Long White (білий), Boskoop (світло-фіолетовий), Cuprea (мідний), Firefly (темно-ліловий), Beoley Crimson (малиново-червоний).

Цікаво, що навіть відцвілі, висохлі вересові квіти зберігаються на стеблах ще впродовж двох місяців (аж до настання зимового періоду), і створююється враження, ніби рослина увесь цей час продовжує цвісти.

Верес як декоративна окраса довкілля

Верес нерідко використовується як декоративна культура для створення садового-паркової архітектури та ландшафтного дизайну. З його допомогою облаштовуються садові доріжки, декоративні живоплоти й бордюри. Рослина прекрасно гармонує з камінням, добре поєднується з іншими культурами, до того ж здатна створювати суцільний квітучий килим.

Верес – культура досить невибаглива, він прекрасно росте в контейнерах чи в горщиках, тому ним часто прикрашають балкони й літні тераси. Рослина добре приживається навіть у складних умовах, має високу морозо- й холодостійкість: здатна витримувати тривалу дію мінсових температур, значно нижчих ніж –20°С.

Найкращі умови для вирощування вересу створюються на освітлених або з незначним затіненням ділянках зі слабокислим ґрунтом, збагаченим торфом і гумусом, що містить пісок без домішок вапна. 

Корисні властивості

Верес є цінною медодайною культурою. Його нектар містить 24% цукру, переважно сахарози, а кожна квітка дає щодня в середньому 0,12 мг цукру. Знаменитий на весь світ вересовий мед, отриманий з нектару за допомогою бджіл, має насичений темно-коричневий колір, характерний (терпкий і приємний) сильний смак та незвичайну желеподібну консистенцію. Саме через таку густину його дуже важко видобути із сотів, тому зазвичай цей мед продають прямо у стільниках.

У стеблах і листі вересу міститься близько 7% дубильних речовин. Рослина також багата на мінерали, тому чай з неї має лікувальні й оздоровчі властивості. У фітотерапії вересові чаї та відвари часто застосовують для лікуваннія всіляких захворювань.

Також верес містить значну кількість макро- й мікроелементів, рослинні білки, солі кальцію, калію, натрію, каротин, тому він є цінним поживним кормом для багатьох домашніх тварин.

Народна медицина лікує за допомогою вереса застуди та запалення, ревматизм і туберкульоз, використовує його як засіб для зцілення при захворюваннях нирок. Крім того, сучасна медицина довела, що рослина має потогінний вплив на організм, а також надає дезинфікуючу, заспокійливу й ранозагоювальну дію.

Сухі вересові квіти знайшли своє застосування як духмяний наповнювач саше, звичайних подушок та інших постільних речей (наприклад, у стародавні часи мореплавці під час свої мандрів користувались на кораблях матрасами, наповненими висушеним вересом).

Стійкість вересу до уражень шкідниками й хворобами

Верес вкрай рідко уражається шкідниками чи хворобами. В умовах підвищеної вологості на ньому може з’являтися сіра гниль, яка проявляється у вигляді коричневих цяток на стеблах і листках рослини. При сильному зараженні пагони вересу зазвичай відмирають, а листя опадає.

Здерідка рослини вересу уражує таке захворювання як фітофтороз (лат. Phytophthora). Ця хвороба складає значну загрозу, оскільки з її розвитком листя вересу набуває білястого відтінку, а стебло поступово відмирає.

Серед комах-шкідників найбільшої шкоди вересу завдають щитівки (лат. Diaspididae).

Легенди та повір’я

У Шотландії вважається, що білий верес приносить щастя, і його гілочки часто продаються в якості амулетів, а також використовуються у весільних букетах.

У незапам’ятні часи верес був невід’ємною частиною багатьох магічних ритуалів. Згідно з переказами він покликаний захищати житло від впливу темних сил. Люди вірили в здатність рослини не тільки знищувати чаклунську дію, але й забезпечувати прихильність долі, дарувати успіх і благополуччя.

Шотландці переконані, що вересовий мед дає чоловікам силу, енергію й навіть здатний повернути молодість. Вважається, що напої з вересу приносять розраду і захищають від будь-якого насильства і зла.

Щорічно 12 січня в Японії, на горі Вакакуса (Вакакусаяме), традиційно спалюють верес. Цого дня проводиться фестиваль на честь древніх монахів-воїнів, у звичаях яких був ритуал спалювання на височині заростей вересу.

Старовинна шотландська легенда розповідає про те, що під час створення світу Бог вирішив прикрасити голі пагорби якоюсь рослиною, щоб надати їм привабливого вигляду.

З таким проханням він звернувся до могутнього дуба, але той відмовився, оскільки земля на височинах надто бідна.

Тоді Бог звернувся з тією ж пропозицією до жимолості, але знову почув відмову, бо вона побоялась оселитися в пустельних місцях, де ніхто не побачить чарівну красу її золотистих квітів.

Троянда також не захотіла оселитись на гірських пагорбах, бо вона надто тендітна, і її ніжні пелюстки не витримають сили пронизливих вітрів та холодних дощів, які вирують на височині.

Всевишній вже вирішив відмовитися від свого наміру прикрасити пустельні схили, але тут випадково помітив непоказні рослинки вересу. І тоді Бог звернувся до нього з тим же питанням. Верес дещо сумнівався у своїй здатності протистояти грізним стихіям, але відмовити творцеві не міг і тому дав згоду.

В нагороду за сміливість і відданість Бог наділив верес міцністю дуба, тому корені цієї невеличкої рослини набагато кріпші, ніж у багатьох дерев та чагарників. На додачу творець подарував вересу ніжний аромат квітучої жимолості й вишуканість троянди.

Ці непоказні рослини і донині є справжньою окрасою шотландського пейзажу. Ні шалені стихії, ні бурхлива негода не становлять для них загрози. Попри суворий вплив природи верес продовжує милувати око своєю вишуканою красою.