Багато хто в Україні полюбляє кінний спорт. Та якщо кілька десятиріч тому він розвивався лише на державній основі, то зараз – здебільшого завдяки ентузіастам, які вкладають власні сили й засоби в кінноспортивні комплекси, коней, підготовку спортсменів та проведення змагань. Черговим підтвердженням цього є кінне спортивно-розважальне шоу DNIPRO HORSE SHOW 2021, яке нещодавно відбулося в Дніпрі
Популяризувати кінний спорт і дарувати людям радість
Шоу проходило 17–19 вересня на базі кінноспортивного клубу «Klimenko Stable». Створений зовсім недавно, у 2017 році, українським політиком і підприємцем Анатолієм Клименком, клуб вже став досить відомим. Тут є всі умови для утримання та розведення коней, навчання спортсменів, проведення змагань. Власник ставить перед собою мету – не лише популяризувати кінний спорт, а й радувати українців яскравими, незабутніми шоу. Зараз клуб нараховує 90 активних учасників, серед яких багато дітей, 14 атестованих спортсменів, утримуються 197 коней – дорослих і молодняку.
За словами Анатолія Клименка, діти, які займаються в «Klimenko Stable», почуваються щасливими від можливості спілкування з кіньми, а згодом – і від роботи з ними. Підростаючи, юні спортсмени вступають до вищих навчальних закладів, де часто обирають професії, які й у дорослому житті дозволять їм працювати у сфері конярства, кінного спорту та бізнесу.
Звичайно, утримання племінної та спортивної стаєнь вимагає чималих витрат. І Анатолій Клименко заради розвитку улюбленого спорту готовий вкладати в нього кошти, зароблені в бізнесі, – він займається сільським господарством.
– У мене корів – 6,5 тисяч голів, – пояснює він. – І зараз на них подвійне навантаження: вони годують людей і допомагають розвивати світ прекрасного.
У «Klimenko Stable» регулярно проходять змагання, на які з’їжджаються учасники з різних куточків України. Так і цього разу участь у змаганнях взяло близько сотні спортсменів. А провести їх допомогли також генеральний спонсор Audi Ukraine і партнери, що створюють кінну амуніцію та екіпіровки для вершників: Stride.ua, Avhorses, Equestrian brand EquiMarine.
Рекорди й перемоги
Спортивно-розважальне шоу в нашій країні проводилось утретє, і вперше – в Дніпрі. Такий формат – вдале поєднання змагань, де спортсмени змагаються за перемогу й призові місця, і яскравого дійства для глядачів. Завдяки цьому шоу є не просто спортивним заходом, але також і видом сімейного відпочинку. Тому на трибунах клубу в ці дні можна було побачити багато людей. Загалом захід відвідало близько трьох тисяч гостей, які приїхали гарно провести час, помилуватися красивими кіньми, із захватом спостерігати за майстерністю вершників.
А захоплюватися дійсно було чим. Основною частиною програми для самих спортсменів і знавців були, звичайно, відкриті змагання з конкуру. У них змагалися учасники різного віку – від дітей, що тільки розпочинають свою спортивну кар’єру й долають перепони заввишки 80 см, до відомих дорослих спортсменів – розрядників, кандидатів у майстри та майстрів спорту. Оригінальним видовищем став костюмований конкур, де учасники перевтілювалися в індіанців і героїв різних казок та фільмів.
Особливий інтерес викликали змагання на потужність стрибка. Тобто, спортсмени зі своїми чотириногими партнерами намагалися подолати якнайвищу перешкоду. Звичайно, на будь-яких подібних заходах люди цікавляться рекордами. Тому суддя змагань Михайло Киргизов розповів про найвищі результати, які коли-небудь були досягнуті в цьому виді змагань.
Виявляється, офіційний світовий рекорд встановлений ще у 1949 році в Чилі Альберто Моралесом, який здолав на коні Хуасо висоту 2 м 47 см. А неофіційний рекорд зафіксований в США на два десятиріччя раніше: Фред Ветта на коні Кінгс Оун перестрибнув перешкоду заввишки 2 м 53 см. Під час встановленя рекорду були присутні свідки, велася зйомка, та, на жаль, результат офіційно не зарахували, оскільки не були запрошені представники Всесвітньої федерації кінного спорту. Стосовно сучасних досягнень, – найкраще з них належить Франке Слотаку, який здолав у 2014 році на коні Леонардо висоту 2 м 40 см.
На DNIPRO HORSE SHOW 2021 участь у змаганнях на потужність стрибка взяли 12 пар спортсмен-кінь. Долання перешкод почали з висоти 120 см. На кожному етапі учасники, які не змогли взяти висоту, вибували. Переможцем став майстер спорту міжнародного класу Грегорі Робен на коні Інфернейп, який стрибнув на 180 см.
У кожному виді змагань визначались переможці та призери. А найпрестижнішим став маршрут «Grand Prix», де місця розподілились наступним чином:
- 1 місце – майстер спорту України Михайло Пилипенко та кінь Марлон (КСК «Equides Club»)
- 2 місце – майстер спорту України Дмитро Іващенко, кінь Кромвел («Ivashenko jumping team»)
- 3 місце – кандидат у майстри спорту України Ілля Рибін, кінь Новела (КСК «Klimenko stable»)
- 4 місце – майстер спорту України Анастасія Єршова, кінь Кастелано (КСК «Equides Club»)
- 5 місце – майстер спорту міжнародного класу Грегорі Робен, кінь Інфернейп (КСК «Equides Club»).
Спектаклі та акробатика на конях
Не менш захопливою була прекрасно організована шоу-програма. У перервах між окремими етапами конкуру глядачі змогли спостерігати номери, де люди й коні продемонстрували неабиякі сміливість, винахідливість та артистизм. Так, справжніми спектаклями порадував кінний театр клубу, який показав уривок з «Весілля в Малинівці», а також кумедну інтерпретацію казки про трьох поросят. Самодіяльні актори за кілька тижнів почали готуватися до шоу, проводити репетиції. І результат виявився чудовим.
Незаперечними фаворитами шоу-програми стали гості з Полтавської області. Учасники клубу, що базується в селі Михайлівка Диканського району, продемонстрували свої вміння у вольтижуванні та джигітуванні – дисциплінах, мало поширених у нашій країні.
Вольтижування – це своєрідна гімнастика чи акробатика на коні під час його руху, яка народилася на основі методики навчання кавалеристів у Західній Європі. Тварина скаче по колу на корді, а в цей час один або кілька спортсменів виконують верхи на ній вправи. Це дуже гарний, але також і складний вид спорту, популярний на Заході та майже невідомий в Україні. У нашій країні ним займаються одиниці. Адже далеко не кожна людина, що вміє їздити верхи, здатна встати на повний зріст на коні, що скаче, виконати при цьому акробатичний трюк та ще й зробити це вишукано й граційно. Потрібна витримка, хороша фізична підготовка, неабиякий рівень навченості в гімнастиці чи акробатиці.
Полтавська команда – одна з небагатьох у нашій країні, хто займається вольтижуванням на високому професійному рівні й здатна конкурувати навіть із сильними суперниками. Її учасниці – дівчата віком 10–15 років, які займаються кінним спортом, а також у цирковій студії. Їх юність, краса, грація, сміливість викликали захват у всіх, хто спостерігав за шоу.
– Вперше на території Дніпропетровської області люди побачили справжнє шоу не з елементами, а з фундаментальним майстерним підходом до вольтижування, – поділився своїм враженням від виступу засновник КСК «Klimenko stable» Анатолій Клименко. – Багатьом, навіть закордонним тренерам можна повчитись у полтавчан.
Анатолій Володимирович зауважив, що хотів би і в подальшому бачити талановиту полтавську комантду серед учасників заходів, які проводяться на території кінноспортивного комплексу.
Не шкодуючи рук, аплодували глядачі й під час показових виступів полтавської команди з джигітування. Якщо у вольтижуванні кінь скаче повільно, а рухи спортсменів – плавні й граційні, то джигітування – справжня козача забава, зі стрімким темпом вправ. І роблять їх на коні, який стрімко мчить щодуху. Власне, джигітування й зародилось як елемент підготовки кінних воїнів. Запаморочливі трюки дозволяли кавказьким джигітам і українським козакам не тільки досконало оволодіти мистецтвом верхової їзди, а й вижити в умовах реального бою, – ухилитися від кулі й шаблі, а також на ходу вразити ворога.
Хоча спочатку джигітування було суто чоловічим заняттям, полтавська команда довела, що дівчата справляються з нею не гірше. У складі шоу-групи виступили п’ять юних вершниць – Марта Лопаєнко, Софія Шульга, Поліна Шовкова, Катя й Женя Панасенко і два спортсмена – Владислав Панасенко та Руслан Андрєєв. Зістрибування з коня, що скаче і застрибування на нього, їзда стоячи і задом наперед, скачка на двох конях одночасно, утримання тіла у звислому стані, рубка шаблею в русі – лише кілька вправ з арсеналу, освоєного й продемонстрованого спортсменами. В цілому ж вони здатні на багато більше, про що свідчать їхні досягнення. Дівчата, хоча і складають наймолодшу команду з джигітування в Україні, багато разів брали участь у змаганнях різного рівня, зокрема й у міжнародних, як основна складова збірної нашої країни. Вони постійно привозять найвищі нагороди із всеукраїнських змагань, а на чемпіонатах світу двічі завойовували «бронзу».
Команда ентузіастів з гоголівських місць
Про те, як вдалося досягнути таких успіхів, ми запитали в тренера команди, засновника кінноспортивного клубу «Vladus riding club» Владислава Панасенка. Педагог-психолог за освітою, він вже багато років працює і з дітьми, і з кіньми. Владислав Панасенко – успішний спортсмен, який займається конкуром і джигітуванням, тренер, іпотерапевт. А починалось усе з малого – роботи на Чутівському конезаводі. Саме там він познайомився з джигітуванням, почав освоювати цей захоплюючий вид спорту. Так склалось, що в 2010 році виникла невелика пауза в цій діяльності, під час якої зрозумів, що вже не зможе обходитись без коней і прагне й надалі займатись кінним спортом.
У 2011 роді придбав першого коня, вдалось знайти місце для майбутнього кінноспортивного клубу неподалік від Диканьки, в мальовничій місцевості, оспіваній ще Гоголем у його творах. Спершу Владислав орендував приміщення, а два роки тому побудував власну стайню, відкритий манеж. З’явилася можливість для проведення повноцінних занять і тренувань.
Дітей та дорослих у клубі навчають верхової їзди, проводять заняття й курси з іпотерапії, організовують кінні прогулянки, туристичні походи. Чимало учасників збирають костюмовані виїзди верхи й на санях, під час яких можна зануритися в атмосферу минулих століть і зробити яскраві фотографії.
Особливою гордістю клубу є дитячий кінноспортивний табір «Вітер змін». Діти 10–17 років мають унікальну можливість протягом десяти днів поспілкуватися з кіньми, навчитися їздити верхи, здійснити кінний похід. Приблизно половина приїжджаючих не мають досвіду роботи з тваринами, тому коней для табору спеціально навчають, щоб вони могли спокійно контактувати з новачками.
Найбільш захоплені діти залишаються в клубі надовго і займаються в спортивній групі, де освоюють конкур, джигітування та вольтижування, а згодом демонструють свої вміння на змаганнях і кінних шоу. Серед вихованців вже є спортсмени-розрядники, які успішно виступають і перемагають на різних змаганнях. З раннього дитинства в сідлі й доньки Владислава.
«Vladus riding club» – поки ще невеликий, у ньому 11 коней. Та, як мовиться, перемоги здобувають «не числом, а вмінням». Влад Панасенко – фахівець з конкуру й джигітування, тому давно готує спортсменів у цих видах спорту. Та коли з’явилось бажання занятись вольтижуванням, також підійшов до цього ґрунтовно, отримавши необхідні знання від професіоналів.
– У 2019 році за підтримки Асоціації кінного спорту України був проведений ряд навчальних семінарів з вольтижування, – розповідає власник клубу. – Проводив їх тренер з Франции, чемпіон світу Ентоні Бро Петіт, на запрошення Асоціації. На той час у наших дівчаток вже була фізична база – джигітування, заняття в цирковій студії. Тому вони успішно освоїли й вольтижування. Вже незабаром їх помітили, почали запрошувати на показові виступи різних заходів. Вони постійно прогресують, тому плануємо поїхати на Чемпіонат Європи. На жаль, поки зробити цього не вдалося через пандемію і карантин. Але сподіваюся, що буде ще можливість, і ми поїдемо на такі змагання, де гідно представлятимемо Україну. Є й більш амбітні плани. Можливо, вольтижування незабаром стане олімпійським видом спорту. І тоді ми готові поборотися за нагороди й на олімпіаді.
Правда, щоб підвищити свій рівень до олімпійського, спортсменам потрібен не тільки ентузіазм. Вони мріють про те, щоб запросити до свого кінноспортивного клубу досвідченого тренера з Франції для більш глибокої підготовки. А ще – про професійний тренажер для вольтижування. Адже усі акробатичні вправи спочатку відпрацьовуються на нерухомому снаряді, що імітує коня, і лише потім – на живій тварині. Та поки що ні на тренера, ні на тренажер немає коштів. На відміну від багатьох інших подібних клубів, «Vladus riding club» – самостійний проект, який не має фінансової бази в якомусь бізнесі. Заробляють тут самостійно – на конноспортивному таборі, походах тощо. Зароблені кошти вкладають у розвиток. Та на все, необхідне для швидшого зростання майстерності, цього не вистачає. Тому сподіваються, що знайдуться люди, зацікавлені в перемогах країни на міжнародних змаганнях з вольтижування, і допоможуть унікальній команді здійснити мрію.
А доки вольтижування не стало олімпійським видом спорту, сміливі дівчата продовжують активно тренуватись і підкоряти інші вершини. Ось і виступом у Дніпрі задоволені.
– Вважаю, що сьогодні ми виступили чудово, – говорить Софія Шульга. – Кожна з нас старалась по максимуму, і очікування від виступу виправдалися.
Усі дівчатка навперебій діляться своїми враженнями від виступу і від кінного спорту в цілому. Вольтижування стало для них улюбленою дисципліною, про яку вони відгукуються як про танці на коні. Хоча люблять і конкур, і джигітування.
– Джигітування – це драйв, – вважає Женя Панасенко.
Але спорт – це не лише радість перемог, а й тяжка праця: регулярні тренування, допомога в догляді за конем, встановлення контакту з твариною. Старші дівчатка вже беруть участь у навчанні своїх чотириногих партнерів. У кожної є улюблений кінь.
– Кінний спорт допомагає сформувати багато важливих рис – дисципліну, витримку, працелюбність, – вважає Марта Лопаєнко. – Відразу нічого не вийде, щоб домогтися успіху, потрібно працювати. Тут так: або робиш те, що потрібно, або йдеш з коня. Тренер нас мотивує на роботу, та й ми одне одного теж. В команді є підтримка, проте існує й конкуренція.
– Коли тренуєшся, виступаеш, то не можна себе жаліти, – додає Поліна Шовкова. – Якщо себе жалієш, тоді тобі в цьому виді спорту не місце.
Юні спортсменки зізнаються, що хвилюються на змаганнях, іноді навіть бояться, адже хочеться бути кращими.
– Долати страх нас вчить тренер, – говорить Катя Панасенко.
А такі виступи, як на цьому шоу, приносять більше задоволення, адже важливо не обігнати інших, а продемонструвати свої вміння публіці.
Поки що всі дівчатка лише школярки, але вони впевнені, що не розлучаться з кіньми й у дорослому житті. Софія навіть хоче вступити до спортивного інституту, щоб мати ще більше можливостей для розвитку вольтижування в Україні.
Що ж, лишається тільки побажати полтавській команді й усім українським спортсменам, щоб кінний спорт у нашій країні завойовував все більше прихильників, перетворювався на більш масовий, отримував підтримку від держави і спонсорів. І тоді, без сумніву, Україна зможе пишатися їх перемогами на змаганнях усіх рівнів.
Ганна Козельська
Поділитись в соцмережах:
