Боротьба з комахами-шкідниками у тваринництві

Перегляди: 303
19.02.2020

Заняття будь-яким видом тваринництва неминуче супроводжується контактом з великою кількістю різних небажаних комах. Мухи, комарі, ґедзі та сліпні, кліщі, а також інші подібні до них паразити завжди знаходяться неподалік від тварин та продуктів їх життєдіяльності. Більшість комах-супутників харчуються або кров'ю сільськогосподарської худоби, або її виділеннями (жиропіт, слиз, рановий ексудат, екскременти), а деяким з них домашні тварини чи продукти їх життєдіяльності необхідні для розмноження.


Зваблені запахом тварин, комахи величезною кількістю злітаються на територію тваринницької ферми і сильно докучають поголів'ю. Влітку у деяких регіонах вони навіть стають причиною зниження продуктивності худоби, через що доводиться міняти режим її випасання. Як тут не пригадати слова Пушкіна: 


«Ох, літо, літечко! Любив би я тебе,
Коли б не спека, пил, не комарі та мухи!» 


Мошки, ґедзі, мухи не просто створюють дискомфорт тваринам, але й можуть переносити небезпечні інфекційні хвороби, а їх личинки спроможні викликати серйозні паразитарні захворювання – ентомози. 


Гнус на ВРХ

Згідно з ветеринарною термінологією усі літаючі комахи, які живуть біля тварин, мають одну загальну назву – гнусРозглянемо кожен вид шкідників і можливі способи боротьби з ними більш докладно.


Певно, найпоширенішими комахами на тваринницьких підприємствах і присадибних фермах є синантропні мухи. Грецький термін «синантропні» дослівно означає «разом з людьми». Тобто ті, які за довгий час розвитку людського суспільства пристосувалися жити в людських поселеннях і на одомашнених людьми тваринах. Група синантропних мух включає в себе кілька споріднених видів. У нашому кліматі на фермах повсюдно зустрічаються муха-корівниця, хатня муха, жалиця (осіння жигалка) та кілька видів м'ясних мух.


Склад гнусу

На відкритому повітрі хатня муха активна лише влітку, але у теплих корівниках, свинарниках, пташниках може жити та розмножуватися цілий рік. Для розмноження вона відкладає яйця у будь-яке напіврідке органічне середовище: фекалії, трупи, що розкладаються, мертву рибу, рани тварин і т. п. Тривалість її життя теплої пори року не перевищує один місяць. Якщо до початку холодів мухам не вдається знайти тепле приміщення, то старі особини, які вже вичерпали свій ресурс, гинуть. Але молоді, що з'явилися на світ восени, можуть переживати зимовий час у пасивно-сонному стані. Коли ж навколишня температура підвищується до +10...12°С, активність хатніх мух зростає, і комахи починають розмножуватися. 


Кімнатна муха

Хатня муха має лижучо-сисний ротовий апарат, тому може харчуватися тільки рідким кормом, що знаходяться на відкритій поверхні. Для харчування їй підходять будь-які рідини організму тварини (кров, лімфа, слиз, рановий ексудат і т. п.). Проколоти шкіру тварини вона не в змозі, тому суттєво вразити поголів'я їй не під силу. Але хатні мухи не безневинні, оскільки є переносниками таких небезпечних захворювань як бешиха, туберкульоз, дизентерія, інших кишкових інфекцій, а також яєць гельмінтів, через що становлять значну небезпеку для поголів'я і можуть завдати істотної шкоди тваринницькому господарству.


Жалиця або осіння жигалка зовні схожа на хатню муху, але має на кінці хоботка хітинові зубці, за допомогою яких ушкоджує шкіру тварин або людини, а потім живиться їх кров'ю і лімфою. Під час укусу слина мухи потрапляє до рани і викликає сильне подразнення тканин. Цей вид більше непокоїть своїх жертв, ніж хатні мухи. Жалиця може бути переносником бруцельозу, габронематозу, анаплазмозу, лептоспірозу, туляремії, кишкових інфекцій, стафілокока, сибірської виразки, інших небезпечних захворювань та яєць або личинок гельмінтів.


Жалиця

Розмножуються ці мухи протягом теплої пори року, відкладаючи яйця у свіжий гній або відкриті глибокі рани. До осені їх число на фермах і пасовищах значно зростає, через що виникає відчуття, що мухи стали «жалкішими», звідси й виникла назва виду. За сезон кожна самка встигає відкласти до 1500 яєць. Успішно зимувати можуть як дорослі мухи, так і їх лялечки. 


Муха-корівниця за розміром трохи менша ніж хатня муха та жалиця. Зазвичай вона сіра або злегка зеленуватого відтінку. Харчується корівниця, головним чином, слизом великої рогатої худоби, який витікає з ніздрів, рота й очей тварин, іноді їх фекальним слизом. Комаха мешкає біля літніх таборів, загонів, на пасовищах. Розмножується все літо, відкладаючи свої яйця у свіжі коров'ячі фекалії.


Корівниця

Період розвитку личинок – від декількох діб до трьох тижнів, тривалість сильно залежить від погодних умов і температури довкілля. За теплий сезон встигає виводитися до 10 поколінь цих комах. Мухи-корівниці є переносниками багатьох небезпечних інфекцій: бруцельозу, габронематозу, анаплазмозу, лептоспірозу, туляремії, кишкових інфекцій, стафілокока, сибірської виразки, кон'юнктивіту та паразитарного захворювання – телязіозу. 


М'ясні мухи відрізняються від решти своїми великими розмірами, а деякі види ще й блискучим синім або зеленим забарвленням. Дорослі особини харчуються соком плодів рослин, слизом, рановим ексудатом та іншими органічними рідинами. Їх личинки поїдають тканини як мертвих, так і живих організмів. Для сільськогосподарських тварин небезпека м'ясних мух полягає у тому, що вони відкладають яйця або живих личинок (буває по-різному, в залежності від виду) у свіжі рани. В цьому випадку личинки можуть спричиняти значні пошкодження живих тканин, а іноді навіть стають причиною смерті тварини.


М'ясна муха

Один з видів сірих м'ясних мух – вольфартова муха. Вона размножується лише за участю живих сільськогосподарських тварин. Найчастіше вражаються вольфартіозом вівці, та за їх відсутності піддаватися їх нападу можуть й інші тварини. Дорослі комахи харчуються солодкими виділеннями рослин (сік, падь, нектар) або ранового ексудату.


Через 11 – 12 діб після спарювання самка відкладає до 200 личинок на слизові оболонки або в рани тварин. Харчуючись живими тканинами, личинки розвиваються близько 5 – 6 днів, при цьому завдаючи істотної шкоди організму господаря, після чого вони випадають у зовнішнє середовище і заляльковуються. Залежно від температури ґрунту стадія лялечки триває від 9 до 24 діб. Через 36 годин молода комаха досягає статевої зрілості, і життєвий цикл повторюється знову. Протягом теплої пори року встигають розвинутися від двох до шести поколінь вольфартових мух.


Вольфартова муха

Вольфартова муха в епіцентрах її поширення становить значну небезпеку для овець і може завдавати великої шкоди тваринництву. Справа в тому, що мухи безперервно заносять до рани свої личинки (щодня все нових і нових!), І цей процес не закінчується з закінченням терміну розвитку однієї кладки. За добу тварина-жертва може втрачати до 1 кг тканин! Без ветеринарної допомоги тварини при сильному ураженні можуть навіть гинути.


Личинки мухи

Сліпні – це великі двокрилі мухи, самки яких живляться кров'ю тварин і людини, а самці – соком рослин або їх цукровмісних виділеннями. Після запліднення самка відкладає яйця на листках прибережних рослин. Личинки спочатку живуть у воді, потім у ґрунті, а до кінця теплого сезону заляльковуються і так зимують. Навесні другого року зрілі лялечки перетворюються на дорослих комахи і майже відразу починають розмножуватися. Дорослі особини зимувати не можуть. У літні місяці пасовищні сільськогосподарські тварини істотно потерпають від настирливих сліпнів, які заважають їм нормально харчуватися. Часто у таких випадках пастухам доводиться вдаватися до нічного випасання стада, коли сліпні неактивні.


Ґедзь

Ґедзь – двокрила комаха розміром від 9 мм до 3 см, в залежності від виду. Науці відомо 176 видів ґедзів. Деякі схожі на бджіл, джмелів, ос та інших жалких комах. Таке наслідування зовнішності дозволяє «беззбройним» ґедзям відлякувати своїх потенційних комахоїдних ворогів. Дорослі ґедзі живуть від декількох діб до трьох тижнів. Вони нічим не харчуються і зовсім не мають розвинених органів травлення. Увесь відведений їм природою час ґедзі живуть за рахунок запасів енергії та поживних речовин у власних тканинах.


Основне завдання дорослих комах за такий короткий період життя – це розмноження. Після запліднення самки кілька днів ховаються у затишних місцях. Це час їм потрібен для формування яєць. Різні види ґедзів мають різну плодючість: від 300 до 700 яєць. Специфіка розвитку личинок також сильно відрізняється.


Одні види відкладають яйця на шкіру тварин, під шерсть, а через кілька днів (термін залежить від погодних умов) з яєць виводяться личинки, які прогризають шкіру і проникають під неї. У підшкірній клітковині личинки ростуть та розвиваються близько 10 місяців. А навесні наступного року вибираються на поверхню і падають у ґрунт, де заляльковуються. З лялечки виводиться молода комаха, яка відразу починає розмножуватися.


Інші види ґедзів впорскують живих личинок у носову порожнину. Там личинки або розвиваються, або мігрують далі – в носоглотку чи шлунок і кишківник, де розвиваються протягом 9 – 10 місяців і після виходу назовні заляльковуються. З лялечки виводиться половозріла особина, здатна до негайного розмноження. Деякі види залишають свої яйця на траві, і зараження тварин відбувається під час поїдання такої трави.


Ці комахи завдають великої шкоди тваринам, харчуючись їх тканинами тривалий час і отруюючи їх організм продуктами своєї життєдіяльності. Гедзі в місцях їх найбільшого поширення є актуальною проблемою для тваринництва. Залежно від виду паразитичної комахи, у наших широтах ґедзі викликають такі хронічні захворювання: гастрофільоз коней, рінестроз коней, естроз овець, крівеліоз кіз, гіподерматоз великої рогатої худоби. (Детальніше ці хвороби й методи боротьби з личинками будуть описані далі). Хронічними ґедзеві хвороби є тому, що зараження відбувається з року в рік, постійно.


Мошка

Мошки – це дуже дрібні (2 – 4 мм) двокрилі комахи, зовні схожі на мініатюрних мух. Різні види мають свої особливості фізіології. Дорослі мошки живуть недалеко від прісних водойм, де харчуються нектаром рослин та іншими цукровмісними рідинами (сік плодів, падь і т. д.). Самці такий спосіб харчування зберігають протягом усього свого життя. А от самкам більшості видів в період розмноження для формування яєць необхідна кров тварин, як джерело білка. Після харчування кров'ю самка запліднюється і відкладає яйця на водяну рослинність та інші вологі поверхні.


З відкладених самкою яєць незабаром виводяться личинки, які прикріплюються до різних підводних предметів (каміння, корчі, стебла рослин, більші водяні мешканці) і харчуються мікроорганізмами на цих поверхнях або ж фільтруючи навколишню воду. Весь розвиток личинки проходить у воді, а після заляльковування з'являється молода комаха. Зимують мошки у стадії лялечки.


Середній термін життя самок – близько місяця, самці живуть кілька днів і гинуть після спарювання. Мошки активні за світлового дня. Вони не люблять сильну спеку і низьку вологість повітря, тому часто нападають у затінених місцях (ліс, навіси, відкриті приміщення) уранці та надвечір, у похмуру погоду або після дощу. Для сільськогосподарських тварин і людини їх укуси дуже болючі. Слина мошок отруйна і викликає роздратування в місці укусу та алергічні реакції різної інтенсивності.


Напади мошок спричинюють сильне занепокоєння серед поголів'я, у корів їх укуси можуть викликати набряки вимені, що провокують появу маститу. Крім того, під час свого масового льоту мошки можуть набиватися у дихальні шляхи великої та дрібної рогатої худоби і закупорювати їх, викликаючи загибель тварин від задухи. Активність мошок часто стає причиною відтермінування початку пасовищного утримання стада. 


Комар

Комарі – двокрилі комахи, які на планеті представлені 3600 видами. Але у наших широтах мешкає тільки близько 100 їх видів. У помірному кліматі комарі активні з травня по жовтень. Кожного конкретного року тривалість періоду їх активності дещо змінюється, в залежності від температури повітря. Як самки, так і самці комарів можуть харчуватися нектаром і соками різних рослин. Але в якості будівельного матеріалу для формування яєць самкам потрібен білок крові теплокровних тварин.


Тривалість життя самців становить близько 17 – 19 діб, самок – від 42 до 115 діб. Чим прохолодніша температура і достатніша кормова база, тим довше живуть самки. Самці не здатні проколоти шкіру тварини, але у самок ротовий апарат влаштований інакше. За першої-ліпшої можливості самка починає пити кров тварин або людини. Під час укусу самка вводить у ранку свою слину, в якій містяться речовини, що перешкоджають згортанню крові. Ці речовини викликають роздратування і місцеву алергічну реакцію, провокуючи розчісування.


Для розвитку личинок комарів потрібна непроточна, стояча вода (різні відстійники, гноєсховища, водойми, бочки з водою, великі калюжі й т. ін.). Після запліднення самка відкладає 30 – 200 яєць (у різних видів різну кількість) на водяну рослинність, стінки ємності або просто на поверхню води. Личинки комарів (мотиль) харчуються мікроорганізмами, що живуть у воді. Зимують комарі у личинковій стадії, у водоймах, але переживати зиму можуть і дорослі самки, які вивелися з лялечки восени, до настання холодів.


Комарі, як і мошки, здатні закупорювати дихальні шляхи великих тварин, докучати своїми укусами дрібним тваринам та птахам, а також переносити багато інфекційних захворювань: анаплазмоз, арбовірусні інфекції, філяріатози та інші. Так, наприклад, саме самки комарів переносять хворобу міксоматоз від одного кролика до іншого.


Мокрец

Мокреці – це дуже дрібні (від 1 до 4 мм) двокрилі комахи. У природі їх існує безліч видів, частина з яких є кровосисними. Поширені вони на усіх континентах, окрім Антарктиди. У нашому кліматі водиться близько 170 кровосисних видів, що належать до трьох родин: Lasiohelea, Culicoides, Leptoconops. Живляться кров'ю лише самки мокреців у період розмноження, а самці живляться соком та іншою рослинною рідиною. Запліднена самка відкладає яйця у вологе середовище.


Залежно від виду личинки живуть або у воді, або у вологому ґрунті. Для їх розвитку підходять стічні канави, гноєсховища та інші резервуари з водостоєм. Там же вони заляльковуються і перетворюються на дорослу особину. Личинки харчуються органічними залишками, які розкладаються, або водними чи ґрунтовими мікроорганізмами. Найбільшу активність дорослі мокреці виявляють у тиху похмуру й теплу погоду, а спекотними сонячними днями вони нападають тільки у ранковий та вечірній час. Нападаючи на домашніх тварин, мокреці вибирають місця з найтоншою і найніжнішою шкірою (вим'я, живіт, область навколо очей та т. ін.).


Укуси цих комах викликають місцеве запалення і набряклість пошкодженої шкіри, які сильно дошкуляють тваринам. Укуси ці дуже болючі через особливості складу їх слини, яка викликає місцеву алергічну реакцію. Під час укусу мокреці здатні передавати такі захворювання як туляремія, філяріоз худоби, східний енцефаломієліт коней, хвороба синього язика овець, онхоцеркоз коней.


Іксодові кліщі не є комахами, та у весняно-літній період теж складають велику загрозу для тварин. Ці павукоподібні завдають відносно невеликої шкоди сільськогосподарським тваринам, харчуючись їхньою кров'ю, але представляють набагато більшу небезпеку як переносники небезпечних кровопаразитарних (піроплазмоз, гемоспорідоз, бабезиоз, тейлеріоз й ін.) та інфекційних захворювань (енцефаліт, бореліоз і т. п.).


Кліщі

Розміри кліщів-самців у голодному стані складають близько 2 – 2,5 мм, а самки 3 – 4 мм. Після насичення паразитів кров'ю, їх тіло збільшується до 1 см, а коричневе забарвлення змінюється на сіре. Самка відкладає до 17000 яєць, більшість з яких гине на різних стадіях розвитку. Личинки й німфи живляться кров'ю дрібних тварин (зазвичай гризунів), а дорослі особини нападають переважно на велику рогату худобу, коней, овець, собак, людей. Небезпечними хворобами кліщі часто заражаються саме при першому харчуванні кров'ю гризунів.


Самка кліща

Боротьбу з перерахованими шкідниками можна вести двома шляхами: відлякувати їх від тварин, пасовищ і території ферми або знищувати дорослих комах і їх личинки у місцях скупчення. Розглянемо найефективніші способи.


Від особливостей розташування місць тривалого перебування стада залежить те, наскільки сильними й тривалими будуть атаки гнусу на тварин теплої пори року. Для зниження інтенсивності можливих нападів мух, ґедзів, мошок на поголів'я, слід розміщувати навколофермерські загони і літні табори на сухих, відкритих ділянках, які продуваються вітром і знаходяться не ближче 1,5 – 2 км від природних водоймищ, заболочених місць, лісів, заростей чагарника та інших осередків скупчення й розмноження шкідливих комах.


З метою значного скорочення чисельності комарів, необхідно створити умови, які перешкоджатимуть розвитку їх личинок на території пасовищ, літніх таборів і прилеглих ділянках. На території ферми та поблизу неї потрібно:


- осушувати великі калюжі, які довго не висихають, різні відстійники, стічні канави і т. п.; 


- регулярно викошувати бур'яни, які сприяють накопиченню вологи. внаслідок чого утворюються сирі місця, придатні для перебування дорослих комах і розвитку їх личинок;


- утримувати справними системи водопостачання та каналізації, своєчасно ремонтувати їх і не допускати виникнення довготривалих протікань, проривів і т. д. з утворенням калюж чи сирих ділянок, де могли б розмножуватися шкідливі комахи.


Якщо ж запобігти виникненню або осушити місця, де вони розмножуються (гнойові сховища, гноєзбірники, невисихаючі калюжі та ін.) неможливо, то слід регулярно обробляти їх інсектицидами. Для цього використовують препарати «Дурсбан», «Діфос» (інша назва «Абат») та інші.


Дурсбан

«Дурсбан» – рідкий інсектицид, який містить діючу речовину хлорпірифос. Перед застосуванням 6 мл чистого препарату розводять у 1 л води та обприскують з розрахунку 100 мл робочого розчину на один квадратний метр площі у місцях масового скупченя комарів та їх личинок. 


Хімічне з'єднання діфос – це білий порошок із запахом нафти. Препарат «Діфос» виробляється у вигляді 30% емульсії та 3% гранул. Гранули застосовують шляхом рівномірного розсипання їх на водяну поверхню з розрахунку 3 – 5 кг на один гектар, в залежності від глибини. 


Рідку емульсію перед використанням розчиняють у воді до концентрації 0,04% (13,2 г препарату на 10 літрів води) і обприскують нею місця виведення личинок (пожежні ємності, калюжі, гноївкозбірники й т. ін.). Витрата робочої рідини: 200 мл на 1 квадратний метр.


«Діфос» можна застосовувати і для дезінсекції природних водоймищ. Але у цьому випадку його концентрація має бути нижчою: 0,01–0,025% (в залежності от глибини водойми), а витрата робочої рідини: 100 л/га. 


Природні мілководі ставки, розташовані недалеко від ферм, літніх таборів чи пасовищ, у випадку появи в них личинок комарів і ґедзів обробляють препаратами «Карбофос» або «Байтекс».


«Карбофос» – це порошок, до складу якого входять діюча речовина малатіон та ароматизатор з неприємним запахом, доданий з метою виключення випадкових отруєнь тварин чи людини. Після потрапляння до організму комахи (дорослої форми або личинки), малатіон вступає в реакцію з рідинами його тканин і дуже швидко спричиняє смерть шкідника. 


Карбофос

«Карбофос» відносно нестійкий у воді, тому йому надають перевагу під час обробки природних водойм. Препарат встигає знищити личинок гнусу, але після цього розпадається і не отруює водойму. Робочий розчин готують з розрахунку 60 г препарату на 10 літрів води. 10 літрів достатньо для обприскування 100 квадратних метрів дзеркала води. Його можна використовувати і в сухому вигляді, у кількості 50 мг на квадратний метр, але в цьому випадку буде складно обробити всю водойму рівномірно.


«Байтекс» – це порошок, який містить отруйну для членистоногих речовину фентіон. З нього готують 0,06% водяну суспензію, якою обприскують дзеркало води природних ставків, озер, боліт. Витрата робочої суспензії залежить від того, наскільки сильно заросла водойма. Для відносно чистих ставків вона становить 80 – 100 л на гектар площі водного дзеркала. У випадку сильного заростання берегів та самої водойми витрата збільшується у 1,5 – 2 раза (150 – 200 л на 1 га). У водостоях препарат зберігає активність до трьох – чотирьох тижнів. Повторний обробіток водойми здійснюють не раніше, ніж через півтора місяці. 


Байтекс

Для механізації внесення усіх рідких інсектицидів зручно користуватися дезустановками ВДМ, ДУК, ЛСД, гідропультом, автомаксом та іншими пристосуваннями. 


Інтенсивність комашиних нападів значною мірою залежить від гігієнічного стану поголів'я та приміщень. Тварини завжди повинні бути чистими, а приміщення вчасно очищатися від гною, забрудненої підстилки, залишків корму і сміття. Чисте поголів'я менш привабливе для комах. Гній слід своєчасно складати у великі бурти, де в результаті біотермічних процесів будуть створюватися неприйнятні для розвитку личинок умови.


Липучки для комах

У приміщеннях, де утримують тварин, добре винищують мух різноманітні липучки (наприклад, «Форсайт», «Panther» або «Ecostripe atractive»), які складаються з паперової основи та нанесеного на неї липкого шару, що має привабливий для комах запах. Мухи летять на запах, прилипають до стрічки і вже не можуть звільнитися.


Липка стрічка

Для постійного масового знищення комарів, мошок та інших різновидів гнусу, на електрифікованих територіях можна застосовувати електричні пастки. Вони ефективні у темний час доби. Електричні лампи приваблюють комах світлом, а на шляху до цих лампам гнус наштовхується на сітчасту перегородку, яка перебуває під високою електричною напругою (близько 2000 вольт). Внаслідок дії електричного струму комахи гинуть і осипаються у відокремлюваний піддон, який час від часу слід від них очищати.


Інсектицидні лампи

Надійним засобом знищення мух на території ферми і в тваринницьких приміщеннях можуть також бути спеціальні хімічні речовини.

«Агіта» – ветеринарний препарат, призначений для знищення мух та інших шкідливих комах (воші, блохи, таргани) у тваринницьких приміщеннях, закритих виробничих об'єктах сільськогосподарського виробництва і переробки продукції. Користуватися «Агітою» доцільно саме в закритих приміщеннях, оскільки до її складу крім отруйної речовини (тіаметоксам) входять ще й інгредієнти, які приваблюють комах (статевий феромон мух – трикозен, лактоза і цукор). Діюча речовина препарату здійснює токсичний вплив як при попаданні до травної системи комах, так і у випадку контакту з поверхнею їх тіла. Потрапивши до організму, тіаметоксам порушує роботу нервової системи членистоногих і викликає швидку їх загибель.


Агіта

Застосовувати препарат можна у вигляді розчину для обприскування місць масового скупчення мух або у вигляді більш густої емульсії, яку наносять пензлем на різні поверхні. Для приготування такої емульсії потрібно взяти 400 г гранул препарату і 320 мл чистої води кімнатної температури. Після ретельного перемішування до утворення однорідної маси, її наносять пензлем у вигляді смужок 10 см × 30 см на улюблені місця перебування комах. Площа оброблюваної поверхні залежить від чисельності мух та розмірів приміщення. Так, наприклад, у присадибному корівнику або свинарнику розмірами 4 м × 4 м достатньо нанести на стіну 3 – 4 таких смуги. Тривалість дії препарату становить близько півтора місяців.


Для обробки приміщення методом розпилення, розчин готують, змішуючи 400 г «Агіти» з 3,2 літрами води. Після повного розчинення препарату потрібно обробити робочою рідиною близько 30% площі усіх поверхонь приміщення (стеля, віконні рами, стіни, двері). «Агіта», застосована подібним методом, зберігає ефективність діючої речовини протягом місяця.


Для теплокровних «Агіта» малонебезпечна (4 клас токсичності), але нехтувати запобіжними засобами все ж не варто. Усі роботи з препаратом слід здійснювати в гумових рукавичках, захисному одязі та взутті. Не можна під час роботи палити, пити, приймати їжу, торкатися руками відкритих ділянок шкіри і слизових оболонок. Наносити робочий розчин слід у таких місцях, які недоступні для тварин. Не можна обробляти годівниці, поїлки, клітки, пакувальну тару, пористі поверхні, свіжу побілку і лампи. 


На час проведення обробки рекомендується прибрати тварин з приміщення і повернути їх назад тільки після повного висихання розчину. Якщо це здійснити неможливо, або коли недостатньо місць, придатних для обробки, то можна нанести отруту на картонні листи чи дерев'яні (фанерні) дошки, і після підсихання розмістити їх у заселеному мухами тваринницькому приміщенні. Згідно з відгуками тваринників-практиків, оригінальна австрійська «Агіта» є дуже ефективним засобом у боротьбі з мухами усіх видів. Але остерігайтеся підробок, препарат через свою популярность масштабно фальсифікується недобросовісними дільцями.


Мухостоп

Препарати «Мухостоп спрей» і «Без мух» є повноцінними аналогами «Агіти», але виконані в невеликій зручній упаковці різного об'єму з розпилювачем в кришці. Призначені вони для боротьби з комахами в малогабаритних тваринницьких приміщеннях. Виготовлені з оригінальної австрійської сировини, препарати за дією нічим не відрізняються від «Агіти».


Хороший результат у боротьбі з мухами в закритих приміщеннях забезпечує аерозоль «Дихлофос Нео». Він виготовлений з кількох згубно діючих на комах компонентів, які отруюють їх при вдиханні, попаданні до травної системи або при безпосередньому контакті комахи з цими речовинами. Діючі речовини препарату піперонілбутоксидперметрин та циперметрин перешкоджають передачі нервових імпульсів у периферичній нервовій системі комах, внаслідок чого викликають спочатку параліч, а потім смерть.


Дихлофос"

Стандартного флакону об'ємом 190 мл вистачає для обробки приміщення площею до 30 квадратних метрів. Перед обробкою з приміщення слід забрати тварин, залишки корму та води. За можливості необхідно на цей час демонтувати поїлки й годівниці. Якщо ж це проблематично, то їх слід надійно укрити поліетиленовою або стретч-плівкою для захисту від осідання на них отруйних речовин препарату.


Наносити препарат слід на поверхні в улюблених місцях перебування мух з відстані 25 – 30 см. Обробіток приміщення проводиться з обов'язковим використанням засобів особистого захисту. Скінчивши розпилення препарату, приміщення потрібно щільно закрити і почекати кілька годин до отримання бажаного результату. Після загибелі комах приміщення, де проводилася дезінсекція, необхідно обов'язково добре провітрити протягом 4 – 5 годин. Тільки після цього можна розміщати там тварин. Під час провітрювання нові комахи всередину не залітають через присутність неприємного для них запаху.


Інсектицид

«Смерть шкідникам» («Смерть вредителям») – дуже швидкодіючий препарат, розфасований у флакони по 250 мл і 500 мл у вигляді спрею. В якості діючої речовини в його складі присутній дельтаметрин. За рахунок високої токсичності дельтаметрина та завдяки дрібнодисперсному розпорошенню витрата даного препарату дуже незначна, лише 15 – 20 мл на один квадратний метр. При обробці місць скупчення мух, ті гинуть вже протягом 3 – 5 хвилин. Якщо ж препарат попотрапляє безпосередньо на комах, їх смерть настає протягом 30 – 40 секунд. 


Робота з цим засобом вимагає дотримання заходів особистої безпеки. Також слід унеможливити його потрапляння у годівниці, поїлки, в місця, які доступні для злизування тваринами. На час обробки тварин з приміщення потрібно прибрати. Препарат визнають ефективним більшість тваринників, які його використовували. 


Квік Байт

Препарат «Байт» або «Квік Байт» виробляється у вигляді дрібних, водорозчинних жовтуватих гранул. До його складу входять: отруйна для членистоногих речовина імідаклоприд, статевий феромон трикозен та цукор. Застосовують його двома способами. Перший здійснюють наступним чином: 250 г гранул розчиняють у 2 літрах питної води і обробляють отриманим розчином близько 30% внутрішньої поверхні тваринницького приміщення. Обробляти рекомендується ті місця, де зазвичай скупчуються мухи. Приготованих двох літрів робочого розчину повинно вистачити для обробки 100 квадратних метрів поверхні, що цілком достатньо для приміщення площею в 300 м2


Тривалість токсичної дії препарата – від одного до двох місяців, залежно від особливостей будівлі, технологічних умов її експлуатації та структури матеріалу оброблюваних поверхонь. На час обробітку слід прибрати з приміщення тварин і повернути їх назад тільки після просихання розчину. Обробіток приміщення потрібно проводити, суворо дотримуючись заходів особистої безпеки.


Другий спосіб зручніший тим, що для проведення боротьби з мухами не потрібно забирати поголів'я з приміщення. У 500 мл води розчиняють 250 г гранул, і отриманий розчин розливають у невеликі блюдця, які розміщують у недоступних для тварин місцях, в місцях скупчення мух (наприклад, на підвіконнях). Феромон після розчинення приваблює комах до блюдця. Імідаклоприд, потрапивши в організм комах, порушує роботу нервової системи і викликає їх масову загибель.


Час від часу потрібно буде підливати розчин у блюдця. Імідаклоприд має не тільки кишкову дію, але й контактну, тому препарати на його основі не втрачають своєї ефективносты навіть після висихання їх розчину, та все ж у рідкому вигляді він доступніший для мух, і результат від застосування препарату настає швидше.


Відлякувати мух від тварин на пасовищах і тим самим захищати їх від настирливих комах допоможуть репелентні речовини. Як допоміжний засіб на території ферми і всередині самих тваринницьких приміщень можна розвішувати віники або вінки з трав-репелентів: пижма, лаванди, полину, меліси, монарди, м'яти. Перед вигоном на пасовище можна обприскувати корів відварами з цих трав. Незначний короткочасний результат від таких засобів є, але у більшості випадків без ефективних хімічних препаратів все-таки не обійтися.


Пижмо

Одним з найбільш ефективних репелентів є емульсія креоліну («Креолін безфенольний кам'яновугільний») з водою. Вона готується у пропорції 1 : 5 (100 мл креоліну на 500 мл води) і наноситься на шерсть тварин шляхом дрібнодисперсного обприскування за допомогою будь-якого розпилювача, не допускаючи попадання-протікання розчину на шкіру. Оброблені ділянки тіла не слід закривати (попонами, ошийниками й т. ін.), бо це може викликати сильний хімічний опік шкіри. З цієї причини заборонено обприскувати місця прилягання збруї (хомут, сідло, шлея, вальтрап і т. д.) при обробці робочих коней. 


Креолін, емульсія

Виражена репелентна дія емульсії креоліну спостерігається протягом одного пасовищного дня. Обприскування рекомендується проводити безпосередньо перед вигоном тварин на пасовище. Після обробки тварина набуває специфічного запаху. Для зменшення атак нічних комах можна обприскувати емульсією креоліну і вхід у приміщення, де утримуються тварини.


Препарати-аналоги «Санофлай» та «Байофлай» мають подвійну дію. Вони є хорошими репелентами, але якщо комахи ігнорують їх відлякувальний запах, то препарати працюють як інсектициди контактної дії. У складі цих засобів захисту міститься цифлутрин. Дана діюча речовина порушує роботу нервової системи комах, викликає параліч і подальшу їх загибель. Для теплокровних організмів препарати безпечні, завдяки чому в пасовищний період їх можна наносити на поверхню тіла тварин в недоступних для злизування місцях з метою відлякування та знищення мух, мошок, ґедзів, сліпнів, комарів.


Байофлай

Після нанесення препарат частково вбирається шкірою і не змивається навіть під час дощу. Тривалість помітної захисної дії – до 28 діб. Обидва засоби призначені для застосування на великих тваринах: велика рогата худоба, коні. На одну дорослу особину потрібно 10 мл препарату. Якщо тварина важить менше 300 кг, то дозування слід зменшити пропорційно масі його тіла, з розрахунку 0,3 мл на 10 кг живої ваги цієї тварини.


Санофлай

Обробляти рекомендується увечері, інакше при потраплянні прямого сонячного проміння щойно нанесений препарат викличе хімічні опіки шкіриПри роботі з засобом слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів, описаних раніше. Цифлутрин не виводиться з організму дійних корів з молоком, тому під час використання препарату продукція молочних ферм може використовуватися в харчових цілях без обмеження. Обидва препарати дуже добре себе зарекомендували серед тваринників. Вони є надійним захистом від гнусу та іксодових кліщів.


Препарат «Мухоцид» – репелентний засіб, який лише відлякує шкідливих комах. У його складі міститься кілька ароматичних речовин, що мають неприємний для комах запах: камфора, діетилтолуамід, ментол. «Мухоцид» не містить ніяких отруйних речовин і наноситься на будь-яку частину тіла тварини. Але не варто допускати його потрапляння на слизові оболонки (очі, рот, ніс, статеві органи) та відкриті рани, де він може викликати подразнення.


Препарат випускають у флаконах різного об'єму. Для зручності його використання у кришечці є розпилювач. Рекомендується розприскувати вміст з відстані 10 – 15 см, так препарат буде розподілятися по поверхні тіла більш рівномірно. Дозування залежить від розміру тварини: для великої рогатої худоби і коней досить зробити 35 – 50 натискань розпилювача, для обробки кіз, овець, молодняка дещо менше: 20 – 25 натискань, для захисту кроликів та інших дрібних тварин потрібно 8 – 10 натискань для кожної особини. 


Тривалість репелентної дії «Мухоцида» складає близько 4 – 6 годин. При нанесенні на стіни тваринницького приміщення комахи також будуть його уникати протягом 5 – 6 годин. Препарат не вбирається шкірою, тому легко змивається водою і відразу втрачає свою ефективність. За відгуками користувачів, даний засіб має середню ефективність, і в разі великої активності комах «Мухоцид» далеко не завжди справляється зі своїм завданням.


Для короткочасного захисту тварин від гнусу можна застосовувати інсектицидні димові шашки «Г-17». У години найбільшої активності їх підпалюють по периметру ділянки, на якій знаходиться стадо, з таким розрахунком, щоб на тварин потрапляв тільки розріджений дим, враховуючи при цьому напрямок і силу вітру. Одна шашка ефективна в радіусі 50 метрів.


Для захисту робочих коней від нападів сліпнів та ґедзів можна обприскувати їх 3 – 5% емульсією оксамату чи бензиміну. На одного коня потрібно до двох літрів рідини. Захисна дія триває близько 4 – 6 годин. 


Личинки багатьох шкідливих комах розвиваються безпосередньо у тілі різних видів сільськогосподарських тварин. Боротьба з ними відрізняється від знищення у зовнішньому середовищі і є лікуванням зараженого поголів'я.


Хлорофос

У випадку ураження тварин вольфартовой мухою найбільш ефективним є застосування сухого хлорофосу. Невеликі шматочки цієї речовини вкладають безпосередньо у рану, заселену личинками. Через кілька годин паразити гинуть. Після загибелі личинок рану слід ретельно очистити і промити розчином риванолу, перманганату калію або розчином одного з антибіотиків ( «Стрептоміцина сульфат», «Бензил пеніциліну натрієвої солі»), після чого засипати «присипкою для ран» з йодоформом. Препарат має сильний запах, який відлякує комах, запобігаючи занесенню нових личинок, а стрептоцид, що входить до його складу, не дозволить розвиватися мікрофлорі у рані.


Якщо після звільнення від паразитів і обробки рани загальний стан тварини задовільний, то більше ніякого лікування не потрібно. У важких випадках доцільно застосувати ін'єкцію будь-якого антибіотика. Наприклад, «Біцилін-5» дозою 1 млн ЕД на 100 кг ваги тварини для виключення розвитку вторинних інфекцій та септичних явищ. З профілактичною метою рекомендується час від часу оглядати тварин на предмет наявності ран, розчісів, глибоких подряпин й інших пошкоджень шкіри, а при виявленні одразу обробляти їх препаратами «Кубатол», «Кубатіол» або іншими засобами подібної дії.


Гіподерматоз у тварин

Дорослі особини ґедзя для сільськогосподарських тварин цілком безпечні, та їх личинкові стадії можуть викликати хронічні інвазійні захворювання. При ураженні худоби личинками підшкірного ґедзя Hypoderma bovis (хвороба називається гіподерматоз ВРХ) багато що залежить від кількості паразитів, що потрапили в організм. Якщо інтенсивність зараження невелика, то господарі корови чи теляти можуть навіть і не помітити протікання захворювання, а здоров'ю зараженої особини личинки не завдадуть великої шкоди і зможуть благополучно завершити свій розвиток в її організмі.


Але при значній інтенсивності інвазії шкіра в місцях локалізації личинок (частіше це загривок, спина та область крупа) набрякає, стає хворобливою, з'являються добре помітні горбики з маленькими отворами (через них личинки дихають). Все супроводжується загальною інтоксикацією організму продуктами життєдіяльності личинок, яка виражається у зниженні активності тварин, зменшенні надою, уповільненні росту молодняка.


У більшості таких випадків тваринам необхідна ветеринарна допомога. Для її надання застосовується обприскування місць локалізації личинок розчинами різних фосфорорганічних сполук: хлорофоса, рицифона, діоксафоса та інших. Найбільш простим у використанні є хлорофос. Його 8% водний розчин наносять на шкіру худоби з розрахунку 150 – 200 мл на одну уражену тварину. Результат очікується вже через кілька годин після обробітку. 


Хороший результат вдається отримати від застосування препаратів івермектіна: «Баймек», «Промектин», «Бровермектин» та інші. Ці ін'єкційні препарати вводять підшкірно дозою 1 мл на 50 кг живої маси тварини. Ліки не можна застосовувати для стільних корів. Своєчасне і масове лікування гіподерматозу (відразу всіх підозрілих особин) не дає можливості ґедзям нарощувати чисельність своєї популяції та істотно знижує епізоотичну напругу з цієї інвазії у регіоні.


Кривеліоз кіз викликають паразитуючі під шкірою личинки ґедзя Crivellia silenus. Вони є причиною виникнення місцевих запальних процесів і загальної інтоксикації організму. У зв'язку з цим знижується продуктивність поголів'я, у тварин починають проявлятися вторинні захворювання, пов'язані зі зменшенням резистентності, погіршується плодючість. У листопаді – грудні личинки виростають до таких розмірів, що їхні капсули можна відчути на дотик навіть крізь шкіру тварини. 


У випадку значного зараження на спині та крупі, крізь дихальні отвори личинок у шкірі витікає ексудат, який склеює шерсть. Кози стають малорухомими, втрачають апетит, помітно худнуть. Заходи боротьби з личинками ті ж, що й при гіподерматозі ВРХ. Крім того, влітку, коли спостерігається активність ґедзів, кіз рекомендується обприскувати 8% розчином хлорофосу один раз на 20 днів, з метою знищення тих личинок, які вийшли з яєць (поки вони не проникли у шкіру) і для відлякування дорослих ґедзів від отари.


Естроз овець – більш небезпечне захворювання, ніж гіподерматоз ВРХ та кривеліоз кіз. Його викликає ґедзь Oestus ovis L., самка якого впорскує живих личинок (близько 300 штук, по 10 – 15 шт. на одну тварину) у ніздрі вівці. Личинки 10 – 11 місяців живуть у носовій порожнині, лобових та придаткових пазухах голови, викликаючи значні розлади здоров'я тварини. У початковий період захворювання вівці стають збудженими, дуже рухливими і полохливими. Пізніше симптоми пом'якшуються і зникають зовсім, а в лютому – березні у тварин різко починається запалення слизових оболонок носової порожнини, лобових та придаткових пазух. Внаслідок цього вівця чхає, трясе головою, фиркає, відмовляється від корму, істотно виснажується, іноді починає безцільно ходити по колу (явище називається несправжня вертячка). Без надання своєчасної ветеринарної допомоги тварина нерідко гине.


Профіверм

Для лікування зручно застосовувати ін'єкційні препарати івермектина. «Профіверм», «Івермек», «Іверон», «Баймек» та подібні засоби вводять по 1 мл на 50 кг живої ваги вівці, підшкірно, одноразово. У вівчарських регіонах, де естроз широко поширений, має сенс поголовна профілактична обробка всіх отар перед сезоном спарювання. Хороші результати приносить розпорошення аерозольними генераторами (ТАН, НТП, ПВАН й іншими) 10% розчину хлорофосу в щільно закритому приміщенні, доза: 10 мл на 1 кубічний метр об'єму цього приміщення. Дуже дрібні (діаметром 20 – 150 мкм) краплі ліків проникають до місць локалізації личинок і вбивають їх. Час обробітку – 1 година. 


Для лікування естрозу можна застосовувати спосіб вільного випоювання хлорофосом. У цьому разі вівцям дають його 0,03% водний розчин протягом 4 днів поспіль. Також з терапевтичною метою допускається застосування випоювання 0,1% водного розчину протягом одного дня, але таке лікування може сприяти виникненню отруєння у самих тварин. В такому випадку вівці можна допомогти, ввівши 0,1% розчин атропіну підшкірно, дозою 1 мл на 10 кг живої ваги, а потім повторити ін'єкцію ще через 1,5 години.


Хороші результати у лікуванні естрозу отримують при використанні спеціального аерозольного засобу «Естрозоль» на основі діючої речовини диметил-діхлорвінілфосфат. Стандартний балончик (180 мл) розрахований для обробки овець у приміщенні об'ємом 400 квадратних метрів.


Ринестроз коней викликають личинки декількох видів носоглоткових ґедзів, що паразитують у носовій порожнині тварин: Rhinoestrus purpureus, Rhinoestrus iatifrons, Rhinoestrus usbekistanicus. Після запліднення самка впорскує живих личинок у ніздрі коням. Дихальними носовими шляхами личинки просуваються далі, в носову порожнину або гортань, де вони й розвиваються близько 10 місяців, викликаючи у тварин хронічні запальні процеси слизової оболонки цих органів.


Прояви хвороби на початкових етапах обмежуються лише виділеннями з носа, але по мірі розвитку личинок стає болючою глотка, міжщелепна ділянка. Утруднюється акт ковтання, в результаті чого кінь не може нормально вживати корм, худне, шерсть його втрачає блиск. На 3 – 4 місяць протікання захворювання тварина часто фиркає, тре морду об різні предмети, у неї знижується тяглова сила та витривалість.


Для лікування найпростіше скористатися раніше згаданими ін'єкційними препаратами івермектину (одноразово, підшкірно 1 мл/50 кг маси коня). Інший спосіб – випоювання 0,1% водного розчину хлорофосу протягом одного дня. Третій спосіб лікування – аерозольне розпорошення розчину ДДВФ (дихлофосдиметилдихлорвінілфосфат) протягом однієї години у щільно закритому приміщенні. Витрата діючої речовини: 50 мг на один кубічний метр повітря приміщення. Обробляти коней рекомендується відразу після завершення активності ґедзів або після завершення пасовищного утримання, приблизно у вересні – жовтні.


Еквісект паста

Також можна скористатись препаратом «Еквісект паста»виготовленим на основі діючої речовини аверсектина С. Для знищення личинок її дають перорально (через рот) натщесерце, одноразово, дозою 2 г на 100 кг маси коня. Пасту видавлюють зі шприца-дозатора на корінь язика тварини.


Гастрофільоз коней викликають личинки ґедзів родини Gastrophilidaeвеликий шлунковий ґедзь, малий шлунковий ґедзь, вусоклей, ґедзь великий кінський (гачок), дванадцятипальник (ґедзь шлунковий), травняк (ґедзь східний), якірець, чорновусий кишковий ґедзь, довговусий ґедзь, ослиний ґедзь, голоший.


З яєць, відкладених самкою на шерсть у різних частинах тіла коня, виводяться личинки і викликають сильне подразнення. Під час спроб коня почухати свербляче місце, личинки потрапляють у ротову порожнину, де вони розвиваються близько двох тижнів, а після линьки мігрують у шлунок та кишківник. У заражених тварин спостерігається зниження апетиту й зміна смакового сприйняття, блідість або синюшність видимих слизових оболонок, розвивається хронічний гастроентерит (запалення слизової оболонки шлунка і тонкого кишечника, що більшістю випадків супроводжується проносом).


Хвороба не є смертельною, але сильно послаблює тварин. У робочих коней пришвидшується стомлюваність, дорослі коні худнуть, молодняк втрачає приріст та відстає у розвитку, у старих коней загострюються хронічні захворювання і з'являються вторинні. Під час водопою заражені коні кашляють, з носової порожнини у них може витікати вода. Шерсть хворих тварин втрачає свій звичайний блиск, скуйовджується, сповільнюється зростання хвоста, гриви і відновлення копитного рогу. 


Для боротьби з личинками, що розвиваються в організмі коня, застосовують препарати івермектина дозою 1 мл на 50 кг ваги коня, підшкірно. Можна також застосувати «Еквісект пасту», дозою 2 г на 100 кг маси коня. Інший ефективний варіант лікування – це згодовування хлорофосу з розрахунку 40 мг на 1 кг живої маси коня. За добу до початку лікування згодовуванням, тваринам перестають давати зерновий корм, а за 18 годин – будь-які корми. Потрібну дозу змішують з невеликою кількістю концентратів (висівки, дерть і т. п.) і дають хворому коню. Після цього нормальне годування можна відновити не раніше ніж через 3 – 4 години. Приблизно через 20 годин після лікування у випорожненнях тварини можна помітити мертвих личинок. 


Обидва варіанти лікування ризиковано застосовувати для жеребих кобил і дуже ослаблених тварин. З метою профілактики зараження можна практикувати випасання табунів у нічний час, а вдень утримувати тварин в закритих стайнях. Якщо такий варіант неможливий, то істотно знижує ризик зараження обробка голови і морди коня 1% розчином хлорофосу. Обробку рекомендується повторювати один раз у 5 – 7 днів. Також для відлякування й знищення дорослих ґедзів використовуються усі вищезгадані репеленти та інсектициди. 


Для боротьби з іксодовими кліщами застосовуються ті ж репеленти та інсектициди, що й для знищення шкідливих комах. У регіонах сильного поширення кліщів крім цих засобів можна використовувати для захисту домашніх тварин такі медичні препарати: «Фумітокс-Антикліщ», «Рефтамід Антикліщ», «Кліщ-капут аерозоль», «Торнадо-Антикліщ», «Дефі-Антикліщ» та ін.


Усі ці засоби містять в якості діючої речовини альфациперметрин, який при контакті з кліщами паралізує їх. Через кілька хвилин після зіткнення з обробленою шерстю кліщ втрачає здатність до присмоктування і відпадає від тварини. Тривалість захисної дії всіх засобів зберігається до 5 – 7 діб. Ці препарати наносяться на шерсть тварин за допомогою розпилення з відстані не менше 20 см. Наносити їх слід невеликою кількістю, так, щоб рідина залишалася на шерсті, але не протікала до шкіри.


Личинкам іксодових кліщів для розвитку необхідно одноразово напитися крові (найчастіше «донорами» бувають миші або інші гризуни), без цього вони не зможуть вижити і перетворитися на дорослу особину. Тому слід вести активну боротьбу з гризунами на пасовищах, сінокосах і прилеглих до них полях. Ще для знищення дорослих кліщів і їх личинок на території ферм, прогінних доріг, загонів можна обробити ці ділянки акарицидними препаратами, призначеними саме для цієї мети. Найбільш застосовувані з них: «Цифокс», «Таран», «Доброхім», «Бриз 25% е. к.», «Gardex Extreme концентрат для захисту дачної ділянки від кліщів».


Цифокс

«Цифокс» містить у своєму складі отруйну речовину циперметрин. Його рекомендується використовувати на пасовищах не менше ніж за 1,5 місяці до початку їх експлуатації, оскільки активна речовина весь цей час залишається отруйною у зовнішньому середовищі. Для приготування робочого розчину змішують 200 мл препарату зі 100 літрами води, після чого обприскують місця проживання іксодових кліщів (дерева, чагарники, купи торішнього листя, зарості високої трави і т. д.) з розрахунку 50 літрів розчину на 1000 квадратних метрів площі.


«Таран» виготовлений на основі діючої речовини зетациперметрину, яка після нанесення препарату на різні поверхні зберігає токсичність для кліщів та інших членистоногих протягом двох тижнів. Робочий розчин готують, змішуючи 3 мл «Тарана» з 10 літрами чистої води. Витрата робочого розчину становить 50 мл на один квадратний метр. Десяти літрів достатньо для обприскування 200 квадратних метрів пасовища або 2 великих дерев, або ж 3 – 4 чималих кущів. Знову випасати тварин на оброблених пасовищах можна не раніше ніж через 14 днів.


Таран

«Доброхім» – містить діючу речовину малатіон. Він придатний для обробітку пасовищ, територій ферм, загонів для утримання тварин, прогонних доріг, літніх таборів та інших територій, з якими контактує поголів'я. Робочу емульсію готують наступним чином: 2,5 літра засобу змішують протягом 5 – 7 хвилин зі 100 літрами води. Такої кількості вистачить для протикліщової обробки 1 гектара площі. Користуватись пасовищами можна не раніше, ніж через тиждень після обробітку, хоча в опалому листі, шарі минулорічної трави, ґрунті й т. ін. препарат не втрачає своєї дії до 1,5 місяців. 


Бриз від кліщів

В інсектициді «Бриз 25% е. к.» міститься 25% згубного для членистоногих циперметрина. Робочу емульсію готують, розчинивши 7,5 літрів «Бриз 25% к. е.» у 100 літрах води. Цього об'єму рідини достатньо для обробітку 1 гектара території.При знищенні кліщів у місцях з високою травою, витрата збільшується до 125 літрів на 1 гектар. Робоча емульсія повинна бути використана протягом 6 годин з моменту її приготування. Також цим препаратом можна обробляти місця денного перебування комарів, місця виведення личинок комарів, мошок і ґедзів. Але при використанні препарату у водоймах слід враховувати невибірковість його дії – «Бриз 25% е. к.» має токсичну дію не лише для шкідливих комах, але й и для усіх членистоногих та риб! 


Препарат зберігає токсичність для іксодових кліщів будь-якої стадії розвитку протягом 1 – 1,5 місяців. Проводити дезакаризацію пасовищ рекомендується якомога раніше навесні, відразу після просихання ґрунту від талої води і встановлення сухої теплої погоди, бо випас худоби на оброблених ділянках можна розпочинати не раніше ніж через 40 днів після обробки. Оскільки препарат небезпечний для бджіл, то його не можна використовувати у зоні на відстані польоту бджоли від пасік (5 км).


Обробіток території

«Gardex Extreme концентрат для захисту дачної ділянки від кліщів» містить діючу речовину циперметрин. Для приготування робочої емульсії 500 мл препарату розчиняють у 100 літрах води кімнатної температури. Такої кількісті розчину вистачить, щоб обробити 1 га території. Щоб досягти максимальної ефективності, даний засіб рекомендується застосовувати двічі на сезон: за 45 днів перед початком експлуатації пасовища та наприкінці літа, після завершення пасовищного утримання худоби. Чим більша площа, оброблена препаратом, тим вища ефективність його застосування.


Захист тварин від гнусу та іксодових кліщів є одним із способів профілактики виникнення багатьох інфекційних та інвазійних захворювань.


Вдалої вам боротьби з паразитами! 



Відповідь на питання, які виникли по темі цієї статті, можна отримати на нашому форумі.


Чугуєвець Віталій
   



Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений