Схильність бджіл до роїння вважається у пасічників небажаним явищем, і вони всіляко намагаються перешкоджати цьому. На сьогодні навіть розроблені ефективні «протироєві» заходи, а бджолярами-селекціонерами створено чимало бджолиних порід, що не виявляють схильності до роїння.
І це цілком зрозуміло. Сім’я, яка перебуває в роєвому стані, слабо працює з медозбору і водночас потребує постійної уваги та контролю, що займає багато часу.
У такій ситуації бджоляру слід не втрачати пильності, оскільки разом з роєм, що вилетів, можна втратити й частину сім’ї (зазвичай стара робоча матка забирає з собою деяку кількість найпрацездатніших бджіл, які прихоплюють і невеликий запас меду, необхідний комахам, щоб забезпечити собі їжу на перший час).
Навіть якщо не брати до уваги ту обставину, що сім’я перед роїнням майже не займається медозбором, втрата приблизно чверті чи навіть третини (!) робочих бджіл сама по собі завдає значної шкоди пасіці, особливо в період інтенсивного цвітіння основної маси медоносів (адже бджоли рояться саме у червні-липні).
У цій статті розглянемо питання не про те, як запобігти роїнню, а про те, як можна використати його собі на користь.
Що ж таке роїння бджіл
Роїння не є якоюсь екстраординарною подією. Це природний процес розвитку в річному циклі життя звичайної бджолиної сім’ї і таке ж звичне явище, як збирання меду чи стан зимового спокою.
За допомогою роїння бджоли розмножуються й освоюють нові території. Але з переходом до осмисленого бджільництва ця особливість комах є скоріше небажаною, хоча має і свої позитивні сторони. Завдяки роїнню відбувається оновлення матки в старій сім’ї, здійснюється природний і безболісний поділ сильного материнського сімейства, утворюється рій з підвищеною працездатністю.
Якщо ваша пасіка невелика, то роїння не створює особливих проблем. Зазвичай рій виходить у першій половині дня й одразу ж сідає десь неподалік вулика, найчастіше за кілька десятків метрів (переважно на якомусь дереві), де знаходиться близько двох годин.
Досвідчений бджоляр, готовий до такої події, увесь цей час уважно пильнує за поведінкою бджіл (за умови, що пасіка знаходиться недалеко від будинку), тому для нього зібрати рій, що вилетів, і протягом місяця-двох перетворити його на повноцінну сім’ю буде нескладно.
Іноді можна дозволити бджолам відпустити рій. По одному від однієї сім’ї, бо всі наступні виходи рою будуть або нечисленними, або надто пізніми. Більшість сімей породи бакфаст не рояться. Проте, якщо таке трапляється, то краще дати можливість сім’ї розділитися, щоб вона швидше вийшла з роєвого стану та продовжила збирати мед.
Як спіймати бджолиний рій
Наведемо один з широко уживаних способів. З усієї різноманітності роєвих маточників слід вибрати один, найсильніший. За його зрілістю потрібно визначити, коли приблизно слід очікувати вихід бджіл і в ці дні нікуди від пасіки не відлучатися. Ні на годину!
Після виходу рою, який зазвичай сідає десь неподалік на дереві, треба струсити його в заздалегідь підготовлене велике відро, накрити зверху марлевою тканиною й опустити бджіл у льох до вечора.
Відро попередньо треба підготувати так: з гілочок діаметром приблизно в 1 см потрібно зробити десять або п’ятнадцять навскісних перемичок по всьому внутрішньому об’єму відра. Бічні стінки та гілочки-перемички змастити медом (вистачить однієї столової ложки). Увечері, до настання сутінок, акуратно висипати бджіл з відра в підготовлений вулик і закрити зверху кришкою.
Перед цим у центр вулика, де має розміститись рій, слід встановити кілька рамок з різновіковим розплодом, а з обох боків від них розмістити свіжу вощину та поставити дві рамки з медом. Кількість рамок залежить від величини рою.
Третього дня слід перевірити, чи з’явилась у материнській сім’ї молода матка. Новий рій оглядають на п’ятий чи сьомий день, щоб визначити потреби бджолиної сім’ї у вощині. Якщо рій невеликий, дають рамку розплоду на виході. Так бджоли швидше наростять силу та зможуть зимувати вже на власному меді.
Надзвичайно важливо не проґавити рій!
Не дати втекти власному рою – це значить уникнути втрат на своїй пасіці. Проте за рахунок роїння можна не тільки запобігти втратам, але й збільшити кількість бджолиних сімей у своєму бджільницькому господарстві. До того ж абсолютно безкоштовно! Такий аспект дуже важливий, якщо взяти до уваги, що вартість бджолопакету зараз сягає близько 1500 грн. Особливо корисною буде ця інформація пасічникам-початківцям. Мається на увазі ловля чужих роїв, які «втекли» через недогляд господарів.
Одразу ж визначимося з трьома найважливішими питаннями.
Перше: А чи не вважатиметься це крадіжкою бджіл?
Ні, це не крадіжка! Ці бджоли зі своєї пасіки відлетіли не тому, що ми розмістили неподалік нашу комфортабельну пастку. Наявність чи відсутність потенційного житла (дупла, печери, старих порожніх вуликів тощо) ніяк не впливають на роїння.
Якщо рій не впіймали відразу після виходу, і він відлетів, то за будь-яких умов він назавжди втрачений для свого колишнього господаря. Якось наздогнати чи повернути його вже неможливо. Звичайно, якщо ви знаєте власника рою, то краще повернути його господареві. Так буде справедливо. Якщо ж рій не зловити і не допомогти йому, то ці бджоли найімовірніше не зможуть самостійно пережити зиму.
Друге питання: Чи це не дикі бджоли, і яка в них спадковість?
Ні, ці комахи не дикі. Дикі медоносні бджоли є рідкісним, зникаючим видом. Наприклад, у Башкирії спеціально для диких бджіл було створено заповідну зону. Тому всі рої, що оселяються в лісосмугах чи на покинутих горищах – це відлетілі нащадки домашніх бджіл, що втекли зі своїх вуликів.
І останнє запитання: Чи існує ризик занесення на пасіку разом із впійманим роєм якоїсь небезпечної бджолиної хвороби?
Це малоймовірно. Слабкі та інфіковані серйозними хворобами бджоли не рояться, а з такими захворюваннями як варроатоз боротися нескладно. Детальний опис процесу профілактики та лікування варроатозу можна прочитати в одній з попередніх статей.
Насправді можливість занести хворобу з придбаною маткою або бджолопакетом набагато вища, ніж від рою невідомого походження.
Як впіймати «чужий» рій
Тепер, коли вирішені всі питання, що стримували ентузіазм та здоровий азарт, розглянемо детальніше, як же ловити «нічиї» рої.
Зазвичай відлов починається з підготовки пастки. Із листової фанери збиваються невеликі, легкі вулики (на шість рамок). За допомогою меблевого степлера їх оббивають зовні дубовою корою. У центрі такого вулика (навпроти льотка!) встановлюють чотири рамки вощини і по дві рамки суші з обох боків. Сушу краще брати стару, із запахом прополісу та бджолиного гнізда. Але важливо, щоб вона не була пошкоджена мишами. Зазвичай її вибирають із тих рамок, які відбракували після зимівлі.
Готову пастку треба закрити кришкою і надійно обв’язати мотузкою. Найкраще майструвати такі пристрої приблизно з другої половини травня. Як тільки пастки будуть готові, можна розпочинати пошук місць, де їх можна розмістити.
Бажано, щоб таке місце знаходилось на відстані щонайменше двох кілометрів від населеного пункту.
Більшість роїв шукають нове місце для оселення в північному напрямку від своєї пасіки. Бажано, щоб поряд із встановленою пасткою знаходилось природне джерело води та рослини-медоноси.
Спершу треба знайти на безлюдній місцевості велике й окреме дерево (краще дуб чи ясен), щоб прикріпити до нього саморобний вулик. Кріпити його слід до стовбура з південного боку дерева, льотком на схід. Бджолам подобається таке розташування, і щоб гарантовано впіймати рій, треба максимально врахувати усі забаганки цих комашок.
Висота розташування пастки не має особливого значення, але не можна забувати й про людський фактор! Щоб пастку не вкрали (а таке, на жаль, трапляється), рекомендую розмістити її на рівні не нижче п’яти метрів над землею та ретельно замаскувати, пригинаючи тонкі гілки. Так вона буде прихована від чужих очей. Намагайтеся виконувати усі ці дії акуратно, щоб не лишати слідів (витоптану траву, зламані кущі, сміття тощо).
Таких пасток треба встановити декілька. Відстань між ними має бути не менше одного кілометра.
Оглядають встановлені пастки один раз на десять днів. Якщо в будь-якій з них оселилися бджоли, то з настанням сутінків саморобний вулик акуратно знімають і відвозять додому.
Якщо ж пастку вподобали оси, то слід зняти її, почистити і встановити в іншому місці.
Повернувшись додому, пастку з упійманим роєм встановлюють на постійне місце і з настанням темряви відкривають льоток.
Наступного дня необхідно оглянути рій і переселити бджіл у звичайний вулик. Зазвичай вощина, розміщена в центрі вулика-пастки, вже відбудована та засіяна маткою. Її треба перенести в центр звичайного вулика, а пообіч від неї слід встановити по одній рамці розплоду на виході та по одній рамці з медом. Решту місця у вулику заповнюють рамками зі свіжою вощиною. Після цього не треба турбувати бджіл протягом десяти днів.
У звільнену пастку можна знову встановити вощину і повернути її на дерево (на те ж саме місце, де був спійманий рій).
Іноді вдається знайти місця, де бджолиний рій селиться дуже охоче, а є й такі, які чомусь бджоли оминають. Хоча жодної очевидної різниці між ними немає, а результат все ж таки інший. Від чого залежить вибір бджіл – важко сказати. Проте, якщо вам одного разу поталанить знайти вдале місце, то зможете там роками успішно ловити рої!
Зазвичай переселений у справжній вулик впійманий рій дуже швидко розвивається, і якщо йому допомогти розплодом, а також не зволікати з розширенням, то приблизно до серпня ви отримаєте повноцінну бджолину сім’ю.
Наприкінці липня – у першій декаді серпня в зміцнілих роях, що були впіймані, необхідно замінити маток.
Існують дві підстави для заміни маток:
- по-перше, генетична схильність бджіл до роїння;
Якщо не замінити матку, то наступного року ця сім’я знову почне роїтися, і вам знову доведеться постійно бути напоготові. Схильна до роїння матка засмічуватиме своєю «ройливою» генетикою трутневий фон місцевості.
- по-друге, вік ройовоої матки невідомий, тому краще замінити її зараз, щоб згодом (з настанням весни) не ризикувати долею всієї бджолиної сім’ї.
Молода серпнева матка сіятиме набагато довше за стару, тому зможе спродукувати більшу кількість молодих бджіл, які й зимуватимуть.
Чому це важливо?
Рання зміна матки є недоцільною, оскільки навіть стара матка працюватиме в рої на межі своїх можливостей, завдяки чому сім’я зможе розвиватись досить успішно. До того ж у другій половині літа молода плодова матка коштує майже вдвічі дешевше, ніж на початку червня, тому з огляду на те, що за сезон можна зловити не один рій, економія буде дуже відчутною.
Своєчасна заміна матки дасть можливість створити із впійманого рою високопродуктивну сім’ю бажаної породи.
Вдалого вам полювання!
Продовження цієї статті (про допоміжні пристосування та інструменти роєлова) можна прочитати тут.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
