Як примусити курей нестись узимку

В Україні практично в кожному приватному господарстві чи на будь-якій присадибній ділянці можна побачити (а нерідко й почути) свійську птицю. Вранішній спів півня та обурене ґелґотання гусей сприймаються як невід’ємна частина нашого сільського колориту.

Птахів утримують з різними намірами. Хтось вирощує їх на м’ясо, хтось бажає постійно мати свіжі яйця, а для когось декоративні форми пернатих є окрасою двору.

Найпопулярнішою птицею в сільських домогосподарствах та й серед багатьох власників присадибних ділянок є кури. Саме про них і поговоримо.

Більшість людей, що утримують і розводять свійську птицю, зокрема й курей, зазвичай цікавляться двома головними питаннями:

–    як примусити курей нестись узимку? 

та

–  як вирощувати курчат, щоб вони швидко набирали вагу й не гинули в ранньому віці?

З наближенням весни друга тема стає дедалі актуальнішою, але оскільки зараз ми очікуємо на зимові холоди, зупинимось на розгляді першого питання.

Розглянути проблему яєчної продуктивності курей узимку просять чимало наших читачів, звернувшись до мене зі схожими питаннями на форумі.

Кілька років тому розведення свійської птиці вважалось досить рентабельним заняттям, але нині, за сучасних цін на корми, електроенергію та ветеринарні препарати, економічні акценти істотно змінилися. Втім, зараз ми не зачіпатимемо тему підрахунку вигоди, а поговоримо про несучок. Точніше про те, які саме заходи потрібно впровадити, аби створити курям умови для максимального зростання їхньої продуктивності.

На яєчну продуктивність курей впливають безліч чинників, але умовно можна виділити три основні:

• порода курей, їх вік, фізіологічний стан;
  
  
• мікроклімат у курнику;
  
  
• якість корму й води.

Якщо ви прагнете отримувати максимально можливу кількість яєць від своєї міні-птахоферми, насамперед слід цілеспрямовано вибрати курей яєчної породи або їх помісі, гібриди чи кроси.

Помісі навіть мають ряд переваг, оскільки в них міцніше здоров’я і стійкіший імунітет, на відміну від їх чистопородних батьків, тому адаптаційні здатності до умов довкілля в таких птахів розвинені краще.

  Переваги курей яєчних порід

• По-перше, одна несучка яєчної породи здатна забезпечувати понад 250 яєць за рік! На жаль, м’ясні або комбіновані породи, зокрема й безпородні кури, за однакових умов дадуть у кращому разі половину від цієї кількості. 
  
  
• По-друге, представники цих порід дрібніші (курочка-несучка важить лише 1,5–2 кг), а отже, потребують меншої витрати енергії (і, відповідно, кормів) для підтримки нормальної життєдіяльності.
  
  
• По-третє, кури яєчних порід починають нестись приблизно з 5-місячного віку (за хороших умов утримання та правильного годування).
  
  
• По-четверте, яйця в курей яєчних порід більші (до 60 г).
  
  
• До того ж кури яєчних порід практично втратили інстинкт насиджування  (окрім української вушанки та ще деяких). 

Серед курей спеціалізованих яєчних порід є декілька основних, що були виведені селекціонерами доволі давно (леггорн, андалузька, анкона, брекель, італійська куріпчаста тощо), а також чимало створених від них сучасних порід і кросів (ломан браун, хай-лайн, хайсекс, родоніт та багато інших).

У своїй практиці мені доводилось утримувати курей породи ломан браун, але потім я перейшов на леггорнів. Ці курочки менш вибагливі, добре несуться, яйця в них білі та великі. Леггорни досить рухливі, вони придатні як для кліткового утримання, так і для вирощування в звичайному курнику.

Максимальної яєчної продуктивності несучки досягають протягом першого року життя (максимум – 1,5 року), тому на птахофабриках їх більше року не утримують.

У приватному підсобному господарстві, де умови життя для курей комфортніші, їх доцільно утримувати до двох років.

У старшому віці процес линяння у несучок триває довше, вони починають гірше нестись і легше вражаються різними захворюваннями. 

Яку саме породу обрати – це залежить також і від ваших естетичних переваг. Наприклад, кури яєчного кросу ломан браун мають спокійну вдачу, дуже активні й рухливі, абсолютно неконфліктні, майже не реагують на стресові ситуації. Оперення в курочок коричневе, а в півників – білого кольору.

Кури породи анкона дуже самостійні та незалежні, полюбляють гуляти поза пташником. Їхнє пір’я має чорно-біле крапчасте забарвлення, а самі птахи вирізняються надзвичайною голосистістю.

Леггорни вважаються найпоширенішою породою курей у світі. Здебільшого вони мають оперення білого кольору та темно-помаранчеве забарвлення очей. У півників гребінь листоподібний гребінь тримається вертикально, в курочок він дещо менший за розміром і звисає набік. Кожен з господарів обирає те, що йому до вподоби.

Утримувати несучок можна як у клітках, так і традиційно, у звичайному курнику з вигулом чи без нього. Вибір моделі догляду за птахами залежить від особливостей вашого господарства. Якщо курочок досить багато, а місця недостатньо, доцільно зупинитись на клітковому варіанті утримання. У цьому разі площа використовується набагато раціональніше. А якщо встановити клітки кількома ярусами, то місця економиться досить багато.

Курей у клітках має бути по три–чотири птаха на кожен квадратний метр площі підлоги. Така система утримання має багато технологічних переваг (яйця будуть завжди чистими, до того ж їх легко збирати, а ще дуже зручно напувати та годувати поголів’я, що міститься в клітках). Крім того, в таких умовах простіше створити необхідний мікроклімат, світловий режим тощо.

Проте цей спосіб утримання визнаний у світі негуманним, і багато країн вже відмовились від його використання.

Один з оптимальних способів розміщення курей – це облаштований капітальний курник (у моєму випадку зі шлакоблоків) з достатньою ділянкою перед ним для вигулу поголів’я. З настанням морозів курей на вигул я не випускаю, лише під час відлиги (за теплої сонячної погоди).

Усередині мого пташника розташована невелика пічка, за допомогою якої вдається утримувати температуру в межах +14…16ºС.

Дуже важливим фактором створення оптимального мікроклімату всередині курника є тривалість світлового дня та інтенсивність освітлення всередині приміщення. Великі вікна, спрямовані на південь, очікуваного ефекту мені не дали, тому я вирішив проблему з недостатнім освітленням шляхом встановлення штучних джерел світла – діодних ламп і реле часу. Завдяки цим пристроям пташник додатково освітлюється в зимовий час від 6:00 до 8:00 год. та від 16:00 до 20:00 год. (з 8:00 до 16:00 год. у приміщенні цілком вистачає сонячного світла). 

Про те, що всередині курника завжди має бути чисто, сухо та без протягів, думаю, говорити не варто. Це й так зрозуміло.

Під час прибирання всередині пташника слід звертати увагу на колір і консистенцію курячого посліду. У здорових птахів він щільний, темний, із білим нальотом і легко вимітається. Якщо послід рідкий, з домішкою неперетравленого корму, крові чи слизу, без білого нальоту або має коричневе забарвлення – це свідчить про захворювання органів системи травлення в курей, і в такому разі вам необхідно терміново звернути увагу на якість корму та модель харчування птиці.

Якщо ж у цьому разі кури стали ще й гірше нестися, втратили активність, апетит і виглядають пригніченими, то рекомендую додавати в питну воду препарат «Трисульфон» (з розрахунку 1 мл ліків на 1 л води). Напувати курочок цим розчином потрібно протягом 3–5 днів, залежно від стану їхнього здоров’я.

З метою профілактики захворювань курник двічі на рік (навесні та восени) необхідно пробілювати вапном і дезінфікувати.

Кілька порад щодо годування курей

Багато хто з власників курей годують свою птицю зерном, оскільки це і дешевше, і простіше. Так, це простіше, але за такого одноманітного годування раціон живлення птахів є неповноцінним і незбалансованим, що значно знижує яєчну продуктивність несучок. До речі, їх продуктивність може зменшуватись не лише внаслідок недогодовування, але й через перекорм також.

Як на мене, найбільш правильним рішенням є придбання готового повноцінного комбінованого курячого корму. Згодовувати його необхідно з суворим дотриманням вказаних виробником норм. Такий спосіб годування є правильним і доцільним з погляду зоотехніки та ветеринарії, проте економічно він не найвигідніший. Тому яйця, отримані від вирощених на такому комбікормі несучок, навряд чи забезпечать господарю рентабельність його діяльності.

Зазвичай власники курей чинять інакше. Те зерно, що вони мають, перемелюють на дерть (подрібнена зернова маса набагато легше й швидше перетравлюється птахами) і додають до неї спеціальну білково-вітамінну добавку для несучок у пропорції 1:4, після чого дуже ретельно перемішують. Такий корм майже відповідатиме всім необхідним нормативам якісного годування та буде відносно недорогим.

Можна придбати премікси промислового виробництва, які також є білково-вітамінними добавками, але вищої концентрації. Додавати їх потрібно (кількістю від 0,5 до 4%) також до подрібненого зерна.

Безумовно, премікси значно дешевші за вітамінні добавки, але використовують їх рідше через ускладнений процес змішування. Рівномірно розмішати 1 кг преміксів з 99 кг дерті в домашніх умовах – завдання непросте.

Більш детально дізнатись про раціон живлення курей можна тут.

Важливе значення в житті курей має вода. Вона впливає на рівень продуктивності птиці ніяк не менше за решту чинників. Тому я рекомендую напувати несучок злегка нагрітою водою, до якої доданий кормовий підкислювач (0,3–0,5 мл на 1 л води). Ця речовина не лише покращить травні процеси, але й стане профілактикою канібалізму в птахів.

Отже, підсумовуємо:

–  для того, щоб кури добре неслись узимку, температура в курнику не повинна бути нижчою за +14…16ºС;

– загальна тривалість природного та штучного освітлення всередині курника має складати близько 14 годин;

–  необхідно забезпечити несучок повноцінним, збалансованим кормом і чистою, теплою питною водою;


– під час вибору породи надавайте перевагу птиці яєчного напрямку продуктивності.

І наостанок: курочок треба любити, із задоволенням доглядати за ними. Тоді буде й віддача. Наприклад, поголів’я зі 100 несучок у моєму пташнику забезпечує до 80 яєць на добу! Бажаю і вам досягти від своїх пернатих не менших успіхів! 

Віталій Чугуєвець