Одним з основних видів кормів у тваринництві, поряд з грубими, соковитими та концентрованими, є корм тваринного походження. Він є надзвичайно важливим джерелом повноцінного білка й жиру, а також багатьох мікро- та макроелементів у легкозасвоюваній формі, за допомогою якого можна істотно оптимізувати раціон продуктивних тварин.
До кормів тваринного походження належать: молоко, сухе молоко, суха сироватка, молозиво, а також інші молочні продукти (пахта, сироватка, молочні відвійки або спідняк); свіжа риба і рибні відходи, рибне борошно, риб’ячий жир, рибний фарш; м’ясокісткове борошно, кісткове борошно, кров’яне борошно, м’ясо, боєнські відходи, жир, м’ясний фарш; яйця, пір’яне борошно, інкубаторські відходи, шкаралупа яєць; лялечки тутового шовкопряда тощо. Але найбільш вживаними у годуванні сільськогосподарських тварин традиційно лишаються м’ясокісткове, кісткове та рибне борошно.
М’ясокісткове борошно – це порошок сіро-коричневого кольору зі специфічним, неприємним для людини запахом. Зазвичай цей вид корму виробляють на утильзаводах шляхом перемелювання сировини (туш загиблих від неінфекційних хвороб тварин та відходів м’ясопереробних підприємств) за допомогою спеціального обладнання.
Попередньо відходи й туші тварин розділяють, обробляють парою або варять. Потім відокремлюють жир, що залишився, а м’ясну масу висушують за допомогою високої температури, після чого охолоджують і подрібнюють на дробильному обладнанні. Щоб видалити великі, недостатньо перемелені частки, подрібнену масу просівають.
На випадок потрапляння до продукту металевих фрагментів різного походження, у тому числі з робочого механізму дробильної машини, м’ясокісткову масу обов’язково пропускають через спеціальний магнітний сепаратор. Готове борошно обробляють речовинами-антиоксидантами, щоб уповільнити окислення жиру, а потім фасують.
Процес приготування м’ясокісткового борошна досить енерговитратний, але вартість готового продукту, завдяки дешевизні й достатній кількості сировини, цілком задовольняє звичайного покупця. Якість м’ясокісткового борошна залежить від технології його виробництва та від вихідної сировини, тому готовий продукт сортують на три категорії.
Поживність 1 кг м’ясокісткового борошна складає близько 1,04 кормових одиниць і 8,5–12 МДж обмінної енергії (в залежності від виду тварин-споживачів). В 1 кг цього корму, при вологості не більше 10%, міститься 300–500 г білка, 130–200 г жиру, 260–380 г зольних решток. Білок м’ясокісткового борошна має у своєму складі усі необхідні замінні та незамінні амінокислоти, у тому числі лізин, метіонін, цистин, аденозинтрифосфорну і глутамінову кислоти, карнітин. Жир м’ясокісткового борошна містить усі замінні й незамінні (ліноленова, лінолева, арахідонова) жирні кислоти.
М’ясокісткове борошно є джерелом багатьох мінеральних речовин: кальцію (143 г/кг), фосфору (74 г/кг), цинку (85 г/кг), заліза (50 г/кг). У ньому знаходиться ще й значна кількість вітамінів групи В. Особливо важливим є наявність у м’ясокістковому борошні вітаміна В12 (12,3 мг/кг), вміст якого в рослинних кормах зовсім незначний. Водночас варто зазначити, що істотним недоліком цього корму є відсутність вітамінів А, D та недостатня кількість вітамину Е (1 мг/кг).
Найчастіше застосовують м’ясокісткове борошно для збагачення раціонів свиней, птиці та хутрових звірів повноцінним білком. Воно ж, у більшості випадків, використовується як основний компонент сухих кормів для кішок і собак.
Відсоток борошна у складі раціону тварин складає від 3% до 20%. Цей показник залежить від багатьох чинників: виду і напряму продуктивності тварин, складу їх основного раціону, вмісту білка в інших компонентах-партнерах у кормі тощо. Орієнтовно добова кількість продукту на одну голову може становити:
– для поросят після відлучення: 40–80 г;
– для молодняка свиней віком 2–4 місяці: 80–160 г;
– для молодняка свиней віком 4 – 8 місяців: 160–350 г;
– для ремонтного молодняка віком старше 8 місяців: 400 г;
– для продуктивного хряка і супоросної свиноматки: по 400 г;
– для свиноматки в період лактації: 450 г;
– для курки-несучки: 5–7 г.
Згодовувати м’ясокісткове борошно курчатам можна лише з тижневого віку, обмеживши початкову добову дозу до 0,5 г на 1 курча. Потім цю кількість поступово збільшують. Десятиденному поголів’ю молодняка можна вже давати по 0,5–0,7 г/гол борошна на день; у 11–20 днів норма збільшується до 1–2 г/гол; курчатам у 21–30 дів згодовують вже по 2–3 г/гол борошна; у 31–45 днів дають по 3–3,5 г/гол; курчатам віком 46–60 днів до раціону вводять борошна по 3,5–4,5 г/гол; норма для старшого молодняка складає по 4,5–5 г/гол на добу. (1 столова ложка містить близько 20 г м’ясокісткового борошна, склянка – 170 г.) Особливо потребують білкового корму в раціоні курчата-бройлери.
Водночас треба зазначити, что надлишок білкових кормів також небажаний. Тривале згодовування дорослим тваринам надмірної кількості білка може спричинити розлади білкового обміну і розвиваток амілоїдозу або захворювання суглобів, які виникають внаслідок випадання кристалів моноурата натрію всередині них та на їх поверхні. Тому норма білка в раціоні має бути обґрунтовано оптимальною.
Оскільки м’ясокісткове борошно – продукт з досить обмеженим терміном зберігання й відносно швидко псується, то слід зберігати його в сухому, темному, прохолодному приміщенні з хорошою вентиляцією. Термін придатності завжди вказаний на упаковці. Зазвичай цей корм може зберігатися без втрати поживної цінності протягом 2–6 місяців з дня його виготовлення на заводі. Чим більший об’єм фасування борошна, тим менший термін його зберігання. Не бажано зберігати цей корм у мішках понад 50 кг.
М’ясокісткове борошно без пакування зберігається краще (до 6 місяців), ніж розфасоване. Після закінчення терміну придатності або при порушенні умов зберігання м’ясокісткове борошно перетворюється на поживне середовище для різноманітної мікрофлори. Під дією ферментів амоніфікуючих мікроорганізмів білок внаслідок ферментного гідролізу утворює сірководень, аміак, аміни, тиол, диметилсульфоксид, трупні отрути (путресцин, кадаверин) і ароматичні речовини (скатол, індол). Жир, що міститься у м’ясокістковому борошні, окислюється до токсичного альдегіду акролеїну. Зіпсований корм набуває запахів розкладання, змінює колір і стає небезпечним для тварин.
Рибне борошно – ще один надзвичайно цінний вид корму тваринного походження, який використовують у якості джерела білка й мінеральних речовин легкодоступної для домашньої птиці та худоби форми. Отримують рибну муку не з самої промислової риби, а з відходів її переробки. Спрощено технологія виготовлення рибного борошна виглядає так: подрібнену рибу та рибні відходи знежирюють у жировідділювачі (це може бути або варильний апарат, або вібраційний чи шнековий). Далі масу, що залишилася, висушують і перемелюють до консистенції порошку. Готове борошно обробляють антиоксидантом (0,1% інол) для збільшення терміну зберігання, потім фасують.
У рибному борошні знаходиться 60–74% білка, який засвоюється організмом тварин на 80–92%. Цей білок містить усі основні замінні й незамінні амінокислоти. Приблизна їх кількість наступна: лізин – 48 г/кг, аргінін – 43 г/кг, фенілаланін – 27 г/кг, гістидин – 20 г/кг, метіонін+цистин – 24 г/кг, лейцин – 51 г/кг, ізолейцин – 30 г/кг, валін – 28 г/кг, треонін – 26,6 г/кг, триптофан – 6,3 г/кг.
Залишковий вміст жиру в рибному борошні становить в середньому близько 10%, але у борошні з жирної риби цей показник може досягати 22%. Жир рибного борошна складається з декількох замінних (стеаринова, пальмітинова та ін.) і незамінних жирних кислот (олеїнова, арахідонова, лінолева, ліноленова тощо). Крім того, у рибному борошні містяться поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК), так звані «омега-3»: альфа-ліноленова_кислота, ейкозапентаєнова кислота, докозагексаєнова кислота. Усі вони дуже важливі для нормального функціонування організму продуктивних тварин.
В 1 кг рибного борошна міститься: 37–39 г кальцію, 23–27 г фосфору, 4–7 г магнію, 6–8 г калію, 5–7 г сірки, 88–96 г заліза, 8–11 г міді, 100–110 г цинку, 8–9,5 г марганцю, 0,6–0,8 г кобальту, 1,5–2,2 г йоду в легкозасвоюваних організмом сполуках. Що стосується вітамінного складу, то у цьому кормі відсутні вітаміни А, С, РР, але є вітаміни груп D, В, Е.
Энергетична цінність 1 кг рибного борошна складає 1–1,43 кормових одиниці або 9,95–14,5 Мдж обмінної енергії. Цей показник залежить від особливостей травної системи й обміну речовин різних видів тварин, а також якісного складу самого борошна різних виробників.
Зазвичай рибне борошно викоритовують у годуванні свиней, птиці, хутрових звірів і риби. Згодовування цього виду корму підсилює резистентність тварин, підвищує їх цільову продуктивність, нормалізує зростання та розвиток молодняка.
Відсоток додавання рибного борошна до раціону тварин залежить від багатьох факторів, але орієнтовно добові дози згодовування можуть бути наступними:
– поросята живою масою 20–30 кг – по 100–120 г/гол;
– молодняк свиней вагою 30–70 кг – по 120–200 г/гол;
– свині вагою понад 70 кг – по 200–300 г/гол;
– доросла птиця – около 3–5 г/гол.
За 2 тижні до забою рибне борошно слід виключити з раціону тварин, щоб у м’яса не було специфічного рибного запаху.
Найбільшими світовими виробниками рибного борошна є такі країни як Перу, Мавританія, Марокко, Німеччина. Фактичний вміст поживних речовин у рибному борошні може бути різним, оскільки залежить від місця його виготовлення та якості вихідної сировини. Скажімо, продукт, що виробляють у Мавританії чи Марокко, відрізняється за складом від рибного борошна керченського або російського виробництва. Окрім того, заявлені характеристики можуть не відповідати фактичному вмісту поживних речовин через те, що нечесні продавці нерідко фальсифікують рибне борошно висівками, пір’яний борошном, соєвим шротом, карбамідом, карбонатом кальцію, борошном з ракоподібних.
Умови зберігання рибного борошна такі ж, як і м’ясокісткового.
Білки м’ясокісткового та рибного борошна, потрапивши до травної системи продуктивних тварин (як м’ясоїдних, так і всеїдних) або птиці, розщеплюються. На відміну від вуглеводного корму, білок не зазнає ніяких змін у ротовій порожнині. Лише коли корм надходить у шлунок, білки підпадають під вплив соляної кислоти шлункового соку і коагулюються (набухають). Вони втрачають свою третинну структуру, довгі молекули розгортаються, і внутрішні пептидні зв’язки стають доступними для дії на них ферментів шлункового соку (пепсин, хімозин або реннін, гастриксин), а також ферментів підшлункової залози (трипсин, хімотрипсин).
Внаслідок дії ферментів відбувається гідроліз великих білкових молекул до низькомолекулярних продуктів цієї реакції – амінокислот, нуклеотидів, пуринових і піримідинових основ. При ферментативному гідролізі відбувається розрив пептидних зв’язків -СО-NH- білкових молекул.
Крім згаданих ферментів у шлунковому соку присутні желатиназа, яка розщеплює желатин і колаген м’яса та сухожиль, а також карбоксипептидаза й еластаза, що розщеплюють еластин. Повне розщеплення білка у травній системі моногастричних тварин і птиці займає близько 3–4 годин. В середньому відділі тонкого кишківника (порожня кишка) відбувається всмоктування амінокислот у кров і лімфу, з током яких амінокислоти й нуклеотиди розносяться по організму і використовуються за потребою.
Жир м’ясокісткового та рибного борошна починає частково розщеплюватися ще у ротовій порожнині, де на нього діє фермент ліпаза, яка знаходиться у слині. У шлунку розщеплення продовжує ліпаза шлункового соку, але й вона не викликає істотної зміни тригліцеридів (жирів). Основні ж процеси відбуваються у дванадцятипалій кишці: перетворення жирів відбувається під дією секрету підшлункової залози, що містить панкреатичну ліпазу.
Після проходження через шлунок суміш жиру й інших поживних речовин корму з кислою реакцією піддається дії бікарбонатів, які містяться в секреті підшлункової залози. Внаслідок цього кормова маса нейтралізується з виділенням газів, які її розпушують і роблять більш доступною для впливу жовчі. Жовч емульгує перетравлюваний корм і активує роботу панкреатичної ліпази. Крім того, перистальтика кишечника постійно перемішує харчову масу для кращого контакту всіх реагуючих компонентів.
Панкреатична ліпаза й інші травні речовини розщеплюють жири до жирних кислот і гліцерину, які під час переміщення по тонкому кишечнику всмоктуються в кров і лімфу через стінки судин. Суміш поживних і травних речовин, які потрапили у кров, по ворітній вені транспортується в печінку, де ці сполуки упорядковуються. Травні речовини (наприклад, жовчні кислоти) знову надходять до складу жовчі, щоб згодом бути використаними повторно, а жирні кислоти і гліцерин розподіляються згідно з потребами організму: частина з них стає джерелом енергії, частина витрачається для синтезу різних специфічних речовин, а надлишки відкладаються в жирових депо.
Кісткове борошно – це світлого кольору, майже білий порошок з сірим чи бежевим відтінком різної інтенсивності. Отримують цей вид корму тваринного походження шляхом перемелювання за допомогою спеціального дробильного обладнання проварених кісток сільськогосподарських тварин і птиці до потрібної фракції (не більше 2,5 мм).
Кісткове борошно складається з органічних і мінеральних компонентів. Органічні складові – це переважно кістковий жир і желатин, що утворився при денатурації колагену кісток, сухожиль, зв’язок, суглобових сумок, суглобового хряща тощо. На органічні сполуки припадає приблизно 25–30% ваги кісткового борошна. Мінеральні речовини представлені фосфатом кальцію, кількість якого складає 58–62%, і деякими іншими елементами: залізо, цинк, калій, кобальт, мідь, фтор, магній, вміст яких у кістковому борошні є досить незначним.
Як помітно зі складу, кісткове борошно застосовують не в якості білкової складової, а як мінеральну добавку, з метою збагатити раціон кальцієм, якого у 100 г кісткового борошна міститься близько 35 г, і фосфором: його у 100 г – близько 16 г.
Згодовування кісткового борошна курам-несучкам та батьківському поголів’ю інших видів птиці сприяє зміцненню шкаралупи їх яєць. Також борошно в раціоні забезпечує нормальний ріст і розвиток молодняку будь-яких видів тварин: у дорослих особин підвищує міцність кісток і покращує якість вовни, сприяє нормальному протіканню вагітності, а також забезпечує краще формування й розвиток кістяка плоду. Використання кісткового борошна може бути одним із заходів профілактики рахіту, остеопорозу та остеомаляції у тварин.
Добова норма продукту в раціоні тварин залежить від того, наскільки значним є дефіцит кальцію та фосфору в їх кормах. Доза кісткового борошна в середньому становить 1–7% від загальної ваги корму. У випадку суттєвого дефіциту кальцію та фосфору дорослим свиням і молодняку старше 5 місяців дають на добу по 20–30 г/гол, а великій рогатій худобі – по 50–70 г/гол. Одночасно зі згодовуванням кісткового борошна рекомендовано давати тваринам препарати вітаміна D («Тривіт», риб’ячий жир тощо) або влаштовувати їм природну інсоляцію.
Курчат віком до тижня і поросят до двох місяців не можна годувати кістковим борошном!
Відповіді на запитання, що виникли з цієї теми, можна отримати на нашому форумі.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
