У деяких сільськогосподарських тварин можна іноді помітити на одному або й на обох очах білу, напівпрозору плівку, яка заважає зору та викликає неприємні відчуття. Більмо трапляється у будь-яких видів тварин, але частіше від нього страждає молодняк великої рогатої худоби.
Більмо – це помутніння рогівки ока, яке у ветеринарії має назву лейкома. Вона буває вродженою, якщо корова під час вагітності перехворіла інфекційним захворюванням, проте переважно лейкома є наслідком тяжких патологічних процесів у занедбаному стані. Причинами виникнення помутніння рогівки майже завжди є кон’юнктивіт та кератит. Своєю чергою до причин виникнення цих захворювань належать:
– різноманітні інфекції (наприклад мит, грип коней, чумка собак або хвороба Карре, рикетсіози, злоякісна катаральна гарячка ВРХ тощо);
– травми (наприклад удар прутиком на пасовищі чи хвостом іншої тварини);
– паразити, які оселяються у сльозових протоках, під повіками, в кон’юнктивальному мішку (наприклад телязії);
– хронічні подразнення слизової оболонки очей (наприклад надмірний вміст аміаку в повітрі тваринницьких приміщень, запиленість, загазованість);
– потрапляння в очі дрібних сторонніх предметів (пилу, часточок корму чи гною, вій, шерстинок тощо).
Врешті відбувається цілий ряд патологічних процесів, які змінюють та доповнюють один одного.
Якщо описати процес виникнення більма на очах тварин максимально спрощено, то розвиток цього захворювання буде виглядати приблизно так: внаслідок дії одного з несприятливих факторів у тварини запалюється слизова оболонка ока – кон’юнктива: вона червоніє, втрачає звичайний блиск і дзеркальність; відбувається місцеве підвищення температури, сльозотеча; у тварини з’являється фотофобія (світлобоязнь). Приблизно через добу в куточках очей і на віях можна помітити білий або жовтуватий гній.
Якщо тварині вчасно не надати кваліфіковану медичну допомогу або не припинити дію фактора, що спричинив захворювання, то з часом кон’юнктивіт прогресує й перетворюється на кератит. Кератит – це запалення рогівки ока. При кератиті всі зазначені вище симптоми зберігаються та стають більш вираженими: тварина прикриває хворе око повністю або частково; зір значно погіршується; настає загальне пригнічення; втрачається апетит.
Внаслідок запального процесу рогівка ока змінюється, оскільки пошкоджуються її тканини. Організм тварини, прагнучи відновити пошкоджену тканину рогівки, робить це за рахунок сполучної тканини, яка не має потрібних оптичних характеристик. Зовні таке заміщення проявляється спочатку у вигляді помутніння. Згодом переродження рогівки стає більш явним: око вкривається білою плівкою, яка поступово ущільнюється й трохи жовтіє.
Лікування захворювання краще починати на ранніх етапах, ще на стадії виникнення кон’юнктивіту. Якщо ж час згаяно, і серед поголів’я вже зустрічаються тварини з більмом, то бажано оглянути все стадо, – раптом у інших тварин цей процес лише розпочався, й допомогти їм буде легше. У разі виявлення кон’юнктивіту, для більшої ефективності лікування слід спочатку встановити причину його виникнення й за можливості усунути її.
Усунення причини, як пускового фактору патології, вже саме по собі здатне істотно полегшити стан хворих тварин. Якщо кон’юнктивіт виник внаслідок сильної загазованості, то достатньо провітрити приміщення і забезпечити в ньому припливно-витяжну вентиляцію за допомогою спеціального обладнання. Норму повітрообміну слід розраховувати залежно від пори року, кількості тварин у приміщенні та його площі.
Якщо запалення слизової ока викликане паразитами, що оселились там, то потрібно їх знищити. У разі виникнення телязіозу, наприклад, потрібно промити телятам очі 1% розчином хлорофосу (шприцом без голки, під третю повіку, по 3–5 мл на кожне око) тощо. Від причини виникнення залежить і специфіка лікування. Та якщо не вдається встановити причину, можна застосувати лікування, описане нижче.
Щоб блокувати патологічний процес на стадії кон’юнктивіту з лікувальною метою та для видалення гною, кон’юнктивальний мішок й усе око треба промити 3% розчином борної кислоти або риванолом концентрацією 1 : 2000 (шприцом без голки, під третю повіку). Після цього під обидві повіки ввести 10–20% мазь альбуциду або 2% жовту ртутну мазь.
Хороший ефект досягається від закапування очей краплями з антибіотиками, промивання теплим чаєм з квітів ромашки чи календули. Ці процедури слід робити щодня, і покращення настає вже через кілька днів. Повністю хвороба зникає протягом тижня.
Тварин з ознаками кератиту слід одразу перевести в окреме приміщення та утримувати їх там в умовах закритих вікон і напівтемряви, щоб зменшити подразнюючий вплив світла на очі. Перші 1–2 дні очі тварин слід промивати розчином Люголя концентрацією 1 : 1000, потім щоранку – розчином фурациліну концентрацією 1 : 5000, після чого під повіко вводити 1% тетрациклінову чи новокаїн-хлортетрациклінову мазь (новокаїн у порошку – 5 г, хлортетрациклін – 5 г, вазелін – 90 г), а ввечері можна застосовувати очні краплі (0,5%-ий розчин сульфату цинку та 3 %-ий розчин борної кислоти). Хороший результат досягається внаслідок проведення підочноямкової новокаїнової блокади (за П. П. Гатіним), та цю маніпуляцію може виконати лише фахівець-ветеринар, тому описувати її не варто.
Поява більма на оці не свідчить про те, що запальний процес припинився, тому промивання очей і застосування очних мазей буде цілком доречним і в разі вираженого помутніння рогівки. До того ж є сенс щодня використовувати 30% альбуцид або альбуцидну мазь.
Сприяє одужанню і терапія вітамінними препаратами, що містять вітамін А (як загальнозміцнюючий засіб). З цією метою застосовуються, наприклад, «Тривіт», «Тривітамін» та подібні до них. Найкращий курс вітамінотерапії – по три ин’єкції щотижня.
Лікування тварин із запущеними формами лейкоми, коли плівка на оці ущільнилася й набула жовтого відтінку, є малоперспективним. Та на початкових стадіях помутніння рогівки можна досягти хороших результатів за допомогою аутогемотерапії, яку можна проводити одночасно з наведеним вище медикаментозним лікуванням.
Для гемотерапії необхідно взяти кров з вени хворої тварини й одразу ж ввести її ін’єкційно під верхню й нижню повіку дозою 5–10 мл (залежно від розміру тварини). Процедуру потрібно повторювати через день, до повного одужання. У легких випадках помутніння починає розсіюватися вже наприкінці першого тижня такої терапії.
Важливе значення має профілактика захворювання, для чого потрібно:
– ретельно слідкувати за умовами утримання й мікрокліматом у тваринницькому приміщенні, підтримувати в ньому чистоту, своєчасно прибирати гній;
– уникати тісного розміщення поголів’я;
– регулярно проводити дегельмінтизацію, знищувати комах на фермі та пасовищах;
– проводити лікування інфекційних захворювань.
Усі запитання, що виникли за цією темою під час ознайомлення зі статтею, можна обговорити на нашому форумі.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
