Після радісних клопотів, пов’язаних із жеребінням кобили, перед власниками нерідко постають питання: що ж робити далі, як доглядати за новонародженим лошам та його матір’ю, щоб подальше вирощування стало успішним? Про це ми й поговоримо в цій статті.
Якщо жеребіння прошло нормально, і лошатко з’явилось цілком здоровим, то одразу після народження (у перші 10–15 хвилин) воно намагається встати на ніжки, попити молозива та слідувати за матір’ю. Найкращим для господаря буде спершу дати йому можливість обсохнути та прийти до тями в спокійній атмосфері, у теплому й сухому приміщенні, а через пару годин випустити до загону чи на вигул разом із матір’ю, якщо погодні умови є сприятливими.
У загоні не повинні знаходитись інші тварини, зокрема й інші коні, оскільки лошатко в перші 3–5 днів свого життя ще не запам’ятало, хто його мати, тому може «причепитися» до будь-якої іншої тварини, що небажано. Якщо жеребіння відбулось теплої пори року, то в хорошу погоду кобилу з її лошам можна залишити у вигулі на весь день.
Активний моціон є надзвичайно сприятливим для здоров’я новонародженого. За першу добу лоша візуально суттєво зростає через те, що шия його витягується, випрямляються ноги та подовжується спина. Усі його органи починають функціонувати, і малюк стає дуже рухливим та активним.
Зверніть увагу на те, чи вийшов у новонародженого перший кал (меконія). Якщо ні, то лоша буде горбитись-тужитися, втратить активність, іноді у нього зникає апетит. Декілька днів такого стану можуть призвести до загибелі тварини, тому в подібній ситуації необхідно надати лошаті допомогу, поставивши клізму з 350–500 мл теплої води.
Якщо впродовж першого тижня тримати лоша у стійлі (станку) без можливості йому багато рухатися, то це загрожує малюкові викривленням суглобів, неправильною поставою кінцівок та іншими вадами. У таких умовах лоша розвивається значно гірше, ніж із забезпеченням йому вільного простору для руху з перших годин життя. Якщо ж кобила з лошам одразу випускаються у вигул, то вона інстинктивно змушує свого малюка рухатись. Кобила активно переміщується, ходить, а лошаті доводиться всюди встигати за нею.
Приблизно через 8–10 днів після жеребіння в кобили знову настає охота, і її вже можна парувати. Один-два сезони охоти можна пропустити з метою скоригувати майбутню дату наступного жеребіння. Втім, багаторазове пропускання охоти може погано позначитися на репродуктивному здоров’ї кобили, тому так робити не можна.
Якщо ви маєте й інших коней, то для спрощення їх обслуговування та для правильної соціалізації лошати слід повернути його разом з матір’ю до групи, в якій кобила перебувала раніше. Робити це треба не раніше, ніж з четвертого – п’ятого дня, щоб у табуні малюк не загубився між іншими кіньми і не відбився від своєї матері. Поспішати з поверненням кобили до табуна не треба, але й затягувати небажано, щоб вона не стала чужою у власному табуні.
Зазвичай після повернення до своєї групи кобила спочатку поводиться насторожено й агресивно з іншими членами табуна, особливо з жеребцями та молодими жеребчиками. Впродовж першого дня перебування в групі в кобили з лошам організовується «група підтримки», що складається з однієї чи декількох кобил, які не мають власних лошат. Вони захищають лошатко від жеребця в разі його наближення та від решти потенційних загроз (собак, чужих коней, випадкових людей тощо).
Якщо ж інших коней у вас немає, то достатньо лише забезпечити кобилі з новонародженим лошам належний догляд і якісне годування.
За півроку лактації кобила продукує до 2000 л молока. Кількість молока залежить від ваги кобили та її породи. Найбільші надої у представниць ваговозних порід. Кобиляче молоко містить більше цукру (лактози), ніж коров’яче, але менше жиру й білка.
У перші дні після жеребіння не слід перегодовувати кобилу, оскільки лоша може ще не споживати всю кількість продукованого материнського молока, і воно просто витікатиме з сосків на землю. У міру зростання малюка потреба його в молоці збільшиться, і тоді кобилі вже знадобиться більше корму. З урахуванням цих особливостей кобилу в перший тиждень краще годувати тільки сіном або травою (літнього часу), а зі зростанням потреби (за поведінкою лошати можна буде визначити, що воно вже потребує більшої кількості молока) слід збільшувати поживність раціону за рахунок концентрованих кормів.
Для підсисної кобили вагою 650 кг добовий раціон зимового часу може бути таким: вівсяна або ячмінна солома – 2 кг, хороше сіно (найкраще з люцерни) – 10 кг, цільнозерновий овес – 3 кг, дерть кукурудзяна – 2 кг, дерть ячмінна – 2 кг, пшеничні висівки – 1 кг, макуха соняшникова – 2 кг, харчова сіль – 45 г, морква – 1,5 кг, кормовий буряк – 20 кг.
Улітку основою раціону кобили є трава, добова потреба в якій становить близько 55–60 кг для однієї тварини. Також літнього часу необхідно підгодовувати кобилу концентрованими кормами, цільнозерновим вівсом – 2,5 кг, дертю кукурудзяною – 2 кг, дертю ячмінною – 1 кг, пшеничними висівками – 1 кг, макухою соняшниковою – 2 кг, харчовою сіллю – 45 г.
У тому разі, якщо підсосна кобила залучається до виконання важких господарських робіт (орання, косіння трави, копання картоплі тощо), то до раціону слід додати ще 2 кг вівса або ячмінної дерті, які треба згодовувати під час перерв на відпочинок впродовж виконання роботи. Перерву на відпочинок потрібно влаштовувати не рідше, ніж кожні півгодини, і тривалість її має становити не менше ніж 15 хвилин. Під час цих перерв потрібно дати кобилі можливість погодувати лоша.
Чи раціон є достатнім для кобили, можна буде визначити з того, наскільки швидко лоша набирає вагу та як змінюється вгодованість самої кобили.
Перші три тижні після народження лошатко живиться виключно молоком матері та лише пробує її корм. Добові прирости ваги в цей час складають від 1 кг (у верхових лошат) до 1,7 кг (у ваговозних лошат). З місячного віку малюка слід привчати до вживання плющеного зерна (взагалі завданням підсосного періоду є плавне переведення лошати на звичайний корм) і сіна чи трави. Починати потрібно зі 100–150 г корму, і тільки якщо лоша буде легко з’їдати таку кількість, норму можна поступово збільшувати.
Двомісячному лошаті можна давати на добу до 1 кг плющеного вівса, розділивши цю кількість на 2–3 прийоми. У три місяці лошатко з’їдає близько 1,5 кг вівса та сіна (або трави на пасовищі) досхочу. У чотири місяці норма вівса збільшується до 2-х кг, і надалі, до 6-ти – 7-ми місячного віку, її слід регулярно підвищувати на 0,5 кг в місяць.
Про особливості подальшого вирощування лошат та про те, як здійснити їх відлучення від маток, поговоримо в наступній статті.
Будь-які питання з цієї теми пишіть у коментарях під статтею, – вирішуватимемо їх разом.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
