Мастит у кіз

Перегляди: 669
19.12.2022
Мастит у кіз

Щоб забезпечити сім'ю натуральними молокопродуктами, багато хто з мешканців сільської місцевості надає перевагу утриманню молочних кіз, а не корів. В умовах невеликого присадибного господарства цих тварин простіше забезпечити кормами, до того ж коза не потребує значних зусиль у догляді, за нею простіше прибирати гній, напувати тощо. Впоратися фізично з такою невеликою твариною здатна і жінка, і людина похилого віку. Коза досягає продуктивного віку набагато швидше, ніж корова, та й місця для її утримання потрібно значно менше.


Попри всі свої переваги, кози, як і корови, також схильні до захворювання на мастит, хоча у них ця проблема трапляється набагато рідше, ніж у високопродуктивних молочних корів. А випадків захворювання на мастит у кіз, що утримуються в присадибних господарствах, набагато менше, ніж у тварин на великих козівницьких фермах.


Мастит – це запалення тканин молочної залози. Причинами його виникнення в кози є:


-    травми вимені;


-    переохолодження вимені;


- запальні процеси в інших органах та зниження загальної резистентності організму тварини;


- потрапляння різної мікрофлори в молочну цистерну через сосковий канал;


- травми слизової оболонки вимені, що виникають внаслідок неправильного машинного доїння;


-    несправність доїльного обладнання;


-  порушення звичного режиму доїння чи недостатня кількість доїнь впродовж доби.


Залежно від причин та конкретної ситуації мастит у кози може протікати з явними клінічними ознаками або без будь-яких очевидних симптомів.


Мастит, що протікає безсимптомно, діагностується лише шляхом лабораторного дослідження молока, для чого використовують каліфорнійський тест або мастидинову, димастинову пробу. Хоча усі перелічені способи вважаються лабораторним дослідженням, проте можуть проводитись безпосередньо біля тварини, і результат їх стає відомий за декілька хвилин.


Мастит у кіз

Для проведення каліфорнійського тесту насамперед треба обмити та витерти насухо вим'я кози. Після цього зцідити кілька перших струменів в окрему посудину. Далі окремо з кожної дійки здоюють по 2–3 мл свіжого молока в лунки тесту. До відібраної проби додають рівну кількість реагенту (він додаєтся в комплекті тестового набору) та обережно перемішують.


Реакцію слід читати через 10 секунд. Якщо суміш залишилась рідкою, або якщо слабке згущення, ледь утворившись, одразу самостійно розчинилося, то тварина здорова. Якщо ж спостерігається утворення гелю, то коза хвора на мастит.


Мастит, що має симптоми, діагностувати легше. Він розвивається кількома етапами. Бажано не допустити появи цих наступних етапів і усунути захворювання якнайшвидше, на початковій стадії серозного запалення.


Серозний мастит проявляється болючістю вимені, набряком однієї його половини або обох, помітним зовнішнім збільшенням об'єму, почервонінням шкіри та підвищенням температури вимені. На початку розвитку захворювання будь-яких помітних змін складу молока не спостерігається, але пізніше, через добу-дві, у ньому з'являються невеликі пластівці, схожі на крупинки сиру чи тонкі нитки, а молоко стає водянистим, набуває блакитного відтінку. Надої в кози знижуються. Водночас збільшується та стає болючим лімфатичний вузол над вименем.


Лікування серозного маститу є найбільш перспективним. Шанси зберегти молочну продуктивність кози в майбутньому та повністю вилікувати тварину – дуже високі. На час лікування з раціону кози виключають усі молокогінні корми (траву, коренеплоди, макуху, шрот тощо), кількість концентратів скорочують на 70–75%. Якщо набряк вимені є значним, то на 30–50% обмежують і напуваня тварини. Практикують часте здоювання (кожні 3–4 години).


Мастит у кіз

Часте видалення молока з вимені знижує тиск всередині молочної залози, а це полегшує стан тварини. До того ж разом зі здоєним молоком з тканин видаляються ексудат, частина токсинів і мікроорганізмів, що викликають запалення.


Якщо доїння є проблематичним (відчувається, ніби у вимені немає рідини), то за 7–10 хвилин перед доїнням тварині для активізації процесу молоковіддачі треба ввести підшкірно пітуїтрин або окситоцин у дозі 10–15 МЕ.


Іноді виникає ситуація, коли згустки забивають молочний канал і неможливо здоїти вміст вимені. У такому разі в порожнину молочної цистерни крізь молочний канал вводять 40–70 мл (залежно від об'єму дійок та кількості згустків) підігрітого до +25…30°С розчину харчової соди (2%). Після введення теплого розчину соди слід обережно промасажувати вим'я і через 20–30 хвилин повторити доїння.


У першу добу прогрівати вим'я не можна, оскільки це призведе до загострення запалення. Але з початком другої доби помірне тепло у вигляді парафінових або озокеритових аплікацій, зігрівальних пов'язок, прогрівання за допомогою лампи-солюкс тощо буде корисним.


Хорошого ефекту можна досягти завдяки застосуванню мазей, таких як «Камфорна», «Дибуталястинова», «Де-лонг», «Іхтіолова», «Дибутин», «Саліцилова» та інші. Їх обережно втирають 1–2 рази на день (вранці та ввечері) до одужання тварини.


З другого дня розвитку маститу рекомендується легкий погладжувальний масаж вимені знизу вгору (за направленням лімфатичних судин) 3–4 рази на добу, по 10–15 хвилин. Це покращить відтік лімфи від молочної залози та зменшить набряк. Масаж слід проводити саме знизу вгору. Якщо масажувати у протилежному напрямку, то така процедура збільшить набряк та спровокує застій лімфи у молочній залозі, що дуже небажано.


У перші два дні хороший результат забезпечує також внутрішньовенне введення розчину новокаїну (0,25%) на 0,9% розчині натрію хлориду дозою 0,8–1 мл на 1 кг живої ваги кози. Вводити його потрібно двічі: у перший день і через добу.


Якщо всі перелічені маніпуляції не забезпечили помітного результату, то можна вдатися до більш агресивного лікування. Найефективнішим методом терапії є застосування антибіотиків. Для лікування можна використовувати препарати: «Цефур» (2 мл на тварину, внутрішньом'язово, 1 раз на день впродовж 4–5 днів поспіль; цей препарат не виводиться з молоком), «Фармастар», «Фармазин» (з розрахунку по 2 мл препарату на 10 кг ваги кози, один раз на день), «Окситетрациклін 200» (1 мл на 10 кг живої маси внутрішньом'язово; цей препарат вводиться лише один раз за весь курс лікування) та інші.


Якщо з якихось причин розвиток маститу не був призупинений на серозній стадії, то він переходить у наступну, катаральну стадію. Окрім запалення епітелію слизової оболонки молочної цистерни і молочних проток, катаральному маститу властиве також запалення залозистих клітин альвеол.


Загальний стан кози, хворої на катаральний мастит, залишається задовільним. Апетит знижується, проте зберігається. Усі рухи обережні, тварини з великим вименем стають малорухливими.


Вим'я гаряче, болить, а під його шкірою промацуються невеликі щільні вузлики. Надої знижуються, молоко водянисте, синюватого відтінку, зі згустками жовтувато-білого кольору.


Лікування полягає в продовженні всіх зазначених вище маніпуляцій (часте здоювання, мазі, зігрівальні пов'язки, антибіотикотерапія). Якщо ж усі зусилля не дають бажаного результату, слід змінити групу антибіотика і застосувати суспензії для внутрішньоцистернального введення. Хороші результати досягаються із застосуванням препаратів «Мастисан», «Профімаст», «Мастилайн», «Маст НКС», «Мультимаст», «Амоклокс ДС» та інших.


За відсутності з якихось причин перелічених препаратів, за 3 години перед доїнням у молочну цистерну вводять через молочний канал дійки розчин риванолу або фурациліну.


Правильне й своєчасне лікування катарального маститу вже через 6–7 діб забезпечує одужання тварини. Молочна продуктивність такої кози здебільшого зберігається, а надої відновлюються протягом поточної лактації. 


Якщо ж належне лікування відсутнє, то катаральний мастит переходить у гнійний. Перебіг хвороби на цій стадії відбувається значно важче, ніж попередні форми. Гнійний мастит у кози стає причиною підвищення загальної температури тіла до +41°С. Хвора тварина відмовляється від корму або їсть його дуже мало. Секреція молока припиняється або значно скорочується.


Мастит у кіз

Вим'я сильно збільшується за розміром. Якщо інфіковані не обидві частки, то збільшується лише уражена та її дійка. У молочній цистерні накопичується ексудат зі згустками казеїну. Вміст дійки водянистий, жовтого або червонувато-жовтого забарвлення. Через інтоксикацію продуктами запального процесу та біль коза почувається пригніченою. Лімфовузли над вименем значно збільшені та болючі.


Лікування цієї форми захворювання не може гарантувати повного відновлення молочної продуктивності в майбутньому.


Для ефективного лікування доведеться обов'язково застосовувати антибіотики у вигляді ін'єкцій, а вим'я здоювати 3–4 рази на добу і після кожного доїння промивати молочну цистерну розчином антибіотика (зазвичай у цьому разі використовують пеніцилін, біцилін-3 чи біцилін-5, стрептоміцин та ін.) або розчином перманганату калію (з концентраціює 1 : 300…500), стрептоциду (2%) тощо.


Гнійний мастит может спричинити виникнення абсцесу чи флегмони вимені.


Абсцес вимені полягає в утворенні заповнених ексудатом (гноєм) порожнин (однієї чи декількох) у тканинах молочної залози. В такому стані коза почувається значною мірою пригніченою, відмовляється від корму, кульгає, мало рухається.


Вим'я у неї збільшене, болюче, гаряче, на дотик тверде й горбисте. Замість молока під час доїння вимені витікає ексудат із домішками згустків. Загальна температура тварини підвищена.


Для лікування використовують антибіотики, а також здійснюють часте здоювання ексудату та відкачування гною з порожнин абсцесу. Відкачування гною проводиться голкою для забору крові або аортальною голкою за допомогою шприца. Порожнини після видалення гною потрібно заповнити розчином антибіотика.


Щоб підтримати загальний тонус тварини, козі бажано ввести внутрішньовенно 20–40 мл 40%-го розчину глюкози та 20–30 мл 10%-го розчину хлористого кальцію один раз на добу. У разі значного пригнічення вводять підшкірно розчин кофеїну кількістю 0,5–1 мл.


У деяких випадках позитивний результат досягається внаслідок використання аутогемотерапії. У кози беруть з вени 5–10 мл крові та вводять її внутрішньом'язово в декількох місцях. Маніпуляцію можна проводити через день, курсом 2–4 рази.


Флегмона вимені – це гостре гнійне запалення тканин молочної залози. Уражена частина збільшена, щільна, гаряча, викликає у кози хворобливі відчуття, шкіра вимені червоніє. Запалюються лімфатичні судини вимені, стають помітними, виступаючи у вигляді рельєфних тяжів, що направлені до лімфатичних вузлів. Лімфатичні вузли вимені збільшені та болючі.


Хвора коза рухається мало й обережно, під час пересування в неї помітна кульгавість на обидві ноги. Загальна температура тіла тварини підвищена, пульс і дихання прискорені. Молока немає, але з дійки ураженої частини вимені зціджується сірувата рідина з домішками пластівців біло-жовтого кольору.


Лікування полягає в ін'єкційному застосуванні антибіотиків та використанні мазі Вишневського. У молочну цистерну рекомендується вводити протимаститні суспензії з максимальною кількістю різних антибіотиків у складі.


Зазвичай, навіть за умови успішного лікування, молочна продуктивність перехворілої кози суттєво знижується.


Катаральний мастит без належного лікування може переходити у фібринозний (запалення молочної залози, що характеризується відкладенням фібрину в сполучній тканині, альвеолах і протоках вимені), а в подальшому – у геморагічний (гостре запалення вимені з крововиливами у сполучну тканину, альвеоли та молочні протоки).


Усі наступні стадії маститу після катаральної загрожують значною втратою продуктивності тварини, що робить її лікування недоцільним. Козу в будь-якому разі доведеться відбракувати. Тому варто приділити увагу профілактиці виникнення цього захворювання, а також своєчасному виявленню та лікуванню маститу на ранніх етапах.


Профілактика маститу в кіз полягає у проведенні нескладних заходів:


-   щорічному окультуренні та прибиранні пасовищ, знищенні бур'янів і шпичастих чагарників, викорчовуванні пнів, збиранні корчів та повалених дерев, щоб кози під час руху випадково не травмували вим'я;


-   тваринам, що мають чимале вим'я, рекомендується пошити спеціальну сумку-чохол для вимені з поворозками для фіксації на попереку та одягати її перед вигоном кози на пасовище;


-       дотримуватись вимог зоогігієни у тваринницькому приміщенні;


-         регулярно проводити огляд і підтримувати гігієну вимені;


-      слідкувати за справністю доїльного обладнання та суворо дотримуватись режиму доїння;


-        своєчасно лікувати захворювання інших систем організму кози в разі їх виникнення.


Вдалого вам тваринництва!



Усі питання, що виникли за темою статті, можна обговорити в коментарях нижче або на нашому форумі.



Віталій Чугуєвець


Поділитись в соцмережах:

Текст повідомлення*
Защита от автоматических сообщений