Азотні добрива становлять більшу частину серед усіх мінеральних добрив, які застосовуються у землеробстві. Найчастіше вони використовуються в амонійній або нітратній формі. Плануючи їх застосування, необхідно брати до уваги економічну доцільність та екологічну безпеку обраного методу внесення:
♦ При використанні нітратів близько 40% внесених добрив вимиваються і виносяться за межі кореневого горизонту ґрунту. Ці нітрати забруднюють ґрунтові води та накопичуються у вирощених рослинах, негативно впливаючи на здоров’я кінцевого споживача продукції.
♦ При використанні газоподібної форми азоту втрати можуть скласти до 50%. А його летка форма (N2O), що потрапляє у повітря внаслідок випаровування – це сильний парниковий газ, який руйнує озоновий шар атмосфери.
З огляду на неминучі втрати азоту, фермерам доводиться вносити добрив у кілька разів більше, ніж потрібно рослинам. Але весь «зайвий» азот, закладений з розрахунком на втрати, незмінно забруднює навколишнє середовище. Тому багато аграріїв стали замислюватися про зниження його нецільових витрат.
Зниження витрат азоту за допомогою інгібіторів
Вже зараз на ринку є засоби, які здатні знизити зайву витрату азоту. Наприклад, це добрива пролонгованого або контрольованого впливу, що містяться у полімерних капсулах. Вони вивільняють поживні речовини поступово, дозволяючи рослинам і бактеріям у ґрунті засвоїти азот більшою мірою.
Також застосовуються стабілізатори азоту, які перешкоджають його швидкому розчиненню у ґрунті і виносу елемента до ґрунтових вод або в атмосферу. Їх зазвичай називають інгібіторами.
Інгібітори уповільнюють перетворення азоту в ґрунті на інші, швидкорозчинні форми. Залежно від способу впливу, бувають інгібітори нітрифікації та інгібітори уреази. Їх можна вносити окремо, перед використанням азотних добрив, або додавати безпосередньо до добрив у процесі їх виробництва.
Уреаза – важливий фермент для переробки азоту. Він виділяється як бактеріями, так і рослинами або грибами. Препарати на основі інгібіторів уреази дозволяють протягом 1 – 2 тижнів блокувати виділення цього ферменту і запобігти переробці азоту на гідроксид амонію або аміак. Це особливо актуально у випадку поверхневого внесення карбаміду. До слова, карбамід є найпопулярнішим видом добрива. Тому питання зменшення нецільової витрати азоту з карбаміду актуальне для більшості фермерів України.
Крім інгібіторів уреази також існують інгібітори нітрифікації. Вони пригнічують активність бактерій Nitrosomonas, що відповідають за процес нітрифікації – перетворення амонійної форми азота (NH4) у нітратну (NO3). Інгібітори нітрифікації застосовуються при вирощуванні кукурудзи, рису, пшениці, ріпаку та інших культур.
Дробове внесення азотовмісних добрив
Ще один варіант зниження втрат азоту – дробове внесення добрив. За такого способу усі макро- та мікроелементи вносяться дозованими кількостями, у ключові фази розвитку рослин. Цей шлях здається найкращим для повноцінного розвитку рослин, але далеко не завжди його легко реалізувати. Нестабільне зволоження і можливі періоди посухи можуть унеможливити проведення підживлення.
Витрати на додаткове підживлення можна порівняти з використанням добрив пролонгованого й контрольованого впливу. Вони також істотно відрізняються за ціною від звичайних азотних добрив, тому найчастіше застосовуються у сфері вирощування декоративних та вартісних культур. Але всерйоз конкурувати з інгібіторами уреази ці добрива поки що не здатні.
Підсумок
Зменшити втрати азоту при внесенні добрив – важливе завдання не тільки з точки зору економіки, але і для збереження довкілля. Один з ключових методів, використовуваних для досягнення цієї мети – застосування інгібіторів уреази. Ці препарати дозволяють істотно зменшити втрати аміаку і знизити забруднення ґрунтових вод. Вони «розтягують» часовий проміжок, в якому рослини можуть засвоювати азот з внесених добрив.
Слід згадати і про недоліки використання інгібіторів. На ґрунтах з високим вмістом азоту вони будуть малоефективними. Крім того, використання таких речовин вимагає додаткових витрат, що не завжди окупається високим урожаєм, оскільки самі по собі інгібітори не підвищують врожайність, а лише дають можливість рослинам більшою мірою розкрити свій потенціал за рахунок зниження втрат азоту.
У цілому ж, інгібітори найбільш ефективні при поверхневому внесенні карбаміду. Їх внесення не варто розглядати як додаткове підживлення. Інгібітори дозволяють підвищити ефективність використання азотних добрив і при цьому знизити збиток для навколишнього середовища.
Поділитись в соцмережах:
