Останніми роками аграрії в різних куточках світу дедалі частіше використовують біопестициди замість звичних хімічних препаратів. Пропонуємо розібратися, чим біологічні засоби захисту рослин привертають увагу таких сільгоспвиробників, і чи варто наслідувати їх приклад.
Все більше людей у світі починає розуміти, що надмірна хімізація сільського господарства призводить до великої кількості проблем. Адже хімічні препарати, особливо – засоби захисту рослин (ЗЗР), містять речовини, що, тією чи іншою мірою, шкідливі для організму людини й домашніх тварин. Негативно впливають вони й на навколишнє середовище, в тому числі – на стан грунту, води, біорізноманіття тощо. В кінцевому підсумку, забруднення довкілля, знову ж таки, позначається на благополуччі людей.
З іншого боку, ведення сучасного великотоварного сільського господарства практично неможливе без застосування ЗЗР.
Звісно, існують різноманітні системи біологічного землеробства, використання яких сприяє створенню більш-менш сталих агробіоценозів. В них, за рахунок достатньо великого біорізноманіття, встановлюється біологічна рівновага, коли корисні організми стримують поширення шкідливих.
Утім, досягти такого результату можна лише за кілька років напруженої роботи й суворого дотримання відповідних технологій. Але навіть в таких господарствах деякі культури, наприклад, ріпак, через велику кількість шкідників і хвороб неможливо вирощувати без застосування ЗЗР. Що вже казати про тих, хто лише розпочинає свій шлях до органічного виробництва. А як бути, наприклад, тим, хто хоче знизити хімічне навантаження на свої угіддя, водночас не відмовляючись повністю від конвенційного сільського господарства? До того ж, і сучасний курс на «зелену економіку» змушує все більше виробників замислюватися про альтернативи синтетичним ЗЗР.
На допомогу аграріям, які зацікавлені в біологізації землеробства, прийдуть біопрепарати, в тому числі – біопестициди.
«Вбивці зарази» з приставкою «біо»
За найбільш поширеним визначенням, пестицидами називають хімічні речовини, призначені для знищення різноманітних шкідливих організмів. Про це говорить і походження самої назви від латинських слів pestis – «зараза» й caedo – «вбивати». Залежно від того, на які саме організми діють такі речовини, розрізняють інсектициди – препарати для знищення комах-шкідників; акарициди – для боротьби з кліщами; фунгіциди – препарати, що використовують проти патогенних грибів; гербіциди – проти бур’янів; зооциди – проти теплокровних тварин, в тому числі родентициди – для боротьби з шкідливими гризунами, авіциди – для боротьби з птахами; нематоциди – проти нематод, тощо.
Біопестициди також використовують для боротьби зі шкідливими організмами, але, на відміну від звичайних пестицидів, більшість таких препаратів не є продуктами хімічного синтезу, а головне – не мають негативного впливу на людей, довкілля й корисну флору та фауну. Як правило, так називають речовини, які є складовими живих організмів або продуктами їх життєдіяльності. Іноді до біопестицидів зараховують і самі живі організми, і синтетичні аналоги природних речовин, і деякі мінерали, тощо. Так відбувається тому, що єдиного визначення чи загальновизнаної класифікації зараз не існує – вони залежать від законодавства конкретних країн.
Наприклад, відповідно до документів, ухвалених Єврокомісією, в Євросоюзі біопестицидами називають препарати, створені за допомогою мікроорганізмів або з натуральних продуктів.
Агентство з охорони навколишнього середовища США (EPA) визначає біопестициди як речовини, що зустрічаються в природі й контролюють шкідників; мікроорганізми, які контролюють шкідників; речовини, які виробляють рослини за рахунок вбудованих генетичних матеріалів.
Тобто, в Сполучених Штатах до цієї групи ЗЗР віднесені також генномодифіковані рослини, які самі виробляють токсини, що вбивають шкідників.
Однак біохімічними пестицидами, які синтезують живі організми, тут вважають лише речовини, які контролюють шкідників, але не мають токсичної дії. До них належать, зокрема, феромони, що використовують для запобігання паруванню комах, ароматичні речовини, які застосовують у пастках для них, олії, що заважають їм дихати.
В рф держстандарт зазначає, що біопестициди – це біологічні ЗЗР для боротьби зі шкідниками культурних рослин, до яких відносять живі об’єкти або природні біологічні високоактивні хімічні речовини, які синтезують живі організми. Виходячи з такого визначення, біопестицидами вважають як мікроорганізми й мікробні препарати, так і феромони або навіть хижих комах.
Міністерство сільського господарства Канади розробило власну класифікацію, згідно з якою до біопестицидів відносять ЗЗР трьох груп:
– мікробіологічні препарати, в складі яких – живі мікроорганізми;
– напівхімічні препарати, які є речовинами органічного походження або їх синтезованими аналогами (наприклад, феромони);
– неконвенційні препарати природного походження на кшталт мильного розчину, настою цибулиння, оцту, цукрової пудри й тому подібних засобів.
Напевно, однією з найбільш детальних є класифікація американського Альянсу виробників біологічних продуктів (ВРІА). Відповідно до неї, біопестициди поділені на дві групи: мікробіологічні препарати й біохімічні препарати.
Своєю чергою, мікробіологічні препарати поділяють на бактеріальні, грибні, нематоди, одноклітинні, віруси й дріжжі.
Біохімічні препарати – це речовини, отримані природним шляхом або їх синтетичні аналоги. До них належить цілий ряд сполук:
– регулятори росту рослин (наприклад, абсцизова кислота, ауксини чи етилен);
– регулятори росту комах, які переривають їх метаморфоз на певній стадії або перешкоджають синтезу хітину, що зрештою призводить до їх загибелі;
– органічні кислоти;
– феромони;
– рослинні екстракти.
Останні відрізняються великим різноманіттям і механізмами дії. Так, серед рослинних екстрактів є наступні:
– регулятори росту комах;
– інгібітори харчування шкідників;
– репеленти;
– конфузанти – принади, за допомогою яких комах заманюють подалі від посівів культурних рослин;
– алелопати – речовини, за допомогою яких рослини пригнічують розвиток інших рослин;
– агенти механічної дії, які викликають пошкодження тих чи інших органів рослин;
– фунгіциди;
– підсилювачі стійкості, що змушують культурні рослини продукувати більше власних речовин, які підвищують стійкість до інфекційних захворювань.
Законодавством України біопреперати, в тому числі й біопестициди, в окрему категорію не виділені. В Законі України «Про пестициди й агрохімікати» наведено лише визначення терміну «пестициди»: «токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур’янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб. Термін «пестициди» включає також засоби захисту рослин».
Не виділені біологічні препарати в окрему категорію і в Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Тому, якщо хтось хоче знайти в ньому саме біопестициди, зробити це нелегко.
Водночас, Держпродспоживслужба України наводить наступну класифікацію біопрепаратів.
Залежно від походження, їх поділяють на бактеріальні (вироблені на основі тих чи інших видів бактерій), грибні (виготовлені на основі грибів – ентомопатогенів і гіперпаразитів), вірусні (на основі ентомопатогенних вірусів).
Залежно від мети, з якою використовують біопрепарати, їх поділяють на такі групи:
– біофунгіциди (препарати живих організмів і продукти їх життєдіяльності, призначені для захисту рослин від хвороб, які викликають гриби);
– біоінсектициди й біоакарициди (вузькоспеціалізовані мікроорганізми та їх специфічні біотоксини направленої дії, призначені для боротьби з дорослими формами й личинками шкодочинних комах і кліщів);
– біологічні інокулянти (живі культури корисних мікроорганізмів, які зазвичай використовують для передпосівного обробітку насіння сільгоспкультур);
– біодеструктори рослинних решток;
– біологічні добрива.
Очевидно, що до біопестицидів за цією класифікацією можна віднести біофунгіциди, біоінсектициди й біоакарициди.
Ринок, що бурхливо розвивається
Зрозуміло, що таке розмаїття визначень і класифікацій вносить певну плутанину до розрахунків, коли експерти намагаються визначити, наскільки у світі чи в окремих країнах поширене використання біопрепаратів, і в тому числі – біопестицидів. Однак всі науковці зазначають, що ринок засобів цієї групи зростає рік до року. Більше того, зараз він переживає бурхливий розвиток.
Так, є дані, що близько десятої частини світового ринку ЗЗР вже припадає на біопестициди, а щорічні темпи приросту їх продажів складають, за різними даними, 15–17%. У 2021 році продажі таких препаратів оцінювали у суму в 4,5 млрд дол. США, а в 2022-му – у 5,3 млрд дол. США. Очікується, що в 2025 році ця цифра перевищить 10 млрд дол. США, а в 2030-му досягне майже 20 млрд дол. США.
Цікаво, що збільшення популярності біопестицидів спостерігається на тлі сповільнення розвитку ринку хімічних пестицидів. Зокрема, в 2020 році приріст продажів останніх становив лише 1%.
Більша частина світового виробництва біопестицидів та комах, призначених для контролю шкідників, – понад 75% – зосереджена в США і Європі. У США акцент зроблений саме на біопестицидах. А у ряді країн Європи активніше використовують хижих або паразитичних комах.
Понад 95% виробництва біологічних ЗЗР у світі припадає на 25 компаній-виробників. Серед них – і великі міжнародні корпорації, що традиційно випускають агрохімікати, але вчасно зорієнтувалися в сучасних тенденціях і вже мають окремі підрозділи з розробки, випробування й виробництва біопестицидів.
Звісно, підприємств, що працюють в галузі, значно більше, і на ринку вже точиться запекла конкурентна боротьба. У багатьох країнах створені асоціації виробників біопрепаратів, що допомагає витримувати конкуренцію. Також допомагають їм і держави, надаючи різноманітну підтримку, в тому числі – розміщенням цільових замовлень.
Зараз найактивніше біопестициди використовують в США, Канаді, країнах Євросоюзу, в Австралії, Новій Зеландії й Китаї. Експерти передбачають, що найближчими роками цей ринок хначною мірою зростатиме за рахунок країн Латинської Америки. Також помітно збільшується застосування біологічних ЗЗР в Африці й Азії.
Біологічні ЗЗР в Україні: між популярністю й забуттям
Натомість в Україні біологічні ЗЗР нині не надто популярні. Навіть навпаки – їх застосування різко зменшилося за останні майже три десятиліття. Так, за даними Держпродспоживслужби, у 1995 році понад 15% всіх угідь, на яких проводили заходи із захисту рослин, були охоплені біологічними методами. А вже у 2020 році біологічні ЗЗР використовували лише на 3,6% площ.
Причин такого становища кілька. Серед них – звичка багатьох агрономів працювати традиційними методами, наявність зручних і зрозумілих схем використання хімічних препаратів на тих чи інших культурах і для боротьби з певними шкодочинними організмами, менша залежність ефективності синтетичних ЗЗР від погодних умов порівняно з біологічними, недостатня увага до біопрепаратів в навчальних програмах сільськогосподарських вишів тощо.
Свою роль зіграли й проблеми з фінасуванням вітчизняної науки в 90-х роках ХХ століття, а також руйнування мережі біофабрик та біолабораторій, яких у 1990 році в Україні працювало 268. Вони випускали біопрепарати на основі бактерій і грибів, а також розмножували ентомофагів. Потужність таких підприємств була досить великою. Наприклад, трихограму у 1980-х роках тут виробляли у такій кількості, що комаху використовували на чверті орних земель України.
А вже у 1991 році понад півтори сотні біофабрик і біолабораторій припинили своє існування. У 2021 році на території країни їх діяло лише 25. І хоча вже з’явилися й успішно розвиваються приватні компанії, що випускають біопрепарати, їх кількість залишається невеликою. За оцінками науковців НААН, загалом у нашій країні в цій галузі працює приблизно півсотні підприємств і установ різних форм власності.
Однак останнім часом позитивна тенденція простежується й у нашій країні. Зокрема, частка біопрепаратів на українському ринку ЗЗР зросла з 1,3% в 2018 році до 8,3% у 2021 році. Отже, можна очікувати, що поступово й українські аграрії почнуть використовувати такі препарати все активніше й на більших площах.
До того ж, можливості для збільшення використання біологічних ЗЗР в нашій країні є. Наприклад, в системі НААН існує Інженерно-технологічний інститут «Біотехніка», на який покладено функції координаційного наукового центру з питань промислових біотехнологій виробництва і використання засобів біологізації рослинництва. Тут створено Колекцію культур мікроорганізмів, в якій їх понад 120 штамів. Така колекція – не просто музей: вона – жива. Тобто, зразки постійно підтримують у життєздатному стані, завдяки чому їх у будь-який час можна використати для розробки й виробництва мікробіологічних препаратів. І інститут постійно над ними працює. Науковці установи розробили ряд біопрепаратів і налагодили виробництво півтора десятка біопестицидів.
Крім того, в ІТІ «Біотехніка» створено Центр маточних культур комах, який слугує основою для виробництва ентомологічних препаратів. Тобто, тут випускають біологічний матеріал кількох видів комах для боротьби зі шкідниками. Серед комах, які вирощують в ІТІ «Біотехніка», – трихограма, золотоочка звичайна, галиця афімідіза та інші.
Поміж наукових установ своїми біопрепаратами відомий також Інститут сільськогосподарської мікробіології та промислового виробництва НААН.
Серед найбільших українських виробників біологічних ЗЗР – ПП «БТУ-ЦЕНТР», де випускають понад два десятки таких препаратів, ДП «Ензим» (15 препаратів), ТОВ «БІОНАСЕРВІС ПЛЮС» (15 препаратів).
До речі, продукція вітчизняних науковців і виробників не поступається закордонній. Наприклад, 9 біопрепаратів компанії «БТУ-ЦЕНТР» вже мають реєстрацію в ЄС, а загалом її продукти йдуть на експорт у 18 країн світу.
Своєю чергою, в Україні також застосовують біопрепарати закордонного виробництва. В 2022 році до Держреєстру пестицидів і агрохімікатів було внесено 126 біопестицидів українських виробників і 117, тобто майже стільки ж – іноземних компаній.
Однак експерти, які вивчають український ринок, вважають, що насправді цифри можуть бути іншими, адже частина виробництва й реалізації біопрепаратів перебуває «в тіні». Також зустрічається й фальсифікована продукція.
Сповільнює розвиток виробництва й доволі складні, тривалі та фінансово затратні процедури випробування й реєстрації біопестицидів. Науковці вважають, що спрощення таких процедур, приведення вітчизняного законодавства у відповідність з вимогами ЄС, підтримка українських виробників з боку держави, модернізація біофабрик і біолабораторій прискорили б в країні розвиток ринку біологічних ЗЗР і розширили їх використання нашими аграріями.
Бацили, грибки, токсини та інші
Хоча у світі найбільш голосно заговорили про застосування біологічних ЗЗР лише останніми роками, все ж вони не є надбанням суто ХХІ століття. Наприклад, дрібних паразитичних перетинчастокрилих комах трихограм для боротьби з цілим рядом шкідників використовують вже понад півстоліття. З 80-х років минулого століття розпочалося застосування феромонів, з 90-х – препаратів на основі мікроорганізмів.
Звісно, був потрібен час для того, щоб така практика стала достатньо поширеною. Сприяє підвищенню популярності біологічних засобів і робота науковців та підприємців зі створення й впровадження у виробництво біопрепаратів, розробки ефективни схем і методів їх внесення, дослідження ефективності застосування.
Зараз вже досліджено дуже багато живих організмів, які можна використовувати для контролю шкідників – безпосередньо або за допомогою отриманих від них речовин. Так, для боротьби з комахами й кліщами придатні понад 100 видів бактерій, близько 800 – грибів, 300 – нематод. Проти бур’янів можна застосовувати півсотні видів бактерій і грибів, проти збудників бактеріальних хвороб рослин – 20 видів.
Зараз у світі серед біологічних ЗЗР найбільш популярні біоінсектициди, на які припадає майже 90% продажів на світовому ринку таких препаратів. Наступні за популярністю – біофунгіциди. Останнім часом швидко почав зростати сегмент біонематоцидів.
Серед біоінсектицидів найбільш поширені в світі препарати, створені на основі бацили Bacillus thuringiensis. За оцінками експертів, їх частка становить близько 90% всіх ЗЗР для боротьби зі шкодочинними комахами.
Bacillus thuringiensis являє собою грампозитивну ґрунтову паличкоподібну бактерію. Її організм містить ендотоксин, який здатен вбивати личинок багатьох видів комах, в тому числі представників рядів лускокрилих, твердокрилих, деяких родин двокрилих, а також нематод. Тому як самі бацили, так і окремо їх ендотоксин використовують для виробництва біоінсектицидів.
Цікаво, що ендотоксин бактерії, згубно впливаючи на одні види комах, водночас зовсім не діє на інших. Тому його використання не шкодить бджільництву. Крім того, він абсолютно безпечний для всіх хребетних, в тому числі й для людини. Також, на відміну від синтетичних пестицидів, ендотоксин Bacillus thuringiensis не викликає звикання. Тому препарати, вироблені на основі бацили, можна використовувати роками для одних і тих самих видів шкідників.
Щоб токсин почав діяти, йому необхідно потрапити в конкретний відділ кишківника комахи, де під дією травних соків з pH близько 9,5 він розчиняється й набуває отруйних властивостей. Робота травної системи личинки порушується, через що вона незабаром гине.
В Україні теж є препарати, створені на основі Bacillus thuringiensis, наприклад, Бітоксибацилін чи Лепідоцид.
Але створенням біопрепаратів використання Bacillus thuringiensis не обмежилося. Вчені навчилися вживляти ген її ендотоксину рослинам. Таким чином, вони отримали генномодифіковані культури, клітини яких виробляють відповідний токсин, за рахунок чого здатні самостійно протистояти шкідникам. Серед видів, де існують подібні ГМ-лінії, – картопля, кукурудза, бавовник. Як уже згадувалося, у США такі рослини теж відносять до біопестицидів.
Також у біопестицидах часто використовують бактерію Bacillus subtilis, відому ще як сінна паличка. Вона допомагає боротися з рядом патогенних грибів. Зокрема, в Україні на її основі випускають препарат Фітоцид.
Надійним помічником аграріїв стала і актинобактерія Streptomyces avermitilis. Загалом, різні стрептоміцети слугують людям досить давно, продукуючи ряд антибіотиків. Але із Streptomyces avermitilis отримують авермектіни – особливу групу речовин, серед яких є не лише антибіотики, а й інсектициди, акарициди й нематоциди. У 2015 році за дослідження авермектинів, в результаті яких були створені препарати для боротьби з паразитичними черв’яками, навіть присудили Нобелевську премію.
У сільському господарстві авермектини використовують дуже активно, тому що на комах, кліщів і нематод вони діють як нейротоксини, швидко викликаючи параліч і смерть шкідників. Спочатку їх застосовували у ветеринарії для знищення кліщів, що спричиняють хвороби шкіри тварин, – демодекоз, саркоптоз тощо.
З часом з’явилися й препарати для рослинництва. Наприклад, Актофіт, який набув неабиякої популярності в городників, що цілком зрозуміло. Адже він знищує десятки видів шкідників, в тому числі колорадського жука, павутинного кліща та інших шкодочинних кліщів, пильщиків, квіткоїдів, довгоносиків, плодожерок, попелиць, трипсів та багатьох інших. Відомі препарати подібного походження й дії – Фітоверм, Актоверм.
Авермектини безпечні для людей і більшості теплокровних тварин. Винятком є лише кілька порід собак, представники яких мають генну мутацію, що зумовлює токсичну дію на організм таких особин. У списку собак, особливо чутливих до авермектинів, понад півтора десятка порід, в тому числі коллі, шелті, бордер-коллі, австралійські вівчарки, келпі та інші. Мають небезпечну мутацію і до 10% німецьких вівчарок.
Крім того, препарати на основі авермектинів токсичні для риб і водних безхребетних. Хоча той самий Актофіт вважають малотоксичним для бджіл, все ж рекомендується їх ізолювати на 1–2 доби у разі використання препарату поблизу пасіки.
Кілька видів бактерій Pseudomonas входять до складу біопрепаратів, призначених для боротьби зі збудниками ряду захворювань культурних рослин бактеріального і грибкового походження.
Знайшли своє застосування у справі захисту рослин і гриби. Серед найбільш відомих – кілька видів грибів роду Trichoderma. Вони є антагоністами патогенних грибів, в тому числі – плісняви, збудників фузаріозу, гнилей тощо, а також чинять негативний вплив на ряд комах-шкідників. На основі Trichoderma створений, наприклад, широко відомий препарат Триходермін.
Існують і препарати, створені на основі відразу кількох бактерій, грибів чи речовин, які вони продукують, що зумовлює більш широкий спектр дії. Крім того, більшість біопестицидів можна поєднувати у складі бакових сумішей.
Порівняно недавно науковці почали розробляти біопестициди на основі вірусів-бактеріофагів. Такі дослідження дуже важливі, адже з багатьма бактеріальними хворобами важко боротися, а їх збудники швидко набувають резистентності до звичайних хімічних засобів. Вже створені вірусні препарати, які допомагають успішно контролювати такі небезпечні хвороби рослин як бура гниль різних культур, бактеріальний рак винограду, бактеріальне в’янення картоплі й соняшника, чорна бактеріальна плямистисть та інші.
Додамо, що науковці не лише створюють нові біопестициди, а ще й розробляють незвичайні методи їх внесення. Наприклад, в американській компанії Bee Vectoring Technologies International Inc для доставляння препаратів на поля використовують комах-запилювачів. У вулику з бджолами або джмелями ставлять спеціальне автоматичне обладнання, що дозовано наносить біопестицид на тіла комах. Відвідуючи квітки, запилювачі залишають на них препарат.
Метод запатентований, і з 2019 року його використовують в Канаді для обробки суниці, соняшника, мигдалю, чорниць проти ряду грибкових захворювань.
Оцінити «плюси» й «мінуси»
Кожен, хто збирається використовувати біопестициди, насамперед звертає увагу на їх переваги. Тож, підсумовуючи викладене вище, назвемо основні:
– достатньо висока ефективність, порівняна з дією аналогічних агрохімікатів;
– вибіркова дія на конкретні шкодочинні організми;
– нетоксичність або низька токсичність для людини, домашніх тварин, бджіл;
– безпечність для навколишнього середовища й природної фауни, в тому числі – диких комах-запилювачів;
– можливість застосування біопестицидів в органічному землеробстві, що для великої кількості препаратів підтверджено офіційно відповідними органами сертифікації;
– відсутність звикання до біопрепаратів або вироблення стійкості до них у шкодочинних організмів;
– можливість використання в будь-яку фазу вегетації рослин;
– потрапивши у рослини, біопестициди не накопичуються в них і швидко з них виводяться, завдяки чому виключена шкода для організму людини після споживання обробленого врожаю;
– біопестициди не впливають на смак врожаю;
– для обробки рослин біопестицидами не потрібна якась особлива техніка, підійдуть звичайні оприскувачі будь-яких конструкцій, які використовують для хімічних препаратів;
– сучасні біопестициди стають все дешевшими, завдяки чому використовувати їх подекуди вигідніше, ніж хімічні ЗЗР;
– крім безпосереднього захисту рослин, біопестициди, які містять живі ґрунтові бактерії, також позитивно впливають на стан ґрунту;
– для роботи з біопрепаратами не потрібні особливі навички чи тривале навчання, достатньо дотримуватися інструкцій.
Перелічені вигоди роблять біопестициди бажаними не лише для агропідприємств, а й для дачників чи власників присадибних ділянок, садів, квітників і городів. Використовувати їх можна навіть для захисту кімнатних квітів, не хвилюючись щодо безпеки дітей чи домашніх улюбленців.
Хоча біопестициди мають ряд переваг, не позбавлені вони й недоліків. Причому, одні й ті самі характеристики, залежно від ситуації, можуть бути як «плюсами», так і «мінусами».
Наприклад, з одного боку, те, що біопрепарати дуже швидко розкладаються в навколишньому середовищі, це добре. Адже можна не турбуватися щодо потрапляння діючої речовини до плодів і обробляти рослини майже до збору врожаю. А з іншого боку, відсутність тривалої дії може знизити ефективність захисту і вимагати проведення додаткових обробітків.
Чутливі біопестициди й до поточного стану навколишнього середовища. Ті препарати, що містять культури живих бактерій чи грибів, потребують певних умов, за яких ці мікроорганізми зможуть розвиватися. Наприклад, надто висока температура повітря чи нестача вологи їм не підійдуть. А, скажімо, авермектини, навпаки, неефективні під час опадів. Зменшити їх вплив на шкідників може навіть роса.
Зрозуміло, що біопестициди, які містять спори бактерій чи грибів, не можна використовувати одночасно з хімічними препаратами, які їх просто вб’ють. Навіть якщо в господарстві застосовують як синтетичні, так і біологічні пестициди, перед роботою з останніми доведеться ретельно очищати оприскувачі.
Однак біопрепарати, основою для яких є речовини, отримані з живих організмів, зазвичай сумісні з агрохімікатами.
Чимало агропідприємств успішно поєднують біологічні ЗЗР з синтетичними, застосовуючи їх в різні проміжки часу. Так можна знизити хімічне навантаження на угіддя, не втрачаючи ефективності у боротьбі зі шкодочинними організмами.
В Україні така практика вже стала цілком звичайною для низки великих агрохолдингів. Власники й керівники сільгосппідприємств розуміють, що для тривалого успішного використання земель необхідно берегти ґрунти, збільшувати біорізноманіття, підвищувати якість і привабливість врожаїв за рахунок зменшення в них остаточних концентрацій хімічних речовин. Тому вони все частіше співпрацюють з виробниками біопрепаратів, замінюють частину агрохімікатів біологічними аналогами, подекуди навіть повністю переводять на органічні рейки окремі підрозділи холдингів.
Діяльність вітчизняних агрохолдингів з біологізації виробництва цілком відповідає світовим тенденціям. Адже 70% біопестицидів, що виробляють у світі, використовують якраз конвенційні агропідприємства, і лише 30% – органічні виробники й приватні домогосподарства.
Отже, можемо зробити висновок, що використовувати біопестициди таки варто. А якою мірою впроваджувати такий метод в тому чи іншому господарстві, залежить від конкретних умов, потреб власника і його планів на майбутнє. В усякому разі, значна частина світу вже йде «зеленим курсом». Тож і українським виробникам продукції АПК доведеться на це зважати, щоб не опинитися на узбіччі.
Поділитись в соцмережах:
