Лаванда (лат. Lavandula, родина Глухокропивові) – рід багаторічних, вічнозелених, трав’янистих чагарничків або напівчагарничків (іноді поодиноких рослин) з ароматними суцвіттями, які можуть мати забарвлення будь-якого з відтінків блакитного, синього, фіолетового чи білого, рожевого, або ніжно-зеленого кольору.
Дикоросла лаванда зустрічається в межах, що охоплюють територію від західної частини Середземноморського узбережжя й Північної Африки до Західної Азії та Індії включно. Як садова рослина поширена повсюдно. У промислових масштабах її культивують в Європі, переважно у Франції, Греції, Італії, Болгарії, Англії, Німеччині, а також у Північній Африці, Індії, Китаї та Північній Америці.
До недавнього часу лідером у виробництві лаванди була Франція (Прованс), де поля цієї культури займають площу понад 20 тис. га. Але останніми роками переваги й вигоди лавандового бізнесу оцінив і Китай, після чого взяв курс на його інтенсивний розвиток. Нині він майже наздогнав Францію, яка своєю чергою конкурує у цьому з Болгарією.
Лаванда належить до ефіроносних і пряно-ароматичних культур. У всіх її частинах міститься цінна ефірна олія (1,2–2,3%), що користується неабияким попитом у всьому світі як важливий компонент парфюмерно-косметичної та фармацевтичної продукції. Цілющі властивості лаванди використовують у медицині й ароматерапії. Широко застосовується вона й у харчовій промисловості, кулінарії, лікеро-горілчаному виробництві.
Лаванда належить до ефіроносних і пряно-ароматичних культур. У всіх її частинах міститься цінна ефірна олія (1,2–2,3%), що користується неабияким попитом у всьому світі як важливий компонент парфюмерно-косметичної та фармацевтичної продукції. Цілющі властивості лаванди використовують у медицині й ароматерапії. Широко застосовується вона й у харчовій промисловості, кулінарії, лікеро-горілчаному виробництві.
Відомо до 47 видів лаванди, серед яких найбільше економічне значення мають: лаванда вузьколиста (лат. Lavándula angustifólia), відома ще як лаванда справжня (лат. Lavandula vera) чи лаванда колоскова (лат. Lavandula spica), а також лаванда широколиста (лат. Lavandula latifolia) та лаванда гібридна (лат. Lavandula hybrida) або лавандин. Усі вони є засухостійкими й теплолюбними культурами, звичними до кліматичних особливостей сухих гірських схилів (переважно 600–800 м над рівнем моря) – спекотного літа з посухами і теплих, вологих зим.
Найбільша витривалість властива лаванді вузьколистій, яка відзначається високими показниками зимостійкості та морозостійкості. В умовах помірного клімату ця рослина витримує низькі негативні температури до –25°С. Досвід вирощування лаванди на землях фермерського господарства в одному з регіонів США, де панують суворі кліматичні умови (о. Вашингтон, штат Вісконсин), підтверджує, що рослини вдало переносять зими з морозами до –30°С.
Лаванда дуже невибаглива до умов зростання й не потребує особливого догляду. Вона є однією з тих рослин, які швидко окупають витрачені на них кошти, і вже на третій рік після посадки приносить господарству максимальні прибутки.
Лавандовий бізнес набуває все більшої популярності. Він приваблює не лише великі агрокомпанії, але й невеличкі фермерські господарства. Усі вони зазвичай розпочинають свою діяльність з експериментальних плантацій лаванди, які займають незначні площі (0,5–1 га). Для цього використовуються переважно невжиткові та неперспективні землі з низьким рівнем ґрунтових вод і нещільною, пухкою структурою.
Вирощувати лаванду найкраще на відкритих сонячних ділянках з нейтральним або слаболужним ґрунтом (оптимальний показник рН у межах від 6,5 до 7,5). На кислих землях рекомендовано попередньо внести вапняний порошок або доломітове борошно. Найсприятливіший тип ґрунту – супісчаний та суглинковий з хорошою аераційною здатністю й середнім рівнем родючості. Попередній обробіток ділянки є обов’язковим. Він передбачає оранку, дискування, фрезерування і формування грядок. Ширину міжрядь вибирають залежно від способу збору врожаю. Якщо планується використання техніки, то необхідно передбачити можливість її вільного пересування уздовж рядів посадок.
Розводити культуру можна насінням, посадкою живців або діленням кущика. На цьому етапі доцільніше розпочати вирощування лаванди з насіння (3,65$ за 250 шт.). Вартість одного живця становить 1$, а для організації лавандової плантації площею 1 га буде потрібно близько 18 тис. саджанців.
Висаджують їх як вручну, що займає 7–10 днів, так і за допомогою техніки (не більше 3-х днів). У перший час рослини потребуватимуть достатньої кількості вологи, тому необхідно подбати про регулярні поливи. Найоптимальніший варіант – це облаштування крапельного зрошування, через що дуже зручно розташовувати лавандові посадки неподалік від природної водойми чи іншого джерела води.
Лаванда відома як рослина, стійка до несприятливого впливу хвороб і шкідливих комах. У перший рік її розвитку головну проблему створюють бур’яни, які слід ретельно й регулярно знищувати. Надалі, коли коренева система лавандових кущиків досягне глибини 1 м і більше, згубний вплив бур’янів на молоді рослини стане значно меншим. Рослини лаванди лише іноді вимагають проведення омолоджуючої обрізки (один раз на 5–6 років) і не потребують заміни та підсаджування, оскільки здатні самостійно розмножуватися самосівом та розростатися на вільних місцинах. Кущик лаванди може досягати 20-річного віку.
Збирання врожаю лаванди здійснюють лише під час її масового цвітіння, коли кількість розкритих суцвіть складає не менше ніж 50%. Квітучу частину зрізають разом з невеликою частиною стебла завдовжки близько 2 см, щоб разом їх загальна висота становила 10–12 см. На невеликих ділянках рослини збирають вручну, з застосуванням секатора чи серпа. На великих плантаціях урожай збирають за допомогою техніки. Зрізані пагони зв’язують у пучки, підвішують на дротах, мотузках або шнурах і висушують у теплому, сухому приміщенні з хорошою вентиляцією, без доступу прямих сонячних променів.
Середня врожайність лаванди сягає 65–70 ц/га, з яких можна отримати до 100 кг і більше ефірної олії. Якщо врахувати, що закупівельна оптова ціна на лавандову олію становить 50 $/кг, а роздрібна – 80 $/кг, то продати весь урожай можна реально за 8000–10000$. Рентабельність від реалізації вирощеної лаванди на третій рік після посадки складає близько 36%. Ще через п’ять років вона зазвичай збільшується до 200%.
За вмілого ведення лавандового бізнесу можна отримувати хороший дохід і від реалізації сировини споживачеві. Попитом користується не тільки надземна частина рослин (пелюстки, насіння, листя, стебла), але навіть висушені корінці лаванди, з яких готують порошок для лікування бронхіальної астми та інші ліки.
Період цвітіння лаванди в умовах помірного клімату триває близько 30–45 днів (від середини червня до кінця липня, деколи до початку серпня). Духмяний запах квітів приваблює безліч медоносних комах, тому пасічники часто розташовують свої вулики поблизу лавандових полів. Лавандовий мед має чудовий аромат і вишуканий смак, до того ж він надає лікувальну дію.
О цій же порі на лавандових полях можна проводити екскурсії, які започаткують туристичний бізнес. Чудові краєвиди, цілюща дія аромату рослини чинять позитивний вплив на нервову систему, допомагають відновитися після стресів і зняти фізичне та розумове навантаження. А правильна організація екскурсій допоможе фермерському господарству, на чиїй території вирощується лаванда, отримувати додатковий прибуток.
Деякі сорти лаванди здобули славу не лише завдяки своєму аромату, але й внаслідок визначних декоративних якостей. Рослину використовують у садово-паркових насадженнях, як прикрасу клумб, для оздоблення бордюрних посадок та з метою створення живоплотів. І насіння лаванди, і її живці користуються великим попитом у садівників і дачників як посадковий матеріал, що також є окремою статтею доходу для господарств, задіяних у вирощуванні цієї незвичайної культури.
О цій же порі на лавандових полях можна проводити екскурсії, які започаткують туристичний бізнес. Чудові краєвиди, цілюща дія аромату рослини чинять позитивний вплив на нервову систему, допомагають відновитися після стресів і зняти фізичне та розумове навантаження. А правильна організація екскурсій допоможе фермерському господарству, на чиїй території вирощується лаванда, отримувати додатковий прибуток.
Деякі сорти лаванди здобули славу не лише завдяки своєму аромату, але й внаслідок визначних декоративних якостей. Рослину використовують у садово-паркових насадженнях, як прикрасу клумб, для оздоблення бордюрних посадок та з метою створення живоплотів. І насіння лаванди, і її живці користуються великим попитом у садівників і дачників як посадковий матеріал, що також є окремою статтею доходу для господарств, задіяних у вирощуванні цієї незвичайної культури.
Поділитись в соцмережах:
