Для зручності роботи аграріїв під час посівної кампанії існує чимало інструментів. Серед них – і ті, що допомагають швидко і точно визначити, яка кількість посівного матеріалу потрібна підприємству. Посівна одиниця – якраз такий інструмент, який дозволяє виробнику і покупцеві насіння «розмовляти однією мовою», робити необхідні розрахунки й підвищує шанси на придбання якісного насіння.
Перед тим, як проводити сівбу тієї чи іншої культури, агроному необхідно вирішити цілий ряд завдань. Одне з найважливіших – розрахувати потрібну кількість посівного матеріалу і придбати його якомога вищої якості, причому, за адекватну ціну.
Перше, що визначають при таких розрахунках, це норма висіву насіння – така їх кількість, яка, висіяна на 1 га, забезпечує нормальну густоту сходів і високий урожай. Кінцевий результат залежить від ряду факторів. Серед них – вид, сорт, гібрид рослин, чистота і схожість насіння, спосіб посіву і т.п.
Наприклад, кукурудзу можна висівати кількома способами, в залежності від призначення врожаю – на зерно або на силос, прийнятої в господарстві технології обробітку ґрунту, кліматичних умов. При цьому, хоча ширина міжрядь у всіх випадках становить 70 см або 37,5 см, бажана для конкретного випадку густота стояння рослин може відрізнятися в значній мірі. Відповідно, буде змінюватися і норма висіву.
Для проведення необхідних розрахунків використовують різні формули. За основу для обчислень можна брати кількість рослин на погонному метрі або на квадратному метрі. Скажімо, компанія KWS для своїх гібридів наводить таку формулу: насіння на кв. м = (рослин на кв. м / польова схожість) х 100. Запланована кількість рослин на квадратному метрі може коливатися від 6 до 12 екземплярів. Вважається, що польова схожість насіння кукурудзи знаходиться на рівні 95%.
Виходячи з цього, можемо порахувати, що, наприклад, за бажаної густоти 6 рослин на квадратний метр, на такій площі потрібно висівати 6,3 зерна. У перерахунку на гектар виходить наступна норма висіву: 6,3Х10000 = 63 тис. насінин. Слід врахувати, що, в разі несприятливих умов під час посівної, а також якщо плануються механічні обробки, потрібно збільшувати отримане значення ще на 10%.
Отже, агроном визначився з обсягом посівного матеріалу на гектар. Але виникає питання: яким чином придбати саме необхідну кількість насіння в штуках? Напрошується логічне рішення: перерахувати результат на кілограми або тонни з урахуванням маси тисячі насінин. Але, в залежності від сорту, гібрида, умов вирощування, маса насіння обов’язково буде різною.
Наприклад, насіння умовного гібрида соняшнику може бути розділене на дві фракції – екстра і стандарт. Тисяча насінин фракції екстра будуть важити більше 63 грамів, а стандарт – 54–62 грами. І якщо йдеться про великі масштаби, коли культурою засівають тисячі гектарів, ця різниця може істотно вплинути на кінцеву вагу закупівлі, а головне – призвести до неефективного витрачання коштів і помилок під час посівної. Що, звісно, є неприпустимим, особливо в сучасних умовах, коли все більше аграріїв переходить на системи точного землеробства.
І ось тут на допомогу приходить такий показник, як посівна одиниця, яка вказує на точну кількість насіння в штуках, що міститься в одній упаковці. В цьому випадку в кожному мішку посівного матеріалу, отриманого з будь-якого насінницького господарства, буде чітко визначена кількість насінин. Тоді як вага таких мішків має менше значення і може відрізнятися, в залежності від згаданих факторів.
Кількість насінин в одній посівної одиниці визначається стандартами. Вони можуть діяти на території однієї країни або бути міждержавними. Останнє особливо зручно для здійснення експорту та імпорту посівного матеріалу. Так, одна стандартна посівна одиниця тієї ж кукурудзи містить 80 тисяч штук насінин, цукрових буряків – 222 тисячі штук, соняшнику – 150 тисяч штук. Щоправда, деякі виробники від цих стандартів відходять і фасують посівний матеріал відповідно до параметрів, прийнятих у конкретній компанії. Наприклад, в одній посівній одиниці кукурудзи різних фірм може бути 70 тисяч або 50 тисяч штук насіння. Про це треба пам’ятати і уточнювати цифру, оформляючи замовлення.
Повернемося до наших розрахунків. Ми вже з’ясували, що норма висіву для нашого умовного гектара кукурудзи – 63 тис. насінин. Припустимо, ми вирішили купити посівний матеріал у компанії, де в посівній одиниці – 50 тис. насінин. Норму висіву ділимо на кількість насіння в посівній одиниці: 63 тис. на 50 тис. Отримуємо результат 1,26. Таким чином, необхідно буде використати 1,26 посівних одиниці насіння кукурудзи на 1 га. Помноживши цю цифру на кількість гектарів, дізнаємося, скільки посівних одиниць, інакше кажучи – мішків насіння, треба придбати у цього виробника.
Однак поняття і роль посівної одиниці не обмежується однією лише кількістю насінин в упаковці. Говорити про посівну одиницю в її стандартному значенні можна лише щодо сертифікованого насіння. Адже при аналізі й сертифікації насіння кожної партії враховується безліч параметрів – рівень гібридности, маса 1000 насінин, енергія проростання, схожість, вологість, наявність збудників інфекцій, насіння рослин інших видів, в тому числі – бур’янів, різних механічних домішок.
Успішно пройти сертифікацію може лише той посівний матеріал, який відповідає певним стандартам. І якщо все гаразд, виробник отримує відповідні документи на перевірену партію свого товару. Кожна упаковка забезпечується етикеткою державного зразка. Етикетка глянцева, має індивідуальний номер, присвоєний державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», також компанія-виробник насіння розміщує на ній елементи, що захищають від підробок, – свій логотип, голограму, QR-код. Етикетка обов’язково містить наступну інформацію про посівний матеріал: виробник насіння, вид сільськогосподарської культури, назва сорту або гібрида, кількість насіння в одній посівній одиниці, дата розфасовки, вага мішка, відомості про препарат, яким було протруєне насіння, номер партії, що відповідає номеру, зазначеному в сертифікаті. Всі ці дані центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції також розміщує на своєму сайті, де покупець може їх перевірити.
Аналогічні правила діють в інших країнах. Наприклад, у Франції кожна посівна одиниця насіння, що пройшло сертифікацію, також отримує індивідуальний реєстраційний номер, пов’язаний з номером партії. У сертифікаті містяться такі відомості: код заводу, який розфасовував насіння, код підприємства, що запросив сертифікацію партії, буква, яка вказує на сезон видачі сертифіката, заводський номер партії.
У країні функціонує система відстеження, в якій можна знайти відповідний реєстраційний номер і отримати багато важливої інформації, що стосується кожної посівної одиниці. Завдяки цьому походження буквально кожного зернятка можна простежити, починаючи з поля, на якому воно було вирощене, адже всі поля вказані в контракті, що укладається між оригінатором насіння і компанією, яка безпосередньо виробляє посівний матеріал. Тут є відомості про площу поля, вид культури, категорію насіння, сорт, для гібридів – інформація про материнське насіння тощо. За реєстраційним номером покупець також отримує доступ до результатів аналізів, які були проведені під час сертифікації. Все це дозволяє уникнути підробок, захистити репутацію виробника, але також може бути корисним у тих випадках, коли насіння з якоїсь причини виявляється низької якості, виникають суперечки між продавцем і покупцем. В кінцевому підсумку, така система допомагає підтримувати високий рівень виробництва посівного матеріалу.
Хоча в кожній країні для сертифікації насіння необхідне дотримання певних мінімальних вимог, багато компаній намагаються підтримувати значно вищі власні стандарти. Це дозволяє їм бути більш конкурентоспроможними на ринку, збільшувати обсяги виробництва і налагоджувати багаторічні відносини з аграрними підприємствами, які купують у них насіння. І тоді агроном або фермер може бути впевнений в тому, що кожна придбана посівна одиниця є не просто хорошим інструментом для розрахунків і зручною упаковкою насіння, а й гарантією майбутнього високого врожаю.
Поділитись в соцмережах:
