Соняшник – одна з головних сільськогосподарських культур, насіння якої є джерелом для отримання рослинної олії, цінного харчового продукту, що користується попитом у всьому світі. Технологія його вирощування передбачає суворе виконання всіх необхідних операцій на кожному етапі розвитку рослини, починаючи від передпосівних робіт і закінчуючи збором врожаю та закладенням післяжнивних рослинних залишків на полях. Велике значення для успішного росту соняшника має вчасне знищення бур’янів, які чинять негативний вплив на його врожайність, за допомогою боронування.
За сухої погоди, особливо якщо посівний шар пухкий, одразу після сівби необхідно прикаткувати ґрунт. Це сприяє зменшенню втрат ґрунтової вологи та підвищує якість наступних обробок. Одним з основних прийомів догляду за посівами є також боронування до й після появи сходів.
Для підвищення ефективності боронування в боротьбі з бур’янами необхідно системою основного й весняного передпосівного обробітку якісно вирівняти поверхню поля. Це має велике значення, оскільки буряни в поглибленнях мікрорельєфу незначною мірою або й зовсім не ушкоджуються зубцями борони.
Надзвичайно важливо не затягувати з боронуванням. Щоб визначитись з оптимальним терміном його проведення, необхідно враховувати стан проростків або сходів соняшника, структуру ґрунту і особливо стадію розвитку бур’яну. Чим більш рання фаза розвитку в бур’яну на момент боронування, тим ефективнішими будуть кінцеві результати, оскільки цей метод призводить до масового знищення небажаних рослин та очищення поля.
Боронування зазвичай здійснюють легкими або средніми боронами. Якщо вологість поверхневого шару грунту не перевищує 18%, перевага надається легким боронам, якщо ж вона вища, то краще застосовувати середні. Боронування посівів соняшнику до появи сходів, за умови невисокої щільності ґрунту, можна проводити на підвищених швидкостях (10–11 км/год).
Нерідко для очищення поля від бур’янів буває недостатньо одного такого боронування, оскільки проростання насіння бур’янів зазвичай розтягнуте у часі. Тому для більш повного знищення бур’янів і запобігання утворення ґрунтової кірки виникає необхідність у дворазовому боронуванні саме в цей період, перше з яких проводиться через 5–6 днів після посіву, а друге – за 3–4 дні до появи сходів, за умови, що паростки соняшника не пошкоджуватимуться зубцями борони. Щоб виконати цю вимогу, заглиблення зубців борони має бути меншим, ніж середня глибина залягання верхівок паростків на 0,5–0,8 см. Встановлено, що залежно від типу борони (коли швидкість руху становить 6–7 км/год) зубці заглиблюються таким чином: у легкої борони – на 3,2 см, у средньої – на 4,6 см, у важкої – на 5,3 см.
Після появи сходів соняшника боронування також дозволяється у фазі 2–3 пар справжніх листків за швидкості руху агрегата 4–5 км/год. Якщо боронувати посіви соняшнику у фазі сім’ядольних листочків, пошкоджуються зубцями та присипаються землею близько 27% рослин, у фазі утворення першої пари справжніх листків – 17,5%, у фазі утворення 2–3 пар листя – 11%.
Ефективність боронування для знищення бур’янів залежить від заглиблення зубців. У разі надмірного заглиблення вони знищують не тільки бур’яни, а й рослини соняшника. Кращі результати дає боронування на глибину 4–5 см. Зменшення заглиблення до 3,5 см призводить до недостатньої стійкості борони в роботі і до збільшення пошкоджень рослин соняшника.
Боронувати після появи сходів необхідно вдень, коли відносна вологість повітря знижується, і молоді рослини соняшнику стають менш крихкими. Рослини, присипані землею, не гинуть, але дещо відстають у рості, через що їх продуктивність знижується.
Боронувати посіви соняшника доцільно широкозахватними агрегатами, коли ґрунт найкраще підготовлений для обробітку (стан фізичної стиглості ґрунту), щоб не викликати зайвого ущільнення орного шару і руйнування структурних агрегатів (ґрунтових окремостей, грудочок).
Ефективність глибини розпушування міжрядь значною мірою залежить від умов зволоження у період вегетації. Незначні пошкодження коренів соняшника під час обробки не становлять небезпеки, але за умови, що ґрунт на цей час достатньо зволожений; коріння в цьому разі швидко відростає, і продуктивність рослин не знижується. У роки, коли під час проведення глибокого (10–12 см) обробітку міжрядь зберігалась посушлива погода, і після розпушування необробленого попередньою культивацією шару ґрунту утворилися брили, відбувалося зниження врожаю.
Тенденція до підвищення врожаю спостерігається за умови пошарової обробки, тобто в разі проведення першої глибокої з поступовим зменшенням глибини залежно від підвищення температури ґрунту.
Культивування міжрядь, починаючи з глибини 10–12 см, з поступовим її зменшенням, доцільне на посівах, де ґрунт знаходиться у більш пухкому стані. Там же, де він ущільнений, таке розпушування призводить до утворення брил, особливо в умовах сухої погоди, що знижує врожай. Ґрунт у міжряддях повинен бути дрібногрудочковим, а його поверхня після розпушування – вирівняною.
На очищених від бур’янів посівах можна обмежитись однією культивацією, або навіть повністю відмовитися від її проведення.
Сьогодні нерідко переоцінюється роль гербіцидів і недооцінюється значення агротехнічних прийомів. Зменшення засміченості полів шляхом правильного поєднання агротехнічних заходів економічно доцільніше і не супроводжується забрудненням навколишнього середовища.
Як свідчать результати наукових досліджень і передовий досвід, в умовах досить високої культури землеробства та освоєння системи покращеного зябу, на чистих від бур’янів посівах можна обмежитися лише обробкою, без застосування гербіциду.
Питання доцільності заміни рихлення міжрядь внесенням гербіциду або поєднання цих двох технологічних операцій має вирішуватися окремо для кожного поля з урахуванням якості основного та передпосівного обробітків землі, засміченості посіву та щільності ґрунту.
Поділитись в соцмережах:
