Захистити поля і не отруїти птахів

858 👁Створено: 13.01.2021,  Змінено: 13.01.2021  


Захистити поля і не отруїти птахів

Починаючи з грудня, на українських полях знаходять мертвих птахів, які загинули від отруєння агрохімікатами. Першими забили на сполох захисники природи Херсонської області, де кількість птахів, що постраждали, обчислюється вже сотнями.



Численні світлини із зображеннями пернатих, які зазнали впливу отрути, мешканці Херсонщини публікують у соцмережі Facebook. На тих самих сторінках можна знайти і фотографії, що підтверджують факти неправильного використання родентицидів. Власне, це і є головною причиною масової загибелі птахів, в тому числі – рідкісних.



Одним з перших проблему підняв директор регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» Зіновій Петрович. Він розповів, що в Каховському, Чаплинському та Новотроїцькому районах Херсонської області нинішньої зими особливо гостро постала проблема захисту посівів від мишоподібних гризунів, які масово розмножуються завдяки сприятливим для них погодним умовам. Звісно, аграрії борються зі шкідниками, і це – звичайний елемент технології. Проте, неправильне застосування отрутохімікатів призводить не лише до загибелі гризунів, а й до екологічного лиха.




Сокіл балабан, який загинув у Херсонській області



За повідомленням Зіновія Петровича, в сільгоспугіддях області все частіше знаходять мертвих хижих птахів, в тому числі – таких рідкісних, як балабан. Цей сокіл занесений до Червоної книги України, він перебуває під охороною Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) та ще кількох подібних документів. Страждають і інші хижаки – канюки, зимняки, луні тощо. Отруєння відбувається при поїданні гризунів, які харчувалися зерном з родентицидами.



Не менше потерпають і птахи, до раціону яких безпосередньо входить зерно, – журавлі, дикі гуси, червоноволі казарки та інші. На території Херсонської області розташований біосферний заповідник «Асканія-Нова», де ці птахи зимують або зупиняються під час перельотів. У пошуках їжі вони розлітаються по довколишніх полях, де збирають падалицю зерна, але водночас – і протруєні принади для гризунів. Крім того, поля сільгоспвиробників є й на території буферної зони самого біосферного заповідника. Чинне українське законодавство не забороняє використання на них жодних методів ведення аграрного виробництва. Тому отруєне зерно птахи можуть підібрати і в межах заповідної території. Саме так і сталося цими днями, коли співробітники заповідника знайшли мертвими майже дві сотні сірих журавлів – птахів, занесених до Червоної книги України.




Один із сірих журавлів, які зазнали отруєння, у заповіднику "Асканія-Нова"



Природоохоронці спочатку подумали, що журавлі захворіли на грип птиці, тому повідомили про це у місцевий підрозділ Держпродспоживслужби. Фахівці служби взяли біоматеріал від загиблих птахів для дослідження і відправили його до Одеської лабораторії ветеринарної медицини. Проте, дослідження не підтвердили захворювання на грип або інші інфекційні хвороби.  



Співробітники заповідника продовжили пошук причин загибелі журавлів. За певними ознаками запідозрили отруєння. Зокрема, у птахів була шлункова кровотеча, яку можуть викликати деякі препарати, які використовують проти мишоподібних шкідників. 



Виявилося, що на полях одного із сусідніх агропідприємств якраз у цей час проводили роботи зі знищення гризунів. Причому, виконували їх, не дотримуючись ніяких правил безпеки. Так, отруєне зерно розкидали просто по поверхні полів. Утім, в інструкціях, які регламентують проведення дератизації в сільгоспугіддях, зазначено, що принади з родентицидами необхідно закладати безпосередньо в нори гризунів і потім присипати землею. Роблять це насамперед для того, щоб отруту не могли спожити інші тварини.   



Проте, як розповів директор біосферного заповідника «Асканія-Нова» Віктор Гавриленко, тракторист, який виконував цю роботу, ризикував не лише життям птахів, а й власним здоров’ям. Чоловік, працюючи з отрутохімікатами, не мав ніяких засобів індивідуального захисту. Також у нього не було і документів із зазначенням того, який саме препарат використаний.




Отруєне зерно, розсипане по поверхні поля



Звісно, тракторист лише виконував накази керівництва агропідприємства. А воно мало подбати про дотримання правил безпеки як для свого працівника, так і для навколишнього середовища.



Віктор Гавриленко повідомив, що було відібрано проби отруєного зерна. Його відправлять на експертизу до незалежної лабораторії, щоб зрозуміти, яка речовина викликала загибель птахів. До речі, екологи вже підрахували, що шкода, завдана довкіллю через цей прикрий випадок, перевищує 2,7 млн грн. Керівництво заповідника повідомило про це поліцію і екологічну інспекцію. Тож, якщо буде доведено отруєння птахів з вини агропідприємства, йому доведеться сплатити чималу суму в якості відшкодування збитків.



Мертвих птахів на території сільгоспугідь та поруч із ними знаходили і в інших регіонах країни. І там також існує ймовірність того, що до загибелі призвело отруєння агрохімікатами.



Зрозуміло, що в аграріїв своя правда. І вони можуть запитати: то що ж робити – дозволити мишам і полівкам знищити майбутній врожай? Звісно, що ні. Боротися з гризунами потрібно, але треба робити це способами, які найменше шкодять довкіллю. 



Так, фахівці Держпродспоживслужби радять, насамперед, організувати постійний моніторинг стану посівів, в тому числі – і на наявність у них мишоподібних гризунів. У тій чи іншій кількості ці тварини завжди мешкають на полях, а також навколо них – на неугіддях, в лісосмугах, на луках тощо. Тому, навіть при використанні отрутохімікатів, на місце знищених гризунів рано чи пізно прийдуть звірки з природних угідь. Отже, завдання аграрія – не ліквідувати популяцію цих тварин повністю, що неможливо, а утримати кількість гризунів у тих межах, в яких вони не завдають відчутної шкоди посівам.



Вважається, що заходів проти мишоподібних треба вживати по досягненню кількості їх колоній 3–5 одиниць на гектар. Якщо планується застосування отрутохімікатів, необхідно вибирати препарати, зареєстровані й дозволені для використання в Україні, а також найменш шкідливі для інших видів тварин та людини. Але навіть найменш токсичні з них ні в якому разі не можна розсипати по поверхні поля. Адже певну небезпеку вони все одно становлять. Наприклад, досить популярним є зоокумарин – речовина, що викликає у гризунів внутрішню кровотечу. В невеликій кількості вона дійсно не дуже загрожує здоров’ю великих тварин і дорослих людей. Але особини меншого розміру, особливо – при неодноразовому вживанні препарату, можуть постраждати. Так, велика ймовірність того, що сірі журавлі в заповіднику «Асканія-Нова» зазнали дії якраз такої речовини.




Зимняк, який зазнав впливу отрути



На жаль, зараз розкидають принаду по поверхні полів досить часто – вручну чи за допомогою розкидачів мінеральних добрив або гною. Саме через це зерноїдні птахи отримують вільний доступ до отрути. Крім того, якщо отруєне зерно засипати в норки, збільшуються шанси на те, що гризуни, поїдаючи його, гинутимуть під землею. А це, своєю чергою, зменшить ризик отруєння для хижих птахів і звірів, які харчуються мишоподібними шкідниками. Зрозуміло, що закладання родентицидів безпосередньо в житло гризунів потребує більше ручної праці і часу. Однак підвищення ефективності боротьби зі шкідниками із одночасним збереженням корисних видів того варте.



Не можна забувати й про заходи безпеки для працівників, які виконують роботи з дератизації. Вони повинні працювати у засобах індивідуального захисту, знати, який препарат використовують,  що треба робити у разі його потрапляння на шкіру чи до організму.



Проти гризунів можна також використовувати альтернативні методи боротьби. Один із них – застосування біопрепаратів. Такі препарати містять бактерії, які викликають смертельні захворювання у чутливих до них мишоподібних. Для інших видів теплокровних тварин вони цілком безпечні. Використовувати такі препарати дозволено навіть в органічному виробництві. А вартість обробки ними полів зіставна з ціною хімічних засобів.



Ще один метод – за допомогою хижих птахів. Багато аграріїв не довіряють такому способу боротьби з гризунами. І даремно. Є окремі господарі, насамперед – ті, що працюють за органічними технологіями, які цінують пернатих хижаків як помічників у контролюванні кількості шкідників. Все популярнішим цей спосіб стає в країнах Європи. Адже птахи споживають велику кількість гризунів. Причому, це цілком звичайні для наших країв види хижаків. 




Канюк звичайний - надійний помічник у захисті полів від гризунів



Наприклад, влітку скрізь на території України можна побачити канюків. Взимку ці птахи з багатьох районів відкочовують південніше, а на їх місце з півночі – з тундри і лісотундри прилітають найближчі «родичі» зимняки. Людям, далеким від орнітології, важко розрізнити ці два види. Але з практичних міркувань це і не обов’язково, адже і один, і інший однаково ефективно виловлюють шкідників. Науковці підрахували, що лише один виводок канюків за літо з’їдає від 500 до 1000 полівок. За рік родина птахів може знищити близько чотирьох тисяч гризунів.  



Щоб привабити пернатих хижаків на поля, на них встановлюють дерев’яні присади – стовпчики з поперечиною заввишки близько двох метрів. Звикнувши до цих предметів, птахи охоче користуються ними, і поле постійно перебуває «під охороною».



…Посіви потребують захисту від гризунів – з цим не посперечаєшся. Але захист потрібен і представникам української фауни, які живуть поруч, – птахам. І в силах кожного аграрія дбати про свої поля так, щоб не зашкодити цим прекрасним і корисним крилатим створінням природи.   




Поділитись в соцмережах:


Текст сообщения:

*

*