Азіміна трилопатева або азіміна трилоба (лат. Asimina triloba, родина Аннонові), відома також під назвами папая, гірський банан, динне дерево та ін. – листопадове дерево чи кущ заввишки до 4–5 м (деколи може досягати й 15 м) з потужною стрижневою кореневою системою.
Велике (до 30 см), шкірясте, глянсове листя, що змінює своє забарвлення від смарагдово-зеленого (навесні) до золотисто-жовтого (восени), незвичайні червоно-коричневі квіти та красива, густа, гармонійна крона свідчать про високі декоративні якості азіміни. Та найбільше значення мають її плоди, відомі не тільки як смачний дієтичний продукт, але й багатьма своїми цілющими властивостями.
Батьківщиною азіміни є Північна Америка, де вона й була окультурена понад 100 років тому, а згодом завезена до країн Західної Європи (Іспанія, Португалія, Франція, Італія) і в Азію (Японія та інші країни). Сьогодні налічується близько 70 сортів азіміни з різним ступенем холодостійкості, термінами дозрівання, розміром насіння.
Хоча рослина теплолюбна і вважається культурою субтропічних широт, проте вона здатна витримувати короткочасне зниження температури до –30…35°С. Тому останнім часом азіміну можна зустріти не тільки у південних регіонах пострадянського простору, а й у північніших. Проте, якщо в Криму, Ставропіллі та на Кубані це дерево зимує без укриття, то в зоні помірного клімату слід подбати про його надійний захист від можливих тривалих і суворих морозів.
Азіміна має дуже значну перевагу порівняно з іншими фруктовими деревами – вона практично не вражається хворобами чи шкідниками. Та є в неї і суттєвий недолік – порівняно невисока врожайність.
Азіміна – рослина однодомна, перехреснозапильна. Цвітіння відбувається до розпускання листя і триває близько 3 тижнів (квітень – травень). Бутони розташовані поодиноко, квіти мають форму шестипелюсткових, двоярусних дзвіночків, всередині яких знаходяться кілька маточок, завдяки чому з однієї квітки може утворитися така ж кількість плодів (до 9 штук).
Характерна особливість квітів – специфічний, несильний, проте неприємний, гнильний запах, який приваблює для запилення мух, жуків, мурах, бджіл та інших комах. Плоди дозрівають нерівномірно, а дозрівши, легко відриваються і падають на землю. Зазвичай це відбувається у вересні – жовтні (триває близько 4 тижнів).
Плоди з’являються в азіміни через 3–4 роки після посадки саджанця та через 5–6 років у разі насіннєвого способу вирощування. Цей фрукт називають ще гірським бананом або бананом бідняків через злегка зігнуту, продовгувато-овальну, циліндричну форму, приємний сунично-фруктовий аромат, а також ніжний, солодкий смак, що нагадує заварний крем.
Гурмани знаходять у нього смакові подібності з плодами папайї, банана, манго, ананаса, апельсина, суниць і навіть мушмули японської. Плід вкритий тонкою шкіркою, яка легко відділяється, а в багатому на мікроелементи та надзвичайно смачному кремоподібному м’якуші знаходяться чималі, пласкі насінини (від 1 до 15 штук), що за зовнішнім виглядом нагадують насіння хурми.
На жаль, хороша лежкість цьому фрукту не властива. Плоди треба вживати свіжими, у момент найбільшої стиглості, коли колір м’якоті зміниться до темно-карамельного, або ж переробляти їх на джем, варення, мармелад, пастилу, консервувати, додавати в кондитерські вироби, випічку. Плоди, зірвані у фазі неповної стиглості, зберігаються довше, та водночас вони втрачають свою соковитість.
Усі частини рослини мають цілющі властивості. Зерна азіміни багаті на алкалоїди, тому порошок чи настоянка з них відомі як надійний блювотний засіб у разі отруєння. З листя готують цілющі відвари, що надають сильну сечогінну дію.
Плоди надзвичайно багаті на фруктозу та сахарозу, амінокислоти, вітаміни (особливо А і С), калій, кальцій, фосфор, залізо, магній. Їх регулярне вживання (протягом місяця) сприяє виведенню шлаків і токсинів з організму, відновлює функції шлунково-кишкового тракту і призводить до омолоджування.
Сьогодні у фармацевтиці препарати з азіміни добре відомі як засоби, що мають протизапальну та протипухлинну дію. Її екстракти застосовують для покращення стану імунної системи, підвищення захисних властивостей і зниження наслідків стресів, усунення нервових розладів, психозів. Відомі також чудові косметологічні властивості плодів.
Проте, як і в кожної рослини, в азіміни також є обмеження в застосуванні. Вона протипоказана людям з індивідуальним несприйняттям цієї культури. Не рекомендується вживати плоди азіміни вагітним і матерям під час лактації. Через високий вміст цукрів та крохмалю ці фрукти не повинні входити до раціону людей, хворих на цукровий діабет, як і тих, хто має значну надмірну вагу (калорійність плодів в середньому становить 360 ккал/100 г).
Завдяки своїм смачним плодам і надзвичайно корисним цілющим якостям, азіміна трилоба користується у нас все більшою популярностю. Поступово вона завойовує не тільки території з теплими кліматичними умовами, а й просувається у зони з більш суворим кліматом. Є значний досвід по вирощуванню цієї культури у помірних широтах нашого континенту.
Бажаючим посадити азіміну в своєму саду необхідно враховувати деякі її особливості. Рослина надає перевагу слабокислим або нейтральним, родючим, добре аерованим ґрунтам без застійних явищ. Може рости і на більш щільних ґрунтах, якщо облаштувати перед посадкою на дні посадкової ями дренажний шар з піску та щебеню.
Ділянку для посадки краще вибрати у теплому, захищеному від вітрів місці. Молоді деревця азіміни (менше 3-річного віку) надто чутливі до прямого сонячного проміння, тому можуть постраждати від його інтенсивного впливу, проте вони дуже комфортно почувають себе у мереживному затінку.
Для дорослих дерев достатня кількість освітлення має важливе значення, оскільки впливає на рівень їх урожайності: рослини, що зростають в умовах затінення, вирізняються невисоким плодоутворенням.
Азіміна – вологолюбна культура, тому пристовбурні круги і міжряддя рекомендується мульчувати, щоб зберегти достатню кількість вологи в ґрунті, а також уникнути перегріву рослини в посушливий та спекотний період.
Найчастіше практикуються варіанти розмноження азіміни з насіння та саджанцями. У разі використання в якості посадкового матеріалу насіння рослини, необхідно провести його стратифікацію за температури + 3…5°С (можна попередньо помістити його на 3–4 місяці у холодильник).
Потім насіння висівають у ящики (горщики) з піщано-торф’яною сумішшю на глибину 2–3 см і рясно поливають. За достатньої вологи, освітлення та температури не ниже + 20° С сходи почнуть з’являтися через 1,5–2 місяці.
Азіміна надзвичайно вразлива під час пересадок через високу ймовірність пошкодження стрижневого кореня, тому розсаду переміщують у відкритий ґрунт тільки перевалочним способом. А рослини 3-річного віку і старше пересаджувати категорично не рекомендується.
Перші роки життя сіянці ростуть і розвиваються дуже повільно. Багато хто з садівників воліють розмножувати цю культуру щепленнями. У цьому разі перший врожай можна отримати вже через 2–3 роки. Для кращого запилення вирощують одночасно два дерева (можна різних сортів).
Догляд за азіміною не потребує особливих навичок і зусиль. Щовесни, до початку сокоруху, необхідно обрізати на дереві всі пошкоджені, підмерзлі, сухі гілки, а також ті, що ростуть неправильно. Бажано провести штучне задерніння культури багаторічними травами, які після скошування слід використати для мульчування.
Регулярні підживлення комплексними мінеральними добривами (у літній період – щотижня) разом зі своєчасним поливом сприяють кращому формуванню та зростанню дерева. До осені поливи скорочують, а підживлення припиняють, щоб деревина встигла зміцніти раніше, ніж настануть холоди.
Залежно від кліматичного регіону зростання, дерево може або потребувати захисного покриття, або ж самостійно витримувати несильні короткочасні морози (до –20°С), не зазнаючи істотних пошкоджень. Можна також вирощувати азіміну як горщикову рослину, розташовуючи її під відкритим небом у теплий період, а взимку – в опалювальному приміщенні.
Поділитись в соцмережах:
