Бактеріальний рак кісточкових культур – небезпечне захворювання, що вражає насамперед вишні, черешні, сливи та персикові дерева. Хвороба також може поширюватись і на деякі зерняткові, зокрема яблуню й грушу, та ягідні культури.
В Україні бактеріальний рак кісточкових найбільше поширився у південних областях.
Надзвичайно небезпечною ця хвороба є для молодих плодових садів, оскільки інфіковані збудником бактеріального раку саджанці зазвичай гинуть через 2–3 роки. У разі зараження дорослих дерев, захворювання переходить у хронічну форму, а втрати врожаю впродовж кількох років сягають до 50%.
Збудник бактеріального раку кісточкових
Збудником захворювання є рухома, грамнегативна, аеробна, паличкоподібна бактерія виду Pseudomonas syringae, що має чимало різних штамів, які паразитують на «своїх» видах рослин (до 95 видів, серед яких є важливі сільськогосподарські культури). Вперше її виділили у 1902 році як фітопатоген бузку звичайного (Syringa vulgaris).
У 1961 році, під час вивчення посівів кукурудзи для Міністерства сільського господарства США, науковці визначили, що саме Pseudomonas syringae впливає на заморожування посівів за температури від –2 до –4 °C. Цей мікроорганізм є льодоутворювачем. Він продукує білки, що активізують замерзання води.
Якщо бактерія потрапляє на рослину, то з незначним зниженням температури до мінусових значень вона сприяє утворенню кристалів льоду, які проколюють рослинні клітини. Це допомагає Pseudomonas syringae проникати всередину, а згодом колонізувати та заражати всю рослину.
Зазвичай спричинене Pseudomonas syringae захворювання розвивається у вологих і прохолодних умовах. Оптимальна температура для прогресування хвороби становить близько +12…25°C, хоча залежно від штаму вона може змінюватись.
Найчастіше бактерії передаються через насіння та поширюються з опадами чи водяними бризками. Сприяють цьому і певні види комах. До того ж, нерідко допомагають поширювати хворобу й самі садівники під час обрізки саду чи проведення щеплень. Патоген потрапляє всередину рослинної тканини переважно через механічні ушкодження та ранки на поверхні культури.
Потрапивши до провідної системи, бактерії руйнують судинні пучки, які невдовзі заповнюються камеддю (клейкою речовиною бурштинового кольору).
Інкубаційний період бактеріального раку може тривати до одного року. Патогенні бактерії зберігаються на уражених органах дерев, а саме на пагонах, бруньках, квіткових бутонах та листі. Вони можуть заселяти й сусідні рослини, зокрема бур’яни.
У розвитку бактеріального раку є два періоди: зимовий і літній. Протягом зими на корі кісточкових культур розвиваються виразки та некрози, а теплої пори хвороба вражає бруньки, листя, квіткові бутони та молоді пагони.
Найінтенсивніше інфікування дерев відбувається восени. Взимку, коли зберігається стабільна холодна погода, ураження не спостерігаються. Втім, вони відновлюються напровесні і тривають до настання літньої спеки.
Насамперед небезпека зараження бактеріальным раком є найвищою для плодових садів з низьким рівнем агротехніки, тобто недоглянутих, зарослих бур’янами.
Ознаки захворювання
Під корою гілок дерев, уражених бактеріальним раком, утворюються коричневі осередки. З часом вони розбухають, кора на цих ділянках розривається з утворенням виразки, з якої назовні виділяється камедь. Протягом літа рослинна тканина навколо таких виразок відмирає, а ранки зарубцьовуються.
Напровесні (а інколи в лютому) хвороба поширюється на ще сплячі бруньки, внаслідок чого довкола них утворюються некротичні ділянки та виділяється камедь. Уражені бруньки темнішають і гинуть, не встигнувши розпуститись. Розетки інфікованих квітів теж в’януть і засихають.
На поверхні ураженого листя спочатку утворюються світлі, водянисті плями, які поступово стають коричневими. Згодом листок згортається трубочкою (вздовж центральної жилки) і всихає. Таке листя не опадає, а залишається висіти на дереві.
На плодах бактеріальний рак має вигляд коричневих плям, що швидко перетворюються на плодову гниль.
Якщо не вживати ніяких заходів, подальший розвиток хвороби може спричинити повне всихання скелетних гілок і навіть призвести до загибелі всього дерева.
Заходи протидії
Як запобіжний, профілактичний захід, слід уникати розташування нового саду поблизу старих плодових дерев, оскільки виникає потенційна небезпека поширення бактеріального раку на молоді саджанці.
Дерева, що мають значний рівень розвитку хвороби, потрібно повністю видалити та знищити. Їх викорчовують і спалюють.
З появою на деревах перших симптомів бактеріального раку, необхідно зрізати на них усі хворі гілки, а восени ретельно зібрати в саду й одразу спалити всі рослинні рештки та падалицю.
Для кардинальної протидії збуднику бактеріального раку використовують фунгіциди, до складу яких входить мідь. Ними обробляють сад в середині літа, а також (вдруге) на початку осені. Щоб досягти бажаного результату, наступного сезону сад обприскують напровесні та повторюють обробку одразу після завершення цвітіння.
Під час використання ЗЗР, важливо суворо дотримуватись вказаних в інструкції норм і виконувати поради виробника. Також необхідно постійно оглядати дерева щодо появи можливих ознак ураження бактеріальним раком, і в разі їх виявлення, негайно вживати захисних заходів. Більш пильного нагляду потребують ті рослини, які мають якісь механічні пошкодження, рани чи ознаки в’янення.
Також слід завжди забезпечувати деревам у саду хороший догляд: вчасні поливання, підживлення органічними та фосфорно-калійними добривами, систематичне видалення бур’янів.
Поділитись в соцмережах:
